Рішення

від 11.12.2024 по справі 481/1059/24

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1059/24

Провадж.№ 2/481/302/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

11.12.2024 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі головуючої - судді Уманської О.В., за участі секретаря судових засіданьКузьміної Н.П.,позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою адвоката Павлова Юрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

Установив:

Адвокат Павлов Ю.В., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 1,8262 га, з кадастровим номером 4824580400:02:000:0737, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, по праву спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Новобузькою

державною нотаріальною конторою Миколаївської області була заведена спадкова справа за

№ 286/2004. За життя, ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю ІІ-МК № 028461, виданого 23.05.2002 р. Баратівською сільською Радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4118, набув права приватної власності на земельну ділянку площею 5,49 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Баратівської сільської ради. Згідно поданих до нотаріальної контори заяв, ОСОБА_4 , дружина померлого, і ОСОБА_1 , дочка померлого, прийняли спадщину за законом, а ОСОБА_5 , дочка померлого, відмовилась від прийняття спадщини на користь своєї матері ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємець ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частки земельної ділянки загальною площею 5,49 га. кадастровий номер 4824580404:05:000:0008, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташована на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ще за життя, 25.06.2011 р. Баратівською сільською радою був посвідчений заповіт ОСОБА_6 згідно із яким спадкоємцем 2/3 частки земельної ділянки, яку ОСОБА_4 успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , визначено її онука - ОСОБА_7

24.12.2020 р., ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом згідно із яким спадщина складається із земельної ділянки площею 3.64 кадастровий номер 4824580400:02:000:0632, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р-н, Баратівська сільська рада.

Спадкоємець ОСОБА_1 своє право на спадщину - на 1/3 частку земельної ділянки, яка належала її батьку ОСОБА_3 , не оформила.

З приводу оформлення даної спадщини ОСОБА_1 у березні 2024 року звернулась до Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області, де їй було надано запит від 22.03.2024 р. № 83/02-14 до компетентних органів про надання витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку загальною площею 5.49 га згідно державного акта на право приватної власності на землю ІІ-МК № 028461 від 23.05.2002 р., виданого ОСОБА_3 , для можливості оформлення спадкоємцю 1/3 частки спадкового майна.

У березні 2024 року позивач звернулась до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частину земельної ділянки після смерті батька. Через розбіжність загальної площі земельної ділянки, кадастрових номерів, а також відсутність у даному Витягу з ДЗК інформації про державний акт на земельну ділянку та про перехід права власності на 2/3 частки від загальної площі 5,49 га земельної ділянки до спадкоємця ОСОБА_4 , яка вже отримала свідоцтво про право на спадщину і те, що площа 1,8262 га це залишок від загальної площі 5.49 га, що спадкується, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва.

ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 у вигляді 1/3 частки земельної ділянки загальною площею 5.49 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Із вищенаведених витягу з Державного земельного кадастру, технічної документації, свідоцтва про право на спадщину за заповітом слідує, що ОСОБА_1 прийняла спадщину на земельну ділянку площею 1,8262 га. кадастровий номер 4824580400:02:000:07 яка межує із земельною ділянкою площею 3,666 га. кадастровий номер 4824580400:02:000:000:0632 власником якої є ОСОБА_7 , який успадкував її після смерті ОСОБА_4 .

Також із вищенаведеного свідоцтва про право на спадщину за законом слідує, що ОСОБА_4 успадкувала 2/3 часток земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 , а на 1/3 частку земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом має отримати ОСОБА_1 .

Загальна площа земельної ділянки площею 1.8262 га. кадастровий номер 4824580400:02:000:0737, і земельної ділянки площею 3.666 га, кадастровий номер 4824580400:02:000:0632, становить 5.49 га (1,8262+3,666=5,49).

Дані обставини вказують на те, що земельна ділянка площею 1.8262 га, кадастровий номер 4824580400:02:000:0737, як і земельна ділянка площею 3,666 га, кадастровий номер 4824580400:02:000:0632, є спадщиною ОСОБА_3 , тому, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , право власності на неї має набути ОСОБА_1 .

На таке вказують і інші обставини. Так, земельна ділянка, кадастровий номер 4824580400:02:000:0737, згідно тієї ж технічної документації межує з іншого боку з земельною ділянкою, кадастровий номер 4824580400:02:000:0556. яка належить ОСОБА_8 .

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом ОСОБА_8 успадкувала право на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

А в державному акті на право приватної власності на землю виданого на ім`я ОСОБА_3 зазначено, що земельна ділянка ОСОБА_3 межує із землями ОСОБА_9 .

Тому, для захисту права ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1.8262 га кадастровий номер 4824580400:02:000:0737, позивач змушений звертатися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.06.2024 року відкрито провадження у справі та справу призначено в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 20.11.2024 року закрито підготовче провадження в справі та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Павлов Ю.В. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Позивач додала, що усі роки, після смерті батька, вона розпоряджалась спірною земельною ділянкою, а саме передає її в оренду.

Відповідач Софіївська сільська рада Баштанського району Миколаївської області явку свого представника у судове засідання не забезпечила, надала суду заяву про можливість розгляду справи у його відсутності. Заперечень проти позову не мають.

Вислухавши позивача та її представника, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилами ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 15.10.2010 року (а.с.9).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,49 га, кадастровий номер: 4824580404:05:000:0008 розташована на території Баратівської сільської ради.

З спадкової справи №286/2004, відкритої в Новобузькій державній нотаріальній конторі (копія) вбачається, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 були його: дружина - ОСОБА_4 дочки ОСОБА_5 , ОСОБА_1 за законом, онук ОСОБА_10 за заповітом на мотоцикл. Донька ОСОБА_5 відмовилась від прийняття спадщини на користь матері ОСОБА_4 . 29.05.2007 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 яка складалась 2/3 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського господарства площею 5,49 га, кадастровий номер 4824580404:05:000:0008 розташованої на території Баратівської сільської ради. Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частки вказаного спадкового майна за законом доньці спадкодавця ОСОБА_1 ще не видано (а.с.77-104).

25.04.2024 року ОСОБА_1 , державним нотаріусом Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області Ткаченко Ю., у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва після спадкоємцю було відмовлено, про що державним нотаріусом винесено відповідну постанову від (а.с.4).

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що підставою для відмови у видачі свідоцтва є розбіжність загальної площі земельної ділянки, кадастрових номерів, а також відсутність у даному Витягу з ДЗК інформації про державний акт на земельну ділянку та про перехід права власності на 2/3 частки від загальної площі 5,49 га земельної ділянки до спадкоємця ОСОБА_4 , яка вже отримала свідоцтво про право на спадщину і те, що площа 1,8262 га це залишок від загальної площі 5.49 га, що спадкується.

Із технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 , державним кадастровим реєстратором Державного земельного кадастру були внесені відомості про земельну ділянку площею 1.8262 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Миколаївська обл., Баштанський р-н, Софіївська сільська рада. її кадастровий номер 4824580400:02:000:0737, про що ОСОБА_12 отримала витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3500333242024 ( а.с.14-53)

Так, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст.1223 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.ч.1, 3 ст.1268 ЦК України).

Частиною 1 ст.1269 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини згідно із ч.1 ст.1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.131 ЗК України, громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Згідно положень ч.ч.1, 3 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як слідує зі змісту п.п.5, 10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. За відсутності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину, або у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину спадкоємець має право пред`явити вимоги про визнання права на спадщину у судовому порядку за правилами позовного провадження.

Згідно ст.67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні (п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4/-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Відповідно до п.4.15. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень ч.1 ст.15 та ст.392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Зі системного аналізу вищевикладеного слідує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Оскільки нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі спадкоємцю ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, тому існують об`єктивні перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.

За таких обставин, суд приходить висновку, що визнання за спадкоємцем ОСОБА_1 права власності на спадкове майно у виді земельних ділянок в судовому порядку є винятковим способом захисту її прав, тому вбачаються підстави для задоволення даного позову.

Керуючись ст.ст.2,200,258,259,263-265 ЦПК України, суд

Ухвалив :

Позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 1,8262 га, з кадастровим номером 4824580400:02:000:0737, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, по праву спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП : НОМЕР_2

Відповідач: Софіївська сільська рада Баштанського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04376788; місце знаходження: Миколаївська область, Баштанський район, с. Софіївка, вул. Софіївська, 24/1.

Повний текст рішення виготовлений 20.12.2024

Суддя