Рішення

від 20.12.2024 по справі 482/2043/20

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.12.2024

Справа № 482/2043/20

Номер провадження 2/482/235/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 грудня 2024 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Сергієнка С.А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представників відповідачів ОСОБА_3 , Дмитренка І.М., секретарів Мазанової Ю.О., Шведової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Новоодеська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним та поділ спадкового майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 01 грудня 2020 року звернулася до суду із вищевказаним позовом.

На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 19 січня 2019 року Новоодеською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_6 . який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м . Нова Одеса Миколаївської області.

Позивачу та відповідачам видано свідоцтво про право на спадщину за законом по 1/3 частині кожному на житловий будинок в АДРЕСА_1 .

Державний нотаріус видаючи свідоцтво виходив із принципу рівності часток кожного з спадкоємців на спадкове майно. Державний нотаріус вважав , що спадкове майно належало спадкодавцю на праві власності відповідно до договору дарування будинку, посвідченого Новоодеською державною нотаріальною конторою 14 червня 1973 року , про що вказано в свідоцтві про право на спадщину за законом.

Погоджуючись на отримання вищевказаного свідоцтва позивач не усвідомлювала наслідки отримання такого свідоцтва на спадщину і в таких долях, оскільки знається на законах.

Ознайомившись більш детально з усіма обставинами придбання майна спадкодавцем позивач вважає , що вищевказане свідоцтво від 19 січня 2019 року не відповідає чинному законодавству і дійсним обставинам справи і не може залишатися в силі.

Так у свідоцтві вказано ,що спадкове майно належало спадкодавцеві на підставі договору дарування, посвідченого Новоодеською нотаріально конторою 14 червня 1973 року. Відповідно до договору дарування житловий будинок разом з надвірними спорудами і його загальна житлова площа становила 32.7 м.2.його страхова оцінка становить 2069,99 карбованців (СРСР).

Однак позивач та її майбутній чоловік ОСОБА_6 познайомилися у середині 1994 року і вони стали проживати разом однією сім`єю і вести спільне господарство.

У 1997 році вони зареєстрували шлюб.

У коли вони почали проживати разом у власності чоловіка був будинок на АДРЕСА_1 .

Цей будинок він зруйнував по вікна , зняв повністю дах і стелю так як будинок був низький і там були слижі і залишилась тільки частина задньої стінки будинку та частина передньої частини будинку. Все інше було добудовано ОСОБА_6 .

Коли позивач прийшла жити до ОСОБА_6 , то в будинку не можна було жити. Вони обладнали дві кімнати для житла, поклеївши шпалери постелили підлогу і перейшли туди жити.

Ні в неї ні у спадкодавця грошей на добудову будинку, оздоблювальних робіт в будинку не було виконано , враховуючи , що спадкодавець в цей час купив квартиру своїй першій дружині та дітям . Крім того він сплачував аліменти на двох дітей що становило 33 відсотки від усіх його видів заробітку.

Позивач з чоловіком під новою частиною будинку збудували підвал , на плані А п/д, зробивши його заливку та вимурувавши ошийок цього підвалу.

Ними були встановлені перегородки в ванній кімнаті та туалеті.

Крім того вони разом у веранді , кухні, ванній кімнаті, туалеті залили бетоном підлогу .

Також у прихожій кімнаті, на веранді , кухні , ванній кімнаті, туалеті зварили арматуру для встановлення стелі і залили в цих приміщеннях бетоном стелю, які за нестачею грошей не упорядкували і на теперішній час.

У 2002 році позивач продала квартиру , яка була зареєстрована на її батька ОСОБА_7 . На ці гроші вона з чоловіком побували гараж у дворі на плані О-1 , також збудували дві теплиці з котельними. (На плані Е-1, Ж-1, 3-1.К-1)

Так як частину майна її чоловіка вони ми придбали (побудували) разом , то позивач вважає, що воно є спільною сумісною власністю подружжя і що його слід поділити між співвласниками для чого перед видачею свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус повинна була виділити мені у власність частину спільного сумісного майна подружжя, а інше поділити між спадкоємцями та видати свідоцтво про право на спадщину з законом.

Як що б нотаріус діяла з законом , то частка спадкоємців в спадковому майні була значно іншою.

На думку позивача спільна сумісна власність подружжя становить 2/6 частин майна або по 1/6 кожному з подружжя. Так як частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах відповідно до ст. 1226 ЦК України.

Спадкова маса становить 5/6 частин майна що кожному з спадкоємців становить 5/ 18 часток спадкового майна. Частка позивача в спільному майні подружжя буде становити 1/6 або 3/18, частка у спадщині 5/18, а разом 8\18 часток. Частка інших спадкоємцям буде становити по 5/18 часток майна кожному.

Посилаючись на вищевикладене позивач просила:

визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом видані 19 січня 2019 року за реєстровими номерами 1-86, 1-89, 1-92 відповідно, на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 на 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями за адресою АДРЕСА_1 , кожному, після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати за позивачем право власності на 8/18 часток житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями за адресою АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати за ОСОБА_4 , право власності на 5/18 часток житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями за адресою АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати за ОСОБА_5 , право власності на 5/18 часток житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями за адресою АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник Новоодеської державної нотаріальної контори Миколаївської області проти задоволення позову заперечувала, просила справу розглядати за її відсутності.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали із підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнавали посилаючись на те, що позивачем не доведено її внесок у розбудову спадкового майна і що вона відповідно має право на частину цього майна як частку у спільному майні подружжя.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, допитавши свідків, судом встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видане 23.01.2018 року Новоодеським РВДРАЦС ГТУЮ у Миколаївській області).

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому за життя майно - житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями за адресою АДРЕСА_1 , власником якого він став на підставі договору дарування посвідченого нотаріусом Новоодеської нотаріальної контори 14 червня 1973 року за реєстровим №1084.

Спадщину після його смерті прийняли позивач та відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , їм видано свідоцтва про право на 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами спадкової справи.

За життя ОСОБА_6 перебував у шлюбі із ОСОБА_8 який було розірвано у 1987 році (свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_2 від 16.04.1998 року видане Новоодеським РВ РАГС Миколаївської області).

У 1994 року ОСОБА_6 познайомився із позивачем і вони почали проживати однією сім`єю як чоловік і дружина не пізніше кінця 1994 року, 25 червня 1997 року вони зареєстрували шлюб (повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00022574842 від 10.04.2018р.)

Як видно із технічної документації на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями за адресою АДРЕСА_1 (технічного паспорту виготовленого станом на 22.01.2019 року, архівної справи інвентаризаційний номер 224/8902, реєстровий номер 445 книга 3 на підставі якої видавались технічні паспорти на будинок АДРЕСА_1 ) інвентаризація вказаного домоволодіння проводилася 28.10.1967 року, 01.08.1985 року та 20.09.2006 року.

Станом на 1985 рік вищевказане домоволодіння мало такі ключові параметри увагу на які звертає суд, площа основи будинку А-1 60 м2, а все домоволодіння складалося із житлового будинку А-1, сараю Б-1, літньої кухні В-1, тамбуру в1, сараю Г-1, гаражу Д-1, споруд №1-2, огорожі №3-5, (аркуші №1-26 архівної справи інвентаризаційний номер 224/8902)

Станом на 20.09.2006 року вищевказане домоволодіння мало такі ключові параметри увагу на які звертає суд, площа основи будинку А-1 122 м2, а все домоволодіння складалося із житлового будинку А-1, підвалу під будинком Ап/д 1, гаражу Б-1, літньої кухні В-1, сараю Г-1, сараю Д-1, сараю Е-1, теплиці Ж-1, теплиці З-1, сараю К-1, сараю Л-1, літнього душу М-1, убиральні Н-1, Гаражу О-1, теплиці П-1, трубопроводу №1, огорожі №2, воріт №3 (аркуші №27-30 архівної справи інвентаризаційний номер 224/8902), ці ж будівлі і споруди входили до складу домоволодіння станом на 28.11.2011 року (а.а.с №65)

