Рішення

від 12.12.2024 по справі 906/1028/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1028/24

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Круглецької А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Бороденко М.С. - адвокат, ордер серія ВН №1306988 від 04.12.2024,

від відповідача: Сопружинська Т.П. - адвокат, довіреність №007/24 від 21.12.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЛАЙН ХІМІЯ"

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський

Гірничо-Збагачувальний комбінат"

про стягнення 2 251 148,29грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІНЛАЙН ХІМІЯ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 2 251 148,29грн, з яких: 2 224 626,00грн основного боргу, 13 174,53грн 3% річних та 13 347,76грн інфляційних втрат, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №ВДТ 110-331/3-23 від 15.06.2023 року.

Ухвалою суду від 10.10.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 31.10.2024.

Ухвалою суду від 31.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1028/24 до судового розгляду по суті на 22.11.2024.

У зв`язку із загрозою ракетних обстрілів та оголошенням повітряної тривоги на території Житомирської області 22.11.2024 судове засідання по даній справі, яке було призначене на 22.11.2024 о 10:00 не відбулося, справа не розглядалась.

Ухвалою суду від 22.11.2024 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.12.2024.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.12.2024 по 12.12.2024.

Представник позивача при розгляді справи по суті позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві від 07.10.2024 та просив позов задовольнити (а.с.1-5).

Представник відповідача при розгляді справи по суті просила у задоволенні позову відмовити, з підстав зазначених у додаткових поясненнях від 12.12.2024. У випадку, якщо суд прийде до висновку про задоволення вимог позивача, просила задовольнити клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат (а.с.99-103).

В судовому засіданні 12.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами було укладено договір поставки №ВДТ 110-331/3-23 від 15.06.2023, за умовами якого позивач зобов`язаний був поставити відповідачу товар, а відповідач зобов`язаний був прийняти його та оплати у передбачені договором строки. Позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних №1149 від 26.07.2024, №1150 від 24.07.2024, №1148 від 20.07.2024, №1081 від 15.07.2024 без будь-яких зауважень щодо кількості, якості і комплектності товару, про що свідчить підписи уповноваженої особі відповідача скріплений печаткою товариства. У зв`язку з тим, що відповідач не провів розрахунки за одержаний від позивача товар, останній просить стягнути з відповідача 2 224 626,00грн основного боргу, 13 174,53грн 3% річних та 13 347,76грн інфляційних втрат за несвоєчасне проведення оплати.

У додаткових пояснення від 07.10.2024 відповідач зазначає, що відповідач не відмовляється від здійснення оплати за договором; суть питання, що розглядається під час судового розгляду спору, заключається в непогодженні з розміром 3 % річних, розподілом судового збору. Так, відповідач не погоджується із розрахунком 3% річних, наданим позивачем, оскільки вважає, що позивач не вірно здійснив розрахунки. Вказує, що за умовами п.8.2 договору, оплата здійснюється протягом 5 банківських днів, чого позивачем при проведенні нарахувань, враховано не було. Вказує, що першим днем прострочки позивач вважає 30 липня, замість 01 серпня, за товар, поставлений в середу 24 липня 2024 року; першим банківським днем є четвер 01 серпня 2024 року позивач нарахував зайві 2 дні, сума 3% річних за 2 дні (30-31 липня) становить 91 грн. 17 коп; першим днем прострочки вважає 01 серпня, замість 05 серпня, відповідно за товар, поставлений в п`ятницю 26 липня 2024 року; першим банківським днем є понеділок 05 серпня 2024 року; позивач нарахував зайві 4 дні, сума 3% річних за 4 дні (01-04 серпня) становить 182 грн. 35 коп. За підрахунком відповідача сума 3% річних складає 12 764,25грн. Зазначає, що прострочення виконання зобов`язання за Договором відбулось по незалежним від відповідача причинам. З урахуванням обставин даної справи, принципів розумності, справедливості та пропорційності, відповідач просить зменшити розмір інфляційних втрат і 3% річних на 70% від нарахованих, тобто, інфляційні витрати не більше 3 952,36грн, 3% річних не більше 3 829,28грн.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15.06.2023 між Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський Гірничо-Збагачувальний комбінат" (Покупець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІНЛАЙН ХІМІЯ" (Постачальник/позивач) укладено договір поставки №ВДТ 110-331/3-23 (а.с.13-18), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця соду кальциновану (надалі Товар) (ДК 021:2015 24310000-0 Основні неорганічні хімічні речовини), а Покупець зобов`язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього Договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору, номенклатура, асортимент, кількість та вартість за одиницю Товару, що буде поставлятись Покупцю зазначається у Специфікації (Додаток № 1), яка після її підписання є невід`ємною частиною Договору. Поставка кожної партії Товару здійснюється та заявками Покупця, у яких зазначається номенклатура та кількість Товару (надалі - Заявка). Заявка/и є невід`ємною частиною Договору.

За умовами пункту 2.1.1 договору, покупець зобов`язаний на умовах, зазначених у п. 8.2. цього Договору, здійснювати оплату за кожну окрему партію Товару у строки, зазначені у Договорі, на підставі оформлених первинних документів (товарно-транспортної накладної, видаткової накладної, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 3.1 договору, Постачальник зобов`язаний поставити Покупцю партію Товару у повному обсязі протяти 5 (п`яти) календарних днів із дня отримання Постачальником Заявки від Покупця або згідно з попередньо узгодженим Сторонами графіком поставки. Постачальник має право на дострокову поставку Товару за погодженням із Покупцем.

Згідно з пунктом 3.1.1 договору, заявка подається Покупцем шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту Постачальника sales@grlehem.com та/або шляхом надсиланням оригіналу Заявки в паперовому вигляді па адресу Постачальника та/або передачі уповноваженому представнику Постачальника, що підтверджується власноручним підписом такого представника. Заявка подана шляхом відправлення електронного листа вважається офіційним документом.

Поставка Товару здійснюється Постачальником згідно з правилами ІНКОТЕРМС (англійською мовою - INCOTERMS) в редакції 2010 р. на умовах поставки DDP) у місце поставки за адресою:

- автомобільним транспортом (з можливістю верхнього вивантаження Товару) на територію навантажувально-розвантажувальної бази філії, вул. Іршанська, б.7, смт. Нова Борова, Хорошівський р-н, Житомирська обл.;

- залізничним транспортом: територія навантажувально-розвантажувальної бази філії вул. Іршанська, б.7, смт. Нова Борова, Хорошівський р-н, Житомирська обл. (п.3.2 договору).

За умовами пункту 3.3 договору, датою поставки Товару є дата передачі Товару Постачальником Покупцю, відповідно до накладної на відпуск Товару (видаткової накладної).

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що ціна Договору складає 6 516 675 (шість мільйонів п`ятсот шістнадцять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп., крім того 20 % ПДВ 1 303 335 (один мільйон триста три тисячі триста тридцять п`ять), грн. 00 коп. разом із ПДВ 7 820 010 (сім мільйонів вісімсот двадцять тисяч десять) грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 8.1 договору, оплата Товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі.

Пунктом 14.1 договору сторони домовились, що договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 29 грудня 2023 року.

15.06.2023 сторони підписали Специфікацію - Додаток №1 до Договору, в якій погодили: найменування товару - сода кальцинована; кількість - 300 тон, ціна за одиницю - 21 722,25грн; загальна вартість - 6 516 675,00грн; всього з ПДВ - 7 820 010,00грн (а.с.19).

27.12.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №2, за умовами якої вирішили: внести зміни в пункт 14.1 Розділу 14 "СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ" Договору та викласти його в наступній редакції:

"14.1. Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 30.07.2024 року".

2. Пункт 14.1. розділу 14 "СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ" Договору в попередній редакції вважати не чинним (а.с.20).

27.12.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №3, за умовами якої сторони домовились:

У зв`язку із зміною середньоринкової ціни на соду кальциновану, зменшити ціну за одиницю товару, у зв`язку з чим Додаток №1 до Договору викласти в наступній редакції: сода кальцинована, кількістю - 300 тн, ціна за одиницю товару - 18 538,55грн, загальна вартість без ПДВ - 5 561 565,00грн, всього з ПДВ - 6 673 878,00грн;

Додаток №1 до Договору поставки № ВДТ 110-331/3-23 від 15.06.2023 року в попередній редакції з моменту підписання даної Додаткової угоди №3 вважати не чинним.

3. Сторони визначили, що на момент укладання даної Додаткової угоди №3 Покупцем не було отримано жодної партії товару від Постачальника.

4. У зв`язку із зменшенням ціни за одиницю товару, внести зміни до п. 7.1. Розділу 7 "ЦІНА ТОВАРУ ТА ЗАГАЛЬНА СУМА ДОГОВОРУ" Договору та викласти його в наступній редакції:

"7.1. Ціна Договору складає 5 561 565 (п`ять мільйонів п`ятсот шістдесят одна тисяча п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 00 коп., 20 % ПДВ 1 112 313 (один мільйон сто дванадцять тисяч триста тринадцять) грн. 00 коп., разом із ПДВ 6 673 878 (шість мільйонів шістсот сімдесят три тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 00 коп".

5. п.7.1. Розділу 7 "ЦІНА ТОВАРУ ТА ЗАГАЛЬНА СУМА ДОГОВОРУ" Договору в попередній редакції з моменту підписання даної Додаткової угоди №3 вважати не чинним.

6. Інші пункти Договору залишаються без змін і Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання (а.с.21-22).

Договір, Специфікація та додаткові угоди підписані представниками сторін та їх підписи скріплені печатками товариств.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №ВДТ 110-331/3-23 від 15.06.2023, просить стягнути з відповідача 2 251 148,29грн, з яких: 2 224 626,00грн основного боргу, 13 174,53грн 3% річних та 13 347,76грн інфляційних втрат.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1статті 173 Господарського кодексу Українипередбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №ВДТ 110-331/3-23 від 15.06.2023, до якого додатковими угодами №2 від 27.12.2023, №3 від 29.05.2024 вносились зміни.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що Постачальник зобов`язаний поставити Покупцю партію Товару у повному обсязі протяти 5 (п`яти) календарних днів із дня отримання Постачальником Заявки від Покупця або згідно з попередньо узгодженим Сторонами графіком поставки. Постачальник має право на дострокову поставку Товару за погодженням із Покупцем.

З матеріалів справи вбачається, що філія "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" адресувала директору ТОВ "Грінлайн Хімія" заявку №331/938 від 25.06.2024 на поставку партії товару та повідомлення про готовність прийняти товар - соду кальциновану в кількості 180,0тон згідно графіку: до 05.07.2024р. - 45,0 т., до 12.07.2024р. - 45,0 т., до 19.07.2024р. - 45,0 т., до 31.07.2024р. - 45,0 т. (а.с.23).

Позивачем для оплати товару за договором поставки №ВДТ 110-331/3-23 від 15.06.2023 відповідачу виставлялись рахунки на оплату: №977 від 04.07.2024 на суму 556 156,50грн, №1043 від 19.07.2024 на суму 556 156,50грн, №1044 від 19.07.2024 на суму 556 156,50грн, №1045 від 19.07.2024 на суму 556 156,50грн (а.с.24-27).

На виконання умов договору поставки №ВДТ 110-331/3-23 від 15.06.2023 позивачем у період з 15 по 26 липня 2024 було поставлено товар на загальну суму 2 224 626,00грн, що підтверджується видатковими накладними: №1081 від 15.07.2024 на суму 556 156,50грн, №1148 від 20.07.2024 на суму 556 156,50грн, №1150 від 24.07.2024 на суму 556 156,50грн, №1149 від 26.07.2024 на суму 556 156,50грн, товарно-транспортними накладними: №РУУ-1081 від 15.07.2024, №РУУ-1148 від 20.07.2024, №РУУ-1150 від 24.07.2024, №РУУ від 26.07.2024 (а.с.28-35), а відповідачем такий товар прийнято в повному обсязі без будь-яких зауважень.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з пунктом 8.2 договору, оплата Товару здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання Товару та підписання видаткової накладної на підставі виставленого Постачальником рахунку.

Отже, відповідно до положень ч.1 ст.530 ЦК України та узгоджених в п.8.2 договору умов щодо строків оплати, відповідач зобов`язаний був провести оплату за одержаний від позивача товар за видатковими накладними: №1081 від 15.07.2024 на суму 556 156,50грн - в строк до 22.07.2024; №1148 від 20.07.2024 на суму 556 156,50грн - в строк до 28.07.2024; №1150 від 24.07.2024 на суму 556 156,50грн - в строк до 31.07.2024; №1149 від 26.07.2024 на суму 556 156,50грн - в строк до 04.08.2024.

04.09.2024 позивач звертався до відповідача з претензією №1/09 від 03.09.2024, в якій просив протягом 7-ми днів з моменту отримання даної претензії, сплатити заборгованість за одержаний товар у сумі 2 224 626,00грн (а.с.36-37, докази її направлення - а.с.38-38 на звороті). Відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, заборгованість перед позивачем не погасив.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань по проведенню оплати, станом на час звернення позивача з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 224 626,00грн. Наявність зазначеного боргу підтверджується довідкою позивача №2024-31/10 від 31.10.2024 та карткою рахунку 361 за січень 2024-жовтень 2024 (а.с.75-76).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На час розгляду справи, відповідач не подав доказів погашення заборгованості в сумі 2 224 626,00грн, вимог позивача не спростував. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують протилежне.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 224 626,00грн заборгованості є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача на порушення відповідачем графіку поставки товару, який міститься в заявці відповідача №331/938 від 25.06.2024, не спростовує заявлених позивачем вимог та не є підставою для відмови в позові.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 13 174,53грн 3% річних та 13 347,76грн інфляційних втрат.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує, що порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, за умовами пункту 8.2 договору, оплата Товару здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання Товару та підписання видаткової накладної на підставі виставленого Постачальником рахунку.

Відповідно до положень ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а тому прострочка оплати за поставлений товар за видатковими накладними настала: за видатковою накладною №1081 від 15.07.2024 - з 23.07.2024; за видатковою накладною №1148 від 20.07.2024 - з 29.07.2024; за видатковою накладною №1150 від 24.07.2024 - з 01.08.2024; за видатковою накладною №1149 від 26.07.2024 - з 05.08.2024, тобто з наступного дня після закінчення визначеного п.8.1 договору строку для сплати за такий товар.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 13 174,53грн 3% річних та 13 347,76грн інфляційних втрат (розрахунки а.с.6-7).

З урахуванням встановлених судом строків прострочення оплати, перевіривши за допомогою програми "Ліга:Закон" здійснені позивачем нарахування 3% річних суд встановив, що з урахуванням приписів статті 253 ЦК України, обґрунтованим є нарахування 3% річних в сумі 12 764,25грн, а саме:

- на заборгованість в сумі 556 156,50грн: за період з 23.07.2024 по 31.08.2024, сума 3% річних становить 3 510,17грн;

- на заборгованість в сумі 556 156,50грн: за період з 29.07.2024 по 31.08.2024, сума 3% річних становить 3 236,65грн;

- на заборгованість в сумі 556 156,50грн: за період з 01.08.2024 по 31.08.2024, сума 3% річних становить 3 099,89грн;

- на заборгованість в сумі 556 156,50грн: за період з 05.08.2024 по 31.08.2024, сума 3% річних становить 2 917,54грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 12 764,25грн обґрунтовані. В частині вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 410,28грн (13 174,53грн - 12 764,25грн = 410,28грн) вимоги позивача є безпідставними.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних витрат, господарський суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат в сумі 13 347,76грн правомірними.

Відповідач у додаткових поясненнях заперечує проти позову у зв`язку з відсутністю прямого наміру та вини у простроченні здійснення оплати. Посилається на введення воєнного стану та наявність форс-мажорних обставин, які засвідчені у листі №2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати. Вказує, що підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі, всі отримані кошти від господарської діяльності філією фактично витрачаються на сплату обов`язкових платежів та зборів, заробітної плати працівників, енергоносіїв та погашення заборгованості перед фінансовими установами і контрагентами в порядку черговості та критичної важливості для підтримання життєдіяльності підприємства і виконання соціальних зобов`язань відповідача, як місто утворюючого підприємства. Крім того, негативно на фінансовий стан товариства впливає порушення іншими контрагентами своїх зобов`язань за господарськими договорами перед АТ "ОГХК"; наразі в суді перебувають на розгляді три справи про стягнення заборгованості з контрагентів і надходження на рахунок АТ "ОГХК" від яких дозволило б розрахуватися за взятими на себе зобов`язаннями, в тому числі провести розрахунок за договором №260-2 від 30.05.2023. Посилаючи на наведене, відповідач доводить, що прострочення виконання зобов`язання за договором відбулося по незалежним від відповідача причинам.

Наголошуючи на тому, що відповідач потерпає від наслідків повномасштабного вторгнення рф на територію України, просить зменшити 3% річних та інфляційних посилаючись на приписи ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та постанову Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Доводить, що ухвалення рішення, яким буде покладено на відповідача сплату інфляційних та 3% річних по цій справі може мати наслідком послаблення обороноздатності держави через неможливість відповідача виконувати своєчасно свої функції в економіці держави. За викладеного відповідач вважає обґрунтованою можливість зменшення розміру інфляційних втрат, 3% річних на 70% від нарахованих, тобто задоволення позовної вимоги: щодо інфляційних витрат не більше 3 952,36грн, щодо 3% річних не більше 3 829,28грн.

Згідно з ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За умовами пункту 12.3 договору, факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватися листом (сертифікатом) Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональною Торгово-промисловою палатою.

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":

- Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно;

- форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до частини 4 статті 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 01 червня 2021 року за №910/9258/20 вказано, що у постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року зі справи №915/531/17, від 26 травня 2020 рок зі справи №918/289/19, від 17 грудня 2020 року зі справи №913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором поставки №ВДТ 110-331/3-23 від 15.06.2023.

Крім цього судом враховано, що зазначений договір був укладений у 2023 році, тобто в той час, коли в України вже діяв режим воєнного стану та у зв`язку з цим існували форс-мажорні обставини, які засвідчені Торгово-промисловою палатою у листі №2024/02.0-7.1, і відповідач про дані обставини був обізнаний.

За викладеного, твердження відповідача про те, що затримка оплати товару відповідачем сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії Російської федерації проти України та введенням військового стану, які були відомі позивачу, є необґрунтованим.

Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних на 70% суд зазначає, що інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями і нараховуються вони незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 19 червня 2020 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц також звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019.

Отже, 3% річних, як і інфляційні витрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання, і на відміну від пені не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що підлягають сплаті кредитору. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Щодо доводів відповідача про необхідність врахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 суд зазначає, що у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання".

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також в умовах договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої у частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені та процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вирішила справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: встановлення такої процентної ставки на рівні 40 % та 96 %, та її явної невідповідності принципу справедливості, тоді як у справі № 906/1028/24 відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3 % та не вбачається порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час їх нарахування позивачем відповідачу. При цьому, у справі № 902/417/18 позивач нарахував суму пені, штрафу та відсотки річних, що разом перевищувала майже в два рази суму заборгованості, яка була повністю сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі.

Водночас, у справі № 906/1028/24 обставин такої очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних, як у справі № 902/417/18, судом не встановлено.

Враховуючи, що у справі яка розглядається, та у справі № 902/417/18 обставини не є подібними, про що описано вище, господарський суд не вбачає підстав для зменшення інфяційних та річних. Відповідно, у задоволенні клопотання відповідача про зменшення інфляційних та 3% річних суд відмовляє.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 224 626,00грн основного боргу, 12764,25грн 3% річних та 13 347,76грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 410,28грн суд відмовляє.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 1, 2, ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (вул. Сурікова, 3, м.Київ, 03035, код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Шевченка, 1, смт. Іршанськ, Коростенський район, Житомирська область, 02110, код ЄДРПОУ 39391950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЛАЙН ХІМІЯ" (вул.Велика Арнаутська, 26, офіс 146, м.Одеса, 65048, код ЄДРПОУ 41404234):

- 2224626,00грн - основного боргу,

- 12764,25грн - 3% річних,

- 13347,76грн - інфляційних,

- 33761,07грн - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 20.12.24

Суддя Кравець С.Г.

Надіслати:

1 - позивачу (ЄДРПОУ 41404234) та представнику - Електронний Суд,

2 - відповідачу - АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (ЄДРПОУ 36716128) та представнику - Електронний Суд,

3 - Філія "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" (ЄДРПОУ 39391950) (12110, Житомирська область, смт. Іршанськ, вул. Шевченка, 1) (рек.).