Рішення

від 09.12.2024 по справі 906/855/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/855/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Забігайло Л.В., довіреність №17 від 27.09.2024;

від відповідача: не з`явився;

з перервою в судовому засіданні з 12.11.2024 до 09.12.2024, згідно із ст.216 ГПК України,

розглянуву відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Житомирського обласного центру зайнятості (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія "Бердичівська територія комфорту" (м.Бердичів)

про стягнення 60 000,00грн .

Житомирський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Житомирської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія "Бердичівська територія комфорту" 60 000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання мікрогранту та Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 "Деякі питання надання грантів бізнесу", а тому сума частково нецільового використаного мікрогранту підлягає поверненню.

Ухвалою суду від 13.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.10.2024.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що товариство дотримується основної вимоги отримання гранту - створення двох нових робочих місць. Нові робочі місця створено в листопаді 2022 року. На даний момент в товаристві працює 3 працівника. Тобто, умови щодо створення нових робочих місць товариством дотримано. Також вказує, що за період перерахування коштів на грантовий рахунок з жовтня 2022 року по вересень 2024 року товариством було сплачено податків та зборів на загальну суму 260 643,22грн, тобто відповідач фактично повернув державі суму гранту сплаченими податками. В діях відповідача відсутні протиправні дії, оскільки контроль за здійснення платежів покладено на АТ "Ощадбанк", і саме його працівником, після перевірки наданих відповідачем документів, було здійснено спірний платіж. Відповідач не має прямого доступу до грантового спецрахунку і всі видаткові операції здійснювалися безпосередньо уповноваженими працівниками банку (а.с.46-47).

У відповіді на відзив позивач зазначає, що перекладення відповідачем відповідальності на банківську установу при отриманні/використанні коштів не є коректним, факт звернення до установи банку за роз`ясненням не підтверджується доказами, та в будь-якому разі не впливає на факт порушення договірних зобов`язань відповідача та на порушення порядку отримання/використання коштів (а.с.51-52).

Ухвалою суду від 01.10.2024 продовжено строк розгляду справи по суті; відкладено розгляд справи по суті на 12.11.2024.

У судовому засіданні оголошено перерву до 09.12.2024, відповідно до ч.2 ст.216 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Житомирський обласний центр зайнятості є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Законів України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про зайнятість населення". Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 № 738 "Деякі питання надання грантів бізнесу" (надалі - Порядок), визначено процедуру надання суб`єктам господарювання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, розмір мікрогрантів, джерела фінансування, а також умови повернення отримувачем коштів.

Відповідно до п.17 Порядку (в редакції від 05.08.2022), рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 10 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку (згідно п.6 Порядку АТ "Ощадбанк"), яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві отримувача, а також, на основі висновків та оцінки співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості.

З допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг "Дія", з метою отримання коштів мікрогранту, ТОВ "Керуюча компанія "Бердичівська територія комфорту" було подано до уповноваженого банку заяву №507АЕА від 14.07.2022 та бізнес план на отримання гранту на власну справу (а.с.15-26).

За результатами перевірки відомостей, вказаних в заяві, оцінки ділової репутації, уповноваженим банком та проведеної співбесіди Львівським обласним центром зайнятості, Державним центром зайнятості прийнято рішення про надання мікрогранту в сумі 250000,00грн (наказ Державного центру зайнятості від 05.08.2022 №84) (а.с.7).

10.08.2022 між Державним центром зайнятості та ТОВ "Керуюча компанія "Бердичівська територія комфорту" укладено договір про надання мікрогранту. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ "Ощадбанк" Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором, який укладається між Державним центром зайнятості з однієї сторони та суб`єктом господарювання з іншої сторони, щодо якого ДЦЗ прийняв рішення про надання мікрогранту та який приєднався до умов цього договору у визначеному в ньому порядку, які спільно іменуються як сторони, а кожний окремо як сторона (а.с.27).

При укладанні цього договору ДЦЗ діє на виконання договору про взаємодію, укладеного між Міністерством економіки України, ДЦЗ та АТ "Ощадбанк" та Порядку .

Відповідач, подаючи бізнес-план просив надати йому мікрогрант в сумі 250 000,00грн, з яких: 95000,00грн придбання обладнання для ведення діяльності; 155 000,00грн на закупівлю сировини та матеріалів.

Згідно форми бізнес-плану, затвердженої наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969, у розділі І зазначаються, зокрема: стаття витрат, сума та обґрунтування, де має бути детально описано використання грантових коштів (всі витрати суми мікрогранту) за статтями витрат та обґрунтування того, як це допоможе в досягненні поставлених цілей.

Сторони не заперечують, що на розрахунковий рахунок відповідача надійшли грантові кошти в сумі 250 000,00грн.

За результатами проведеної Бердичівською філією Житомирського обласного центру зайнятості 26.09.2023 перевірки було складено акт №15 перевірки дотримання умов договору мікрогранту, в якому зазначено про нецільове використання відповідачем коштів на суму 60000,00грн, а саме здійснення платежу за оренду приміщення, що не передбачено у бізнес-плані (а.с.28-31).

10.06.2024 позивач скерував відповідачу претензію №1989/10-24, у якій просив повернути 60 000,00грн протягом одного місяця із дати отримання даної претензійної вимоги на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку (а.с.36-37).

У відповіді на претензію відповідач не погодився з позицією Житомирського обласного центру зайнятості, разом з тим вказав, що після 01.01.2025 товариство зможе здійснити розрахунки за даною претензією (а.с.38-39).

Враховуючи, що відповідач кошти в добровільному порядку не відшкодував, позивач посилаючись на нецільове використання мікрогранту на суму 60 000,00грн (оренда приміщення) звернувся до суду з позовом про повернення вказаної суми в примусовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є стягнення 60 000,00грн частини мікрогранту за договором про надання мікрогранту як такої, що використана не за цільовим використанням.

Предметом доказування у справі є обставини укладення договору про надання мікрогранту, обставини використання мікрогранту за цільовим / нецільовим призначенням, обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для повернення відповідачем частини отриманого мікрогранту.

Відповідно до статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб`єктів господарювання визначаються законом (частина 3 статті 16 Господарського кодексу України).

Статтею 48 Господарського кодексу України визначено, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; подають підприємцям інші види допомоги. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.

Спірні правовідносини між сторонами врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року № 738.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб`єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння провадженню суб`єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.

Частинами 1, 2 ст.12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки "Фонд підтримки малого та середнього бізнесу", відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті. Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм (ч.1 Порядку №738).

Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості (частина 2 Порядку №738).

Згідно з ч.4 Порядку №738 розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує:

-75000,00грн включно у разі зобов`язання отримувача зареєструватися фізичною особою - підприємцем;

-150000,00грн включно у разі зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком;

-250000,00грн включно у разі зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком.

Так, на виконання даної норми Порядку №738, відповідачем був отриманий мікрогрант у сумі коштів 250 000,00грн згідно представленого бізнес - плану.

Частиною 5 Порядку №738 визначено, що мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат:

- придбання меблів, обладнання, транспортних засобів (які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях), необхідних для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави);

- закупівля ліцензійного програмного забезпечення, свійських тварин та птиці, багаторічних насаджень, саджанців, посівного матеріалу, сировини, матеріалів, товарів та послуг, пов`язаних з реалізацією бізнес-плану (такі витрати повинні становити сумарно не більше 50 відсотків розміру мікрогранту);

- послуги маркетингу та реклами (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту);

- орендна плата за користування нежитловим приміщенням, земельною ділянкою, які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях (такі витрати повинні становити не більше 25 відсотків розміру мікрогранту);

- орендна плата за обладнання (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту);

- лізинг обладнання, крім автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів особистого користування (такі витрати повинні становити не більше 50 відсотків загального розміру мікрогранту);

- використання у підприємницькій діяльності прав інших суб`єктів господарювання (комерційна концесія).

Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом сьомим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Мінекономіки через АТ "Ощадбанк" (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 1). Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом шостим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважений банк відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 2) (ч. 6 Порядку №738).

Частина 20 Порядку №738 визначає, що для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів. Обов`язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. Для виконання обов`язкової умови не може бути працевлаштована особа, яка перебувала у трудових відносинах з отримувачем мікрогранту протягом 180 календарних днів, що передують дню її працевлаштування відповідно до вимог цього Порядку, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку. Для виконання отримувачем обов`язкової умови договору щодо працевлаштування міський, районний, міськрайонний центр зайнятості, філія регіонального центру зайнятості за місцем укладення договору мікрогранту інформує суб`єкта господарювання про можливість укомплектування робочих місць особами з числа зареєстрованих безробітних. Центр зайнятості та суб`єкт господарювання вживають спільних заходів для добору працівників із числа зареєстрованих безробітних. За відсутності у центрі зайнятості зареєстрованих безробітних, які можуть бути працевлаштовані на робочі місця, створені суб`єктом господарювання, комплектування таких робочих місць здійснюється суб`єктом господарювання самостійно. У разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема, нестворення отримувачем робочих місць протягом шести мія мікрогранту, не здійснювалась, більше того, у ній не було потреби, тому й не було потреби у внесенні змін до бізнес-плану.

За змістом ч.21 Порядку №738 Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади. У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. У разі встановлення під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту факту відсутності меблів, обладнання, транспортних засобів, придбаних отримувачем за кошти мікрогранту, які не підлягають відчуженню відповідно до абзацу другого пункту 5 цього Порядку, отримувач повертає вартість таких меблів, обладнання, транспортних засобів. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості. Не вважається нецільовим використанням коштів мікрогранту: зміна моделі, марки, кількості, вартості предметів закупівлі, якщо такі предмети закупівлі за своїм функціональним призначенням є аналогічними зазначеним у бізнес-плані та відповідають напрямам витрат, визначеним пунктом 5 цього Порядку, і якщо зміна здійснена в межах мікрогранту, не здійснювалась, більше того, у ній не було потреби, тому й не було потреби у внесенні змін до бізнес-плану.

Згідно з ч.24 Порядку №738 для оплати витрат на цілі, визначені пунктом 5 цього Порядку та встановлені в договорі мікрогранту, отримувач подає уповноваженому банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанцію, накладну, тощо) або договір, укладений між отримувачем і постачальником (лізингодавцем, продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо. Оплата витрат проводиться уповноваженим банком на цілі, визначені пунктом 5 цього Порядку та встановлені в договорі мікрогранту, на підставі документів, зазначених в абзаці першому цього пункту. У разі надходження до Державного центру зайнятості від уповноваженого банку інформації про подані отримувачем документи на оплату витрат на цілі, які не відповідають пункту 5 цього Порядку та суті бізнесу, Державний центр зайнятості має право скасувати рішення про надання мікрогранту. На підставі рішення Державного центру зайнятості уповноважений банк протягом трьох операційних днів повертає кошти мікрогранту на рахунок, з якого здійснювалося перерахування мікрогранту.

Матеріалами справи підтверджується, що 06.10.2022 на підставі поданих відповідачем вищезгаданих документів, уповноваженим банком АТ "Ощадбанк" був проведений платіж - орендна плата за приміщення за період з 03.10.2022 по 03.10.2023 (а.с.34-35), що підтверджується рахунком №1 від 03.10.2022 та платіжним дорученням №1 від 05.10.2022.

Позивач обґрунтовує позов висновками акта перевірки дотримання умов мікрогранту від 26.09.2023 №15 та стверджує, що відповідач допустив часткове нецільове використання коштів мікрогранту, оскільки в бізнес плані відсутня позиція "орендна плата".

Як вже зазначалося, відповідно до абз.6 п.21 Постанови №738, не вважається нецільовим використанням коштів мікрогранту: зміна моделі, марки, кількості, вартості предметів закупівлі, якщо такі предмети закупівлі за своїм функціональним призначенням є аналогічними зазначеним у бізнес - плані та відповідають напрямам витрат, визначеним пунктом 5 цього Порядку, і якщо зміна здійснена в межах суми наданого мікрогранту.

Пунктом 5 Порядку визначено, що мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат, зокрема, орендна плата за користування нежитловим приміщенням, земельною ділянкою, які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях (такі витрати повинні становити не більше 25 відсотків розміру мікрогранту).

Слід зазначити, що у бізнес плані у розділі "Бізнес ідея" вказано, що основною метою діяльності стане надання високоякісних та своєчасних послуг у сфері ЖКГ. Керуюча компанія планує перебрати на себе функцію ЖЕКів в м.Бердичів, які фактично припинили свою господарську діяльність. Послуги будуть надаватися мешканцям будинків в м.Бердичів. Діяльність буде розпочато в орендованому приміщенні.

Відтак, у даному випадку, орендну плату приміщення за рахунок коштів мікрогранту, не можна розглядати як використання коштів мікрогранту не за цільовим призначенням, так як сума коштів у розмірі 60 000,00грн, яка була витрачена та перерахована після перевірки документів відповідача уповноваженим банком, скерована в цілях отриманого мікрогранту за оренду приміщення, в якому здійснюється діяльність товариства, що за своїм функціональним призначенням вказані у бізнес - плані, цільово відповідають напрямам витрат, які визначені пунктом 5 у Постанові №738 та в межах суми наданого мікрогранту.

Крім того, відповідно до п.1 розділу V Порядку №738, відповідачем створено робочі місця, на які працевлаштовано 7 осіб, що позивачем не заперечується. Також за посиланнями представника позивача, відповідачем податками повернуто державі 90% від отриманої суми мікрогранту.

Отже, позивачем не доведено нецільового використання відповідачем наданих коштів мікрогранту, які б підлягали поверненню згідно п.20, 21 Порядку №738.

Судом не встановлено обставин нецільового використання коштів та обставин зміни їх цільового призначення. Твердження позивача про обов`язок відповідача внести зміни у свій бізнес-план, надіслати на погодження до уповноваженого банку та до відповідного регіонального центру зайнятості, є помилковим, оскільки необхідність неодноразової розробки змін до бізнес-плану та їх погодження може унеможливити виконання Договору про надання мікрогранту в цілому.

Також у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані докази того, що здійснена відповідачем оплата за оренду приміщення негативно вплинула на досягнення та реалізацію визначених бізнес-планом цілей.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем своїх зобов`язань на виконання вимог Порядку №738 та Договору про надання мікрогранту, що мало б наслідком повернення останнім частини отриманої суми мікрогранту на підставі п. 7 розділу VII Договору на отримання мікрогранту та п. 20 Порядку №738.

Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року "Стретч проти Сполученого Королівства2 (Stretch vs. The United Kingdom, заява № 44277/98) встановлено, що "правомірні очікування" мають статус майна і позбавлення сторони правовідносин її правомірних очікувань є неприпустимим.

Виходячи з наведеного, відповідач не отримавши відмови банку у проведенні платежу за оренду приміщення отримав "легітимні сподівання" та "правомірні очікування" щодо реалізації свого бізнес плану, оскільки дотримався процедури, яка є основною вимогою отримання мікрогранту, а саме: здійснює господарську діяльність, має найманих працівників, своєчасно та в повному обсязі сплачує податки та збори передбачені діючим законодавством України та виконує умови бізнес плану.

Повернення частини суми мікрогранту свідчить про порушення права відповідача, обмеження його у праві "правомірного очікування" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки таке право є складовою частиною майна.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.

З огляду на викладене, позов не підлягає задоволенню з підстав, які у ньому наведені.

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 20.12.24

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1- у справу;

2-3 сторонам через "Електрониий суд".