Рішення

від 11.12.2024 по справі 188/2373/23

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/2373/23

Провадження № 2/188/500/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

при секретарі: Лисяк А.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явилась

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, відповідно до якого просить визнати за нею право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що в 2013 році вона за домовленістю у гр. ОСОБА_2 придбала будинок, який належить ОСОБА_3 , але будь-яких документів він їй на будинок не надав та жодних договорів вони не уклали, оскільки він зник та на зв`язок не виходить. Після передачі коштів вона почала ремонтувати будинок АДРЕСА_1 , оскільки останній був неприродний для проживання і вона використовувала його в якості дачі в літній період, проживаючи фактично в м. Дніпро. Позивач зазначає, що з 2013 року вона відкрито, постійно та безперервно користується домоволодінням і просить визнати право власності на це домоволодіння на підставі ст. 344 ЦК України за набувальною давністю.

В судове засідання позивач не з`явилась, подала заяву, відповідно до якої просить розглянути справу у її відсутність та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до початку розгляду справи від відповідача надійшла заява, відповідно до якої він просить справу розглянути у відсутність їх представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до довіреності від 20.08.2013 року ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 продати за ціну та на умовах на власний розсуд належний їй житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Відповідно до інформації КП Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації від 19.04.2004р. № 21 право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано станом на 02.01.2001р. за ОСОБА_3 ? частина будинку на підставі свідоцтва про право власності, виданого 20.12.2000р. Другою Павлоградською держнотконторою за р. 2955, ? частина будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 20.12.2000р. Другою Павлоградською держнотконторою за р. 2957 та записано в реєстрову книгу № 24-166.

Згідно акту проведення перевірки факту проживання депутата Миколаївської сільської ради від 22.08.2023р. за свідченням свідків ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 з лютого 2013 року (а.с. 12).

Позивач посилається на обставини користування за згодою власника з 2013 року домоволодінням АДРЕСА_1 , що на її думку є підставою для визнання за нею права власності на вказане нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України за набувальною давністю, що і є причиною спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, спірне домоволодіння належить на праві власності ОСОБА_3 на законних підставах.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ст. 41 Конституція України).

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Отже, позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на приписи ст. 344 ЦК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду (ч. 4 ст. 344 ЦК України).

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

За загальним правилом Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила ст. 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом (п.п. 4, 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Таким чином, оскільки Цивільний кодекс України набрав чинності з 01 січня 2004 року, то строк в десять років почав обчислюватися з 01 січня 2001 року, отже на час подання цього позову строк володіння позивачем спірним домоволодінням, складає десять років.

Так, пунктом 9 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , і позивачу ці обставини буди добре відомі.

Крім того, в якості безперервності проживання у спірному домоволодіння позивачем надана копія акту проведення перевірки факту проживання депутата Миколаївської сільської ради від 22.08.2023р., відповідно до якого за свідченням свідків ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 з лютого 2013 року.

Однак судом ставиться під сумнів достовірність вказаного доказу, оскільки, як вбачається, дата акту має очевидну підчистку, тобто рік складання вказаного акту є явно виправлений невідомо ким та невідомо з якої мети.

Таким чином, врахувавши обставини справи та надавши належну правову оцінку поданим доказам, застосувавши норми матеріального права, дотримуючись норм процесуального права, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачу було відомо про відсутність у неї підстав для набуття права власності на спірне домоволодіння - це житло вона отримала від власника у користування.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, ухвалене судом відповідно до норма матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Витрати у справі віднести на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К. В. Місюра