Рішення

від 19.12.2024 по справі 910/11598/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024Справа № 910/11598/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком"

до Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка"

про стягнення 41 917, 81 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укртелеком" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 41 917, 81 грн., з яких: 30 628, 57 грн. - основного боргу, 8 963, 55 грн - пені, 789, 37 грн. - 3 % річних та 1 536, 32 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди майна № 31-28 від 23.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Суд зазначає, що 18.10.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 року №3200-ІХ на підставі якого внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) - ч. 5 ст. ст.6 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (зі змінами), підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 2, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Тож, судом було надіслано ухвалу від 30.09.2024 про відкриття провадження у даній справі в електронний кабінет відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 30.09.2024 отримана відповідачем 01.10.2024, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставку електронного листа, відповідно до якої документ (ухвала суду від 30.09.2024) доставлено в електронний кабінет відповідача 01.10.2024 о 15:50 год.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.09.2024 також у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2024 між Акціонерним товариством "Укртелеком" (далі - орендодавець) та Державним підприємством "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" (далі - орендар) укладено договір оренди майна № 31-28, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування майно (далі - орендоване майно), розташоване за адресами м. Київ: на 3 поверсі 4 поверхового будинку № 8 по вул. Миколи Голего, 1 шафа загальною площею 1,0 м2 технологічних приміщень для розміщення обладнання зв`язку.

Мета використання орендованого майна - розміщення телекомунікаційного та, у разі потреби, іншого супутнього чи допоміжного обладнання (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі.

Згідно п. 3.1. договору, за користування орендованим майном орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з:

3.1.1. Плати за користування майном, розмір якої зазначено у додатку № 1 до договору.

3.1.2. Плата за надання послуги з енергозабезпечення. Розмір такої плати визначається за показниками встановленого лічильника електрично енергії (у разі його відсутності - згідно паспортної потужності телекомунікаційного обладнання орендаря) та розраховується за тими є тарифами, за якими споживає електроенергію орендодавець. У разі зміни тарифів на постачання електроенергії орендодавець самостійно застосовує змінені тарифи для розрахунку вартості послуги з енергозабезапечення без додаткового повідомлення про це орендаря.

За умовами п. 3.5. договору, плата за користування майном сплачується орендарем щомісяця шляхом перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця усієї суми плати за користування майном не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим.

У п. 3.6. договору сторони передбачили, що плата за користування Майном сплачується на підставі рахунку-акту, що складається за формою, затвердженою Сторонами у Додатку №2 до Договору, та не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим надсилається Орендодавцем Орендарю на його e-mail або за допомогою іншого узгодженого Сторонами способу обміну документами. У разі не отримання Орендарем рахунку-акту від Орендодавця Орендар зобов`язаний здійснити оплату плати за користування Майном не пізніше 25 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата.

Відповідно до пп. 5.3.15. п. 5.3. договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Згідно п. 6.2. договору, у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Цей договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє до 31.12.2023 року включно, а у частині невиконаних на дату закінчення строку дії договору зобов`язань - до закінчення їх виконання. Сторони домовилися, що згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин, що виникли з 01.01.2023 року (п. 12.1 договору).

Відповідно до п. 12.2. договору, у разі відсутності заперечень від жодної із сторін не менше ніж за місяць до дати закінчення строку дії договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний рік. Вказане правило автоматичної пролонгації застосовуєтся необмежену кількість разів.

Додатком № 1 до договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.02.2024) сторони погодили перелік об`єктів оренди та загальний розмір плати за користування майном в місяць що складає 1680, 00 грн з ПДВ.

23.05.2023 між Акціонерним товариством "Укртелеком" (орендодавець) та Державним підприємством "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" (орендар) складено та підписано акт приймання-передачі майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування відповідно до умов договору оренди майна № 31-28 від 23.05.2023 наступне майно - шафа на 1 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Голего, 8.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за виконання умов договору було виставлено відповідачу рахунки-акти для сплати орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.06.2024 на суму 30 628, 57 грн, а саме: № 82S000/23-975 від 31.05.2023, № 82S000/23-979 від 31.05.2023, № 82S000/23-980 від 31.05.2023, № 82S000/23-981 від 31.05.2023, № 82S000/23-1062 від 31.05.2023, № 82S000/23-1383 від 30.06.2023, № 82S000/23-1633 від 31.07.2023, № 82S000/23-1867 від 31.08.2023, № 82S000/23-2042 від 30.09.2023, № 82S000/23-2208 від 31.10.2023, № 82S000/23-2636 від 30.11.2023, № 82S000/23-2671 від 31.12.2023, № 82S000/23-2955 від 31.01.2024, № 82S000/24-310 від 29.02.2024, № 82S000/24-538 від 31.03.2024, № 82S000/24-652 від 30.04.2024, № 82S000/24-984 від 31.05.2024, № 82S000/24-1191 від 30.06.2024, в яких зазначено місяць за який сплачується орендна плата.

Проте, відповідач свої зобов`язання зі сплати орендної плати не виконав, внаслідок чого за Державним підприємством "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" утворилась заборгованість у розмірі 30 628, 57 грн, що також підтверджується актом звіряння на 02.09.2024, який містить підписи представників сторін та скріплений печатками підприємств.

Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії № 729-ВИХ-KV-825000-2024 від 20.05.2024 та № 80С310/СЦ/ВИХ/173 від 13.08.2024, в яких позивач просив відповідача погасити заборгованість зі сплати орендної плати за договором № 31-28 від 23.05.2023.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати, внаслідок чого за Державним підприємством "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 30 628, 57 грн за період з 01.01.2023 по 31.06.2024.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8 963, 55 грн - пені за період з 26.02.2023 по 20.09.2024 (нарахована окремо по кожному рахунку-акту), 789, 37 грн. - 3 % річних за період з 26.02.2023 по 20.09.2024 та 1 536, 32 грн. - інфляційних втрат за період з березня 2023 по серпень 2024.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 31-28 від 23.05.2023, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору оренди майна № 31-28 від 23.05.2023, орендодавець передав, а орендар прийняв у користування відповідно до умов договору оренди майна № 31-28 від 23.05.2023 наступне майно - шафа на 1 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Голего, 8, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 23.05.2023, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Судом встановлено, що за надані позивачем орендні послуги за період 01.01.2023 по 31.06.2024 відповідач не розрахувався, внаслідок чого за Державним підприємством "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 30 628, 57 грн, що також підтверджується актом звіряння на 02.09.2024, який містить підписи представників сторін та скріплений печатками підприємств. Доказів зворотного суду не надано.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 3.5. договору, плата за користування майном сплачується орендарем щомісяця шляхом перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця усієї суми плати за користування майном не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим.

У п. 3.6. договору сторони передбачили, що плата за користування Майном сплачується на підставі рахунку-акту, що складається за формою, затвердженою Сторонами у Додатку №2 до Договору, та не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим надсилається Орендодавцем Орендарю на його e-mail або за допомогою іншого узгодженого Сторонами способу обміну документами. У разі не отримання Орендарем рахунку-акту від Орендодавця Орендар зобов`язаний здійснити оплату плати за користування Майном не пізніше 25 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата.

Суд зазначає, що у даному випадку строк сплати орендної плати не пов`язаний з фактом підписання чи не підписання відповідачем рахунків-актів, оскільки сторонами чітко визначено термін сплати та розмір орендної плати, який підлягає сплаті відповідачем кожного місяця.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.5 та п. 3.6. договору, відповідач зобов`язаний був перераховувати орендну плату не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим, тобто починаючи з 26 числа кожного наступного місяця за розрахунковим відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору оренди майна № 31-28 від 23.05.2023, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30 628, 57 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8 963, 55 грн - пені за період з 26.02.2023 по 20.09.2024 (нарахована окремо по кожному рахунку-акту), 789, 37 грн. - 3 % річних за період з 26.02.2023 по 20.09.2024 та 1 536, 32 грн. - інфляційних втрат за період з березня 2023 по серпень 2024.

Згідно п. 6.2. договору, у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду та розміру нарахування пені, оскільки позивачем проведено нарахування пені за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається сумі пені в розмірі 4 757, 80 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди не більше 6 місяців, а саме: з 26.02.2023 по 26.08.2023, з 26.03.2023 по 26.09.2023, з 26.04.2023 по 26.10.2023, з 26.05.2023 по 26.11.2023, з 26.06.2023 по 26.12.2023, з 26.07.2023 по 26.01.2024, з 26.08.2023 по 26.02.2024, з 26.09.2023 по 26.03.2024, з 26.10.2023 по 26.06.2024, з 26.11.2023 по 26.05.2024, з 26.12.2023 по 26.06.2024, з 26.01.2024 по 26.07.2024, з 26.02.2024 по 26.08.2024, з 26.03.2024 по 20.09.2024, з 26.04.2024 по 20.09.2024, з 26.05.2024 о 20.09.2024. з 26.06.2024 о 20.09.2024, з 26.07.2024 по 20.09.2024 (нарахована окремо по кожному рахунку-акту), а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 789, 37 грн. - 3 % річних за період з 26.02.2023 по 20.09.2024 та 1 536, 32 грн. - інфляційних втрат за період з березня 2023 по серпень 2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначені розміру нарахування 3% річних, при цьому розмір інфляційних втрат визначений позивачем вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 787, 88 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 26.02.2023 по 20.09.2024, а також сума інфляційних втрат у розмірі 1 536, 32 грн за період з березня 2023 по серпень 2024, а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Тож, позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртелеком" підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртелеком" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" (просп. Берестейський, буд. 44, м. Київ, 03057, ідентифікаційний код - 02404380) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код - 21560766) 30 628 (тридцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн 57 коп. - заборгованості, 4 757 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят сім) грн 80 коп. - пені, 787 (сімсот вісімдесят сім) грн 88 коп. - 3 % річних, 1 536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) грн 32 коп. - інфляційних втрат та 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн 08 коп.- судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков