Рішення

від 11.12.2024 по справі 910/8421/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2024Справа № 910/8421/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі

1. Зазимської сільської ради Броварського району Київської області

2. Північного офісу Держаудитслужби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення вартості непоставленої електричної енергії у сумі 103 236,03 грн.,

За участі представників

від прокуратури: Постемський А.В. за службовим посвідченням від 01.03.2023 № 069061;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: Товстуха Н.О. (у порядку самопредставництва);

від відповідача: Симбірцев Є.В. за довіреністю від 19.12.2023 року.

Вільний слухач: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (далі - позивач-1, Рада) та Північного офісу Держаудитслужби (далі - позивач-2, Офіс) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (далі - відповідач, Товариство) про:

- визнання недійсними додаткових угод від 19.08.2022 року № 1, від 13.09.2022 року № 2, від 04.11.2022 року № 3, від 04.11.2022 року № 4, від 27.12.2022 року № 5, від 30.12.2022 року № 6, якими внесено зміни до істотних умов укладеного між Радою та Товариством договору від 10.01.2022 року № 3/01-22-05 (далі - Договір);

- стягнення вартості непоставленої електричної енергії за Договором у сумі 103 236,03 грн.

Ухвалою від 09.07.2024 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням строку та способу усунення її недоліків.

17.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Прокурора від 17.07.2024 року про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 22.07.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/8421/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 14.08.2024 року.

06.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 06.08.2024 року на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення вимог Прокурора з огляду на те, що останній не має повноважень на подання даного позову та представництва інтересів суб`єктів, яких він визначив позивачами у справі, оскільки прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Разом із тим, належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель є Держаудитслужба.

Відповідач також звернув увагу на те, що умовами Договору була передбачена можливість збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У той же час, жодною зі спірних додаткових угод ціну за одиницю товару не було збільшено понад 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

12.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Прокурора від 12.08.2024 року на відзив на позовну заяву, в якій останній навів мотиви на спростування висловлених Товариством заперечень проти позову.

У підготовчому засіданні 14.08.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/8421/24 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 25.09.2024 року.

19.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення Товариства від 19.08.2024 року, в яких останнє навело аргументи на спростування обґрунтованості пред`явлених Прокурором вимог.

20.08.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли пояснення Офісу від 12.08.2024 року № 262616-17/5487-2024 щодо фактичних обставин справи.

До початку призначеного підготовчого засідання 25.09.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення позивача-1, в яких останній підтримав пред`явлені Прокурором вимоги та просив суд здійснювати розгляд справи без участі уповноваженого представника Ради.

Ухвалою від 25.09.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/8421/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 23.10.2024 року.

21.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 18.10.2024 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судових засіданнях 23.10.2024 року та 13.11.2024 року оголошувалися перерви відповідно до 13.11.2024 року та до 11.12.2024 року.

У судовому засіданні 11.12.2024 року Прокурор та представник позивача-2 підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Прокурора заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 06.08.2024 року та додаткових поясненнях від 19.08.2024 року.

Рада явку свого уповноваженого представника у призначене на 11.12.2024 року судове засідання не забезпечила, проте надіслала клопотання про розгляд справи без її участі.

У судовому засіданні 11.12.2024 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Прокурора та представників позивача-2 і відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рада в мережі Інтернет на веб-порталі уповноваженого органу "Prozorro" опублікувала оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-11-30-011661-с щодо закупівлі електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5) обсягом 677122,6 кВт*год загальною очікуваною вартістю 2 700 000,00 грн., переможцем яких було визнано Товариство з ціновою пропозицією 2 512 172,23 грн.

Враховуючи вказані обставини, 10.01.2022 року між Радою (споживач) та Товариством (постачальник) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 3/01-22-05 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов`язався продати електричну енергію згідно коду Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015:09310000-5 "Електрична енергія" споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач зобов`язався оплачувати постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 2.2 Договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року становить 677122,6 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу електричної енергії у оператора системи.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється у строк з січня 2022 року до 31.12.2022 року.

Постачальник за цим Договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена цим Договором (пункт 3.3 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору його загальна вартість на момент укладення становить 2 512 172,23 грн., у тому числі ПДВ (20 %) - 518 695,37 грн.

За умовами додатку № 1 до Договору ціна (тариф) електроенергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи), складає 3,71012477 грн. з ПДВ.

Згідно з пунктом 13.1 Договору останній набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у цьому Договорі, та в цілому до 31.12.2022 року, а в частині взятих на себе зобов`язань сторонами - до їх повного виконання.

За змістом пунктів 13.2, 13.3 цієї угоди умови Договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього Договору. Істотними умовами цього Договору відповідно до статті 180 Господарського кодексу України вважаються: предмет, ціна і строк дії Договору. Вказані умови можуть бути змінені тільки відповідно до частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Інші умови Договору істотними не являються і можуть змінюватися відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України.

Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію Договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови (пункт 13.4 Договору).

Відповідно до пункту 13.8 Договору у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до Договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на будь-яку дату після укладення Договору та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики, або іншими органами.

У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього Договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього Договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього Договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару, визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару станом на дату після укладення цього Договору (згідно наданого учасником підтверджуючого документу), або станом на момент внесення змін до цього Договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього Договору вже були раніше здійснені сторонами.

В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

З матеріалів справи вбачається, що листом від 09.08.2022 року № 0908/30 Товариство звернулося до Ради з пропозицією внести зміни до Договору, обґрунтовану значним коливанням (збільшенням) середньозваженої ціни РДН за червень 2022 року станом (2 262,82 грн. за 1 М/Вт*год) https:www.oree.com.ua/index відносно середньозваженої ціни РДН липня 2022 року станом (2 640,45 грн. за 1 М/Вт*год). Відповідач повідомив, що зростання ціни відбулося на 16,69 %, що змусило Товариство збільшити тариф на постачання електроенергії. Згідно ДП "Оператор ринку" ціна на електричну енергію продовжує стрімко зростати, станом на 04.08.2022 року середньозважена ціна на електричну енергію становить 2 961,86 грн. за 1 М/Вт*год. З метою безперебійного функціонування ринку електричної енергії та часткового приведення у відповідність ціни постачання електроенергії, відповідач направив Раді проект відповідної додаткової угоди для узгодження та підписання. Також, Товариство надало Раді Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 01.08.2022 року № О-239, за яким середньозважена ціна електричної енергії на РДН, ОЕС України за червень 2022 року (в цілому) становить 2 262,82 грн./мВт*год., середньозважена ціна на РДН, ОЕС України за липень 2022 року - 2 640,45 грн./мВт*год, коливання середньозваженої ціни - 16,69 %.

Зважаючи на вказане звернення, 19.08.2022 року між Радою та Товариством укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони внесли зміни до пунктів 1, 2 Додатку 1 та погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 4,07 грн. з ПДВ; об`єм: 653 883,087 кВт.

Також сторони виклали у новій редакції пункт 3.4 Договору та встановили, що місце поставки та обсяг постачання електричної енергії споживачу: будівлі та об`єкти Ради, кількість: 653 883,087 кВт*год.

У пунктах 4, 5 додаткової угоди № 1 до Договору її сторони погодили, що остання набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками і розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2022 року згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

Листом від 07.09.2022 року № 0505/48 Товариство звернулося до Ради з пропозицією внести зміни до Договору, обґрунтовану значним коливанням (збільшенням) середньозваженої ціни РДН за серпень 2022 року станом (2 993,06 грн. за 1 М/Вт*год) https:www.oree.com.ua/index відносно середньозваженої ціни РДН липня 2022 року станом (2 640,45 грн. за 1 М/Вт*год). Відповідач повідомив, що зростання відбулося на 13,35 %, що змусило Товариство збільшити тариф на постачання електроенергії. Згідно ДП "Оператор ринку" ціна на електричну енергію продовжує стрімко зростати, станом на 07.09.2022 року середньозважена ціна на електричну енергію становить 3 329,50 грн. за 1 М/Вт*год. З метою безперебійного функціонування ринку електричної енергії та часткового приведення у відповідність ціни постачання електроенергії, відповідач направив Раді проект відповідної додаткової угоди для узгодження та підписання. Крім того, Товариство надало Раді Експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 02.09.2022 року № Ц-353, за яким середньозважена ціна електричної енергії на РДН (ОЕС) за липень 2022 року становить 2 640,45 грн./мВт*год., середньозважена ціна на РДН (ОЕС) України за серпень 2022 року - 2 993,06 грн./мВт*год, коливання середньозваженої ціни - +13,35 %.

Враховуючи дане звернення, 13.09.2022 року між Радою та Товариством укладено додаткову угоду № 2 до Договору, якою сторони внесли зміни до пунктів 1, 2 Додатку 1 та погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 4,47 грн. з ПДВ; об`єм: 634 311,446 кВт.

Також сторони виклали у новій редакції пункт 3.4 Договору та встановили, що місце поставки та обсяг постачання електричної енергії споживачу: будівлі та об`єкти Ради, кількість: 634 311,446 кВт*год.

У пунктах 4, 5 додаткової угоди № 2 до Договору її сторони погодили, що остання набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками і розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.09.2022 року згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

Судом також встановлено, що листом від 07.10.2022 року № 0410/74 Товариство звернулося до Ради з пропозицією внести зміни до Договору, обґрунтовану значним коливанням (збільшенням) середньозваженої ціни РДН за вересень 2022 року станом (3 503,26 грн. за 1 М/Вт*год) https:www.oree.com.ua/index відносно серпня 2022 року станом (2 993,06 грн. за 1 М/Вт*год). Відповідач повідомив, що зростання ціни відбулося на 17,05 %, що змусило Товариство збільшити тариф на постачання електроенергії.

Також, Товариство надало Раді Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 03.10.2022 року № О-382, за яким середньозважена ціна електричної енергії на РДН, ОЕС України за серпень 2022 року (в цілому) становить 2 993,06 грн./мВт*год., середньозважена ціна на РДН, ОЕС України за вересень 2022 року (в цілому) - 3 503,26 грн./мВт*год, коливання середньозваженої ціни - +17,05 %.

Зважаючи на вказане звернення, 04.11.2022 року між Радою та Товариством укладено додаткову угоду № 3 до Договору, якою сторони внесли зміни до пунктів 1, 2 Додатку 1 та погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 4,91 грн. з ПДВ; об`єм: 618 379,911 кВт.

Сторони виклали у новій редакції й пункт 3.4 Договору та встановили, що місце поставки та обсяг постачання електричної енергії споживачу: будівлі та об`єкти Ради, кількість: 618 379,911 кВт*год.

У пунктах 4, 5 додаткової угоди № 3 до Договору її сторони погодили, що остання набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками і розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2022 року згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

Крім того, 04.11.2022 року між Радою та Товариством укладено додаткову угоду № 4 до Договору, якою сторони дійшли взаємної згоди зменшити загальну вартість Договору на 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 33 333,33 грн. та передбачили, що загальна вартість цього Договору на момент його укладення становить 2 312 172,23 грн., в т.ч. ПДВ (20 %) - 385 362,04 грн. За умовами пункту 3 цієї додаткової угоди остання набирає чинності з моменту її підписання сторонами та її скріплення печатками сторін.

27.12.2022 року між Радою та Товариством укладено додаткову угоду № 5 до Договору, якою сторони дійшли взаємної згоди зменшити загальну вартість Договору на 70 245,97 грн. з ПДВ та викласти пункт 5.1 Договору в новій редакції, за якою загальна вартість Договору становить 2 241 926,26 грн., в т.ч. ПДВ - 373 654,38 грн. За змістом пункту 2 цієї додаткової угоди остання набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє до закінчення строку дії Договору.

30.12.2022 року між Радою та Товариством укладено додаткову угоду № 6 до Договору, якою сторони дійшли взаємної згоди зменшити загальну вартість Договору на 198 992,48 грн. з ПДВ та викласти пункт 5.1 Договору в новій редакції, за якою загальна вартість Договору становить 2 042 933,78 грн., в т.ч. ПДВ - 340 488,96 грн. Відповідно до пункту 2 цієї додаткової угоди остання набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє до закінчення строку дії Договору.

Таким чином, протягом серпня - грудня 2022 року до Договору неодноразово та послідовно вносилися зміни щодо ціни одиниці товару в бік збільшення, яке у відсотковому співвідношенні відносно до передбаченої в Договорі початкової вартості електричної енергії склало більше 32 %.

Зі змісту наявних у матеріалах справи документів, зокрема, актів прийому-передачі електричної енергії від 14.02.2022 року за січень 2022 року № 1, від 18.03.2022 року за лютий 2022 року № 2, від 02.04.2022 року за березень 2022 року № 3, від 12.05.2022 року за квітень 2022 року № 14, від 09.06.2022 року за травень 2022 року № 5, від 20.07.2022 року за червень 2022 року № 6, від 26.08.2022 року за липень 2022 року № 7, від 12.09.2022 року за серпень 2022 року № 8, від 12.10.2022 року за вересень 2022 року № 9, від 11.11.2022 року за жовтень 2022 року № 10 та від 07.12.2022 року за листопад 2022 року № 11, а також відповідних платіжних доручень, вбачається, що протягом січня-листопада 2022 року позивач-1 спожив 522 812 кВт*год. електричної енергії та оплатив Товариству її загальну вартість у розмірі 2 042 933,78 грн.

Відповідач протягом вищенаведеного періоду поставив Раді електричну енергію в обсязі 522 812 кВт*год., вартість якого за умовами Договору (без урахування умов додаткових угод № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 та № 6) склала 1 939 697,75 грн.

Зважаючи на недійсність означених додаткових угод № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 та № 6 до Договору, якими без належних підстав всупереч Закону України "Про публічні закупівлі" суттєво збільшено вартість за одиницю товару (більше ніж на 32 % відносно передбаченої в Договорі початкової вартості електроенергії), а також враховуючи фактичну безпідставну переплату Радою вартості електроенергії на 103 236,03 грн. (що становить різницю між загальною сумою сплачених позивачем-1 на користь відповідача в рамках Договору грошових коштів у розмірі 2 042 933,78 грн. та дійсною початковою вартістю спожитої Радою електроенергії за Договором у сумі 1 939 697,75 грн.), Прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом про визнання недійсними спірних додаткових угод та стягнення з Товариства надмірно сплачених коштів у вищевказаному розмірі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При зверненні з цим позовом в інтересах держави в особі Ради та Офісу, Прокурор посилався на порушення протиправними діями сторін Договору основних принципів, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", а саме: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, запобігання корупційним діям і зловживанням. Прокурор також вказував, що виконання зобов`язань за додатковими угодами до Договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання державних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, що свідчить про наявність як державного, так і суспільного інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.04.2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до змісту частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також 4) зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - другий частини четвертої).

У постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року в справі № 924/1256/17 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено;

- прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України);

- участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (частини третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру");

- щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду;

- підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Отже, у наведеній справі колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що для підтвердження судом підстав для представництва інтересів прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.

Суд зазначає, що проведення процедури державних закупівель та укладення договору (додаткових угод до нього) із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 року в справі № 912/989/18.

У постанові від 23.09.2021 року в справі № 910/11608/20 Верховний Суд вказав на ту обставину, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (стаття 68 Конституції України).

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

У відзиві на позову заяву відповідач зазначав, що Прокурор не має повноважень на подання даного позову та представництва інтересів суб`єктів, яких він визначив позивачами у справі, оскільки він не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У пункті 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 року в справі № 761/3884/18 наведено висновок про те, що "держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді".

У пунктах 76, 79-80 постанови від 26.05.2020 року в справі № 912/2385/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

У цій справі Прокурор звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Ради та Офісу.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до пунктів 8 та 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 року № 43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З урахуванням наведеного, Офіс є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор листом від 17.06.2024 року № 52-5367вих24 звертався до Офісу, в якому повідомляв про порушення інтересів держави внаслідок укладення між Радою та Товариством оскаржуваних у даній справі додаткових угод та вказував про необхідність вжиття відповідних заходів.

Листом від 01.07.2024 року № 262616-17/4402-2024 Офісу повідомило Прокурора, зокрема, про те, що ним не проводилися моніторинг закупівель, перевірки закупівель, ревізії фінансово-господарської діяльності, державні фінансові аудити Ради, і в позивача-2 відсутня можливість звернення до суду з позовом про визнання недійсними договорів (у тому числі укладених за результатами процедур закупівель).

Докази, які свідчать про вжиття позивачем-2 належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомив Прокурор, у матеріалах справи відсутні, тоді як незвернення Офісу до суду з відповідним позовом свідчить про неналежне виконання останнім покладених на нього повноважень щодо належного захисту інтересів держави.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах у справах № 924/1237/17, № 906/296/18, № 927/1058/21.

Щодо підстав представництва Прокурором інтересів держави в особі Ради, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною 3 статті 16 цього Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Позиція Верховного Суду щодо правомірності подання прокурором позову в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування є сталою та відображена в постановах Верховного Суду від 31.08.2021 року в справі № 926/1392/20, від 05.08.2021 року в справі № 911/1236/20, від 13.10.2020 року в справі № 912/1580/18 та інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року в справі № 469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема, і тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

В обґрунтування підстав звернення з цим позовом в особі Ради Прокурор посилався на те, що стороною спірних додаткових угод є позивач-1, який є одержувачем бюджетних коштів, закупівля продукції здійснювалась за бюджетні кошти, при цьому, незважаючи на те, що відповідачем поставлено значно меншу кількість товару, заходи щодо відновлення порушеного права, а саме щодо стягнення безпідставно отриманих коштів, Радою не вживаються.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 27.05.2024 року № 52-4701вих-24 Прокурор звертався до Ради, в якому повідомляв про можливі порушення статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пропонував позивачу-1 самостійно вжити відповідних заходів цивільно-правового характеру, зокрема звернутися до господарського суду з позовом до Товариства про визнання додаткових угод недійсними та стягнення вартості непоставленої електричної енергії в сумі 103 236,03 грн.

У відповідь на вказане звернення Рада листом від 01.07.2024 року № 2320/04-04 повідомила Прокурора про відсутність в неї можливості звернутися до суду з відповідним позовом з огляду на значне навантаження, пов`язане з великою кількістю судових справ, а також відсутність коштів на оплату судового збору.

Судом також встановлено, що Прокурор листами від 02.07.2024 року № 52-5795вих-24 та від 02.07.2024 року № 52-5794вих-24 у встановленому порядку повідомляв позивачів про намір звернуся з вказаним позовом до суду.

Враховуючи те, що Рада є стороною правочину, до якого були укладені оспорювані додаткові угоди, втім, не звернулася до суду з позовом про визнання їх недійсними та повернення надмірно сплачених коштів після отримання інформації від Прокурора про наявні порушення, суд дійшов висновку про підтвердження матеріалами справи бездіяльності відповідного компетентного органу.

Отже, у даному випадку наявні підстави для представництва Прокурором інтересів держави в особі Ради.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 року в справі № 927/366/22.

З огляду на вищезазначене, суд констатує наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та дотримання ним при зверненні до суду з позовом у справі № 910/8421/24 вимог, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо суті позовних вимог, суд звертає увагу на таке.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 якого договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 4 статті 41 Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Зміст вказаної вище правової норми вказує на те, що зміна ціни за одиницю товару, закуповуваного відповідно до норм Закону, можлива у разі істотної зміни ринкової ціни на товар в проміжок часу після укладення договору про закупівлю та до повного його виконання.

Істотні умови договору визначені Господарським кодексом України. Так, статтею 180 цього кодексу встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити: предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Судом встановлено, що істотна умова Договору - ціна, яка була визначена за результатами процедури закупівлі та тендерної пропозиції Ради, була змінена додатковими угодами від 19.08.2022 року № 1, від 13.09.2022 року № 2, від 04.11.2022 року № 3, від 04.11.2022 року № 4, від 27.12.2022 року № 5 та від 30.12.2022 року № 6 до Договору.

Так, внаслідок укладення вказаних вище додаткових угод до Договору, ціну (тариф) електроенергії збільшено з 3,71012477 грн. з ПДВ (у первісній редакції Договору) до 4,91 грн. (у редакції додаткової угоди від 30.12.2022 року № 6 до Договору). Таким чином, внаслідок підписання вищевказаних додаткових угод до Договору ціна на електроенергію зросла на 32,34 %.

Системний аналіз положень частини 1 статті 525, статті 526, частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України та положень частини 5 статті 41 Закону дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Метою закріплення на законодавчому рівні можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

У той же час, обидві сторони (Рада та Товариство) не могли не розуміти особливості функціонування ринку електроенергії (тобто постійне коливання цін тощо). Тому сторони Договору не були позбавлені можливості визначити в цій угоді порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме конкретними документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару. Проте Договір не містив відповідних застережень та положень.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує особі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

У справі, що розглядається, суд встановив, що Рада, яка мала беззаперечне право на отримання природного газу по ціні, визначеній в укладеному з Товариством Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозицій відповідача про збільшення ціни підписала додаткові угоди, зокрема, № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 та № 6, внаслідок чого ціна купованої електроенергії збільшилася на 32,34 відсотки, що фактично призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Крім того, внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, зокрема щодо збільшення ціни, повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Суд звертає увагу на те, що відповідач має довести не лише підвищення ціни на певний товар на відповідному ринку, але й обґрунтувати для замовника пропозиції щодо підвищення ціни, визначеної у договорі, а також обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за запропонованою замовнику ціною, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 року в справі № 927/491/19 та від 25.11.2021 року в справі № 927/563/20.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 року в справі № 922/2321/22.

Таким чином, доводи відповідача про те, що залежно від коливання ціни товару на ринку, сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % щоразу, враховуючи попередні зміни, внесені до нього, сукупність яких може перевищувати 10 % від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладення договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, спростовуються вищенаведеними висновками Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, як було зазначено вище, листом від 09.08.2022 року № 0908/30 Товариство звернулося до Ради з пропозицією внести зміни до Договору, обґрунтовану значним коливанням (збільшенням) середньозваженої ціни РДН за червень 2022 року (2 262,82 грн. за 1 М/Вт*год) відносно середньозваженої ціни РДН липня 2022 року (2 640,45 грн. за 1 М/Вт*год). Відповідач повідомив, що зростання ціни відбулося на 16,69 %, що змусило Товариство збільшити тариф на постачання електроенергії. Також, Товариство надало Раді Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 01.08.2022 року № О-239, за яким середньозважена ціна електричної енергії на РДН, ОЕС України за червень 2022 року (в цілому) становить 2 262,82 грн./мВт*год., середньозважена ціна на РДН, ОЕС України за липень 2022 року - 2 640,45 грн./мВт*год, коливання середньозваженої ціни - 16,69 %.

На підставі вказаного звернення та Експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати від 01.08.2022 року № О-239, 19.08.2022 року між Радою та Товариством укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони внесли зміни до пунктів 1, 2 Додатку 1 та погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 4,07 грн. з ПДВ; об`єм: 653 883,087 кВт.

Також сторони виклали у новій редакції пункт 3.4 Договору та встановили, що місце поставки та обсяг постачання електричної енергії споживачу: будівлі та об`єкти Ради, кількість: 653 883,087 кВт*год.

У пунктах 4, 5 додаткової угоди № 1 до Договору її сторони погодили, що остання набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками і розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2022 року згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

У той же час, за інформацією сайту АТ "Оператор ринку" (https:www.oree.com.ua/) середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" за липень 2022 року дійсно складала 2,64045 грн./кВт*год, тоді як така ціна на момент укладення Договору (січень 2022 року) була визначена на рівні 2,855 грн./кВт*год. Тобто, середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" в січні 2022 року була вищою на 0,21455 грн. (що становить 8 %) від середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" в липні 2022 року.

За таких обставин, ціна електроенергії на ринку за означений період фактично знизилась, а коливання цін на електричну енергію на ринку в бік збільшення з моменту укладення Радою та Товариством Договору до моменту внесення до нього змін додатковою угодою від 19.08.2022 року № 1 було відсутнє.

Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 01.08.2022 року № О-239 не є належним та допустимим доказом на підтвердження коливання ціни на відповідний товар. Крім того, такий висновок не містить точної інформації про коливання цін на електроенергію як на момент звернення відповідача із листом-пропозицією, зокрема, від 09.08.2022 року № 0908/30, про внесення змін до Договору, так і на момент підписання спірної додаткової угоди № 1. У цьому висновку відсутні відомості щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, інформація щодо вартості електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, на дату укладання Договору, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни на ринку електричної енергії за період з дати укладення Договору по дату внесення змін до нього. У даному висновку зазначено лише вартість електричної енергії на відповідні місяці (червень та липень 2022 року), без інформації про конкретні дати періодів тощо, а також вказано, що відповідний висновок носить довідковий характер.

Зважаючи на те, що коливання ціни за МВт*год електричної енергії на ринку в бік збільшення не відбувалося з моменту укладення Договору до моменту підписання позивачем-1 та відповідачем додаткової угоди від 19.08.2022 року № 1 до нього, суд дійшов висновку про те, що така додаткова угода була укладена з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, що призвело до недотримання Радою принципу максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Враховуючи наведене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що додаткова угода від 19.08.2022 року № 1 укладена з порушенням приписів статті 41 Закону та підлягає визнанню недійсною.

Як було зазначено вище, у подальшому між Радою та Товариством 13.09.2022 року була укладена додаткова угода № 2 до Договору, якою сторони внесли зміни до пунктів 1, 2 Додатку 1 та погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 4,47 грн. з ПДВ; об`єм: 634 311,446 кВт.

Також сторони виклали у новій редакції пункт 3.4 Договору та встановили, що місце поставки та обсяг постачання електричної енергії споживачу: будівлі та об`єкти Ради, кількість: 634 311,446 кВт*год.

04.11.2022 року між Радою та Товариством укладено додаткову угоду № 3 до Договору, якою сторони внесли зміни до пунктів 1, 2 Додатку 1 та погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 4,91 грн. з ПДВ; об`єм: 618 379,911 кВт.

Сторони виклали у новій редакції й пункт 3.4 Договору та встановили, що місце поставки та обсяг постачання електричної енергії споживачу: будівлі та об`єкти Ради, кількість: 618 379,911 кВт*год.

Крім того, 04.11.2022 року між Радою та Товариством укладено додаткову угоду № 4 до Договору, якою сторони дійшли взаємної згоди зменшити загальну вартість Договору на 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 33 333,33 грн. та передбачили, що загальна вартість цього Договору на момент його укладення становить 2 312 172,23 грн., в т.ч. ПДВ (20 %) - 385 362,04 грн.

27.12.2022 року між Радою та Товариством укладено додаткову угоду № 5 до Договору, якою сторони дійшли взаємної згоди зменшити загальну вартість Договору на 70 245,97 грн. з ПДВ та викласти пункт 5.1 Договору в новій редакції, за якою загальна вартість Договору становить 2 241 926,26 грн., в т.ч. ПДВ - 373 654,38 грн.

30.12.2022 року між Радою та Товариством укладено додаткову угоду № 6 до Договору, якою сторони дійшли взаємної згоди зменшити загальну вартість Договору на 198 992,48 грн. з ПДВ та викласти пункт 5.1 Договору в новій редакції, за якою загальна вартість Договору становить 2 042 933,78 грн., в т.ч. ПДВ - 340 488,96 грн.

Таким чином, протягом серпня - грудня 2022 року до Договору неодноразово та послідовно вносилися зміни щодо ціни одиниці товару в бік збільшення, яке у відсотковому співвідношенні відносно до передбаченої в Договорі початкової вартості електричної енергії склало більше 32 %.

Судом враховано, що наведеними додатковими угодами (які фактично ґрунтувалися на визнаній судом недійсною додатковій угоді від 19.08.2022 року № 1) збільшено ціну електричної енергії та зменшено її загальний обсяг.

Суд зазначає, що оскільки додаткова угода від 19.08.2022 року № 1 визнана судом недійсною, в силу приписів статті 216 Цивільного кодексу України остання не створює юридичних наслідків. Тому при наданні оцінки змісту додаткових угод № 2, № 3, № 4, № 5 та № 6 на предмет їх відповідності вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону відсоткове співвідношення збільшення ціни за даними угодами слід обчислювати від базової ціни товару, визначеної безпосередньо у Договорі (додатку до нього).

Крім того, за не спростованими відповідачем та обґрунтованими доказами посиланнями Прокурора, аналізом індексів РДН за ОЕС України та окремо середньозважених цін ВДР та РДН - ціни РДН ОЕС України на дату укладення спірних додаткових угод, зокрема, від 13.09.2022 року № 2, від 04.11.2022 року № 3, від 04.11.2022 року № 4, від 27.12.2022 року № 5 та від 30.12.2022 року № 6, а також окремо на період дії правовідносин, що зазначено в додаткових угодах, коливання (збільшення) цін на ринку, яке могло бути підставою для визначення тарифу в наведених у цих додаткових угодах розмірах, було відсутнє.

Оскільки збільшення ціни на товар, внаслідок підписання оспорюваних додаткових угод, відбулося без належного обґрунтування та належних доказів коливання цін на товар, то таке збільшення є прямим порушенням статті 5, пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, а відтак є підставою для визнання цих додаткових угод недійсними на підставі положень статей 203, 205 Цивільного кодексу України.

Відповідачем не зазначено та не наведене належних доводів та обставин, що невнесення змін до Договору в частині збільшення ціни на електричну енергію за спірний період було б очевидно невигідним та збитковим для Товариства, тоді як виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару (постанова Верховного Суду від 16.02.2023 року в справі № 903/366/22).

За таких обставин, вимоги Прокурора про визнання недійсними додаткових угод від 19.08.2022 року № 1, від 13.09.2022 року № 2, від 04.11.2022 року № 3, від 04.11.2022 року № 4, від 27.12.2022 року № 5 та від 30.12.2022 року № 6 до Договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Слід також зазначити таке.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору та додаткових угод № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 та № 6 до нього відповідач поставив, а Рада протягом січня-листопада 2022 року спожила 522 812 кВт*год електричної енергії та оплатила її загальну вартість у розмірі 2 042 933,78 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів прийому-передачі електричної енергії від 14.02.2022 року за січень 2022 року № 1, від 18.03.2022 року за лютий 2022 року № 2, від 02.04.2022 року за березень 2022 року № 3, від 12.05.2022 року за квітень 2022 року № 14, від 09.06.2022 року за травень 2022 року № 5, від 20.07.2022 року за червень 2022 року № 6, від 26.08.2022 року за липень 2022 року № 7, від 12.09.2022 року за серпень 2022 року № 8, від 12.10.2022 року за вересень 2022 року № 9, від 11.11.2022 року за жовтень 2022 року № 10 та від 07.12.2022 року за листопад 2022 року № 11, а також відповідних платіжних доручень.

Оскільки суд дійшов висновку про недійсність додаткових угод від 19.08.2022 року № 1, від 13.09.2022 року № 2, від 04.11.2022 року № 3, від 04.11.2022 року № 4, від 27.12.2022 року № 5 та від 30.12.2022 року № 6, ціна за поставлену електроенергію обсягом 522 812 кВт*год повинна була визначатися за умовами Договору, а саме - 3,71012477 грн. з ПДВ за 1 кВт*год, та в загальному розмірі становити 1 939 697,75 грн.

Отже, за поставлений товар Радою було переплачено відповідачу кошти у загальному розмірі 1 939 697,75 грн. (2 042 933,78 грн. - 1 939 697,75 грн.).

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Прокурора про стягнення з Товариства надмірно сплачених за Договором коштів у розмірі 103 236,03 грн.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За умовами частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Прокуратури.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року в справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування сторін не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною укладену між Зазимською сільською радою Броварського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" додаткову угоду від 19.08.2022 року № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 року № 3/01-22-05.

3. Визнати недійсною укладену між Зазимською сільською радою Броварського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" додаткову угоду від 13.09.2022 року № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 року № 3/01-22-05.

4. Визнати недійсною укладену між Зазимською сільською радою Броварського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" додаткову угоду від 04.11.2022 року № 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 року № 3/01-22-05.

5. Визнати недійсною укладену між Зазимською сільською радою Броварського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" додаткову угоду від 04.11.2022 року № 4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 року № 3/01-22-05.

6. Визнати недійсною укладену між Зазимською сільською радою Броварського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" додаткову угоду від 27.12.2022 року № 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 року № 3/01-22-05.

7. Визнати недійсною укладену між Зазимською сільською радою Броварського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" додаткову угоду від 30.12.2022 року № 6 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 року № 3/01-22-05.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (03186, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 5-А, офіс 320; код ЄДРПОУ 39568531) на користь Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (07415, Київська область, Броварський район, село Зазим`я, вулиця Широка, будинок 6; код ЄДРПОУ 04363876) 103 236 (сто три тисячі двісті тридцять шість) грн. 03 коп. надмірно сплачених грошових коштів.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (03186, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 5-А, офіс 320; код ЄДРПОУ 39568531) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) 21 196 (двадцять одну тисячу сто дев`яносто шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

10. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

11. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

12. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20.12.2024 року.

Суддя В.С. Ломака