При цьому у описі конструктивних елементів будинку А-1 та описі конструктивних елементів господарських будівель і споруд (підвалу під будинком Ап/д 1, гаражу Б-1, літньої кухні В-1, сараю Г-1, сараю Д-1, сараю Е-1, теплиці Ж-1, теплиці З-1, сараю К-1, сараю Л-1, літнього душу М-1, убиральні Н-1, Гаражу О-1, теплиці П-1) (аркуші №32 -33 архівної справи інвентаризаційний номер 224/8902) вказано рік побудови основних конструктивних елементів будинку та конструктивних елементів господарських будівель і споруд 1995.

Свідок ОСОБА_8 , пояснила суду, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_6 який було розірвано у 1987 році. У 1973 ОСОБА_9 подарував ОСОБА_6 житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями за адресою АДРЕСА_1 . У 1985 році ОСОБА_6 вирішив перебудувати вищевказаний будинок і для цих цілей майже повністю розваляв його і почав вибудовувати заново. Свідок пояснила, що хоча у 1987 році вони з ОСОБА_6 розірвали шлюб але ще тривалий час фактично продовжували проживати разом. Свідок вказувала, що за спільного життя з ОСОБА_6 вони побудували другу теплицю і загалом біля будинку було 2 теплиці стаціонарні і одна під плівку.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, суду що він був знайомий з ОСОБА_6 ще з шкільних років, з 80-х років вони товаришували, спілкувалися, допомагали один одному.

ОСОБА_6 жив у старому будинку за адресою АДРЕСА_1 яка була подаровано йому батьком. ОСОБА_6 перебудувати цю хату і в літку 1994 року він скликав знайомих і друзів серед яких був і ОСОБА_10 і вони почали валяти вищевказану хату під майбутню перебудову. Після того як будинок розібрали до того ступеню який був потрібний ОСОБА_6 він почав його перебудову. Будинок розібрали залишилася задня стінка, а передня і бокові були розібрані нижче рівня вікон. На той час ОСОБА_6 жив сам. На скільки свідок пам`ятає то ОСОБА_6 не проживав із своєю першою дружиною приблизно з 1981 року, вона проживала по АДРЕСА_1 , а у подальшому по АДРЕСА_1 до весни 1990 року, йому це відомо оскільки він з ОСОБА_6 під`їжджали до місця її проживання коли останній провозив речі і продукти своїм дітям і йому відомо що після цього там почав проживати ОСОБА_11 із сім`єю якому це житло надало комунальне підприємство. Пізніше ОСОБА_6 із своєю матір`ю купили квартиру по АДРЕСА_2 , для ОСОБА_8 та дітей.

З осені 1994 року ОСОБА_6 познайомився з ОСОБА_1 і новий рік вони вже зустрічали разом у м. Херсон, йому це відомо від ОСОБА_6 оскільки вони мали дружні відносини і спілкувалися на різні теми. У січні 1995 року ОСОБА_6 вже познайомив його з ОСОБА_12 і вони на той час вже почали проживати разом і разом продовжували реконструкцію будинку і будували теплиці, у подальшому після укладення шлюбу вони разом систематично приїжджали до ОСОБА_10 закуповували будівельні матеріали оскільки продовжували будівництво і реконструкцію будинку і прибудинкових будівель за адресою свого проживання АДРЕСА_1 .

Також свідок пояснив, що з 1983-1984 року на прибудинковій території ОСОБА_6 побудував першу не велику теплицю, а у 1995 році ОСОБА_6 з ОСОБА_12 розібрали вищевказану теплицю і на її місці побудували набагато більшу. Будинок був перебудований в більший. Також восени 1995 року вони розібрали літню кухню і на її місці побудували гараж на якому зверху згодом збудували теплицю. Також пояснив, що наскільки йому відомо зі слів самого ОСОБА_6 його дружина ОСОБА_12 вклала у розбудову їх домоволодіння кошти виручені за продаж квартири яка належала її батькам.

Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що з 1995 року позивач та нині покійний ОСОБА_6 почали жити разом. На той час від будинку за адресою АДРЕСА_1 була лише «коробка» , у подальшому ОСОБА_14 і ОСОБА_12 добудовували житловий будинок, теплиці. Наскільки свідку відомо ОСОБА_15 вклала кошти від продажу квартири в розбудову будинку із господарськими будівлями і спорудами за адресою її з чоловіком проживання.

Свідок ОСОБА_16 пояснив,що віндобре знав ОСОБА_6 і йогосім`ю.Валентин живза адресою АДРЕСА_1 у старому будинку який йому подарував батько.

Коли ОСОБА_14 вирішив перебудувати цей будинок його друзі і знайомі серед яких був і ОСОБА_16 допомогли йому розібрати старий будинок. ОСОБА_6 припинив шлюбні стосунки із ОСОБА_8 коли їх сину ОСОБА_17 близько 2 років. Із позивачем ОСОБА_6 почав проживати приблизно у 1994 році, на той час він вже розірвав перший шлюб. На той час коли ОСОБА_14 почав жити з ОСОБА_12 спірний будинок являв собою новозбудовану коробку з дахом, а жити разом вони починали у літній кухні. З 1985 року на території домоволодіння була невелика теплиця, у подальшому коли ОСОБА_14 вже жив з ОСОБА_12 то вони розширювали і будували нові теплиці. На скільки відомо ОСОБА_12 вкладала кошти які отримала від продажу нерухомого майна яке належало її батькам в будівлю теплиць і систем їх опалення за місцем проживання її та чоловіка. На теперішній час будинок не добудований, не оздоблений до кінця.

Із вищевказанихпоказів свідківта іншихдосліджених судомдоказів судприходить довисновку,що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 почали проживатиоднією сім`єюяк чоловікта дружиназ кінця1994року із часупочатку проживанняоднією сім`єювони продовжувалиреконструкцію житловогобудинку згосподарськими будівлямиі спорудамиза адресою АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_6 на підставі вищевказаного договору дарування, будували господарські будівлі і перебудовували вже існуючі, що знайшло своє підтвердження в документах інвентаризації станом на 1985 рік та на 20.09.2006 рік відповідно.

Із досліджених судом доказів видно, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 як до шлюбу (перебуваючи у фактичних шлюбних стосунках без укладення шлюбу) так і після одруження, разом спільною працею і коштами будували, перебудовували, облаштовували житловий будинок та господарські будівлі і споруди за адресою АДРЕСА_1 , у наслідок чого сам житловий будинок збільшився у площі в два рази (площа основи), під ним побудовано і облаштовано підвал, на прибудинковій території перебудовано старі будівлі і побудовано низку нових.

Суд критично ставиться до показів ОСОБА_8 як свідка щодо обставин які стосуються фактичного початку перебудови житлового будинку і будівництва нових господарських будівель (теплиць), а також щодо обставин того що після розірвання шлюбу у 1987 році вона з ОСОБА_6 ще тривалий час фактично продовжувала проживати разом, ці покази спростовуються показами інших свідків які на відміну від ОСОБА_8 (яка є матір`ю відповідача ОСОБА_4 і бабусею відповідача ОСОБА_5 ) не мають зацікавленості у результатах розгляду справи. Натомість досліджені судом докази вказують на те, що вона припинила відносини з ОСОБА_6 і почала проживати окремо за іншими адресами задовго до офіційного розірвання шлюбу і її свідчення щодо дій зі спірним майном після 1981 року викликають у суду сумніви в їх достовірності.

Згідно до ч. 1 ст. 62 Сімейного кодексу України, якщо під час шлюбу майно одного з подружжя значно збільшує свою вартість унаслідок спільних зусиль подружжя (зокрема фінансових вкладень, праці), таке майно може бути визнане спільною сумісною власністю.

Велика Палата ВС у справі № 214/6174/15-ц (22 вересня 2020 р.) вказувала, що суттєвість покращення означає, що початковий об`єкт «розчиняється» в результаті трансформації.

