Рішення

від 10.12.2024 по справі 904/4984/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4984/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Сидорової Є.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 40392181)

до Комунального підприємства "Муніципальний землевпорядний офіс" Дніпровської міської ради (49000, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 33769177)

про стягнення 354 221 грн. 82 коп.

Представники:

від позивача: Салькова І.А. - представник (самопредставництво);

від відповідача: представник не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4759/24 від 12.11.2024) про стягнення з Комунального підприємства "Муніципальний землевпорядний офіс" Дніпровської міської ради 354 221 грн. 82 коп., що складає 316 998 грн. 12 коп. - заборгованості з орендної плати за період з 15.12.2021 по 30.04.2024 за Договором від 15.12.2021 №499-ДРА/21 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, 37 223 грн. 70 коп. - пені за період з 24.05.2023 по 24.05.2024.

Також просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 10 200 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, яке відбудеться 10.12.2024 о 16:00 год.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.№55885/24 від 02.12.2024) зазначає, що: - позовні вимоги визнає у позовному обсязі; - з нормативно-правовим обґрунтуванням позову погоджується; - проти задоволення позовних вимог не заперечує; - просить розглянути за відсутності представника КП "Муніципальний землевпорядний офіс" Дніпровської міської ради.

У судове засідання 10.12.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, правонаступником якого є позивач - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, як орендодавцем, та Комунальним підприємством "Комзем" Дніпровської міської ради, правонаступником якого є відповідач - Комунальне підприємство "Муніципальний землевпорядний офіс" Дніпровської міської ради, як орендарем, було укладено договір від 15.12.2021 №499-ДРА/21 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста (надалі - Договір) (а.с. 8-19).

Відповідно до розділу 1 Договору з метою ефективного використання комунального майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлові приміщення, (далі - об`єкт оренди), загальною площею 138,2 кв.м, яке розташоване за адресою - м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, 42, поз. 119- 127 будівлі А-1, на першому поверсі 2 - поверхової будівлі, вартість якого згідно з балансовою довідкою від 31.10.2021 становить 2 660 231 грн. 36 коп., без ПДВ, що перебуває на балансі КП "Міське управління справами" Дніпровської міської ради (надалі - балансоутримувач).

Орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі об`єкта оренди (пункт 2.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору розмір орендної плати (відповідно до протоколу електронного аукціону № LLE 001-UA-20211115-14794) становить 26 602 грн. 31 коп. без ПДВ, за грудень місяць 2021 рік; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача; у платіжному дорученні обов`язково зазначити номер договору оренди, дату укладання та назву орендаря.

Згідно з пунктом 3.2 Договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:

- 70 % від загальної суми орендної плати у розмірі 18 621 грн. 62 коп. до загального фонду міського бюджету;

- 30% від загальної суми орендної плати у розмірі 7 980 грн. 69 коп. на рахунок балансоутримувача об`єкта оренди.

Орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря. Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об`єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди включно (абзаци 1, 2 пункту 3.4 Договору).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об`єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди включно.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього Договору та чинним законодавством України (пункт 9.1 Договору).

Цей Договір діє з 15 грудня 2021 до 14 грудня 2026 включно (пункт 10.1 Договору).

На виконання умов Договору орендодавець, орендар та балансоутримувач підписали акт від 15.12.2021 приймання-передачі об`єкта оренди нежитлові приміщення загальною площею 138,2 кв.м, що знаходяться на балансі КП "Міське управління справами" ДМР, за адресою: вул. Князя Ярослава Мудрого, 42, поз. 119-127 будівлі А-1 (а.с. 17).

В подальшому, орендодавець, орендар та балансоутримувач підписали акт від 30.04.2024 повернення об`єкта оренди, відповідно до якого балансоутримувач прийняв, а орендар передав об`єкт оренди нерухоме майно нежитлове приміщення, загальною площею 138,2 кв. м, розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, 42 поз. 119-127 будівлі А-1 у комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам Договору оренди від 15.12.2021 № 499-ДРА/21 (а.с. 24).

Зі змісту вказаного Акта вбачається, що орендодавець, балансоутримувач і орендар погодилися, що станом на 30.04.2024 за орендарем існує заборгованість до загального фонду бюджету Дніпровської міської територіальної громади з орендної плати у розмірі 316 998 грн. 12 коп. (пункт 2 Акту).

В подальшому на суму заборгованості позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 37 223 грн. 70 коп.

Наведені обставини і стали причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається, між позивачем та відповідачем було укладено Договір від 15.12.2021 №499-ДРА/21 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста.

Відповідно до частин першої-третьої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 1 статті 284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди частина друга статті 284 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 4 статті 284 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин першої, третьої - четвертої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності (частина 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста строк сплати орендної плати є таким, що настав.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано, матеріали справи не містять. відповідачем не надано суду доказів погашення перед позивачем заборгованості з орендної плати.

Відповідач заявлені до нього позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 15.12.2021 по 30.04.2024 у розмірі 316 998 грн. 12 коп., а також пені в розмірі 37 223 грн. 70 коп. визнає у повному обсязі, про що зазначено у поданому до суду відзиві на позовну заяву (вх.№55885/24 від 02.12.2024).

Щодо нарахування пені

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).

Пунктом 9.2. Договору визначено, що несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.2 цього договору.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено в пункті 6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вбачається позивач просить стягнути пеню за прострочення плати орендної плати за Договором у розмірі 37 223 грн. 70 коп. за загальний період з 24.05.2023 по 24.05.2024.

При перевірці розрахунку судом встановлено, що позивачем період нарахування за деякі звітні місяці визначено без урахування положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України.

Так:

- враховуючи, що 15.07.2023 - субота (вихідний), строк виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за червень 2023 переноситься на перший за ним робочий день - 17.07.2023, отже першим днем прострочення є 18.07.2023, тоді як відповідачем першим днем прострочення помилково зазначено 16.07.2023;

- враховуючи, що 15.10.2023 - неділя (вихідний), строк виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за вересень 2023 переноситься на перший за ним робочий день - 16.10.2023, отже першим днем прострочення є 17.10.2023, тоді як відповідачем першим днем прострочення помилково зазначено 16.10.2023.

Проте, після перерахунку суду, розмір пені склав 37 452 грн. 10 коп., при цьому, судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 37 223 грн. 70 коп.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 37 223 грн. 70 коп. за загальний період 24.05.2023 по 24.05.2024 підлягають задоволенню.

Щодо визнання позову відповідачем

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

За приписом частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частинами першою, четвертою статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається, відзив на позовну заяву, яким відповідач визнає позов, сформовано в системі "Електронний Суд" 02.12.2024 керівником відповідача - Бутко Дмитром Олександровичем, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина 6 статті 46, частина 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).

За встановлених судом обставин визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв`язку з чим приймається судом, що є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, сума судового збору, яку мав сплатити позивач складає 5 313 грн. 33 коп. (354 221 грн. 82 коп. х 1,5%).

Проте, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 10 200 грн. 00 коп., що є більшим, від встановленого законодавством розміру судового збору на 4 886 грн. 67 коп. (10 200 грн. 00 коп. - 5 313 грн. 33 коп.).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Крім того, частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 656 грн. 67 коп. - витрат на сплату судового збору.

Крім того, поверненню позивачу з Державного бюджету України за його клопотання підлягає судовий збір в розмірі 7 543 грн. 33 коп. (4 886 грн. 67 коп. + 2 656 грн. 66 коп.).

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 40392181) до Комунального підприємства "Муніципальний землевпорядний офіс" Дніпровської міської ради (49000, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 33769177) про стягнення 354 221 грн. 82 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Муніципальний землевпорядний офіс" Дніпровської міської ради (49000, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 33769177) на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 40392181) 316 998 (триста шістнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 12 коп. - заборгованості, 37 223 (тридцять сім тисяч двісті двадцять три) грн. 70 коп. - пені та 2 656 (дві тисячі шістсот п`ятдесят шість) грн. 67 коп. - витрат на плату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

20.12.2024