Ухвала

від 20.12.2024 по справі 485/2336/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/2336/24

Провадження № 1-в/485/78/24

УХВАЛА

іменем України

20 грудня 2024 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника колонії ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка (в режимі відеоконференції) подання начальника Державної установи «Снігурівська виправна колонія (№5)» ОСОБА_6 про приведення у відповідність до положень Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року вироку Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців та вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць,

встановив:

21 листопада 2024 року до Снігурівського районного суду Миколаївської області на розгляд надійшло подання начальника Державної установи «Снігурівська виправна колонія (№5)» ОСОБА_7 про приведення у відповідність до положень Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року вироку Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців.

Представник колонії та засуджений подання підтримали та просили привести вирок у відповідність до чинного законодавства. Окрім того, в судовому засіданні предстаник колонії просив також привести у відповідність вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, оскільки про приведення цього вироку у відповідність до чинного законодавства в клопотанні помилково не зазначено.

Прокурор в судовому засіданні вважав можливим привести вироки у відповідність до чинного законодавства.

Заслухавши думку прокурора, оглянувши матеріали подання та матеріали особової справи ОСОБА_5 , суд дійшов такого.

В пункті 13 частини першої статті 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків, суд має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно наданих матеріалів судом встановлено наступне.

07серпня 2020року ОСОБА_5 було засуджено вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. У відповідності до ст. 75 КК України, ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 3 роки та покладено обов"язки передбачені ч. 1 ст. 76 КК України. Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року набрав законної сили 05 жовтня 2021 року.

10листопада 2021року ОСОБА_5 було засуджено вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки та до даного покарання, на підставі ст.71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дарницького районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року та за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців. Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року набрав законної сили 20 січня 2022 року.

28 липня 2022 року ОСОБА_5 було засуджено вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки та до даного покарання, на підставі ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2022 року набрав законної сили 29 серпня 2022 року.

05 вересня 2022 року ОСОБА_5 було засуджено вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч.2 ст.185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України та за сукупністю кримінальних правопорушень призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та до даного покарання, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком Дарницького районного суду м.Києва від 28 липня 2022 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року набрав законної сили 06 жовтня 2022 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За частиною першою статті 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Такий же принцип неявно гарантований і статтею 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, у статті 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) дійшла висновку, що «статті 185, 190, 191 фактично містять відсилку до статті 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна. Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у статті 51 КУпАП. Отже, із часу набуття 09.08.2024 чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією статті 51 КУпАП. Як наслідок, для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтями 185, 190 або 191 КК України, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні статті 5 КК України».

В частині шостій статті 3 КК України передбачено, що зміни до КК України можуть вноситися, у тому числі, законами про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення.

У пояснювальній записці до запропонованих змін до статті 51 КУпАП законодавець їх метою визначив саме зміну кримінального законодавства щоби досягнути домірності при застосуванні кримінальної відповідальності за правопорушення незначної тяжкості.

Таким чином, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) дійшла висновку, що «зміна до статті 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У той же час наголошено, що визначення суми, яка дорівнює два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, здійснюється виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діяв на час вчинення відповідного діяння».

Згідно з п. 5 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

В підпункті 169.1.1 розділу ІV Податкового кодексу України визначено, що сума податкової соціальної пільги встановлена в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Установлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186, 75, 76 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки.

Норми Закону України № 3886-ІХ не поширюються на діяння, передбачені ст. 186 КК України, яка встановлює кримінальну відповідальність за грабіж - відкрите викрадення чужого майна.

Також установлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, а саме за епізодами: від 25 серпня 2020 року сума викраденого майна 297,36 грн; від 27 серпня 2020 року сума викраденого майна 297,36 грн.

Два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян (в частині кваліфікації кримінальних правопорушень) дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01 січня 2020 рік становила 2102,00 грн.

Враховуючи, що вартість викраденого ОСОБА_5 майна за епізодами від 25серпня 2020року тавід 27серпня 2020року, станомна моментвчинення кримінальнихправопорушень,не перевищуваладвох неоподатковуванихмінімумів доходівгромадян ( 2102,00 грн), отже, до таких діянь мають бути застосовані положення статті 5 КК України.

Встановивши, що Дарницький районний суд м. Києва вироком від 10 листопада 2021 року ОСОБА_5 визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за викрадення майна, вартість якого станом на момент вчинення правопорушення не перевищувала двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тому відповідно до ст. 5 КК України, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та на підставі частини другої статті 74 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного Дарницьким районним судом м.Києва від 10 листопада 2021 року покарання за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України, у зв`язку із усуненням законом караності діяння. Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України, виконувати самостійно.

Крім того, ОСОБА_5 засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2022 року за ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, а саме за епізодом від 18 лютого 2022 року, сума викраденого майна 6200,00 грн.

Два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян (в частині кваліфікації кримінальних правопорушень) дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01 січня 2022 рік, ця сума становила 2481,00 грн.

З урахуванням вище викладеного, вартість викраденого ОСОБА_5 18 лютого 2022 року перевищувала два неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тому у вказаній частині відсутні підстави для застосування зворотної дії у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та звільнення ОСОБА_5 від призначеного судом покарання за ч. 2 ст. 185 КК України за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2022 року.

Також установлено, що ОСОБА_5 засуджений Дніпровським районним судом м. Києва вироком від 05 вересня 2022 року по ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, а саме 28 грудня 2020 року на суму 511,00 грн, по ч.2 ст.15 ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення 29 грудня 2020 року закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, на суму 1254,00 грн, по ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення 04 січня 2021 року незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, на суму 863,52 грн.

Два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян (в частині кваліфікації кримінальних правопорушень) дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно, як вже зазначено вище, станом на 01 січня 2020 рік ця сума становила 2102,00 грн, та станом на 01 січня 2021 року сума становила 2270,00 грн.

Враховуючи, що вартість викраденого ОСОБА_5 майна за епізодами від від 28грудня 2020року, від29грудня 2020року тавід 04січня 2021року, станом на момент вчинення кримінальних правопорушень, не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2102,00 грн та 2270,00 грн, відповідно), до таких діянь також мають бути застосовані положення статті 5 КК України.

Встановивши, що Дніпровський районний суд м. Києва вироком від 05 вересня 2022 року ОСОБА_5 визнав винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, за викрадення майна, вартість якого станом на момент вчинення правопорушення не перевищувала двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тому відповідно до ст. 5 КК України, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та на підставі частини другої статті 74 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного Дніпровським районним судом м.Києва від 05 вересня 2022 року покарання за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст.185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України, у зв`язку із усуненням законом караності діяння.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене в частині другій статті 74 КК України.

Застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях статті 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та статті 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.

Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказана в частині другій статті 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення нею певного діяння.

Звільнення від відбування покарання на підставі частини другої статті 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду засудження особи, незалежно від того відбуває вона покарання, чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України чи виконання вироку відстрочене статтею 536 КПК України). При цьому, законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Вказана підстава є обов`язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за частиною другою статті 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 слід звільнити від покарання, призначеного Дарницьким районним судом м. Києва вироком від 10 листопада 2021 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України, та від покарання, призначеного Дніпровським районним судом м. Києва вироком від 05 вересня 2022 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст.185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст.185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України, слід вважати ОСОБА_5 таким, що засуджений та відбуває покарання за вироком Дарницького районного суду м.Києва від 28 липня 2022 року за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

Оскільки, ОСОБА_5 вчиняючи кримінальне правопорушення 18 лютого 2022 року, відповідно до вироку Дарницького районного суду м.Києва від 28 липня 2022 року, мав би пребувати на іспитовому терміні за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено з іспитовим строком на 3 роки, суд вважає за необхідне на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за вироком Дарницького районного суду м.Києва від 28 липня 2022 року ОСОБА_5 частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року та остаточно вважати призначеним ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків у виді 5 (п"яти) років позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 5, 74 КК України, ст.ст. 372, 537, 539 КПК України, суд

постановив:

Подання начальника Державної установи «Снігурівська виправна колонія (№5)» ОСОБА_6 задовольнити.

На підставі частини другої статті 74 КК України, звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від призначеного покарання вироком Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України, у зв`язку із усуненням законом караності діяння. Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України, виконувати самостійно.

На підставі частини другої статті 74 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання вироком Дарницького районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст.185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст.185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст.70 КК України, у зв`язку із усуненням законом караності діяння.

Привести у відповідність вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2022 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України.

Вважати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений Дарницьким районним судом м. Києва вироком від 28 липня 2022 року за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки. На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року та остаточно вважати призначеним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за сукупністю вироків у виді 5 (п"яти) років позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом 7 днів з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 20 грудня 2024 року.

Суддя ОСОБА_1