Ухвала

від 17.12.2024 по справі 904/1212/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

за результатами розгляду заяви про покладення субсидіарної

відповідальності на засновника (власника) боржника

17.12.2024м. ДніпроСправа № 904/1212/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А.,

за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О.

та представників:

від АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі": Яцишин О.Й.

від ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги": не з`явився

від ГУ ДПС у Дніпропетровській області: не з`явився

від боржника: не з`явився

від ліквідатора: Ткаченко Д.В.

від Дніпровської міської ради: Костюченко О.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника, з урахуванням доповнень та уточнень

у справі

за заявою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (місто Дніпро)

до боржника Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради (місто Дніпро) Суддя

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкротство Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради перебуває на стадії ліквідації.

До господарського суду від ліквідатора надійшли наступні документи:

- клопотання №01-34/02-98 від 13.09.2023 про витребування документів;

- заява №01-34/02-98 від 15.09.2023 (вх. суду №47683/23 від 19.09.2023) про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника Дніпровську міську раду.

Ухвалою господарського суду від 16.10.2023 призначено розгляд клопотання ліквідатора №01-34/02-98 від 13.09.2023 про витребування документів, а також розгляд заяви ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника Дніпровську міську раду у судовому засіданні на 09.11.2023.

Ухвалою господарського суду від 09.11.2023 відкладено розгляд клопотання ліквідатора №01-34/02-98 від 13.09.2023 про витребування документів , а також розгляд заяви ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника Дніпровську міську раду у судовому засіданні на 19.12.2023.

До суду 19.12.2023 від Дніпровської міської ради надійшли наступні документи:

- відзив на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника (вх. суду №64855/23 від 19.12.2023);

- заява про відкладення розгляду справи (вх. суду №64860/23 від 19.12.2023);

- заява про застосування строків позовної давності (вх. суду №64861/23 від 19.12.2023).

Ухвалою господарського суду від 19.12.2023 задоволено клопотання ліквідатора №01-34/02-98 від 13.09.2023 про витребування документів та витребувано відповідні документи, відкладено розгляд заяви ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника у судовому засіданні на 23.01.2024. Повторно зобов`язано Дніпровську міську раду надати до господарського суду до 10.01.2024 письмові пояснення стосовно заяви ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника.

До господарського суду 15.01.2024 від Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надійшов лист (вх. суду №2216/24 від 15.01.2024), відповідно до якого останнім повідомлено суд що листом вказаного департаменту №4/3-1 від 04.01.2024 ухвалу суду направлено для виконання відповідно до повноважень до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

Ухвалою господарського суду від 23.01.2024 відкладено розгляд заяви ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника у судовому засіданні на 22.02.2024 об 11:00 год.

До господарського суду 22.02.2024 від ліквідатора за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №8473/24 від 22.02.2024) про долучення документів.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2024 відкладено розгляд заяви ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника у судовому засіданні на 04.04.2024.

До господарського суду 04.04.2024 від Дніпровської міської ради за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №16637/24 від 04.04.2024), відповідно до якого міська рада просить суд зупинити провадження у справі №904/1212/22 в частині розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника Дніпровську міську раду до вирішення справи №906/1155/20 (906/1113/21) палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Також, 04.04.2024 до господарського суду від Дніпровської міської ради за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №16642/24 від 04.04.2024) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2024 відкладено розгляд заяви ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника у судовому засіданні на 30.04.2024.

До господарського суду 29.04.2024 від ліквідатора за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення (вх. суду №21230/24 від 29.04.2024) на клопотання Дніпровської міської ради від 04.04.2024 про зупинення провадження по справі №904/1212/22 в частині розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника.

До господарського суду 29.04.2024 від АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №21236/24 від 29.04.2024) про розгляд справи без їх участі.

