Рішення

від 10.12.2024 по справі 191/972/24

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/972/24

Провадження № 2/191/342/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 грудня 2024 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря Силкіної О.Г.

згідно вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтуваннясвоїх вимогпозивач зазначив,що 25.03.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено договір № 3553808 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав позику у розмірі 14600,00 грн. на строк 360 днів, шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу поповнення картки та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування знижена процентна ставка та 2% від залишку суми кредиту за кожен день стандартна процентна ставка. Відповідно до умов договору були нараховані відсотки за користування кредитом, які розраховуються за формулою : «Сума боргу * ставку відсотків * кількість днів = сума відсотків до сплати». За строк дії договору, нараховані відсотки, які відповідачем не були погашені. Станом на 01.12.2023 року відповідач борг та нараховані відсотки не погасив, наявне прострочення за договором споживчого кредитування №3553808 від 25.03.2023 року. В подальшому, 10.11.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» передала права вимоги за кредитним договором №3553808 від 25.03.2023 року ТОВ «УМ Факторинг» у порядку передачі прав вимоги за існуючим на дату передачі Договором факторингу №10112023 від 10.11.2023 року. Відповідно до діючого договору, право вимог, на якому ґрунтується цей позов, передане позивачу згідно витягу з реєстру прав вимоги №1 від 10.11.2023 року. Оскільки відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та не сплатив нараховані відсотки, в порушення умов Договору, а також ст.ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач є таким, що зобов`язання за вказаним договором не виконав. За таких обставин на відповідача має бути покладена відповідальність за невиконання зобов`язання, встановлена Договором та чинним законодавством України.

Таким чином, позивач просить стягнути з боржника заборгованість за кредитним договором в розмірі 119720 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн..

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак надав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилася по невідомим суду причинам, хоча про день та час судового розгляду була належним чином повідомлена. Крім того, на адресу суду неодноразово були повернуті конверти, з рекомендованими повідомленнями з відмітками «Повертається. Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин п`ятої, шостоїстатті 128 ЦПК Українисудова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомленнязавчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У ч.8 ст. 128 ЦПК Українипередбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом ч.8 ст. 128 ЦПК Українивідмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.

Згідно ч. 4ст. 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 131 ЦПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Оскільки судова повістка, направлена судом відповідачу за адресою, яка була зазначена позивачем в позовній заяві, повернута суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», тому суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням згоди представника позивача, суд вважає за необхідне розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та винести заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зіст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК Українипередбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встатті 15 Цивільного кодексу Українизазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зіст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З матеріалів справи вбачається, що 25.03.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір №3553808 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з п.2.1 якого Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Дата надання кредиту : 25.03.2023 року або 26.03.2023 року.

Згідно з п.4.1 Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення,здійснюватимуться згідно з Графіком платежів.

У разі затримання Клієнтом сплати процентів та/або частини кредиту ( якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачено Графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі ( п.4.4 Договору).

10.11.2023 року між ТОВ «Ум Факторинг» та ТОВ «Лінеура Україна» був укладений Договір Факторингу № 10112023, згідно з п.1.2, 1.3 якого Тип кредиту кредит. Сума кредиту 14600,00 грн. Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Згідно п.2.1 Договору, згідно з умовами цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, визначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. А Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації/автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Згідно п. 3.2. Кредитного договору, до періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.3 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту, відповідно до Розділу 4 Договору, де проценти нараховуються і в дату повернення кредиту, вказану у Графіку платежів, і в нову дату повернення. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Згідно Витягу з Реєстру прав вимог №1 від 10.11.2023 року, на умовах Договору Клієнт відступає Фактору права вимоги до боржника ОСОБА_1 , № кредитного договору 3553808.

Згідно розрахунку заборгованості, загальна сума заборгованості складає : 119720 грн., яка складається з :

-105120 грн. заборгованість за відсотками;

-14600 грн. тіло кредиту.

Статтею 526 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ч.1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1статті 1056-1 ЦК Українипередбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. ст.610,612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно дост. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною другоюстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

змістом частини другоїстатті 625 ЦК Українинарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбаченістаттею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Вказане також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, висловленій у постанові від 19.10.2016 року у справі № 6-2129цс16.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором ґрунтуються на законі та умовах договору, а тому підлягають задоволенню.

Також позивачем ставиться питання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Відповідно до ст. 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача в суді здійснювала Адвокат Судейкіна І.В., що підтверджується копію договору про надання правничої (правової) допомоги №15/12/2023. Також, до матеріалів справи додані : копія акту №77 обсягу наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги №15/12/2023, копія платіжної інструкції про переказ ТОВ «Ум Факторинг» на рахунок ОСОБА_2 6000 грн. згідно Акту №77.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, суд вражає необхідним, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Крім того, згідно ч.1,2 п.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.512,514,526,626,638 ЦК України, ст.ст. 12,81,137,141,258,259,263-265,280-282, 352,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» ( Код ЄДРПОУ : 40274286) заборгованість в розмірі 119720 ( сто дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» ( Код ЄДРПОУ : 40274286) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» ( Код ЄДРПОУ : 40274286) витрати на правову допомогу у розмірі 6000 ( шість тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. В. Прижигалінська