Постанова

від 20.12.2024 по справі 908/914/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2024 року м.Дніпро Справа № 908/914/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Концерну Міські теплові мережі на рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2024 року у справі №908/914/24 (суддя Ярешко О.В.)

за позовом: Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя, Запорізька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Золоті квадратні метри , м. Запоріжжя, Запорізька область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Ріал Естейт Менеджмент 2018, м. Запоріжжя

про стягнення 127 648,01 грн,-

ВСТАНОВИВ:

29.03.2024 року до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Золоті квадратні метри заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії у сумі 127 648,01 грн. та судового збору.

Вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку щодо оплати поставленої теплової енергії за період 01.09.2022 року до 31.01.2024 року та наявністю заборгованості у вказаній вище сумі.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.06.2024 року у справі №908/914/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що відповідач ТОВ Золоті квадратні метри не є зобов`язаною за вимогою особою, оскільки фактичним споживачем послуг теплопостачання є орендар приміщення ТОВ Ріал Естейт Менеджмент 2018, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Суд також зазначив, що враховуючи подання позову до неналежного відповідача, суд не досліджував обставини щодо кількості та якості, правильності нарахування наданої послуги фактичному споживачу у спірний період.

Не погодившись з рішенням суду, Концерн Міські теплові мережі подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скарга обґрунтована тим, що:

- рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не враховані норми чинного законодавства України та обставини, які є важливими для правильного вирішення справи по суті;

- у даному випадку ані орендар, ані орендодавець не виконали покладений законодавством обов`язок щодо своєчасного укладання договору з Концерном Міські теплові мережі, тому задля захисту своїх прав, Концерн залишив заяви-приєднання ТОВ Ріал Естейт Менеджмент 2018 (третьої особи) без розгляду, і користуючись наданим законодавством вибором, уклав індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії з ТОВ Золоті квадратні метри як з власником нежитлового приміщення № 13 за адресою пр. Соборний, 106;

- відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води свідчить про укладення з 01.11.2021 року індивідуального договору з постачання теплової енергії між Концерном Міські теплові мережі та Товариством з обмеженою відповідальністю Золоті квадратні метри, у зв`язку з чим суд дійшов хибних висновків щодо пред`явлення вимог про стягнення боргу за поставлену теплову енергію до неналежного відповідача;

- судом не враховано підстави та умови укладення індивідуальних публічних договорів, а також правова позиція щодо укладення типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.12.2023 року у cправі № 908/2078/22.

З урахуванням викладеного скаржник вважає рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2024 року у даній справі незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач та третя особа своїм процесуальним правом не скористалися, відзив на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.07.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді (доповідача) Верхогляд Т.А., суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків.

Ухвалою від 08.10.2024 року, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та ухвалено розглянути її у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, у порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, Концерн Міські теплові мережі діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут, та інше.

Правовідносини між позивачем та споживачем у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про житлово-комунальні послуги, Законом України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, Законом України Про теплопостачання, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198, а також Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 року про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Відповідно до статуту Концерну Міські теплові мережі основною метою діяльності позивача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Згідно із ч. 7 ст.14 Закону України Про житлово-комунальні послуги ( далі Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 ст.13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

02.10.2021 року на виконання вимог Закону позивачем на офіційному сайті розміщені індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцем комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто, внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається через те, що вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Щодо досліджуваної справи, то Типовий індивідуальний договір № 76211171 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 106, прим. 13, між Концерном Міські теплові мережі та попереднім власником цього приміщення з 01 листопада 2021 року є укладеним (вказаний договір приєднання розміщений на офіційному сайті Концерну Міські теплові мережі.

Разом з тим, 10.12.2021 року власник вищевказаного майна змінився. Майно придбано відповідачем у даній справі за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.2021 року.

Таким чином, Товариству з обмеженою відповідальністю Золоті квадратні метри на праві спільної часткової власності (83/100) належить нежитлове приміщення підвалу літ. А-3, об`єкт житлової нерухомості, приміщення № 13 загальною площею 216,8 кв. м, що розташоване за адресою: просп. Соборний, буд. 106, м. Запоріжжя, що підтверджується офіційною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкт нерухомого майна за №362057456 від 16.01.2024 року.

01.01.2022 року між ТОВ Золоті квадратні метри (орендодавцем) та ТОВ Ріал Естейт Менеджмент 2018 (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01 від 01.01.2022 року, відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого орендар прийняв в строкове платне користування 83/100 нежитлового приміщення підвалу №13 літ. А-3, загальною площею 183,4 кв. м та тамбуру V, загальною площею 3,0 кв.м, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 106. Майно передано в оренду з метою організації господарської діяльності орендаря.

За умовами п. 2.2.1 орендар зобов`язався укласти індивідуальний договір з концерном Міські теплові мережі про надання послуги з постачання теплової енергії.

11.01.2022 року орендар, як користувач приміщення та фактичний споживач послуги на об`єкті, звернувся до позивача із Заявою-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 10.01.2022 року, що підтверджується фіскальним чеком підприємства поштового зв`язку від 11.01.2022 року, долучивши до заяви: копію Статуту ТОВ Ріал Естейт Менеджмент 2018; виписку з ЄДР ТОВ Ріал Естейт Менеджмент 2018; копію наказу про призначення директора ТОВ Ріал Естейт Менеджмент 2018; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; технічний паспорт на приміщення; копію договору оренди нерухомого майна.

06.09.2022 року ТОВ Ріал Естейт Менеджмент 2018 повторно звернулось до позивача із Заявою-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.08.2022 року, повторно долучивши аналогічний пакет документів (вх.№6562 від 06.09.2022 року).

Позивач подані ТОВ Ріал Естейт Менеджмент 2018 Заяви приєднання залишив без розгляду, про що він сам підтвердив.

При цьому за розрахунком позивача, ним надано послуги з постачання теплової енергії до підвального приміщення 13, за адресою: місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 106, за період 01.09.2022 року - 31.01.2024 року на загальну суму 127 648,01 грн.

Рахунки позивачем виставлено відповідачу як власнику приміщення.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що у результаті отримання у період з січня 2022 року до січень 2024 року послуги з постачання теплової енергії, ТОВ Ріал Естейт Менеджмент 2018 (третя особа у справі) як орендар приміщення та фактичний споживач послуги, частково оплатив послуги постачання теплової енергії підвального приміщення 13, за адресою: місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 106, за період з 01.09.2022 року до 31.01.2024 року, що підтверджується відповідними квитанціями до платіжних інструкцій (додано до матеріалів справи у складі додатків до заяви відповідача про заміну сторони) на загальну суму 752,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 125,28 грн. відповідно до наступного розрахунку: 47,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7,83 грн. (за жовтень 2022р.) + 47,00 грн.,в т.ч. ПДВ 20% - 7,83 грн. (за листопад 2022 р.) + 47,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7,83 грн. (за грудень 2022 р.) + 47,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7,83 грн. (за січень 2023р.) + 47,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7,83 грн. (за лютий 2023 р.) + 47,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7,83 грн. (за березень 2023 р.) + 47,00 грн (за квітень 2023 р.) + 47,00 грн., в т.ч. ПД 20% - 7,83 грн. (за травень 2023 р.) + 47,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7,83 грн. (за червень 2023 р.) + 47,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7,83 грн. (за липень 2023 р.) + 47,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 7,83 грн. (за серпень 2023 р.) + 47,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7,83 грн. (за вересень 2023 р.) + 47,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7,83 грн. (за жовтень 2023 р.) + 47,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7,83 грн. (за листопад 2023 р.) + 47,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7,83 грн. (за грудень 2023 р.) + 47,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7,83 грн. (за січень 2024 р.) = 752,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 125,28 грн. Вказаний розмір оплати 752,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 125,28 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Золоті квадратні метри (відповідача) заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії у розмірі 127 648,01 грн.

У розумінні Закону України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією, споживачем є:

- споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон);

- споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правила).

За визначенням ст. 1 Закону України Про теплопостачання теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Обов`язок укласти договір на постачання теплової енергії покладається відповідно до закону, як на теплопостачальну організацію, так і на споживача теплової енергії.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п. п. 5, 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- споживач житлово-комунальних послуг (далі споживач) індивідуальний або колективний споживач.

Пунктом 2 ч. 1 ст.5 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Пунктом 1 ч.1 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 13 розділу Порядок надання послуги Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

У разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється.

Викладене, у тому числі, спростовує відповідні доводи скаржника.

При цьому обов`язок орендаря нерухомого майна оплачувати комунальні послуги та витрати на утримання цього майна незалежно від укладеного договору у сфері комунальних послуг (хоча умова щодо цього узгоджена сторонами в пункт 2.2.1 договору оренди) випливає також з положень Закону України Про житлово-комунальні послуги (статті 9, 21), відповідно до яких споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними; факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У даному випадку, як зазначено вище, ТОВ Ріал Естейт Менеджмент 2018 звертався з Заявами приєднання до позивача, отримував та частково оплачував послуги, що свідчить про акцептування умов договору саме цим товариством.

Між тим, позивач проігнорував звернення третьої особи (орендаря приміщення та фактичного споживача послуг з теплопостачання) щодо приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, безпідставно продовжував виставляти рахунки на ім`я відповідача та, у подальшому, ініціював спір, заявивши вимоги про стягнення боргу за поставлену теплову енергію до ТОВ Золоті квадратні метри.

У цьому зв`язку колегія суддів враховує, що відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного (господарського) права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Відповідно до ст.45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно з ч.2 ст.48 Господарського процесуального кодексу України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, заміна первісного відповідача належним відповідачем може відбуватися лише за клопотанням позивача і суд за власною ініціативою не може замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Одночасно, за приписами ч. 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 року у справі №127/93/17-ц (провадження №14-392цс18) звернула увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Заміна відповідача у справі може бути здійснена виключно за клопотанням позивача, в той час як суд позбавлений можливості здійснити заміну відповідача за власною ініціативою (навіть якщо суд встановить, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом) (постанова Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі №916/1872/19).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 910/7122/17).

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 910/15792/20).

При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві, про що наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 705/3876/18.

З огляду на вищенаведене можливо зробити висновок, що визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі № 369/10789/14-ц).

Між тим, під час розгляду справи №908/914/24 місцевий господарський суд встановив, що відповідач ТОВ Золоті квадратні метри не є зобов`язаною за вимогою особою, оскільки фактичним споживачем послуг теплопостачання є орендар приміщення ТОВ Ріал Естейт Менеджмент 2018, тому дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ Золоті квадратні метри не є належним відповідачем у справі.

Відповідне клопотання про заміну неналежного відповідача в установлений процесуальним законодавством строк позивачем не заявлено.

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм, висновків Верховного Суду та вищезазначених обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові до ТОВ Золоті квадратні метри у зв`язку з пред`явленням його до неналежного відповідача.

Слід зазначити, що укладення публічного договору приєднання на постачання теплової енергії та гарячої води орендарем спірного приміщення не суперечить приписам чинного законодавства України, за умови відсутності заперечень орендодавця цього приміщення. Такі заперечення у даній справі відсутні.

Доказів зворотного скаржником не надано.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав стверджувати, що наведене судом мотивування є необґрунтованим, оскільки правильність висновків суду напряму випливає із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства.

При цьому, викладені в апеляційній скарзі аргументи ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що у сукупності виключає можливість для її задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну Міські теплові мережі залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2024 року у справі №908/914/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя О.Г.Іванов