Рішення

від 17.12.2024 по справі 910/11078/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2024Справа № 910/11078/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/11078/24.

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51/а)

До Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання жінок-депутатів» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 28)

про стягнення 16 188, 26 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання жінок-депутатів» про стягнення 16 188, 26 грн, з яких: 15 132, 76 грн основної заборгованості, 136, 74 грн пені, 615, 77 грн інфляційних втрат та 302, 99 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №345/3262 про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою за адресою: місто Київ, вул. Михайлівська, буд. №17а/2, літера А від 30.06.2020 в частині відшкодування витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою за період з 01.06.2023 по 31.08.2024.

16.09.2024 Господарський суд міста Києва дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 16.09.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

24.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач частково усунув недоліки встановлені ухвалою від 16.09.2024.

03.10.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/11078/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Повторно зобов`язано позивача провести розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за кожен борговий місяць окремо з правильним визначенням початку періоду заборгованості або обґрунтувати на яких підстав позивач визначає початковим періодом заборгованості щодо кожного місяця - 01.06.2023.

11.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали від 03.10.2024.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

30.06.2020 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, Громадською організацією «Всеукраїнське об`єднання жінок-депутатів», як орендарем (відповідач) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація», як підприємством-балансоутримувачем (позивач) укладено договір №3262 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, яке знаходиться за адресою: місто Київ вулиця Михайлівська, будинок №17а/2 літера А, загальною площею 43,00 кв.м. (нежитлові приміщення).

Згідно пункту 3.9. договору №3262 від 30.06.2020, оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутіршньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.

Підпунктом 4.2.27. пункту 4.2. договору №3262 від 30.06.2020 передбачено, що орендар зобов`язаний одночасно з укладанням цього договору, укласти з підприємством-балансоутримувачем договір про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Договір №3262 від 30.06.2020 є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 30 червня 2020 року до 28 червня 2023 року (пункт 9.1.).

30.07.2020 орендодавець та підприємство-балансоутримувач передало орендарю по акту прийому-передачі до договору №3262 від 30.06.2020 об`єкт оренди.

Крім того, 30.06.2020 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація», як підприємством-балансоутримувачем (позивач) та Громадською організацією «Всеукраїнське об`єднання жінок-депутатів» (відповідач) укладено договір №345/3262 про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою за адресою: місто Київ вулиця Михайлівська, будинок №17а/2 літера А.

Цей договір є укладеним з моменту укладання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.06.2020 року №3262 і діє з 30 червня 2020 року до 28 червня 2023 року (пункт 7.1. договору №345/3262 від 30.06.2020).

Згідно пункту 1.1. договору №345/3262 від 30.06.2020, підприємство-балансоутримувач та орендар на підставі Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджено рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 та договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3262 від 30.06.2020 уклали цей договір про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою нежилих приміщень, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва за адресою: місто Київ вулиця Михайлівська, будинок №17а/2 літера А для розміщення громадської організації.

Відповідно до пункту 2.1. договору №345/3262 від 30.06.2020, об`єктом компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою є нежитлові приміщення, загальною площею 43 кв.м, у т.ч. 1 поверх 3.40 кв.м, 2 поверх 39,50 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3262 від 30.06.2020.

У відповідності до пункту 3.1. договору №345/3262 від 30.06.2020, плата за об`єкт компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою визначена на підставі статей 286, 287 Податкового кодексу України, рішення Київської міської ради від 18.10.2015 №1910/5974 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», пункту 9.7, 9.7.1 та 9.7.2 розділу 9 «Орендна плата та інші платежі» рішення Київської міської ради від 06.12.2018 №253/6304 та від 13.02.2020 №129/8299 і становить за базовий місяць розрахунку: компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2020 року складає - 685, 22 грн на місяць.

Пунктом 3.3. договору №345/3262 від 30.06.2020 встановлено, що розмір компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою змінюється за вимогою підприємства-балансоутримувача в односторонньому порядку у випадку зміни розмірів земельного податку згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 3.4. договору №345/3262 від 30.06.2020 передбачено, що додатково до компенсації витрат підприємство за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Згідно пункту 3.6. договору №345/3262 від 30.06.2020, компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Пунктом 3.9. договору №345/3262 від 30.06.2020 сторони узгодили, що у разі закінчення, припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення згідно договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3262 від 30.06.2020 включно у розмірі компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою визначеної договором після дати її закінчення (дострокового розірвання) договору. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, підприємству-балансоутримувачу.

Позивач стверджує, що відповідач не звільнив об`єкт оренди у відповідності до умов договору оренди №3262 від 30.06.2020.

Згідно підпункту 4.2.1. пункту 4.2. договору №345/3262 від 30.06.2020 орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Проте, як вказує позивач, відповідач договірні зобов`язання в частині здійснення платежів за об`єкт компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою виконує неналежним чином, в результаті чого утворилась заборгованість за період з 01.06.2023 по 31.08.2024 на загальну суму 15 132, 76 грн.

Відповідно до пункту 6.1. договору №345/3262 від 30.06.2020, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених компенсацій витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в частині компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.06.2023 по 31.08.2024 у розмірі 15 132, 76 грн, а також додатково пеню у розмірі 136, 74 грн, 3% річних у розмірі 302, 99 грн, інфляційні втрати у розмірі 615, 77 грн.

II. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 16 188, 26 грн (основний борг, пеня, 3% річних, інфляційні втрати).

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що Громадської організацією «Всеукраїнське об`єднання жінок-депутатів» не належним чином виконувались свої обов`язки перед Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» за договором 345/3262 від 30.06.2020 від 30.06.2020 в частині компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.06.2023 по 31.08.2024, що і стало підставою для нарахування неустойки (пені), 3% річних, інфляційних втрат й звернення до суду з даним позовом.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС та з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.10.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 28.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи повернення поштового відправлення, ухвала суду від 03.10.2024 була повернена до Господарського суду міста Києва 29.10.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно із частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Окрім цього, в ухвалі від 03.10.2024 суд зобов`язав відповідача повідомити суду чи у відповідності до частини 5 статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» має він статус юридичної особи та у випадку, якщо відповідач здійснює свою діяльність зі статусом юридичної особи, то в порядку частини 6 статті 6 та частини 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону №3200-ХІ, що введений в дію 18.10.2023 зареєструвати "Електронний кабінет" в ЄСІТС.

Однак відповідач не виконав вищезазначені вимоги.

Суд також зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі №910/11078/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву в даній справі не скористався.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи №910/11078/24, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по здійсненню повної та своєчасної оплати компенсації витрат позивача за користування земельною ділянкою?

- чи правомірно позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо основного боргу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 1, пункт 1 частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що 30.06.2020 між орендодавцем в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), орендарем в особі Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання жінок-депутатів» (відповідач) та підприємством-балансоутримувачем в особі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (позивач) укладено договір №3262 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду. Зазначений договір регулюється §5 Глави 30 Господарського кодексу України, Главою 58 Цивільного кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Судом встановлено, що орендар та позивач передали відповідачу об`єкт оренди, а саме нежитлові приміщення загальною площею 43,00 кв.м., які знаходяться за адресою місто Київ вулиця Михайлівська, будинок №17а/2 літера А, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна №б/н від 30.07.2020, який є додатком до договору №3262 від 30.06.2020 та копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Пунктом 3.9. договору оренди №3262 передбачено, що оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутіршньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.

Підпунктом 4.2.27. пункту 4.2. договору №3262 від 30.06.2020 передбачено, що орендар зобов`язаний одночасно з укладанням цього договору, укласти з підприємством-балансоутримувачем договір про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Зазначений договір, згідно пункту 9.1. діє з 30.06.2020 до 28.06.2023.

Проте, оскільки указом Президента України № 64/2022 від 24.04.2022, який затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, в подальшому відповідними указами Президента України дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася та діє по сьогоднішній день, з огляду на що, строк дії договору оренди №3262 від 30.06.2020 є продовженим на підставі пункту 61 «Прикінцеві і Перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

На виконання вимог підпункту 4.2.27. пункту 4.2. договору оренди №3262 від 30.06.2020 між підприємством-балансоутримувачем (позивачем) та орендарем (відповідачем) 30.06.2020 додатково укладений договір №345/3262 про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою за адресою: місто Київ вулиця Михайлівська, будинок №17а/2 літера А, за умовами якого об`єктом компенсації витрат позивача за користування земельною ділянкою є нежитлові приміщення, загальною площею 43 кв.м, у т.ч. 1 поверх 3.40 кв.м, 2 поверх 39,50 кв.м, які в свою чергу є об`єктом оренди по договору №3262 від 30.06.2020.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина 1, 2 стаття 632 Цивільного кодексу України).

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору №345/3262 від 30.06.2020 встановлено, що тариф за місяць визначається на підставі податкового законодавства з урахуванням відповідних рішень Київської міської ради та станом на травень 2020 року становить 685, 22 грн без ПДВ. Податок на додану вартість нараховується у розмірах та порядку, визначених чинним законодавством України. Позивач має право в односторонньому порядку змінювати розмір місячного тарифу у випадку зміни розмірів земельного податку.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору (частина 7 статті 180 Господарського кодексу України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 Цивільного кодексу України).

Договір №345/3262 від 30.06.2020 діє з 30.06.2020 до 28.06. 2023 (пункт 7.1.).

Як вбачається з пункту 3.9. договору №345/3262 від 30.06.2020 сторони узгодили, що у разі закінчення, припинення (розірвання) цього договору відповідач сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення згідно договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3262 від 30.06.2020 включно у розмірі компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою визначеної договором після дати її закінчення (дострокового розірвання) договору. Закінчення строку дії цього договору не звільняє відповідача від обов`язку сплатити заборгованість за компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, позивачу.

Суд констатує, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем об`єкта оренди по договору оренди №3262 від 30.06.2020.

З огляду на зазначене, позивач за спірний період нарахував за користування відповідачем земельною ділянкою нарахував останньому наступну плату за кожний місяць спірного періоду з урахуванням ПДВ та розміру земельного податку:

- червень-грудень 2023 року: 1 040, 16 грн;

- січень-липень 2024 року: 1 093, 21 грн;

- серпень 2024 року: 198, 37 грн.

Загальна сума 15 131, 96 грн.

Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Як внормовано частиною 3 статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 зазначеного кодексу.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Проте, всупереч наведеного відповідачем доказів належного виконання своїх обов`язків за договором №345/3262 від 30.06.2020 надано не було, обставин наявності заборгованості перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі не спростовано, контррозрахунок не надано.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Незважаючи на те, що за спірний період позивач нарахував відповідачу плату у розмірі 15 131, 96 грн, позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача 15 132, 76 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку суми основного боргу, позивач в спірний період включив заборгованість відповідача у розмірі 80 копійок, яка була наявна до червня 2023 року, тобто за період який позивач в даному позові не визначає спірним.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 15 132, 76 грн підлягають частковому задоволенню, а саме стягується 15 131, 96 грн, оскільки 80 копійок не відносяться до заявленого позивачем спірного періоду.

(2) Щодо стягнення пені

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 136, 74 грн нараховану за період з лютого по серпень 2024 року.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 стаття 199 Господарського кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 стаття 343 Господарського кодексу України, стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Пунктом 6.1. договору №345/3262 від 30.06.2020 встановлено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених компенсацій витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Пунктом 3.9. договору №345/3262 від 30.06.2020 передбачено, що закінчення строку дії цього договору не звільняє відповідача від обов`язку сплатити заборгованість за компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, позивачу.

Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені зазначає, що він є арифметично правильним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

(3) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 302, 99 грн та інфляційні втрати у розмірі 615, 77 грн, які нараховані за період з червня 2023 по серпень 2024.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відтак, суд здійснивши перерахунок 3% річних з урахуванням відмови в стягненні 80 копійок зазначає, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 302, 54 грн.

Щодо інфляційних втрат, суд з урахуванням приписів частини 2 статті 237 Господарського кодексу України задовольняє їх у розмірі, який нарахований позивачем.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, у відповідності до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір в даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а саме не здійснення своєчасної та повної оплати компенсації витрат позивачу за користування земельною ділянкою, суд на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає судовий збір на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання жінок-депутатів» про стягнення 16 188, 26 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання жінок-депутатів» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 28; ідентифікаційний код: 36186849) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51/а; ідентифікаційний код: 03366500) борг у розмірі 15 131 (п`ятнадцять тисяч сто тридцять одну) грн 96 коп., пеню у розмірі 136 (сто тридцять шість) грн 74 коп., 3% річних у розмірі 302 (триста дві) грн 54 коп., інфляційні втрати у розмірі 615 (шістсот п`ятнадцять) грн 77 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині основного боргу у розмірі 80 копійок та 3% річних у розмірі 45 копійок.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких