Рішення

від 19.12.2024 по справі 904/2861/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024м. ДніпроСправа № 904/2861/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Природного заповідника "Дніпровсько-Орільський", територія Обухівської селищної ради, Дніпровський район, Дніпропетровська область

до Відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

Відповідача-2: Кам`янської міської ради, м. Кам`янське, Дніпропетровська область

Відповідача-3: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про зобов`язання вчинити певні дії

Представники:

Від позивача: Кучерук Антон Володимирович, посвідчення 3 2126 від 05.07.2019, адвокат

Від відповідача-1: Грищенко Віктор Олександрович, посвідчення № 3330 від 03.06.2022, адвокат, Ботвінко Роман Анатолійович, посвідчення № 2280, свідоцтво № 2622,адвокат

Від відповідача-2: Жежель Сергій Сергійович, посвідчення № 544, самопредставництво

Від відповідача-3: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Природний заповідник "Дніпровсько-Орільський" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь", Відповідача-2: Кам`янської міської ради, Відповідача-3: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просить:

1. Визнати незаконним і скасувати рішення Дніпродзержинської міської ради від 25 березня 2003 року в частині внесення змін в документи на землекористування і затвердження за Відкритим акціонерним товариством Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського земельної ділянки для розміщення шлакових відвалів та природоохоронних споруд площею 296,6603 га.

2. Визнати незаконним і скасувати рішення Кам`янської міської ради №374-ІІ/VІІ від 12 листопада 2021 року щодо передачі в оренду ПАТ Дніпровський коксохімічний завод земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0039, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул.Соборна,18-Б.

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №15474 від 30 грудня 2021 року, укладений між Кам`янською міською радою і ПАТ Дніпровський коксохімічний завод про передачу в оренду земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул.Соборна,18-Б, кадастровий номер: 1210400000:03:035:0039.

4. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:03:035:0039, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул.Соборна,18-Б, шляхом закриття Поземельної книги відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року та скасувати кадастровий номер вказаної земельної ділянки.

5. Усунути перешкоди у здійсненні права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язати Приватне акціонерне товариство Камет-Сталь, код ЄДРПОУ: 05393085, повернути Природному заповіднику Дніпровсько-Орільський, код ЄДРПОУ: 02040038, земельну ділянку площею 133 га, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул.Соборна,18-Б, на якій розташована природоохоронна споруда Біоставок.

Ухвалою від 02.07.2024 позовну заяву залишено без руху.

02.07.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 04.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Позовну заяву залишено без руху.

08.07.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 10.07.2024 продовжено розгляд справи.. Призначено підготовче засідання на 13.08.2024.

12.07.2024 через систему "Електронний суд " від Відповідача-1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 29.07.2024 задоволено заяву Відповідача-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Призначено судове засідання на 13.08.2024.

31.07.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача -2 надійшов відзив на позовну заяву.

31.07.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача -1 надійшла заява про вступ у справу як представника.

06.08.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача-1 надійшла заява про участь в режимі відеоконференції

07.08.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача -1 надійшла заява про участь в режимі відеоконференції.

12.08.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача-2 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів.

12.08.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

13.08.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача-1 надійшли письмові пояснення, додатковий відзив та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.08.2024 Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники Відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечили.

Відповідач-2 надав усні пояснення по суті спору .

Відповідач-3 свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 13.08.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 календарних днів по 04.10.2024р. включно. Відкладено підготовче засідання на 10.09.2024.

20.08.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву.

20.08.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача-3 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 21.08.2024 у задоволенні клопотання Відповідача-3 про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції відмовлено.

04.09.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача-1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 09.09.2024 у задоволенні заяви Відповідача-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

09.09.2024 через систему " Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 10.09.2024 Відповідач -1 та Відповідач-2 надали усні пояснення по суті спору.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Відповідач-3 свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 10.09.2024 відкладено підготовче засідання на 30.09.2024.

24.09.2024 через систему "Електронний суд " від Відповідача-1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

30.09.2024 "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

В судовому засіданні 30.09.2024 Позивач надав усні пояснення по суті спору справи.

Відповідачі -1 та Відповідачі -2 в судовому засіданні надавали усні пояснення по суті спору .

Відповідач-3 свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 30.09.2024 відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 15.10.2024.

В судовому засіданні 15.10.2024 Позивач надав усні пояснення по суті справи.

Відповідачі -1 та Відповідачі -2 в судовому засіданні надавали усні пояснення по суті справи .

Відповідач-3 свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 15.10.2024 відкладено підготовче засідання на 12.11.2024. Позивачем надано письмові пояснення підтвердженні належними доказами відносно того, що урочище Острів, позначене на Державному акті 1994 р. та острів Корчуватий є одним й тим самим об`єктом.

11.11.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

В судовому засіданні 12.11.2024 Позивач надав усні пояснення по суті справи.

Відповідач-1 та Відповідач-2 в судовому засіданні надавали усні пояснення по суті справи .

Відповідач-3 свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 12.11.2024 відкладено підготовче засідання на 25.11.2024.Відповідачем-2 надано письмові пояснення щодо наявності чи відсутності документів які підтверджують право власності міської ради на острів Корчуватий.

22.11.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по справі в яких зазначається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210400000:03:035:0039, до складу якої входить острів Корчуватий, перебуває в межах міста Кам`янське та відноситься до комунальної власності міста Кам`янське. А тому земельна ділянка в цілому та острів Корчуватий належить до комунальної власності міста Кам`янське.

25.11.2024 через "Електронний суд " від Відповідача-1 надійшли додаткові пояснення по справі в яких просять:

1. Врахувати ці Додаткові пояснення при розгляді справи №904/2861/24.

2. Визнати поважною причину пропуску строку на подання Відповідачем-1 доказів, зазначених в додатку до цих Додаткових пояснень. Поновити встановлений Господарським судом Дніпропетровської області строк на приєднання зазначених доказів. Приєднати вказані докази до матеріалів справи №904/2861/24 та дати їм оцінку сукупно разом із іншими доказами, які спростовують позовні вимоги.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, з приводу долучення до матеріалів справи заяв по суті справи та доказів з порушенням строків, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку, звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського Суду з прав людини від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії", заява № 36760/06, пункт 230).

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

На переконання суду, в умовах введення в Україні воєнного стану слід уникати надмірного формалізму та з розумінням ставитись до пропуску процесуальних строків учасниками справи для забезпечення їх права на доступ до правосуддя, оскільки протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування судами процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 зазначеної Конвенції, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.

Судом також враховано, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись також до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

В судовому засіданні 25.11.2024 Позивач проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечив.

Відповідач-1 та Відповідач-2 проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечили.

Відповідач-3 свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 25.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 10.12.2024.

09.12.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному повноважного представника

Позивач в судове засідання 10.12.2024 свого представника не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 10.12.2024 Відповідач-1 та Відповідач-2 заперечили проти відкладення розгляду справи. Зазначали, що суд не визнавав обов`язковою явку сторін в судове засідання, та про те, що Позивач не надав жодного доказу в обґрунтування свого клопотання. Наполягали на розгляді справи по суті.

Судом розпочато розгляд справи по суті та проголошено позовні вимоги Позивача.

Відповідач-1 та Відповідач-2 оголосили вступне слово.

Відповідач-3 свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 10.12.2024 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 19.12.2024.

19.12.2024 в судовому засіданні продовжено розгляд справи по суті.

Позивач та Відповідачі -1,-2 підтримали свої правові позиції.

Відповідач-3 свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

19.12.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач позбавлений права на постійне користування наданої йому земельної ділянки, кадастровий номер: 1210400000:03:035:0039 для потреб природно-заповідного фонду і таке право підлягає захисту шляхом визнання незаконними і скасування рішення Дніпродзержинської міської ради від 25 березня 2003 року в частині внесення змін в документи на землекористування і затвердження за ВАТ Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського земельної ділянки для розміщення шлакових відвалів та природоохоронних споруд площею 296,6603 га; визнання незаконним і скасування рішення Кам`янської міської ради №374-ІІ/VІІ від 12 листопада 2021 року щодо передачі в оренду ПАТ Дніпровський коксохімічний завод земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0039; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №15474 від 30 грудня 2021 року, укладений між Кам`янською міською радою і ПАТ Дніпровський коксохімічний завод на підставі рішення Кам`янської міської ради №374-ІІ/VІІ від 12 листопада 2021 року щодо передачі в оренду ПАТ Дніпровський коксохімічний завод земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0039; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:03:035:0039 шляхом закриття Поземельної книги відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року та скасувати кадастрового номера вказаної земельної ділянки.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА-1.

Відповідач-1 проти позову заперечив, зазначив, що придбав на аукціоні з продажу частину майна Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» (ідентифікаційний код 05393043), як єдиного майнового комплексу, в межах справи про банкрутство №904/2104/19, частина якого знаходиться на земельній ділянці загальною площею 296,6603 з кадастровим номером 1210400000:03:035:0039 (цільове призначення земельної ділянки: землі металургії та оброблення металу. Вказана земельна ділянка знаходилась у користуванні Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 09.08.2004 (зареєстрований за №01605 від16.08.2004), укладеного з Відповідачем-2.

У зв`язку з відчуженням нерухомого майна, що знаходилось на вказаній ділянці, ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» на користь Відповідача-1, зазначений договір оренди було розірвано та на підставі Рішення Відповідача-2 від 12.11.2021 №374-11/VIII між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладено Договір оренди земельної ділянки №15474 від 30.12.2021, згідно умов якого вказана земельна ділянка була передана у строкове платне користування Відповідачу-1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості строком до 30.11.2031.

До складу зазначеної земельної ділянки входить частина острову Корчуватий. Дана ділянка відведена Публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського`для будівництва Біоставка згідно рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області №200 від 14.05.1986.

Договір оренди земельної ділянки, укладено між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 на законних підставах, оскільки право власності на неї належить саме Відповідачу-2 і зареєстроване за ним у визначеному законом порядку та вказує, що будь-які докази відносно того, що Відповідач-2, не є власником цієї земельної ділянки, як і наявності у Позивача права на постійне користування нею - відсутні.

Відповідач-1 зазначив, що позовні вимоги не обґрунтовані та не доведені і що в позові повинно бути відмолено саме з цих причин. Але у випадку, якщо суд дійде до інших висновків, то в будь-якому разі строк позовної давності Позивачем пропущений і тому Відповідач-1 просить Суд застосувати строк давності до позовних вимог Позивача та відмовити в задоволенні позову з підстав спливу строків позовної давності.

Відповідач-1 стверджує, що Позивач в позові уникає викладення обставин, які б могли підтверджувати момент, коли він дізнався або коли він повинен був дізнатися про нібито порушення його прав на землю. Але Позивач такою відправною датою для обчислення строку зазначає про отримання рішення Відповідача-3 від 06.12.2023 про відмову внесення до державного земельного кадастру відомостей щодо права постійного користування землею.

Такі висновки Позивача щодо дати початку строку позовної давності Відповідач-1 заперечує.

Разом з тим, Відповідач-1 звертає увагу, що подання заяви про застосування позовної давності не є визнанням будь-яких підстав чи предмету позовних вимог, а є реалізацією права на захист, і можу слугувати окремою підставою для відмови в позові.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА-2.

Відповідач-2 проти позову заперечив, зазначив, що рішенням від 12.11.2021 №374-II/VII земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:03:035:0039 із земель ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського»» передано в оренду Відповідачу-1 строком до 30.11.2031.

Вказана земельна ділянка, до складу якої входить острів Корчуватий, перебуває в межах міста Кам`янське та відноситься до комунальної власності міста Кам`янське. А тому земельна ділянка в цілому та острів Корчуватий належить до комунальної власності міста Кам`янське, у зв`язку з чим, Відповідач-2 згідно закону має відповідні повноваження щодо розпорядження нею.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА-3.

Відповідач-3 проти позову заперечує, не визнає заявлені позовні вимоги в частині підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:03:035:0039, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул.Соборна,18-Б, та вважає обраний позивачем спосіб захисту порушених прав таким, що не відповідає усталеній судовій практиці та позиції Верховного суду України, а також допускає непропорційне втручання в право власності, гарантоване Протоколом 1 Конвенції.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є наявність або відсутність підстав щодо захисту права Позивача на користування земельною ділянкою шляхом скасування рішень Відповідача-2, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Відповідачами-1, 2 та зобов`язанні Відповідача-3 вчинити дії щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради (на той час Дніпродзержинська міська рада) від 16.11.2001 №505 затверджено матеріали інвентаризації та площі земельних ділянок, що знаходяться в користуванні Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського»» (в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» та закріплено за останнім в тимчасове користування, на умовах оренди, строком на 25 років земельні ділянки, зокрема земельну ділянку площею 356,1841 га для розміщення шлакових відвалів та природоохоронних споруд (план встановлення меж №1), в тому числі:

100,1577га для розміщення шлакових відвалів;

164,3138га для розміщення природоохоронних споруд;

58,8620га для розміщення відстойників;

32,8506га для розміщення для розміщення водоохоронної зони р. Дніпро (пункт 2.5. вказаного рішення).

У свою чергу, рішенням Відповідача-2 від 25.03.2002 №144-05/ХХІV внесено наступні зміни в документи та землекористування:

«…5.9. Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» в зв`язку зі зміною меж землекористування і затвердити площу земельної ділянки 296,6603 га для розміщення шлакових відвалів та природоохоронних споруд з яких

99,4959га земельна ділянка для розміщення шлакових відвалів (план встановлення меж №83).

Вважати такою, що частково втратила чинність, графа 10 пункту 9 додатка до рішення міської ради від 30.05.02 №19-02/ХХІУ.

Абзац 1 пункту 2.5 рішення виконавчого комітету міської ради від 16.11.01 №505 вважати таким, що частково втратив чинність».

Тобто, рішенням Відповідача-2 від 25.03.2002 №144-05/ХХІV зменшено площу земельної ділянки у порівнянні з її площею, яка визначалась у рішенні від 16.11.01 №505.

09.08.2004 між Відповідачем-2 та ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» укладено Договір оренди земельної ділянки (зареєстрований за №01605 від 16.08.2004) згідно якого останньому передана в у строкове платне користування земельна ділянка загальною площею 296,6603 га, яка розташована за адресою: вул. Соборна, 18Б, м. Каменське.

Згідно п.1.3. вказаного договору, цільове призначення земельної ділянки: землі металургії та оброблення металу (1.10.2).

Пізніше, вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1210400000:03:035:0039.

У 2021 Відповідач-1 придбав на аукціоні з продажу частину майна ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського`як єдиного майнового комплексу, в межах справи про банкрутство №904/2104/19.

Частина зазначеного майнового комплексу знаходиться на земельній ділянці загальною площею 296,6603 га з кадастровим номером 1210400000:03:035:0039 (цільове призначення земельної ділянки: землі металургії та оброблення металу (1.10.2), яка розташована на за адресою: вул. Соборна, 18Б, м. Кам`янське.

У зв`язку з відчуженням ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» нерухомого майна, що знаходилось на вказаній ділянці, на користь Відповідача-1, зазначений договір оренди було розірвано та на підставі Рішення Відповідача-2 від 12.11.2021 №374-11/VIII між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладено Договір оренди земельної ділянки №15474 від 30.12.2021, згідно умов якого вказана земельна ділянка була передана у строкове платне користування Відповідачу-1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості строком до 30.11.2031.

Зазначені обставини також підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний №294326492 від 12.01.2022.

До складу вказаної земельної ділянки входить, в тому числі й частина острову Корчуватий.

Матеріалами справи встановлено, що спірна земельна ділянка на о. Корчуватий відведена ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» для будівництва біоставка згідно рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області №200 від 14.05.1986.

На підставі вказаного рішення здійснено відвід земельної ділянки на о. Корчуватий, що підтверджується актом від 02.06.1986.

З наявним в матеріалах справи документів вбачається, що водоочисні споруди, які були придбані Відповідачем-1 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського», являють собою комплекс двох технологічно взаємопов`язаних гідротехнічних споруд та представлені:

Ставок-освітлювач введений в експлуатацію в 1966, розташований у верхів`ї протоки Корчуватка та утворений контурною дамбою, що захищає частину протоки, яка примикає до правого берега річки Дніпро. До його складу входять такі споруди:

- огороджувальна дамба;

- самопливний канал, що підводить, з автодорожнім під`їздом;

- водоскид освітленої води (шахтного типу);

- канал відведення води у біоставок.

Призначення Ставка-освітлювача: біологічне очищення води, в даному випадку - очищення виробничих стічних вод від зважених домішок (виробничих шламів, окалиновмісні суспензії, домішки нафти й олій), які осідають або спливають у воді під дією сили тяжіння.

Біоставок введений в експлуатацію в 1989 році, розташований на о. Корчуватий та є водоймою з дамбою навколо з площею 890 тис. куб. м, площа дзеркала ставка 550 тис. кв. м (55 га), з яких 45 га засаджені звичайним очеретом. Ставок обладнаний водовипускним пристроєм, після якого обладнано два штучні пороги перепаду для насичення води киснем. Спорудження біологічної очистки створено шляхом обвалування знижених місць земляними дамбами, що мають позначку гребня 55,00. Час перебування зворотних вод у біоставку становить 1 день. Очищені та насичені киснем стічні води скидаються у річку Дніпро шляхом відкриття механічних затворів.

До складу споруд біоставка входять такі об`єкти:

-канал підведення води із Ставка-освітлювача;

-дамба №1;

-дамба №2;

-водовипуск №2 в річку Дніпро.

Призначення біоставку: доочищення зворотних стічних вод, які пройшли попереднє очищення в Ставку - освітлювачі.

Відповідно до пояснювальної записки до Робочого проекту ЗЗАУ2025, розробленого у 1984 Проектно технологічним бюро Всесоюзного науково-дослідного інституту з охорони вод Міністерства меліорації та водного господарства СРСР, біоставок є проточним штучно створеним мілководним ставком який засаджений вищими водними рослинами, що використовуються як біофільтр.

Процес висаджування рослин у біоставку здійснювався відповідно до методичних рекомендацій з висаджування вищих водних рослин у біоставку та створенню біоплато ЗЗАУ2025 - М, розроблених у 1984 проектно технологічним бюро Всесоюзного науково-дослідного інституту з охорони вод Міністерства меліорації та водного господарства СРСР.

Вказані обставини свідчать, що формування біоставку носить штучний, а не природний характер.

З паспорту біологічного ставка з доочищення стічних вод вбачається, що в ньому здійснюється очищення стічних вод від шкідливих речовин приблизно в середньому до 79,9%, які містяться в них.

Після придбання у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» єдиного майнового комплексу Відповідачем-1 переоформлено дозвіл на спеціальне водокористування №5/ДП/49д-24 від 23.01.2024, згідно п.6 якого Відповідач-1, зокрема, може здійснювати скид виробничих, дощових та талих стічних вод у р. Дніпро через затоку Корчувату в межах м. Кам`янське, Кам`янської ТГ, Кам`янського району, Дніпропетровської області, басейн р. Дніпро, район басейну р. Дніпро.

Разом з тим, постановою Ради Міністрів УРСР від 15.09.1990 №262 постановлено:

«Прийняти пропозицію Дніпропетровського облвиконкому, погоджену з Державним комітетом УРСР по екології і раціональному природокористуванню, Міністерством лісового господарства УРСР, Міністерством водних ресурсів і водного господарства УРСР, Держагропром УРСР, Міністерством фінансів УРСР і Укррибводом, про створення у віданні Міністерства лісового господарства УРСР природного заповідника "Дніпровсько-Орільський" загальною площею 3766,2 гектара.

Вилучити земельні ділянки і надати їх у постійне користування вказаному заповіднику:

у Дніпропетровському районі - із земель Дніпропетровського лісгоспзагу площею 888 гектарів, радгоспу «Кіровський» - 72,2 гектара, в тому числі ріллі - 50,1 гектара, земель водного фонду - 203 гектари;

у Царичанському районі - із земель Дніпродзержинського лісгоспзагу площею 2603 гектари.

Дніпропетровському облвиконкому разом з Міністерством лісового господарства УРСР і Держагропромом УРСР визначити межі заповідника та встановити охоронну зону шириною 50 метрів на акваторії р. Дніпра вздовж берегової смуги заповідника».

На виконання вказаної постанови рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 07.02.1991 №34 обласному виробничому лісогосподарському об`єднанню «Дніпропетровськліс» спільно з філіалом інституту «УкрНІІземпроект» винести в натурі межі державного заповідника та встановити охоронну зону.

На підставі вказаних вище рішень виконавчим комітетом Дніпропетровської районної ради депутатів трудящих оформлено державний акт на право користування землею Б №009010 від 1992, зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за №613, згідно якого Дніпропетровському державному лісогосподарському об`єднанню «Дніпропетровськліс» надано у безстрокове та безоплатне користування 1156,4 га землі в межах з планом землекористування, який додається до цього акту, для організації Дніпровсько-Орільського держзаповідника. А Петриківською районною радою народних депутатів оформлено державний акт на право користування землею ДП від 05.05.1994, зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за №VІ-39, згідно якому Дніпропетровському державному лісогосподарському об`єднанню «Дніпропетровськліс» надано у постійне користування 2603,0 га землі в межах згідно з планом землекористування для створення Дніпровсько-Орільського природного заповідника.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів від 07 лютого 1991 року № 34 був створений державний заповідник «Дніпровсько-Орільський» загальною площею 3766,2 га та вилучені і передані заповіднику в постійне користування земельні ділянки із земель Дніпропетровського лісхозу площею 888 га, совхозу «Кіровський» площею 72,2 га, земель водного фонду площею 203 га, земель Дніпродзержинського лісхозу в Царичанському районі площею 2603 га. Вказаний факт підтверджується копією вказаного рішення.

В ході проведення робіт з державної інвентаризації земель природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» у 2023 році було внесено відомості до Державного земельного кадастру про дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 12211455400:01:013:008 площею 1156,40 га, 1223757100:02:001:0005 площею 2470,0 га. Вказане підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав від 24.01.2024 року.

Рішенням Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №РВ-7100165682023 від 06 грудня 2023 року Позивачу відмовлено у внесенні відомостей щодо права постійного користування землею площею 133 га до Державного земельного кадастру оскільки наявне розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; Перетин ділянок з ділянкою 1210400000:03:035:0039; Площа співпадає на 80.2%.

Позивач зазначив, що вказана земельна ділянка незаконно в порушення вимог ст.ст.51-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, була передана в користування на умовах оренди Відповідачу-1, чим було порушено право Позивача на постійне користування землею, яке підлягає захисту у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що предметом спору в цій справі є частина земельної ділянки 1210400000:03:035:0039, яка розміщена на о. Корчуватий та передана Відповідачем-2 в оренду Відповідачу-1 згідно Договору оренди земельної ділянки №15474 від 30.12.2021.

При цьому, спірна земельна ділянка розташована лише на частині о. Корчуватий.

На вказаній земельній ділянці розміщена гідротехнічна споруда біоставок, яка входить до складу водоочисних споруд, що з 1989 року використовується для очищення зворотних стічних вод ПАТ Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського», а на теперішній час Відповідачем-1.

Разом з тим, судом враховано, що вказана земельна ділянка була відведена ПАТ Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» саме для будівництва біоставка згідно рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області №200 від 14.05.1986.

Згідно пп.1.1.-1.4., Положення про Природний заповідник «Дніпровсько - Орільський», затвердженого Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 23.02.2021 №137, природний заповідник «Дніпровсько-Орільський» створено згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 15.09.1990 №262 «Про створення природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» у Дніпропетровській області, загальною площею 3766,2 гектари.

Заповідник є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, науково-дослідною установою загальнодержавного значення і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання України, щодо якого встановлено особливий режим охорони, відтворення та використання.

Позивач є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у відділенні Державної казначейської служби України і утримується за рахунок коштів державного бюджету. Позивач має печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням , штампи та офіційну емблему, що реєструється в установленому порядку, та бланки. Позивач віднесений до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Відповідно до п. 1.10. вказаного положення та п.1.1.1 Проекту організації території природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» та охорони його природних комплексів, затвердженого Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 25.03.2020 №201, водна межа Заповідника проходить по акваторії гирла р. Орель, а далі до Таромського уступу включно з островами Кам`янистим, Крячиним і вздовж берегової лінії Дніпровського водосховища до Миколаївського уступу, включно з частиною острова Корчуватий.

В той же час, п.1.6. вказаного положення та п.1.1.1. зазначеного проекту, визначено, що відповідно до державних актів на право постійного користування землею Б №009010 від 1992 року, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №613, та ДП від 05.05.1994, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за №VІ-39. Тобто, межі земельних ділянок визначені у вказаних вище положенні та проекті повинні відповідати межам землекористування визначених у зазначених державних актах.

У свою чергу, частина земельної ділянки в державному акті на право користування землею ДП від 05.05.1994, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею за №VІ-39, на який, як на підставу позовних вимог, посилається Позивач, зазначена як «ур. «Остров».

Позивач в ході розгляду справи стверджував, що під назвою «ур. Острів»» мається на увазі «Урочище Острів», яке в подальшому було перейменовано в острів Корчуватий, однак, належних та допустимих доказів в підтвердження цього суду не надано, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості прийняти позицію позивача, яка побудована лише на припущеннях.

Крім того, суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що острів Корчуватий вже існував у 1986 (рішення від 14.05.1986 №200, т. 1 а.с.41), а Державний Акт, яким державному лісогосподарському об`єднанню «Дніпропетровськліс» передано в постійне користування земельну ділянку з ур. «Острів» датовано 1994 (т.1, а.с. 20-23).

Будь-яких інших документів, які б підтверджували те, що ур. «Острів» і є осторвом Корчуватий матеріали справи не містять.

Згідно ст. 16 Земельного кодексу УРСР (в редакції, яка діяла протягом 1990), надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу.

З постанови Ради Міністрів УРСР від 15.09.1990 №262 не вбачається, що саме спірна земельна ділянка, яка розташована на частині о. Корчуватий, вилучалась у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» чи була передана для створення природного заповідника «Дніпровсько-Орільський», хоча з 1986 вона була передана ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» і використовувалась останнім до 2021 без жодних заперечень з боку Позивача, а з 2021 та по теперішній час Відповідачем-1.

Також слід зазначити, що з наданих Позивачем матеріалів вибору земельної ділянки для організації держзаповідника «Придніпровський» вбачається, що земельні ділянки передавались не Позивачу, а Дніпропетровському державному лісогосподарському об`єднанню «Дніпропетровськліс» для створення (організації) Дніпровсько-Орільського природного заповідника. При цьому до складу зазначених земельних ділянок включено острови Кам`янистий та Крячиний, посилання на острів Корчуватий відсутнє.

Разом з тим, відповідно до відомостей з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дніпропетровське державне лісогосподарське об`єднання «Дніпропетровськліс» (ідентифікаційний код 00994294) як юридична особа була припинена шляхом ліквідації 01.06.2005 (Номер запису: 12031110002000324), а позивачем не надано доказів, що він є правонаступником цієї організації.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

В силу ст.142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Положеннями ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

За приписами ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Положеннями ч.1 ст.122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка загальною площею 296,6603 з кадастровим номером 1210400000:03:035:0039 (цільове призначення земельної ділянки: землі металургії та оброблення металу (1.10.2) («Земельна ділянка») на теперішній час знаходиться у користуванні Відповідача-1 на підставі Договору оренди земельної ділянки №15474 від 30.12.2021, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2. До укладення зазначеного договору Земельна ділянка знаходилась в користуванні Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (ідентифікаційний код 05393043). Вказаний договір оренди було укладено у зв`язку придбанням Відповідачем-1 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» частини майна, як єдиного майнового комплексу, в межах справи про банкрутство №904/2104/19, яке, зокрема розташоване на спірній земельній ділянці.

До складу земельної ділянки входить частина острову Корчуватий, яка є предметом спору у справі. Дана ділянка відведена ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» для будівництва Біоставка згідно рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області №200 від 14.05.1986.

Водоочисні споруди, Відповідача-1, які були придбані у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» являють собою комплекс двох технологічно взаємопов`язаних гідротехнічних споруд та представлені:

- Ставком-освітлювачем, який з`єднаний водоскидом і каналом відведення води з Біоставком;

- Біоставком, який з`єднаний спорудами випуску №3 з річкою Дніпро (на теперішній час споруди випуску №2).

Ставок-освітлювач введений в експлуатацію в 1966, розташований у верхів`ї протоки Корчуватка та утворений контурною дамбою, що захищає частину протоки, яка примикає до правого берега річки Дніпро. До його складу входять такі споруди:

- огороджувальна дамба;

- самопливний канал, що підводить, з автодорожнім під`їздом;

- водоскид освітленої води (шахтного типу);

- канал відведення води у Біоставок.

Призначення Ставка-освітлювача: біологічне очищення води, в даному випадку - очищення виробничих стічних вод від зважених домішок (виробничих шламів, окалиновмісні суспензії, домішки нафти й олій), які осідають або спливають у воді під дією сили тяжіння.

Біоставок введений в експлуатацію в 1989 році, розташований на о. Корчуватий та є водоймою з дамбою навколо з площею 890 тис. куб. м, площа дзеркала ставка 550 тис. кв. м (55 га), з яких 45 га засаджені звичайним очеретом. Ставок обладнаний водовипускним пристроєм, після якого обладнано два штучні пороги перепаду для насичення води киснем. Спорудження біологічної очистки створено шляхом обвалування знижених місць земляними дамбами, що мають позначку гребня 55,00.

Час перебування зворотних вод у Біоставку становить 1 день. Очищені та насичені киснем стічні води скидаються у річку Дніпро шляхом відкриття механічних затворів.

До складу споруд Біоставка входять такі об`єкти:

- канал підведення води із Ставка-освітлювача;

- дамба №1;

- дамба №2;

- водовипуск №2 в річку Дніпро.

Призначення Біоставку: доочищення зворотних стічних вод, які пройшли попереднє очищення в Ставку - освітлювачі.

Більш детальний опис та характеристики Ставку-освітлювача та Біоставку міститься у Звіті ДЗ Державна академія післядипломної освіти та управління «Наукове обґрунтування та Експертний висновок стосовно функціонування промислового об`єкту ПРАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» в межах «Дніпровсько-Орільського» природного заповідника» («Звіт», стор. 5-12), який долучено Відповідачем-1 до Відзиву від 19.07.2024.

Разом з тим, Біоставок є проточним штучно створеним мілководним ставком (Пояснювальна записка до Робочого проекту ЗЗАУ2025, розробленого у 1984 Проектно технологічним бюро Всесоюзного науково-дослідного інституту з охорони вод Міністерства меліорації та водного господарства СРСР), який засаджений вищими водними рослинами, що використовуються як біофільтр.

При цьому, процес висаджування рослин у Біоставку здійснювався відповідно до Методичних рекомендацій з висаджування вищих водних рослин у біоставку та створенню біоплато ЗЗАУ2025 - М, розроблених у 1984 Проектно технологічним бюро Всесоюзного науково-дослідного інституту з охорони вод Міністерства меліорації та водного господарства СРСР.

Тобто, поява рослин на Біоставку носить штучний, а не природний характер, оскільки останні виконують роль біофільтру для очищення стічних вод та насичення їх киснем перед скиданням у річку Дніпро.

В свою чергу, технологічний процес очищення стічних вод за допомогою багатоступінчатої системи, що включає фізико механічні, хімічні та біологічні методи відбувається наступним чином:

1) промислові стічні води Відповідача-1 надходять у канал подачі промстоків, та самопливом направляються у Ставок освітлювач;

2) у Ставку освітлювачі відбувається відстоювання зважених домішок, якими забруднені стічні води;

3) очищення промстоків від нафтопродуктів відбувається за допомогою відстоювання стоків у Ставку освітлювачі, при цьому нафтопродукти спливають на поверхню води;

4) нафтопродукти, що спливли на поверхню води, затримуються щитом і періодично збираються в ємність на плаваючій збірній споруді, де відбувається остаточне відділення нафтопродуктів від води;

5) для збору залишків нафтопродуктів у воду додається спеціальний сорбент;

6) періодично відібраний сорбент замінюється на новий;

7) попередньо очищені води скидаються в канал, по якому самоспливом надходять у Біоставок;

8) у Біоставку відбувається додаткове освітлення води завдяки осадженню тонко-дисперсної суспензії та гідроксиду заліза в заростях вищих водних рослин та відкритому плесі; поглинання амонійного азоту та інших компонентів макрофітами; розкладання та біоокислення розчинених органічних речовин бактеріальною флорою, що розвивається в товщі води, на поверхні ґрунту та на водних рослинах;

9) на процес біоокислення витрачається розчинений у воді кисень, тому перед скиданням у річку Дніпро очищені стічні води піддаються штучній аерації за допомогою двоступінчастого перепаду води, обладнаного після водовипуску.

Зазначений вище технологічний процес очищення стічних вод Відповідача-1 описано у Звіті (стор. 11-16).

Таким чином, Біоставок є штучно створеною гідротехнічною спорудою, яка технологічно взаємопов`язана з іншими водоочисними спорудами, що з 1989 року використовується для очищення зворотних стічних вод ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського», а на теперішній час Відповідачем-1 та зменшує антропогенний вплив на навколишнє природне середовище.

Крім того, з вищенаведеного вбачається, що наповнення Біоставку відбується за рахунок стічних вод Відповідача-1, які надходять із Ставка освітлювача, розташованого за межами о. Корчуватий.

У Біоставку здійснюється очищення стічних вод від шкідливих речовин приблизно в середньому до 79,9%, які містяться в них (інформація відображена в Паспорті Біологічного ставка з доочищення стічних вод, який надавався разом Письмовими поясненнями, додатковим відзивом та клопотанням про долучення доказів від 12.08.2024). Більше того, очищення промислових стічних вод за допомогою Ставка освітлювача та Біоставка дозволяє видалити до 99,9% патогенних бактерій та яєць гельмінтів, які містяться у стічних водах перед їх скидання у річку Дніпро.

Відповідно до ч.1 ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Після придбання у ПАТ «ДМК» єдиного майнового комплексу Відповідачем-1 переоформлено дозвіл на спеціальне водокористування №5/ДП/49д-24 від 23.01.2024 («Спецдозвіл», долучався до матеріалів Справи разом з Письмовими поясненнями, додатковим відзивом та клопотанням про долучення доказів від 12.08.2024). Згідно Спецдозволу Відповідач-1, зокрема, може здійснювати скид виробничих, дощових та талих стічних вод у р. Дніпро через затоку Корчувату в межах м. Кам`янське, Кам`янської ТГ, Кам`янського району, Дніпропетровської області. Басейн р. Дніпро, район басейну р. Дніпро (п.6 Спецдозволу).

В силу положень ст.55 Водного кодексу України, орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, анулює його у разі, зокрема, визнання водного об`єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність. Орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, звертається до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання дозволу з підстав, зокрема, порушення умов спеціального водокористування та охорони вод, стосовно яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, раніше було видано припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Таким чином, як зазначає Відповідач-2 неможливість використання Біоставку, розташованого на Спірній ділянці, призведе до порушення існуючого технологічного процесу очищення промислових стічних вод Відповідача-1, що у свою чергу призведе до:

а) збільшення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та патогенних бактерій в стічних водах, які скидаються у річку Дніпро приблизно до 79,9%, що призведе до деградації й руйнування водних екосистем; скорочення запасів прісної води; погіршення якості води; збільшення частоти інфекційних захворювань, збудники яких передаються через воду (холера, дизентерія, онхоцеркоз) в затоці о. Корчуватий та річки Дніпро в цілому;

Тобто, настання зазначених вище обставин за своїми наслідками може безпосередньо призвести до техногенної катастрофи у регіоні, яка матиме тяжкі наслідки.

б) припинення наповнення Біоставку, що призведе до його висихання і відповідно припинення існування існуючих екосистем (загибелі флори та фауни);

в) анулювання Спецдозволу Відповідача-1;

г) необхідності демонтажу та вивезення споруд та комунікацій, які належать Відповідачу-1 на о. Корчуватий, що зруйнує поверхневий шар на острові та безпосередньо вплине на його екосистему.

