Рішення

від 16.12.2024 по справі 910/12396/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2024Справа № 910/12396/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Вищого антикорупційного суду

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Папір»

про стягнення 32.540,40 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

08.10.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Вищого антикорупційного суду до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Папір» про стягнення 32.540,40 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.05.2021 між сторонами укладено договір про закупівлю товару № 66/24, відповідно до п. 5.1 якого відповідач мав поставити позивачу товар у строк до 31.05.2024 включно. У зв`язку з тим, що відповідачем не виконані взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару у встановлений строк, позивачем надіслано відповідачу лист № 03.10-04/52/2024 від 01.07.2024, в якому повідомлено про дострокове розірвання договору з 16.07.2024. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 32.540,40 грн, з яких 12.733,20 грн пені нарахованої за період з 01.06.2024 по 15.07.2024 та 19.807,20 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 відкрито провадження у справі № 910/12396/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 15.10.2024 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 16.10.2024 о 17:56 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 01.11.2024 включно.

24.10.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що відповідач 10.05.2024 відповідно до видаткової накладної № Б-6882/1 приїхав до позивача разом з сертифікатом якості товару для здійснення поставки товару, проте представник позивача відмовився від прийняття товару та розгорнув машину. ТОВ «Імпорт Папір» є імпортером паперу ТМ PaperOne, з даним виробником паперу заключений договір, та кожна партія товару виробляється під замовлення та надається сертифікат якості на конкретну партію товару. Позивач відмовився від прийняття товару не надавши роз`яснення щодо цього, від позивача не надходили листи із зауваженнями щодо якості товару. Відповідач направив лист № 0050/іп2024 від 14.05.2024 щодо розгляду питання розірвати договір за згодою сторін. На цей лист надійшла відповідь від позивача, щодо покращення якості товару. Відповідно до п. 12.2 договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: 12.2.2. покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Відповідач не міг запропонувати товар покращеної якості, оскільки б це призвело до збільшення суми договору. Позивач направив лист від 01.07.2024 про дострокове розірвання договору з 16.07.2024. Отже, позивач навмисно відтермінував розірвання договору аж до 16.07.2024, та не врегулював питання щодо грошових претензій.

18.11.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на те, що копії видаткової накладної та рахунку не можуть підтвердити або спростувати факт спроби поставки паперу, оскільки є односторонніми документами відповідача і не містять жодних відміток, підписів чи печаток позивача. Відповідачем не заперечується юридичний факт розірвання договору в односторонньому порядку з 16.07.2024 з його вини. Відповідач не заперечує і факт порушення ним зобов`язання за договором, оскільки без порушення зобов`язань за цим договором, у жодної із сторін таке право не виникає. Натомість, у відзиві на позовну заяву усі доводи відповідача зводяться виключно до штучного відображення себе у вигляді постраждалої сторони, проте не заперечують факту порушення ним умов договору. Посилання відповідача на зміну обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору (частина 1 статті 652 Цивільного кодексу України) не є підтвердженою належними доказами. Сама по собі відповідь ТОВ «Імпорт Папір» стосовно неможливості виконати умови договору, яка полягала у відмові можливості поставки іншого товару, який матиме кращі якісні характеристики (механізм, передбачений Законом України «Про публічні закупівлі»), не змінила умов договору. Таким чином, саме з боку відповідача вбачається наявність безпідставної відмови від належного виконання зобов`язань і допущено поведінку, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці під час виконання умов договору, які були добровільно прийняті відповідачем як на стадії проведення публічних закупівель шляхом підтвердження можливості та згоди щодо виконання вимог ВАКС, так і шляхом підписання договору.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2024 між Вищим антикорупційним судом (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпорт Папір» (відповідач, постачальник) укладено договір про закупівлю товару за державні кошти № 66/24 (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити покупцю у власність папір для друку для потреб Вищого антикорупційного суду, код ДК 021:2015 - 30190000-7 «Офісне устаткування та приладдя різне» (далі - товар) вказаний у специфікації товару (додаток 2 до цього договору, що є невід`ємною його частиною) до договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставку товару у визначений строк не здійснив, у зв`язку з чим позивачем нараховано 12.733,20 грн пені за період з 01.06.2024 по 15.07.2024 та 19.807,20 грн штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором та розрахунків.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, якість якого відповідає вимогам, встановленим на території України стандартами щодо відповідності товарів, що звичайно ставляться до даного виду товару, та вимогам цього договору. Товар, що поставляється, повинен бути новим, якісним та поставляється покупцю разом з відповідною належно оформленою документацією (сертифікатами якості та/або сертифікатами відповідності та/або гарантійними документами та/або іншими документами, що підтверджують якість товару та його відповідність діючим стандартам).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна за одиницю товару за даним договором визначена у специфікації товару (додаток 2 до цього договору).

Загальна ціна товару за договором становить 282.960,00 грн, у тому числі ПДВ 47.160,00 грн.

У п. 5.1 договору сторонами встановлено строк поставки товару: до 31.05.2024 включно.

Відповідно до п. 5.2 договору місцем поставки визначено: просп. Берестейський, 41, м. Київ, 01601.

Пунктом 5.2.5 договору визначено, що товар вважається прийнятим з дня підписання покупцем видаткової накладної або акту приймання-передачі товару.

Посилання відповідача на те, що ним 10.05.2024 позивачу було доставлено товар (папір PaperOne) у кількості 250 пачок на суму 35.370,00 грн, проте позивач відмовився його прийняти не підтверджено жодними належними засобами доказування.

Відповідно до п. 10.3 договору порядок внесення змін і доповнень до договору, а також розірвання договору чи інше припинення зобов`язань за договором здійснюється шляхом проведення переговорів, які оформлюються в письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди за виключенням випадків, передбачених даним договором.

Відповідач листом № 0050/іп2024 від 14.05.2024 повідомив позивача про неможливість виконати в повному обсязі взяті на себе зобов`язання за договором щодо поставки товару, у зв`язку з чим просив у відповідності до п. 10.3 договору розглянути можливість дострокового розірвання договору за згодою обох сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору.

У відповідь позивач листом № 03.10-04/40/2024 від 22.05.2024 наголосив на необхідності виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань у повному обсязі та запропонував поставити інший товар кращої якості (у разі відсутності товару, передбаченого договором) за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Враховуючи викладене зазначив про відсутність підстав для розірвання договору.

Відповідач листом від 23.05.2024 запропонував поставити позивачу інший папір, ніж було передбачено умовами договору, а вже листом № 0055/іп2024 від 24.05.2024 повідомив позивача про неможливість поставки товару кращої якості і запропонував згідно з п. 10.3 договору розглянути можливість дострокового розірвання договору за згодою обох сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору.

Позивач листом № 03.10-04/41/2024 від 29.05.2024 відхилив пропозицію відповідача щодо поставки товару, який не відповідає умовам договору і є товаром нижчої якості, і повідомив, що підстави для розірвання договору наразі відсутні з огляду на необхідність виконання постачальником узятих на себе договірних зобов`язань з поставки передбаченого умовами договору товару належної (або кращої) якості в повному обсязі та в передбачений договором строк.

Відповідач листом № 0056/іп2024 від 30.05.2024 повідомив позивача, що скористається своїм правом та буде змушений підняти ціну на товар більше, ніж на 10% в порядку п. 12 договору, в разі незгоди запропонував згідно з п. 10.3 договору розглянути можливість дострокового розірвання договору за згодою обох сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору,

У відповідь позивач листом № 03.10-04/45/2024 від 04.06.2024 зазначив про відсутність обґрунтованих підстав для збільшення ціни товару та вкотре наголосив на необхідності виконання відповідачем узятих на себе договірних зобов`язань за договором.

Оскільки сторони не досягли згоди щодо внесення змін до договору або дострокового розірвання договору відповідач мав виконати умови договору та поставити визначений договором товар у строк до 31.05.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 6.3.1, 6.3.2 договору постачальник зобов`язався забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором. Забезпечити поставку товару, якість та технічні характеристики якого відповідають умовам, установленим розділом 2 цього договору та технічними та якісними характеристиками товару (додаток 1 до цього договору, що є невід`ємною його частиною).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Згідно з п. 10.4 договору розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, за виключенням випадків, передбачених даним договором.

Так, пунктом 6.2.1 договору передбачено, що покупець має право достроково розірвати цей договір, письмово повідомивши про це постачальника за 10 (десять) робочих днів до моменту розірвання договору, при цьому сторони повинні врегулювати взаємні грошові претензії (якщо такі мають місце).

З огляду на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за договором та товар станом на 01.07.2024 не поставив позивач листом № 03.10-04/52/2024 від 01.07.2024 на підставі п. 6.2.1 договору повідомив відповідача про те, що договір є розірваним з 16.07.2024.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2 договору за порушення строків поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) % вказаної вартості відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України.

Частиною ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Умови п. 7.2. договору щодо стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару, відповідає вищевказаним нормам Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України. Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

Оскільки мало місце нездійснення поставки товару та прострочення склало 45 днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 12.733,20 грн пені, нарахованої за період з 01.06.2024 по 15.07.2024, та 19.807,20 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Вищого антикорупційного суду обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Папір» (02094, м. Київ, пр. Каденюка Леоніда, 14; код ЄДРПОУ 44812423) на користь Вищого антикорупційного суду (01601, м. Київ, пров. Берестейський, 41; код ЄДРПОУ 42836259) 12.733 (дванадцять тисяч сімсот тридцять три) грн 20 коп. пені, 19.807 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сім) грн 20 коп. штрафу, 3.028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова