Рішення

від 11.12.2024 по справі 486/1295/23

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/1295/23

Провадження № 2/486/143/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді - Савіна О.І.,

при секретарі - Соболевської І.Ю.,

за участі: позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Південноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

До Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що він з 28.01.2017 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05.07.2023 року був розірваний. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із ним з серпня 2021 року. З серпня 2021 року відповідач самоусунулася від виховання та піклування їх сина, остання не цікавиться його розвитком, станом здоров`я та не відвідує його, матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Окрім цього, відповідач має ще двох неповнолітніх дітей від попереднього шлюбу, які перебувають у реабілітаційному центрі в м.Южноукраїнську Миколаївської області. Їх малолітній син ОСОБА_4 до початку повномасштабної агресії РФ проти України відвідував заклад дошкільної освіти №2 «Ромашка» у м.Южноукраїнську Миколаївської області. Згідно характеристики виданої закладом дошкільної освіти №2 «Ромашка» вихованні дитини приймали участь обоє батьків (до 24.02.2022 року), але матір інколи забувала забрати дитину із садочка. З 24.02.2022 року ОСОБА_4 не відвідує дитячий садочок, а перебуває із ним та його бабусею, оскільки немає вільних місць у садку, а у нього відсутні пільги для цього. Їх син проживає із ним, але зареєстрований за місцем реєстрації матері та на неодноразові звернення до відповідачки щодо зміни місця реєстрації сина вона не заперечувала проти цього, але до ЦНАПу жодного разу не з`явилася. За весь цей час ОСОБА_2 не виконувала свої батьківські обов`язки, а саме не піклувалася про сина, про його розвиток, стан здоров`я та не відвідувала його. У зв`язку із цим він звернувся до суду з даною позовною заявою.

У судовому засіданні позивач підтримав позов, просив про його задоволення, проти винесення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідач не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Представник третьої особи Орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області не з`явився, проте надіслала на адресу суду клопотання із проханням розглядати справу без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення, про що суд постановив відповідну ухвалу.

Заслухавши позивача, дослідивши докази в сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження, актовий запис №206, який складений 20.09.2018 року Южноукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с. 5).

05.07.2023 року рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 6).

Згідно характеристики на ОСОБА_1 за його місцем роботи, ОСОБА_1 має почуття відповідальності за виконання своїх посадових обов`язків, постійно працює над підвищенням своєї кваліфікації, технічно грамотний, ініціативний, здатний самостійно приймати рішення, відповідальний (а.с. 8).

Як вбачається з характеристики на вихованця закладу дошкільної освіти №2 «Ромашка» ОСОБА_5 , останній відвідував заклад з 02.11.2020 року. Під час відвідування закладу дитина була в міру активну, в ігровій діяльності з однолітками інколи проявляв свою ініціативу, на заняттях зацікавлений, розуміє мову вихователя, віддав перевагу конструктивно-будівельним іграм, із задоволенням виконував трудові доручення. У вихованні дитини приймали участь обоє батьків, більше уваги приділяв батько. Мати інколи приходила забирати дитину із садочка, проте траплялися випадки, коли мати забувала забрати хлопчика, поки батько був на роботі. Дитина з серпня 2021 року проживає з батьком та бабусею ОСОБА_6 . Конфліктних ситуацій з батьком не було, останній цікавився розвитком своєї дитини та приймав активну участь у житті групи (а.с. 8).

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з частинами другою та третьою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 150 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини (ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховному Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Суд враховує, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором, не є нормативним документом обов`язкового характеру у правовій системі України, і разом з тим зауважує, що обов`язково при вирішення справ, пов`язаних із забезпеченням інтересів дітей, слід враховувати норми Конвенції про права дитини, в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, і такої, що є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 Конституції України. За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей,незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на необхідності врахування в першу чергу інтересів дітей, а також на визначенні, чи є у діях батьків умисел. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (Постанови Верховного Суду у справах №288/201/19, №454/1619/18, №199/5032/16-ц та інші).

Згідно постанови Верховного Суду від 17.06.2021 року у справі №466/9380/17 проживання дитини впродовж тривалого часу в новій сім`ї, створеній її батьком чи матір`ю, відсутність побачень дитини з тим із батьків, з яким не проживає, не є підставами для позбавлення останнього батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі № 320/5094/19 непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного,соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Відповідно до вимог статті 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Аналіз вищевказаних положень закону дає підстави вважати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків, а також спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Згідно висновку Органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доцільно позбавляти батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після з`ясування всіх обставин справи, суд вважає, що поведінка матері дитини - ОСОБА_2 , суперечить вимогам ст. 150 СК України, та порушує право дитини на належне батьківське виховання, що передбачено ст. 152 СК України.

Згідно з ч.4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

На думку суду, у разі ухилення останніх від виконання обов`язків по вихованню дитини, мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав. Чинним сімейним законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.

На підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Суд вважає, що позивачем доведено наявність свідомих дій відповідача щодо ухилення нею від виконання батьківського обов`язку по відношенню до своєї дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з сином не спілкується, не забезпечує його матеріально, що заявлено позивачем та не було спростовано відповідачем, ухиляється від виконання обов`язків по його вихованню, не проявляє материнської турботи та інтересу до розвитку та внутрішнього світу дитини, що встановлено висновком органу опіки та піклування. На думку суду, позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, буде насамперед захистом прав та інтересів дитини.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , щодо малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач не ставив питання про відшкодування судового збору, то судовий збір сплачений ним при зверненні до суду в сумі 1073,60 грн, відшкодуванню на його користь не підлягає.

Керуючись ст.ст. 150, 155, 164 СК України; ст.ст. 4, 11-13, 76-78, 81, 89, 223, 264-265, 268, 280, 282, 284, 352 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У зв`язку з оголошенням в судовому засіданні вступної і резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 20.12.2024 року.

Суддя Южноукраїнського

міського суду О. І. Савін