Рішення

від 19.12.2024 по справі 910/921/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2024Справа № 910/921/24За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Надії Алексєєнко 100"

до Дніпропетровської обласної ради

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про стягнення 96428,25 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Дніпропетровської обласної ради (далі - Відповідач) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Надії Алексєєнко 100" (далі - Позивач) 96428,25 грн по внескам співвласників будинку №100 по вул. Надії Алексєєнко у м. Дніпро .

Вимоги позову мотивовані тим, що до спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області відноситься нежитлове приміщення площею 378,15 кв.м. у будинку №100 по вул. Надії Алексєєнко у м. Дніпро, утримання цього будинку здійснюється позивачем та відповідно до його рішення, яке оформлене протоколом №1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 17.08.2018, було затверджено розмір щомісячного внеску на утримання будинку. Однак, як стверджує позивач, відповідачем не було сплачено внески на утримання будинку та за період з квітня 2019 року по червень 2023 року у останнього утворилась заборгованість у сумі 96428,25 грн.

Крім того, судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Відповідач, заперечуючи проти вимог позову, зазначає, що відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради від 05.09.2002 № 58-4/ХХІV «Про використання майна, що належить до спільної власності територіальних громад області» та листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.08.2023 № 34303/143-12 користувачем (балансоутримувачем, наймачем) є саме Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а тому зобов`язання зі сплати внесків має нести не відповідач, а третя особа, як балансоутримувач.

У відповіді на відзив позивач вказує на те, що рішення власника майна про передачу майна з балансу на баланс саме по собі не свідчить про подальше складання відповідними сторонами акту приймання-передачі на виконання вищевказаного рішення власника майна.

Відповідач не надає ані ОСББ, ані суду акту приймання-передачі з балансу обласного житлово-комунального господарства «Південне» на баланс обласного управління юстиції Дніпропетровській області приміщення площею 378,15 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко (колишня вул. Чичеріна), 100, а тому позивач вважає, що саме на відповідача як власника майна покладено обов`язок з відшкодування внесків на утримання будинку.

Відповідачем були подані заперечення на відповідь на відзив у яких він зазначає, що за усною інформацією йому стало відомо, що Актом № 36 приймання-передачі основних засобів вищезазначене приміщення у грудні 2002 року прийнято до експлуатації Дніпропетровським обласним управлінням юстиції кінцевим правонаступником якого і є Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Вказаний акт відсутній у відповідача, у зв`язку з чим не може бути наданий суду.

Третьою особою були надані письмові пояснення у яких, зокрема, вона звертає увагу суду, що з урахуванням приписів статті 511 ЦК України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ "Надії Алексєєнко 100" є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для користувачів нежилих приміщень. Оскільки Міжрегіональне управління не є власником нежитлового приміщення 378, 15 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 100, а власником є територіальні громади Дніпропетровської області в особі відповідача, а тому згідно приписам законодавства на відповідача покладений обов`язок з оплати за обслуговування та утримання будинку та прибудинкової території.

Розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.2018 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надії Алексєєнко 100» (далі - ОСББ).

ОСББ було створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №100, що розташований за місцезнаходженням: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до Статуту ОСББ метою створення об`єднання є забезпечення і захист співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання здійснює власними силами (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Відповідно до Протоколу (рішення) №1 від 17.08.2018 загальних зборів ОСББ був затверджений щомісячний розмір внесків на утримання будинку в розмірі 5 грн за м2 загальної площі квартири або нежитлового приміщення.

Як зазначає позивач, вищевказане рішення ОСББ ніким не оскаржено, не скасовано і є чинним. Протилежного матеріали справи не містять.

Згідно з рішенням Дніпропетровської обласної ради від 20.10.2000 №290-13/ХХІП «Про надання згоди щодо прийняття житлового фонду та об`єктів соціальної інфраструктури підприємств м. Дніпропетровська до спільної власності територіальних громад області» прийнято житловий будинок, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко (Чичеріна), буд. 100.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 05.09.2002 №58-4/ХХІУ «Про використання майна, що належить до спільної власності територіальних громад області» нежитлове приміщення площею 378,15 кв.м. за згаданою адресою передано з балансу обласного житлово-комунального господарства «Південне» на баланс обласного управління юстиції Дніпропетровській області. На даний час правонаступником Обласного управління юстиції у Дніпропетровській області є Південне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Одеса).

Наведені вище обставини визнаються усіма сторонами.

Як зазначає позивач, у період з квітня 2019 року по червень 2023 року у відповідача як власника майна утворилась заборгованість перед ОСББ по внескам за утримання майна у сумі 96428,25 грн (розрахунок боргу долучено до позову).

Відповідач не погоджуючись із заявленими до нього вимогами позову, каже, що саме третя особа як користувач нежитлового приміщення, що розташоване у будинку №100, що за місцезнаходженням: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко має сплачувати внески ОСББ за утримання будинку.

Натомість, третя особа стверджує, що саме відповідач як власник нерухомого майна є особою на яку покладено обов`язок утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою ст. 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.

За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори до виключної компетенції

яких, між іншим, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту, визначення розмірів внесків та платежів об`єднання. Рішення Загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

За змістом частин першої-третьої статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Як зазначено у п. 11 Статуту ОСББ рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюються шляхом розміщення його тексту в місцях загального користування будинку.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та частини першої статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Отже, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів позивача є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати відповідно до прямої норми статті 322 ЦК України та частини другої статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Матеріалами справи підтверджується, що власником нежитлового приміщення площею 378,15 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 100 є відповідач, відповідно,

рішення загальних зборів ОСББ, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для Дніпропетровської обласної ради, як власника вказаного нежитлового приміщення, який в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

Що ж стосується посилань відповідача на ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» де сказано, що зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень, а тому як вважає відповідач, витрати на утримання будинку має нести третя особа, якій передано в користування нежитлове приміщення, то суд зазначає наступне.

Визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна.

З урахуванням приписів статті 511 ЦК України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

Виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 ЦК України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов`язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов`язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.

Натомість, у даному випадку нежитлове приміщення у будинку №100, по вул. Надії Алексєєнко у м. Дніпро було передано третій особі в користування за рішенням Дніпропетровської обласної ради від 05.09.2022, а не за договором оренди, а тому третя особа хоч і є користувачем спірного майна, проте без статуту орендаря. Крім того, як вже було наведено вище, обов`язок сплачувати внески на утримання орендованого приміщення можливе тільки за умови, якщо такий обов`язок встановлений відповідним правочином (договором).

Матеріалами справи не підтверджується, що між позивачем та третьою особою було укладено договір який би зобов`язував останнього оплачувати внески за утримання майна. Відповідно, третя особа не є власником нежитлового приміщення у будинку №100, по вул. Надії Алексєєнко у м. Дніпрі , а тому позивачем правомірно було заявлено вимоги позову саме до відповідача.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що він має право звернутися до третьої особи з вимогою відшкодувати понесені відповідачем витрати на утримання нежитлового приміщенням, яким користується третя особа.

Отже, на відповідача, як особу у праві володіння якої перебуває спірне нерухоме майно у будинку №100 по Надії Алексєєнко у м. Дніпрі , покладено обов`язок з утримання цього майна, зокрема, виконувати чинні рішення статутних органів ОСББ, якими зокрема є загальні збори учасників та правління ОСББ, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право:

- вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;

- звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені ним Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Спірні внески за утримання будинку разом у сумі 96428,25 грн, нараховані на підставі вищеописаного чинного рішення ОСББ, відповідачем сплачено не було, матеріали справи не містять доказів протилежного.

Розрахунок суми 96428,25 грн нарахованих позивачем внесків, наведений у позові та здійснений пропорційно до площі нежитлового приміщення, яке перебуває у власності відповідача, судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Що ж стосується понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем було додано копії: договору про надання професійної правничої допомоги №1 від 17.07.2023, платіжну інструкції №422 від 26.09.2023 на суму 3000 грн, рахунок №1 від 25.09.2023, ордер АЕ №1248596 від 19.12.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

З наведеного вбачається, що позивачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу в межах даної справи на суму 3000 грн.

Відповідач не навів своїх заперечень проти заявленої позивачем до стягнення суми витрат на правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що надані позивачем докази є належними та допустимими доказами на підтвердження наданих позивачу послуг на професійну правничу допомогу, а також враховуючи ціну позову, з урахуванням того, що позовні вимоги було задоволено повністю, суд покладає на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у межах даного спору у сумі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дніпропетровської обласної ради (м. Дніпро, пр. О.Поля, 2; ідентифікаційний код 23928934) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Надії Алексєєнко 100" (м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 100; ідентифікаційний код 42505969) заборгованість з оплати внесків на утримання будинку у сумі 96428 (дев`яносто шість тисяч чотириста двадцять вісім) грн 25 коп., 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору, а також 3000 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків