Рішення

від 20.12.2024 по справі 910/9276/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2024Справа № 910/9276/24

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс"

про стягнення 7 419,99 грн

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" (далі - ПрАТ "СК "УСГ", позивач) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (далі - ПрАТ "СК "Інтер-Поліс", відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 7419,99 грн за несвоєчасну сплату страхового відшкодування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПрАТ "СК "УСГ" вказує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі № 910/2930/24 стягнуто з ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" на користь ПрАТ "СК "УСГ" страхове відшкодування у сумі 64 496,55 грн. Проте, оскільки відповідач здійснив оплату страхового відшкодування з порушенням строку, встановленого п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5 880,62 грн, 3% річних у сумі 632,30 грн та інфляційні втрати у сумі 907,07 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.08.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У строк, встановлений законом, відповідач подав відзив на позов, у якому заявлені вимоги не визнав, зазначив, що про розмір страхового відшкодування, який необхідно перерахувати позивачу, він дізнався лише після ухвалення рішення Господарського суду від 24.05.2024 у справі № 910/2930/24, отже, вина відповідача у несвоєчасному виконанні грошового зобов`язання відсутня, а розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних має здійснюватися з моменту набрання законної сили вказаним судовим рішенням.

У відповіді на відзив позивач стверджував, що строк виконання відповідачем свого зобов`язання сплинув через 90 днів, передбачених законом, з дня отримання заяви позивача про виплату страхового відшкодування, а посилання відповідача на практику Верховного Суду не є релевантними у даній справі.

Розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 05.09.2023 між ПАТ "СК "УСГ" та ТОВ "СДМ Фарма" був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-5000-00502, предметом якого є страхування транспортного засобу "Renault", д.н.з. НОМЕР_1 .

23.11.2023 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Renault", д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля "Ford", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого вказані автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Деснянського районного суду м. Києва від 21.12.2023 у справі № 754/17595/23.

На підставі заяви страхувальника, рахунку СТО № 0000001271 від 28.11.2023, страхового акту №STOKA-0000001271 та розрахунку страхового відшкодування, позивач здійснив відшкодування потерпілій особі завданої шкоди внаслідок спірної ДТП в сумі 10 169,00 грн - шляхом зарахування в рахунок несплаченої частини страхового платежу, 59 327,55 грн - шляхом перерахування на СТО (ТОВ "БЛ Сервіс"), а всього - на суму 69 496,55 грн.

Згідно з полісом ЕР/216982171 цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Ford", д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була застрахована у ПрАТ "СК "Інтер-Поліс".

04.12.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування № 49853, яка була отримана останнім 06.12.2023, проте, залишена без відповіді та задоволення.

У подальшому рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі № 910/2930/24, що набрало законної сили 17.06.2024, позов ПрАТ "СК "УСГ" до ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" про стягнення 69 496,55 грн задоволено; стягнуто з ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" на користь ПрАТ "СК "УСГ" страхове відшкодування 69 496,55 грн, судовий збір у сумі 3 028,00 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також встановлено, що на виконання вказаного судового рішення ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" перерахувало на користь ПрАТ "СК "УСГ" страхове відшкодування у визначеній судом сумі одночасно з витратами на правничу допомогу в загальному розмірі 79 524,55 грн 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 4001 від 25.06.2024.

Звертаючись до суду з даним позовом, внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання з виплати страхового відшкодування, ПрАТ "СК "УСГ" нарахувало відповідачу до стягнення пеню в сумі 6 880 грн 23 коп, 3% річних у сумі 632,30 грн та інфляційні страти у сумі 907,07 грн за період з 06.03.2024 по 24.06.2024.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України = передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, у даному випадку - позивача.

Вирішуючи питання про період нарахування пені, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний, зокрема:

-у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

Таким чином з наведених норм законодавства вбачається, що обов`язок зі сплати страхового відшкодування у страховика настає через 90 днів після отримання заяви про страхове відшкодування, страховик не може відкладати виконання своїх зобов`язань зі сплати страхового відшкодування до моменту отримання судового рішення, тому суд відхиляє вказані заперечення відповідача.

При цьому відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже доводи відповідача про необхідність нарахування пені у спірних правовідносинах з дня набрання законної сили судовим рішенням не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.

Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду у справі № 447/2222/20 суд також відхиляє, оскільки предмет регулювання правовідносин у наведеній справі є відмінним від справи, що розглядається.

Отже, оскільки заява позивача про виплату страхового відшкодування у сумі 69 496,55 грн була отримана відповідачем 06.12.2023, та відповідач зобов`язаний був здійснити страхове відшкодування позивачеві не пізніше як через 90 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування, то кінцевим строком для сплати страхового відшкодування було 05.03.2024 включно, відтак, з 06.03.2024 відповідач є таким, що порушив відповідне грошове зобов`язання. Проте страхове відшкодування відповідач сплатив лише 25.06.2024.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач правильно визначив період нарахування пені.

Перевіривши розрахунок пені за період з 06.03.2024 по 24.06.2024, суд встановив, що він є арифметично правильним, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 5 880,62 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Судом перевірено розрахунок пені 3% річних та інфляційних втрат за вказаний позивачем період, який є арифметично правильним, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 632,30 грн та інфляційних втрат у сумі 907,07 грн.

Отже позов ПрАТ "Страхова компанія "УСГ" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат позивачем було подано копії: довіреності, виданої представнику ПрАТ "Страхова компанія "УСГ" Гедз Ю.В., договору про надання правової (правничої) допомоги № 2-12/2023-ю від 08.12.2023, акту виконаних робіт від 16.07.2024 до вказаного договору на суму 3 000,00 грн, платіжної інструкції № 5639 від 17.07.2024 на суму 16 000,00 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, за якою при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, яка не є складною; її малозначність; розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; ціну позову; невеликий обсяг часу, необхідний для підготовки позову; наявність відзиву відповідача, на який представник позивача підготував відповідь.

Таким чином суд погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, в сумі 3 000,00 грн.

За таких обставин, відповідно до ст. 129 ГПК України, на відповідача покладаються витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, а також судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-237, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" про стягнення 7 419,99 грн задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69, ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32 літ.А, ідентифікаційний код 30859524) пеню в сумі 5 880 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 62 коп., 3% річних у сумі 632 (шістсот тридцять дві) грн 30 коп., інфляційні втрати в сумі 907 (дев`ятсот сім) грн. 07 коп., судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн та витрати на правничу допомогу у сумі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн..

Повне судове рішення складене 20 грудня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.