Рішення

від 19.12.2024 по справі 907/862/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/862/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні,

за позовом: Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКОМПЛЕКС "КІНЧЕШ", код ЄДРПОУ - 43032292, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Ужгород, вул.8 Березня, будинок 42,

про стягнення коштів

Секретар судового засідання - Ігнатко О.В.,

Без виклику учасників справи,

в с т а н о в и в:

Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , звернулась до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКОМПЛЕКС "КІНЧЕШ", код ЄДРПОУ - 43032292, з позовними вимогами стягнення суми зайво сплаченого податку на додану вартість у розмірі 18 089.20 грн.

Описова частина рішення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.10.2024 в межах даної справи позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 - залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строки усунення недоліків позовної заяви.

Судом встановлено, що така ухвала надіслана судом позивачу до його електронного кабінету та отримана ним, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

На виконання даної ухвали, на адресу суду 31.10.2024 надійшла заява про усунення недоліків від позивача (вх. №02.3.1-02/8474/24 від 31.10.2024 року), за результатом розгляду якої, суд дійшов висновку, що позивач усунув недоліки позовної заяви в повному обсязі. Таким чином, суд констатував, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви своєчасно та в повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Суд зазначає, що відповідач не скористався належним йому правом для подання відзиву до суду чи інших заяв по суті справи, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі (ухвала суду від 04.11.2024 була направлена відповідачу за його юридичною адресою згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Однак, поштове відправлення з даною ухвалою суду повернулось за зворотною адресою суду 29.11.2024 року.

Суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності, покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкриття провадження та необхідність подання заяв по суті справи.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України, відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суть спору за позицією Позивача.

01.11.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (діє, як Покупець) та ТОВ "Автокомплекс "Кінчеш" (діє, як Продавець) було укладено договір поставки №24/АС, згідно умов якого продавець зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар. Найменування та кількість товарів: запасні частини до легкових автомобілів вказується в рахунках на оплату.

Ціна товару становить 100 000.00 грн. (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору поставки, оплата товарів покупцем здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту підписання видаткової накладної (або з моменту поставки) за договірною ціною шляхом перерахування грошей на рахунок Продавця.

В подальшому, 17.12.2022 між учасниками спору було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки. Так, сторони дійшли згоди збільшити ціну договору на 8535.20 грн. у зв`язку із збільшенням обсягів закупівлі (п. 1.1. додаткової угоди №1).

На виконання договору поставки, відповідач поставляв обумовлений товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Однак, за твердженням позивача включення до вартості при придбанні запасних частин згідно договору поставки та додатковою угодою №1 від 17.12.2022 податку на додану вартість у розмірі 18 089.20 грн. та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2. пункту 195.1 ПКУ та постанові КМУ №178 від 02.03.2022, а сплачені кошти у сумі 18 089.20 грн. є безпідставно набутим майном.

На підставі вищевказаного, позивач просить стягнути з відповідача суму зайво сплаченого податку на додану вартість у розмірі 18 089.20 грн.

Позиція Відповідача у справі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.

Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.

Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.

Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке.

Між учасниками спору 01.11.2022 був укладений договір на закупівлю товарів за державні кошти №24/АС, згідно п. 1.1. якого продавець (відповідач) зобов`язується у 2022 році поставити покупцеві (позивач) товари, а покупець (позивач) прийняти і оплатити такі товари.

Найменування та кількість товарів: запасні частини до легкових автомобілів вказується в рахунках на оплату (п. 1.2 договору).

Асортимент, кількість та ціна продукції вказується в видатковій накладній, продукція має бути належної якості і відповідати нормативним вимогам, передбачених законодавством (п. 1.4. договору).

Згідно п. 3.1. договору, ціна такого договору становить - 100 000.00 грн.

Ціна договору може бути зменшена або збільшена за взаємною згодою сторін, із обов`язковим укладенням додаткової угоди до даного договору (п. 3.2. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред`явлення продавцем накладної на оплату товару (далі накладна).