Ухвалою господарського суду від 30.04.2024 відкладено розгляд заяви ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника у судовому засіданні на 28.05.2024. Призначено до розгляду клопотання Дніпровської міської ради від 04.04.2024 про зупинення провадження по справі №904/1212/22 в частині розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника (вх. суду №16637/24 від 04.04.2024) на 28.05.2024.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2024 відкладено розгляд заяви ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника, а також клопотання Дніпровської міської ради від 04.04.2024 про зупинення провадження по справі №904/1212/22 в частині розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника (вх. суду №16637/24 від 04.04.2024) на 04.07.2024 на 11:40 год.

До господарського суду 04.07.2024 від ліквідатора Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою господарського суду від 04.07.2024 відкладено розгляд заяви ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника у судовому засіданні на 26.09.2024 об 11:20 год. Відмовлено задоволенні клопотання Дніпровської міської ради від 04.04.2024 про зупинення провадження по справі №904/1212/22 в частині розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника (вх. суду №16637/24 від 04.04.2024).

До господарського суду 26.09.2024 від Дніпровської міської ради за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 26.09.2024 продовжено термін ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора у справі до 01.02.2025. Відкладено розгляд заяви ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника у судовому засіданні на 05.11.2024, зобов`язавши учасників справи надати до господарського суду до 01.11.2024 письмові пояснення стосовно розгляду заяви ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника, з урахуванням постанови Палати для розгляду справ про банкротство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21).

До господарського суду 03.10.2024 від Дніпровської міської ради за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення (вх. суду №46330/24 від 03.10.2024).

Ухвалою господарського суду від 05.11.2024 відкладено розгляд заяви ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника, з урахуванням уточненої заяви №01-34/02-98 від 04.11.2024 (вх. суду №51111/24 від 05.11.2024) у судовому засіданні на 28.11.2024 об 10:40 год., зобов`язавши Дніпровську міську раду надати до господарського суду до 20.11.2024 письмові пояснення стосовно розгляду заяви ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника, з урахуванням уточненої заяви (вх. суду №51111/24 від 05.11.2024), враховуючи правові позиції викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №904/229/22 від 17.09.2024 у справі №904/366/22.

До господарського суд 27.11.2024 від ліквідатора за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №55128/24 від 27.11.2024) про долучення документів, з урахуванням заяви кредитора Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" за №67090/1001 від 08.11.2024.

До вказаного клопотання було зокрема долучено уточнену заяву №01-34/02-98 від 26.11.2024 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника Дніпровську міську раду, відповідно до якої ліквідатор просить суд стягнути з Дніпровської міської ради на користь банкрута Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпропетровської міської ради суму у загальному розмірі 2 767 658,80 грн, що дорівнює сумі усіх непогашених та визнаних судом кредиторських вимог, як субсидіарну відповідальність.

Ухвалою господарського суду від 28.11.2024 відкладено розгляд заяви ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника, з урахуванням уточненої заяви №01-34/02-98 від 04.11.2024 та заяви №01-34/02-98 від 26.11.2024 у судовому засіданні на 17.12.2024 об 12:40 год, зобов`язавши Дніпровську міську раду надати до господарського суду до 20.11.2024 письмові пояснення стосовно розгляду заяви ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника, з урахуванням уточненої заяви №01-34/02-98 від 04.11.2024 та заяви №01-34/02-98 від 26.11.2024.

У судове засідання 17.12.2024 з`явилися повноважний представник ініціюючого кредитора, засновника банкрута (Дніпровська міська рада) та ліквідатор банкрута. Інші учасники провадження по справі у вказане судове засідання не з`явилися.

Про дату, час та місце судового засідання сторони (учасники справи) повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Крім того, суд зазначає, що з метою надання сторонам можливості скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, ухвалами господарського суду судове засідання неодноразово відкладалося.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Згідно із положеннями частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, встановлено що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

З огляду на викладене, неодноразове відкладення розгляду справи у зв`язку з метою надання сторонам можливості скористатися процесуальними правами, а також у зв`язку із не з`явленням в судове засідання представників учасників справи, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання судом обов`язковою не визнавалася, а неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду даної справи, господарський суд вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності представників інших учасників справи.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухано пояснення присутніх повноважних представників сторін (учасників справи).

У судовому засіданні 17.12.2024 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали господарського суду.

Господарський суд, заслухавши пояснення повноважних представників сторін (учасників справи), розглянувши матеріали справи, встановив.

В провадженні по справі перебуває заява ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника, з урахуванням уточненої заяви №01-34/02-98 від 04.11.2024 та заяви №01-34/02-98 від 26.11.2024.

В рамках розгляду даної заяви Дніпровською міською радою подано заяву (вх. суду №64861/23 від 19.12.2023) про застосування строків позовної давності, відповідно до якої просить суд застосувати строки позовної давності щодо кредиторських вимог кредиторів та відмовити у задоволенні кредиторських вимог кредиторів.

Стосовно посилання Дніпровської міської ради на застосування строку позовної давності щодо кредиторських вимог кредиторів та відмови у задоволенні кредиторських вимог, господарський суд зазначає наступне.

Станом на момент подання вказаної заяви, у справі про банкрутство Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради було сформовано реєстр кредиторів, визнаних судом відповідними ухвалами. Під час розгляду даних грошових вимог питання застосування позовної давності не застосовувалося, рішення суду про їх визнання у апеляційному порядку не оскаржено, зокрема і щодо строку позовної давності.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вказано вище, рішення за результатами розгляду заявлених грошових вимог у даній справі про банкротство прийнято, за наслідками вказаних рішень (визнаних грошових вимог) у справі сформовано відповідний реєстр кредиторів з грошовими вимогами до боржника.

Отже вказані вимоги є законними, а розгляд питання про застосування позовної давності до визнаних судом грошових вимог по, яким судом прийнято рішення, чинним законодавством не передбачено.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити стосовно строку позовної давності встановленого для заяв ліквідатора на покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Господарський суд зауважує, що буквальне прочитання абзаців 1 та 2 частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Вказане узгоджується із практикою Верховного суду викладеною в постанові Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21).

Матеріалами справи підтверджено, що за наслідками проведених ліквідатором ліквідаційних заходів передбачених Кодексом України з процедур банкрутства та встановленням ліквідатором недостатності майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у даній справі про банкрутство, останній звернувся до господарського суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновника банкрута, тобто в строк.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку відмовити у задоволенні заяви Дніпровської міської ради (вх. суду №64861/23 від 19.12.2023) про застосування строків позовної давності.

Розглянувши в судовому засіданні 17.12.2024 заяву ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника, з урахуванням уточненої заяви №01-34/02-98 від 04.11.2024 та заяви №01-34/02-98 від 26.11.2024, господарський суд встановив наступне.

Положеннями статті 143 Конституції України і статті 327 Цивільного кодексу України унормовано, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно із частинами 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Господарським судом встановлено, що відповідно до витягу поданого ліквідатором (а.с. 88-89, том 2) засновником боржника є орган місцевого самоврядування Дніпровської міської територіальної громади - Дніпровська міська рада (ідентифікаційний код 26510514).

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам тощо.

Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями Господарського кодексу України.

Згідно із положеннями 1-4 статті 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Згідно із положеннями статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до частин 10 статті 78 Господарського кодексу України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Частиною сьомою статті 77 Господарського кодексу України встановлено, що казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.

Загальні підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Кодексом України з процедур банкрутства, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

За змістом частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

Частиною третьою статті 215 Господарського кодексу України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Законом, який передбачає поряд з відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи, є Кодекс України з процедур банкрутства, яким також визначений обов`язок ліквідатора здійснити всю повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.

Так, обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Наведений висновок про застосування норми права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 927/1191/14.

Без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості розглянути звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс з дотриманням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Аналогічний висновок про застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 911/1423/19.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Оскільки законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб із наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, то в цьому випадку особи за спеціальним приписом Кодексу притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.

У разі коли після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника, якщо такі особи не доведуть протилежного.

Можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, наділений виключно ліквідатор банкрута, який, здійснивши на виконання своїх повноважень аналіз фінансового стану банкрута, зобов`язаний звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Положення частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника. Тому саме детальний аналіз ліквідатором фінансового стану банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дасть йому змогу ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена в постанові від 24.02.2021 року у справі № Б8/191-10).

Кодексом України з процедур банкрутства (статті 61, 62, 65) передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору під час ліквідаційної процедури, та перелік додатків, які долучаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів). Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій під час ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2021 року у справі №911/1814/17).

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка зазначена в постанові від 11.02.2021 року у справі № 911/1423/19, суть принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі полягає в тому, що обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника. До складу майна боржника слід віднести також майнові права, які виникають у зв`язку з визнанням угод недійсними в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Зокрема, до законних очікувань слід віднести субсидіарну відповідальності третіх осіб, засновників, керівників боржника та інших осіб за доведення боржника до банкрутства або у разі його банкрутства з вини цих осіб (частина 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зазначених у постанові від 22.04.2021 року у справі №915/1624/16, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Згідно з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка вказана в постанові від 02.03.2021 року у справі №906/904/16, визначене частиною 5 статті 41 Закону про банкрутство (частина 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства) господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені через відсутність майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення становлять дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина 5 статті 41 Закону про банкрутство (частина 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…".

Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність становлять об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина 3 статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, спрямованих на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника щодо його інших зобов`язань;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок про вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 року у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 року у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 року у справі №902/318/16.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії суб`єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб`єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (статті 42 Господарського кодексу України).

Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Суб`єкти правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності - це засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що спричинили наслідки у вигляді неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

На особу, яка отримала вигоду з протиправної (недобросовісної) поведінки керівника чи засновників боржника, поширюються правила субсидіарної відповідальності, за якими суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (щодо масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, що не могло б утворитися у разі відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в тому числі принципу добросовісності.

До суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо, прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду його інтересам та кредиторів, які можуть виражатися, зокрема, у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами-одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу) сукупного доходу, отримуваного від здійснення діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;

- використанні і розпорядженні майном боржника як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчиненні інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Встановлення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства) належить до об`єктивної сторони цього правопорушення, обов`язок доведення якого покладається на ліквідатора.

Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.

Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.

Якщо дії третьої особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не спричинені використанням нею своїх можливостей щодо визначення дій боржника на шкоду кредиторам боржника. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент.

Згідно статтею 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.

Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 року № 14, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, за приписами абзацу 1 частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Вартість майна, яке було виведено з активів боржника, не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а його визначенню передує формування ліквідаційної маси.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.06.2021 року у справі № 911/2243/18, заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду в разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Якщо після визнання боржника банкрутом за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника допоки такі особи не доведуть протилежного.

Особливості розпорядження майном у справі про банкрутство врегульовані положеннями Кодексу України з процедури банкрутства.

Так, відповідно до частини 1 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні (частина 1 статті 63 Кодексу України з процедур банкрутства).

Господарський суд вважає, що до предмету доказування в даному випадку входять обставини господарської діяльності боржника, які потягли нездатність боржника виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, виконання керівниками та учасниками боржника своїх обов`язків відповідно до статуту боржника та вимог законодавства щодо недопущення банкрутства боржника, причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) учасників, виконавчого органу товариства та виникненням кредиторських вимог, які не можуть бути задоволені через відсутність майна боржника, їх розмір, наявність/відсутність вини згаданих осіб у банкрутстві боржника - доведення до банкрутства.

За результатами проведеної інвентаризації майна (активів) боржника встановлено відсутність будь-яких активів у боржника. Враховуючи відсутність будь-яких активів у боржника, погашення наявної кредиторської заборгованості власними ресурсами боржника є неможливим.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 204, том 2), відомості щодо нерухомого майна належного боржнику відсутні.

Відповідно до поданого реєстру (а.с. 161 - 162, том 3) загальна сума кредиторської заборгованості, визнаної судом у даній справі, становить 2 767 658,80 грн.

Після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатор звертався до керівника та органу управління банкрута з вимогою передачі печаток, штампів, документації та інших цінностей банкрута, а також щодо проведення інвентаризації його майна. Проте, відповідей, а також запитуваних документів та цінностей ліквідатор не отримав.

Таким чином, ліквідатор був позбавлений можливості належним чином виконати свої повноваження, зокрема щодо здійснення інвентаризації та розшуку майна банкрута, стягнення дебіторської заборгованості, здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута, а відтак, і подання до суду відповідних доказів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 року, зокрема, задоволено клопотання ліквідатора №01-34/02-98 від 13.09.2023 про витребування документів та:

Зобов`язано Дніпровську міську Раду (49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75) надати суду та ліквідатору наступну інформацію та належно завірені копії:

- відомості та копії документів, на підставі яких проводилася реорганізація та ліквідація банкрута відповідно до рішення Дніпровської міської ради за період з 01.01.2019 по 12.09.2023;

- відомості та копії документів щодо передачі активів банкрута на балансі інших комунальних підприємств за період з 01.01.2019 по 12.09.2023;

- ліквідаційний баланс та акт розподілу активів;

- дані Голови ліквідаційної комісії та членів ліквідаційної комісії банкрута з метою передачі фінансово-бухгалтерської документації та активів.

Зобов`язано Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75) надати суду та ліквідатору наступну інформацію та належно завірені копії:

- чи укладені договори оренди на майно, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради;

- перелік майна, яке перебуває на балансі Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровськоїміської ради.

Зобов`язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вулиця Старокозацька, 58) надати суду та ліквідатору наступну інформацію та належно завірені копії:

- інформацію про те, чи відбувалася передача та перереєстрація майнових прав на нерухоме майно з балансу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради на інші комунальні підприємства за період з 01.01.2019 по 12.09.2023;

- надати копії документів, що стали підставою для передачі перереєстрації майнових прав на нерухоме майно з балансу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпропетровської міської ради на інші комунальні підприємства за період з 01.01.2019 по 12.09.2023.

Вимоги ухвали господарського суду від 19.12.2023 не виконано в повному обсязі, за час розгляду справи витребувані документи до суду не надано.

Вказані такі дії щодо невиконання ухвали господарського суду від 19.12.2023 та ненадання витребуваних документів, унеможливило встановлення реального майнового стану банкрута та погашення вимог кредиторів в процедурі банкрутства, свідчать саме про навмисне доведення боржника до банкрутства та про намагання уникнути відповідальності за такі дії.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 року у справі № 915/1624/16) та від 11.04.2023 року у cправі № 904/5911/15, відсутність в осіб, які можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів і відомостей, що відображають реальний оборот активів та фінансово-господарську діяльність боржника, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів, а відповідні дії/бездіяльність мають бути оцінені господарським судом при вирішенні питання про покладення субсидіарної відповідальності на таких осіб.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлені у справі обставини, господарський суд дійшов висновку, що неплатоспроможність Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради настала внаслідок дій органу управління та власника банкрута Дніпровської міської ради, який самоусунувся від участі в управлінні справами банкрута, не виявив бажання бути обізнаним з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які показували прогресуючу негативну тенденцію в бік нарощення кредиторської заборгованості, чим не сприяв банкруту в здісненні ним своєї господарської діяльності.

Також суд звертає увагу, що за приписами частин 1-4 статті 4 Кодексу України з процедур банкрутства засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника.

У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Засновники (учасники, акціонери) боржника, власники майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитори боржника, інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника можуть надати боржнику фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов`язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство).

У разі отримання боржником фінансової допомоги він бере на себе відповідні зобов`язання перед особами, які надали таку допомогу, в порядку, встановленому законом.

Дніпровською міською радою, як засновником Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради не надано належних та допустимих доказів дотримання наведених вимог закону.

При цьому, господарський суд враховує правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі №917/1500/18 (917/1932/20), в якій акцентовано увагу, що "…до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв`язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів. Колегія суддів зазначає, що засновник (учасник) має законодавчо визначене право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, а відтак, ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись із річною фінансовою звітністю товариства, вживати заходи для проведення аудиту, а враховуючи його право брати участь у розподілі прибутку товариства, мав бути обізнаним про фінансову ситуацію, що склалася на ТОВ "УПСК Діамент". Проте, попередніми судовими інстанціями наведеного перевірено не було та не враховано, що до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв`язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів. При цьому, суди також не врахували, що притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини".

Враховуючи наведене, встановлені у даній справі обставини вказують на винну, протиправну поведінку засновника Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради, яка виражається у діях та бездіяльності, категорії прояву та форми вираження якої наведено вище по тексту даної постанови, що розкриває об`єктивну сторону правопорушення.

Суб`єктивна сторона правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності для засновника Дніпровської міської ради, характеризується навмисним вчиненням наведених вище дій, що призвело до припинення його господарської діяльності та неплатоспроможності (банкрутства), без створення умов для погашення банкрутом кредиторської заборгованості.

Особою, до якої заявлено вимогу, не доведено протилежного, її вина у вчиненому правопорушенні у вигляді доведення до банкрутства належними доказами не спростована, а виходячи з принципу правової презумпції субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, закріпленого у статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до 21.10.2019 року), вважається встановленою.

Отже, аналізуючи встановлені обставини справи, виходячи з презумпції безсумнівної повноти дій ліквідатора, у господарського суду відсутні підстави вважати, що ліквідатором Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради арбітражним керуючим Ткаченком Д.В. не було вчинено всіх можливих, розумних та адекватних дій у ліквідаційній процедурі щодо повного встановлення активів банкрута та формування ліквідаційної маси для погашення усіх кредиторських вимог. При цьому, встановивши неможливість такого погашення, ліквідатором розглянута можливість подання в межах справи про банкрутство заяви до особи, яка відповідно до законодавства несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями банкрута у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку, що неможливість задоволення вимог кредиторів у загальній сумі 2 767 658,80 грн., що виникла внаслідок винних дій засновника Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради з доведення останнього до банкрутства, що складає собою об`єкт правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна.

Як зазначалося, статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, як вказано вище, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Як вказано раніше, згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до приписів статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із положеннями статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункті 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Суд вважає, що вивчення та оцінка наданих та зібраних матеріалів справи у їх сукупності та співставленні надають можливість встановити наявність всіх елементів правопорушення, за яких настає субсидіарна відповідальність згідно частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, а відтак і наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради арбітражного керуючого Ткаченко Дениса Володимировича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на його засновника Дніпровську міську раду.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне задовольнити заяву ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника, з урахуванням уточненої заяви №01-34/02-98 від 04.11.2024 та заяви №01-34/02-98 від 26.11.2024, покласти на Дніпровську міську раду (ідентифікаційний код 26510514) субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 32495609) та стягнути з Дніпровської міської ради на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради 2 767 658,80 грн суми непогашених та визнаних судом кредиторських вимог, про що видати наказ.

Крім того, з огляду на обставини справи, господарський суд вважає за необхідне зобов`язати ліквідатора Ткаченко Дениса Володимировича (свідоцтво №1057 від 04.07.2013) у строк до 01.02.2025 подати до господарського суду для затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

Керуючись статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, статтями 60 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Дніпровської міської ради (вх. суду №64861/23 від 19.12.2023) про застосування строків позовної давності - відмовити.

Заяву ліквідатора №01-34/02-98 від 15.09.2023 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника, з урахуванням уточненої заяви №01-34/02-98 від 04.11.2024 та заяви №01-34/02-98 від 26.11.2024 - задовольнити.

Покласти на Дніпровську міську раду (ідентифікаційний код 26510514) субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 32495609).

Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, ідентифікаційний код 26510514) на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпровської міської ради (49052, місто Дніпро, вулиця Орловська, будинок 30, ідентифікаційний код 32495609) 2 767 658,80 грн (два мільйони сімсот шістдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок) - суми непогашених та визнаних судом кредиторських вимог, про що видати наказ.

Зобов`язати ліквідатора Ткаченко Дениса Володимировича (свідоцтво №1057 від 04.07.2013) у строк до 01.02.2025 подати до господарського суду для затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

Ухвала набирає законної сили - 17.12.2024 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 20.12.2024.

Суддя С.А. Примак