Верховний Суд у постанові № 686/8610/17 від 27 січня 2022 року вказував, що наявність істотного збільшення вартостіє оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Істотність має визначальне значення,оскількинеобхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті.

Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

Крім того ВС підкреслив, що за загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла,тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.

Суд виходить з того, що за сталою судовою практикою збільшення вартості майна одного з подружжя унаслідок спільних зусиль подружжя (зокрема фінансових вкладень, праці) зазвичай підтверджується висновками судових експертиз, які дозволяють більш точно встановити величину такого збільшення, однак такі зміни на думку можуть бути підтверджені і іншими доказами у їх сукупності.

Згідно принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства закріплених у ст. 12, 13 ЦПК України та положень ст. 81 ЦПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідачами не надано суду більш переконливих доказів ніж ті на які посилалася позивач.

За таких обставин, твердження про те, що позивач за понад двадцять років подружнього життя із ОСОБА_6 займаючись із ним однією сімейною справою що приносила їм прибуток і в час розбудови належного йому домоволодіння, у якому проживала не здійснила свого внеску у ті зміни майна які були встановлені судом вище видається суду не ймовірним і не справедливим.

Керуючись принципом переваги більш вагомих доказів, зважаючи на розмір позовних вимог ОСОБА_1 які на думку суду є доволі скромними (так позивач просить збільшити належну їй частку в спірному домоволодінні з 5/18 до 8/18 врахувавши фактичні зміни (будівництво і перебудову) цього майна в період її шлюбу із спадкодавцем за яких вона набула право на 3/18 частин домоволодіння як на спільне майно подружжя), а також об`єми проведених подружжям робіт по перебудові і будівництву нерухомого майна, які прослідковуються із технічної документації на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 і свідчать що початковий об`єкт нерухомості «розчинився» врезультаті трансформації якої зазнав зокрема у період перебування позивача та її чоловіка ОСОБА_6 у шлюбі, суд приходить до висновку що суттєве збільшення вартості майна ОСОБА_6 хоча не було підтверджене висновком експерта, проте знайшло підтвердження іншими дослідженими судом доказами в тій мірі (житловий будинок збільшився у площі в два рази (площа основи), під ним побудовано і облаштовано підвал, на прибудинковій території перебудовано старі будівлі і побудовано низку нових), що дозволяє зробити висновок про виникнення у позивача права принаймні на 3/18 частин цього майна як її частку у спільній власності подружжя, про що і просить позивач.

За таких обставин, із урахуванням частки ОСОБА_1 у спільному майні подружжя (3/18 частини спірного майна) спадкова маса після смерті ОСОБА_6 складалася із 15/18 частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно ч.1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, а отже кожен із спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_6 успадкував 5/18 частин вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами.

Відповідно до статті1301ЦКУкраїни свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У статті1301ЦКУкраїни, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року справа № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18).

Із урахуванням вищевикладених висновків суду у цій справі, свідоцтва про право на спадщину за законом видані 19 січня 2019 року за реєстровими номерами 1-86, 1-89, 1-92 відповідно, на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 на 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями за адресою АДРЕСА_1 , кожному, після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають визнанню недійсними частково, в частині зазначених часток у спадковому майні.

За сторонами слід визнати право власності у порядку спадкування за законом на рівні частки спадкового майна із урахуванням виділу позивачу її частки у спільному майні подружжя.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 89, 141, 258, 263-265, 268, 314, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Новоодеська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним та поділ спадкового майна - задовольнити.

Визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом видані 19 січня 2019 року за реєстровими номерами 1-86, 1-89, 1-92 відповідно, на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 на 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями за адресою АДРЕСА_1 , кожному, після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 8/18 часток житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями за адресою АДРЕСА_1 , з яких 3/18 часток - частка у спільному майні подружжя та 5/18 часток - у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 5/18 часток житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями за адресою АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на 5/18 часток житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями за адресою АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено 20.12.2024 року

Головуючий суддя: С.А. Сергієнко