У свою чергу, відповідно до п.1.2. Положення про Природний Заповідник «Дніпровсько-Орільський», затвердженого Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 23.02.2021 №137, Позивач є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, науково-дослідною установою загальнодержавного значення і входить до складу природно заповідного фонду України, охороняється як національне надбання України, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Згідно ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до чинного законодавства, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. (ст. 43 Земельного Кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

При цьому, з 1986 року спірна земельна ділянка передана в користування заводу та на ній ведеться значна промислова діяльність стратегічно-важливого об`єкта, ще до виділення земель для утворення природного заповідника, що фактично унеможливлює використання цієї земельної ділянки, як природного заповідника.

Крім того, є незрозумілим, яким чином Відповідач-1 повинен передати Позивачу спірну земельну ділянку, якщо на ній знаходиться майно, що належить Відповідачу-1 на праві власності.

В ході розгляду справи суд намагався з`ясувати у Позивача це питання та почути його думку стосовно порядку та можливості передачі Відповідачем-2 спірної земельної ділянки з врахуванням спеціалізовного майна Відповідача-2, яке не може бути відокремлено від земельної ділянки без його руйнування, та про можливі наслідки зупинення роботи або порушення існуючого технологічного процесу очищення промислових стічних вод, однак позивач відповіді не надав.

При прийнятті рішення суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.10.2020 року у справі № 904/4470/19щодо застосування норм права уаналогічних правовідносинах в частині держання судом пропорційності втручання у мирне володіння особою, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

За висновками Верховного суду у справі №904/4470/19 (п. 4.15.) право позивача на охорону навколишнього природного середовища повинно бути адекватним і не може порушувати право іншої особи на мирне володіння майном, а задоволення позову у визначений позивачем спосіб, позбавить відповідача права користуватися і тими землями, щодо яких відсутні порушення ним законодавства.

Верховний суд наголосив, що задоволення позову у даній справі в обраний позивачем спосіб (скасування договору оренди та витребування земельної ділянки) призведе до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном, порушить справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання - відповідача, що є несумісним із вказаними гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9954076922024 від 18.11.2024 земельна ділянка кадастровий номер 1210400000:03:035:0039, до якої входить спірна ділянка, розташована в межах: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, район шлакових відвалів. Цільове призначення: Категорія земель Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення земельної ділянки: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.

В той же час, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 404521736 від 20.11.2024 власником земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:03:035:0039 є Територіальна громада м. Кам`янське в особі Кам`янської міської ради, тобто Відповідач-2, а орендарем Приватне акціонерне товариство «Дніпровський коксохімічний завод» (минула назва Відповідача-1).

Вказані обставини також підтверджуються листом Відповідача-3 від 09.08.2022 №29-4-0.223-3338/2-22 на адвокатський запит №017/МС-139 від 01.08.2022, в якому повідомляється, що: «Власником зазначеної земельної ділянки є Територіальна громада м. Каменське в особі Каменської міської ради. Інше похідне право право оренди зареєстроване за ПРАТ «Дніпровський коксохімічний завод. ЄДРПОУ 05393085. Також слід зазначити, що в відомостях про обмеження у використанні земельної ділянки, охоронна зона навколо об`єкта природного-заповідного фонду у відповідності до Закону України «Про природно-заповідний фонд» не встановлено. До державного земельного кадастру відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, та межі природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» не вносились. Проекти землеустрою щодо організації та встановлення межі території природного-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів або проекти створення територій та об`єктів природо-заповідного фонду, до відділу не надавалися, звернення щодо внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру не надходили.» (т.2, а.с.179).

За викладеного вимоги Позивача про зобов`язання Відповідача-1 повернути йому спірну земельну ділянку заявлені не до тієї особи, оскільки станом на дату розгляду справи володільцем земельної ділянки є є Кам`янська міська рада, як зареєстрований в Державному реєстрі речових прав володілець цієї земельної ділянки в особі.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У силу ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

У ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Заслухавши доводи та заперечення сторін і дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами своїх позовних вимог, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Підсумовуючи наведене вище, зважаючи на те, що позивачем не доведено належними та обґрунтованими доказами своїх позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Зважаючи на відмову в задоволенні позову про суті спору, суд не розглядає заяву Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" щодо строку позовної давності.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Природного заповідника "Дніпровсько-Орільський" до Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь", Кам`янської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання незаконним і скасування рішення Дніпродзержинської міської ради від 25 березня 2003 року в частині внесення змін в документи на землекористування і затвердження за Відкритим акціонерним товариством Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського земельної ділянки для розміщення шлакових відвалів та природоохоронних споруд площею 296,6603 га; визнання незаконним і скасування рішення Кам`янської міської ради №374-ІІ/VІІ від 12 листопада 2021 року щодо передачі в оренду ПАТ Дніпровський коксохімічний завод земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0039, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул.Соборна,18-Б; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №15474 від 30 грудня 2021 року, укладеного між Кам`янською міською радою і ПАТ Дніпровський коксохімічний завод про передачу в оренду земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул.Соборна,18-Б, кадастровий номер: 1210400000:03:035:0039; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:03:035:0039, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул.Соборна,18-Б, шляхом закриття Поземельної книги відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року та скасувати кадастровий номер вказаної земельної ділянки; усунення перешкоди у здійсненні права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання Приватного акціонерного товариства Камет-Сталь, код ЄДРПОУ: 05393085, повернути Природному заповіднику Дніпровсько-Орільський, код ЄДРПОУ: 02040038, земельну ділянку площею 133 га, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул.Соборна,18-Б, на якій розташована природоохоронна споруда Біоставок - відмовити.

Судові витрати покласти на Позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко