Рішення

від 20.12.2024 по справі 910/9497/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2024Справа № 910/9497/24

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтеплобуд К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефраформ"

про стягнення 105 519,60 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду м. Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтеплобуд К" (далі - ТОВ "Спецтеплобуд К", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефраформ" (далі - ТОВ "Рефраформ", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 105 519,60 грн. за договором купівлі-продажу, укладеного в спрощений спосіб (згідно з рахунками-фактури № 24023 від 28.05.2024 та № 24025 від 04.06.2024).

Позов обґрунтований тим, у порушення укладеного сторонами договору відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання з поставки товару у встановлений строк, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 105 519,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що на підтвердження факту укладення договору в спрощений спосіб позивач надав до суду неналежні докази (рахунок-фактура № 24023 від 28.05.2024 та платіжну інструкцію № 162 від 24.04.2024), адже вони не стосуються обставин, що входять в предмет доказування. Також відповідач вказав, що позивачем не було виконано власних зобов`язань в частині отримання товару за правилами Інкотермс 2020, тому просив відмовити у задоволенні позову.

До початку розгляду справи по суті представником позивача була подана заява про зміну підстав позову, у якій він просить стягнути з відповідача попередню оплату за рахунком № 24012 від 24.04.2024 (замість рахунку № 24023 від 28.05.2024) на суму 29 448,00 грн. та за рахунком № 24025 від 04.06.2024 на суму 76 071,60 грн.

З огляду на те, що зміна підстав позову є правом позивача, передбаченим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, а подана позивачем заява не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, така заява була прийнята судом до розгляду.

Також представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що за умовами поставки правил Інкотермс 2020 у продавця наявний обов`язок повідомити замовника про готовність відвантаження вантажу, однак, відповідач про час та місце відвантаження товару покупця не повідомив.

Розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що між ТОВ "Спецтеплобуд К" та ТОВ "Рефраформ" була досягнута усна домовленість про придбання ТОВ "Рефраформ" товару - анкеру СТН.8-340(220)-304, ізоляційного матеріалу та вогнетривкового паперу.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач виставив позивачу рахунки-фактури № 24012 від 24.04.2024 на суму 29 448,00 грн та № 24025 від 04.06.2024 на суму 76 071,60 грн.

Зі свого боку ТОВ "Спецтеплобуд К" здійснило оплату вказаних рахунків з вартості товару на суму 105 519,60 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 162 від 24.04.2024 на суму 29 448,00 грн та № 260 від 06.06.2024 на суму 76 071,60 грн.

Зважаючи на зміст вказаних правовідносин та враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з купівлі-продажу товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

Водночас встановлено, що відповідач свої зобов`язання не виконав, оплачений товар позивачу на суму 105 519,60 грн не поставив.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як свідчать матеріали справи, листом № 17/06 від 17.06.2024 та вимогою № 22/07-24 від 22.07.2024 позивач повідомив відповідача про розірвання договору та обов`язок продавця повернути попередню оплату в сумі 105 519,60 грн, проте, ТОВ "Рефраформ" вказані вимоги залишило без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували поставку відповідачем товару чи повернення позивачу попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 105 519,60 грн.

Отже, оскільки відповідач доказів виконання своїх зобов`язань не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ "Спецтеплобуд К" про стягнення попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про те, що позивач не виконав своїх зобов`язань з отримання товару, як це передбачено правилами Інкотермс 2020, суд відхиляє з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторонами у рахунках-фактури було узгоджено умови поставки - EXW (Інкотермс 2020). Умови EXW у міжнародній торгівлі "Ex Works" згідно з Інкотермс 2020 означають (англ. ex works, франко-склад, франко-завод) - "самовивезення" або категорія перевезень, де точкою франко, тобто, місцем переходу відповідальності від постачальника до одержувача, є безпосередньо склад продавця. Вона визначає права та обов`язки продавця, покупця при постачанні товарів.

Продавець за EXW умовами поставки зобов`язується, зокрема: підготувати продукцію до відвантаження на своєму складі або разом з іншими товарами, зазначеними покупцем; надати відповідну упаковку, якщо вона потрібна для транспортування вантажу; надати замовнику доступ до вантажу, документації, необхідної для імпорту відправлення; повідомити замовника про готовність вантажу до відвантаження.

Проте в матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами адреси відвантаження товару з позивачем, а також повідомлення відповідачем про готовність до відвантаження даного товару, умови про дату, час та місце поставки.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що частина товару була поставлена позивачу, оскільки вказані обставини не стосуються спірних відносин (з урахуванням заяви про зміну підстав позову).

Відтак зазначені доводи відповідача є необґрунтованими.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн, проти стягнення яких заперечив відповідач, суд виходить з такого.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 20 000 грн. заявник долучив до матеріалів справи:

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Петрику С.А. серія КС № 5397/10 від 04.09.2015;

- копію ордера про надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1669925 від 22.07.2024 на представництво адвокатом Петрик С.А. інтересів ТОВ "Спецтеплобуд К" в суді;

- копію договору-доручення про надання правової допомоги від 25.07.2024, укладеного між адвокатом Петрик С.А. та ТОВ "Спецтеплобуд К";

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, за якою при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: незначний ступінь складності поданого на розгляд спору; ціну позову, що не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; невеликий обсяг часу, необхідний для підготовки позову; наявність відзиву відповідача, на який представник позивача підготував відповідь, а також кількість наданих до суду пояснень та заперечень сторін, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу з 20 000,00 грн до 5 000,00 грн.

Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат ТОВ "Спецтеплобуд К" на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

При цьому суд приймає до уваги висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, про те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Також суд враховує висновок Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з яким витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За таких обставин, відповідно до ст. 129 ГПК України, на відповідача покладаються витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, а також судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-237, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтеплобуд К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефраформ" про стягнення 105 519,60 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефраформ" (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, буд. 10-А, кВ. 98, ідентифікаційний код 43208965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтеплобуд К" (03138, м. Київ, вул. Петра Курінного, буд. 2, офіс 6, ідентифікаційний код 41337713) попередню оплату у сумі 105 519 (сто п`ять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн 60 коп., судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Повний текст рішення складений 20 грудня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.