До накладної додається рахунок (п. 4.2. договору).

Розрахунки за даним договором проводяться в національній валюті в безготівковій формі на банківський рахунок (п. 4.3. договору).

Оплата товарів покупцем здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання сторонами додаткової накладної (або з моменту поставки) за договірною ціною шляхом перерахування грошей на рахунок продавця. Ціна та сума вказана в договорі в односторонньому порядку не регулюється.

Згідно приписів п. 6.1. договору, покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари та приймати поставлені товари згідно з виписаною накладною.

Продавець зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені договором (п. 6.3.1. договору).

Відповідно до положень розділу 10 договору, такий укладено строком до 31 грудня 2022 року (а в разі неможливості доставки товару через обставини, що не залежать від обох сторін договір діє до моменту повного розрахунку) і договір набирає чинності з дня його підписання.

Судом встановлено, що такий договір підписано уповноваженими представниками обох сторін та є чинним.

Надалі, 17.12.2022 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору, згідно умов якої сторони дійшли згоди збільшити ціну цього договору на 8535.20- грн. у зв`язку зі збільшенням обсягів закупівлі та встановити загальну суму договору у розмірі 108 535.20 грн.

На виконання вказаного договору відбулися відповідні поставки товару.

Видатковою накладною №320 від 01.11.2022 підтверджується поставка товару відповідачем позивачу на загальну суму 9156.00 грн. у т.ч. ПДВ 1526.00 грн.

Видатковою накладною №295 від 01.11.2022 підтверджується поставка товару відповідачем позивачу на загальну суму 33 859.20 грн. у т.ч. ПДВ 5643.20 грн.

Видатковою накладною №319 від 01.11.2022 підтверджується поставка товару відповідачем позивачу на загальну суму 21 868.80 грн. у т.ч. ПДВ 3644.80 грн.

Видатковою накладною №367 від 01.11.2022 підтверджується поставка товару відповідачем позивачу на загальну суму 25 003.20 грн. у т.ч. ПДВ 4167.20 грн.

Видатковою накладною №442 від 08.12.2022 підтверджується поставка товару відповідачем позивачу на загальну суму 3372.00 грн. у т.ч. ПДВ 562.00 грн.

Видатковою накладною №447 від 14.12.2022 підтверджується поставка товару відповідачем позивачу на загальну суму 15 276.00 грн. у т.ч. ПДВ 2546.00 грн.

Загальна сума сплаченого ПДВ складає 18 089.20 грн.

Платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи підтверджується сплата позивачем на користь відповідача 108 535.20 грн. в т.ч. ПДВ.

Надалі, 03.06.2024 позивач направляв відповідачу листа №50/115/6/2-963 щодо повернення суми ПДВ, в якому вказував, що під час проведення аудиту у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України було виявлено факт сплати податку на додану вартість (ПДВ) при постачанні запасних частин за видатковими накладними відповідно до договору про закупівлю товарів від 01.11.2022 №24/АС. Відтак, позивач просив відповідача повернути сплачений у 2022 році Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України ТОВ "Автокомплекс "Кінчеш" ПДВ у загальні сумі 18 089.00 грн. для подальшого перерахування у дохід державного бюджету.

Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Приписами ст. 30 "Про оборонні закупівлі" передбачено, що особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності державних замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених цієї статтею.

Згідно положень постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 р. № 1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану", зокрема п. 4 передбачено, що державні замовники здійснюють оборонні закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення, інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони у період дії правового режиму воєнного стану відповідно до цих особливостей.

Для планування оборонних закупівель та звітування про їх здійснення відповідно до цих особливостей рішеннями державних замовників, що здійснюють такі закупівлі, визначаються переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення, інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони (п. 6).

Постановою КМУ від 02.03.2022 №178 2Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Нацональної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Дана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п. 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 розділу 1 Податкового кодексу України).

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку або звільнення від його застосування є обов`язком, а не правом платника податку.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контигенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно положень ст. 202 ЦКУ, зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦКУ, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦКУ, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦКУ).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ)

Згідно ст. 629 ЦКУ, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 632 ЦКУ, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦКУ).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (положення ст. 180 ГКУ).

Відповідно до ст. 181 ЦКУ, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 193 ГКУ, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до норми ст. 1212 ЦКУ, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦКУ).

Так, судом дійсно встановлено, що між учасниками спору 01.11.2022 був укладений договір на закупівлю товарів за державні кошти №24/АС, згідно п. 1.1. якого продавець (відповідач) зобов`язується у 2022 році поставити покупцеві (позивач) товари, а покупець (позивач) прийняти і оплатити такі товари.

Згідно п. 3.1. договору, ціна такого договору становить - 100 000.00 грн.

Надалі, 17.12.2022 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору, згідно умов якої сторони дійшли згоди збільшити ціну цього договору на 8535.20- грн. у зв`язку зі збільшенням обсягів закупівлі та встановити загальну суму договору у розмірі 108 535.20 грн.

На виконання вказаного договору відбулися відповідні поставки товару.

Видатковою накладною №320 від 01.11.2022 підтверджується поставка товару відповідачем позивачу на загальну суму 9156.00 грн. у т.ч. ПДВ 1526.00 грн.

Видатковою накладною №295 від 01.11.2022 підтверджується поставка товару відповідачем позивачу на загальну суму 33 859.20 грн. у т.ч. ПДВ 5643.20 грн.

Видатковою накладною №319 від 01.11.2022 підтверджується поставка товару відповідачем позивачу на загальну суму 21 868.80 грн. у т.ч. ПДВ 3644.80 грн.

Видатковою накладною №367 від 01.11.2022 підтверджується поставка товару відповідачем позивачу на загальну суму 25 003.20 грн. у т.ч. ПДВ 4167.20 грн.

Видатковою накладною №442 від 08.12.2022 підтверджується поставка товару відповідачем позивачу на загальну суму 3372.00 грн. у т.ч. ПДВ 562.00 грн.

Видатковою накладною №447 від 14.12.2022 підтверджується поставка товару відповідачем позивачу на загальну суму 15 276.00 грн. у т.ч. ПДВ 2546.00 грн.

Загальна сума сплаченого ПДВ складає 18 089.20 грн.

Таким чином, позивачем сплачено на користь відповідача надмірно кошти у розмірі 18 089.20 грн., що є безпідставно набутими коштами (майном) відповідачем в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відтак, відповідачем отримані надмірні кошти за поставлений товар у розмірі 18 089.20 грн., чим завдано збитків позивачеві та державі.

Набуття ТОВ "Автокомплекс "Кінчеш", як однією зі сторін господарсько - договірних зобов`язань, бюджетних коштів за рахунок військової частини НОМЕР_1 не в порядку виконання договірних зобов`язань, а поза передбаченим договором підставами, внаслідок здійснення оплати понад вартість товару, який було поставлено, свідчить про необхідність застосування положень ст. 1212 ЦКУ в частині повернення надмірно сплачених бюджетних коштів у загальному розмірі 18 089.20 грн., оскільки неповернення відповідачем такої суми позивачу має наслідком недобросовісне збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо обґрунтованості рішення.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028.00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКОМПЛЕКС "КІНЧЕШ", код ЄДРПОУ - 43032292, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Ужгород, вул.8 Березня, будинок 42, на користь Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , суму зайво сплаченого податку на додану вартість у розмірі 18 089.20 грн. (вісімнадцять тисяч вісімдесят дев`ять гривень 20 копійок).

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКОМПЛЕКС "КІНЧЕШ", код ЄДРПОУ - 43032292, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Ужгород, вул.8 Березня, будинок 42, на користь Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір у розмірі 3028.00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 19.12.2024 року.

Суддя П. Д. Пригуза