Ухвала

від 19.12.2024 по справі 910/6349/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19.12.2024Справа № 910/6349/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Сатіс Фекторі,

2) ОСОБА_2 ,

3) Управління (центру) надання адміністративних послуг Шевченківської в місті Києві державної адміністрації

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії

Представники:

від позивача: Ан І.М.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сатіс Фекторі (далі-відповідач 1), ОСОБА_2 (далі-відповідач 2) та Управління (центру) надання адміністративних послуг Шевченківської в місті Києві державної адміністрації (далі-відповідач 3), в якому просить суд:

- визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Сатіс Фекторі на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з 25.03.2024 року;

- визнати ОСОБА_3 особою, яка тимчасово (до прийняття загальними зборами рішення про призначення нового директора) виконуватиме обов`язки керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю Сатіс Фекторі;

- зобов?язати Управління (центру) надання адміністративних послуг Шевченківської в місті Києві державної адміністрації виключити відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з розділу атрибуту "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім?я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" відомості про ОСОБА_1 , як директора (керівника) (згідно Статуту) Товариства з обмеженою відповідальністю Сатіс Фекторі та включити відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в розділі атрибуту "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім?я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" про ОСОБА_2 , як особу, яка тимчасово (до прийняття загальними зборами рішення про призначення нового директора) виконуватиме обов?язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Сатіс Фекторі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням єдиного засновника ТОВ Сатіс Фекторі позивача було призначено на посаду директора Товариства. Проте, як вказує позивач, 10.02.2024 року ним було підписано заяву про звільнення з посади директора ТОВ Сатіс Фекторі за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України. Однак, загальні збори учасників Товариства не відбулись, у зв`язку із неявкою учасників Товариства, про що складено акт про неявку учасника від 18.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

04.06.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.12.2024. Зокрема, зобов`язано позивача надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на російську мову копії ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/6349/24 у трьох примірниках та позовну заяву з додатками в трьох примірниках, в термін до 04.07.2024.

05.07.2024 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про продовження встановленого судом процесуального строку (сформоване в системі Електронний суд 04.07.2024), в якій позивач просить суд продовжити встановлений судом процесуальний строк для подання належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на російську мову копії ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року про відкриття провадження у справі №910/6349/24 та позовної заяви з додатками у трьох примірниках.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 поновлено провадження у справі № 910/6349/24 для розгляду клопотання про продовження позивачу процесуального строку для подання до суду нотаріально засвідчених перекладів. Клопотання представника ОСОБА_1 про продовження встановленого судом процесуального строку задоволено. Продовжено позивачу процесуальний строк для подання до суду нотаріально засвідченого перекладу на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/6349/24 та позовної заяви з додатками до 19.07.2024. Зупинено провадження у справі №910/6349/24, у зв`язку зі зверненням з судовим дорученням до Міністерства закордонних справ України для вручення через Центральний Орган запитуваної Держави (Міністерство закордонних справ республіки білорусь (Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Belarus, Legal and Treaties Department; Ul. Lenina, 19, Minsk, 220030, Belarus) судових документів відповідачу-2, до 18.12.2024.

19.08.2024 до суду надійшла заява Управління (центру) надання адміністративних послуг Шевченківської в місті Києві державної адміністрації, в якій відповідач-3 просить суд виключити зі складу відповідачів Управління (Центр) надання адміністративних послуг Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації; розглядати справу без участі представника Управління (Центру) надання адміністративних послуг Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації;

Станом на 19.12.2024 позивач вимог ухвали суду від 10.06.2024 в частині надання перекладів не виконав.

У цьому судовому засіданні на запитання суду щодо виконання позивач ухвали від 10.06.2024 в частині подання належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів копії ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року про відкриття провадження у справі №910/6349/24 та позовної заяви з додатками для вручення відповідачу-2, позивач повідомив, що не може надати суду докази виконання вимог ухвали суду від 10.06.2024.

Дослідивши матеріали справи, суд відзначає наступне.

Відповдіно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Судом встановлено, що відповідач-2 ( ОСОБА_2 ) по справі є нерезидентом.

Як вбачається з позовної заяви, місцезнаходженням ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 , Республіка Білорусь.

Інформація щодо наявності на території України зареєстрованого місця проживання відповідача-2 у матеріалах позовної заяви відсутня.

Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 367 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64/2022, в Україні введено воєнний стан, який триває й на теперішній час.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Закону України Про правовий режим воєнного стану в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з повідомленням, розміщеним 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства Укрпошта, у зв`язку з агресією з боку рсії та введенням воєнного стану, АТ Укрпошта припинила поштове співробітництво з пштою рсії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України, судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 року, прийнявши відповідний нормативний акт - Закон України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах".

Згідно з даним актом, центральним органом, уповноваженим складати підтвердження про вручення документів, отримувати документи, які передаються консульськими каналами тощо, є Міністерство юстиції України та його територіальні управління юстиції.

Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої ст. 5 вказаної Конвенції, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної держави.

Порядок здійснення вручення врегульовано в Україні Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 р. № 1092/5/54.

Відповідно до п.6.7 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2008 №1092/5/54, суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.

Відповідно до ч. 2 п. b) ст. 15 Конвенції кожна договірна держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного пітвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови, зокрема, з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

Згідно з інформацією, яка міститься на веб-сайті Конвенції http://www.hcch.net, Центральним органом республіки білорусь є Міністерство закордонних справ республіки білорусь (Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Belarus, Legal and Treaties Department; Ul. Lenina, 19, Minsk, 220030, Belarus), яке може отримувати, зокрема, документи, що належать до компетенції Міністерства юстиції, що направляються до білорусі через дипломатичні представництва або консульські установи.

Відповідно до частини третьої статті 5 Конвенції, якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.

Пунктом 6.5 Інструкції передбачено, що заповнений формуляр доручення і документи, що підлягають врученню, надсилаються у двох примірниках.

Листом Міністерства юстиції України від 06.10.2022 № 91935/114287-22-22/12.1.1 повідомлено Господарський суд міста Києва про те, що комунікація Міністерства закордонних справ України з білоруською стороною здійснюється через Посольство України в республіці білорусь, а тому у Міністерства закордонних справ України наявні можливості щодо сприяння у передачі дипломатичними каналами судових документів компетентним органам республіки білорусь.

Таким чином, за відсутності поштового зв`язку із Запитуваною Державою направлення судових документів до Центрального Органу республіки білорусь слід здійснювати через Міністерство закордонних справ України.

Так, стаття 8 Конвенції передбачає, що кожна Договірна Держава може здійснювати вручення судових документів особам, які перебувають за кордоном, без застосування будь-якого примусу безпосередньо за допомогою своїх дипломатичних або консульських агентів. Республіка Білорусь не робила застережень щодо зазначеного порядку вручення.

Враховуючи необхідність вручення процесуальних документів відповідачу-2, з метою забезпечення реалізації принципів змагальності та рівності перед законом і судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 зобов`язано позивача надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на російську мову копії ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/6349/24 у трьох примірниках та позовну заяву з додатками в трьох примірниках, в термін до 04.07.2024.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про продовження встановленого судом процесуального строку та продовжено позивачу процесуальний строк для подання до суду нотаріально засвідченого перекладу на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/6349/24 та позовної заяви з додатками до 19.07.2024.

Проте, ОСОБА_1 вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/6349/24 з урахуванням ухвали суду від 05.07.2024 не виконано, а саме, не надано належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на російську мову копії ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/6349/24 у трьох примірниках та позовну заяву з додатками в трьох примірниках, в термін до 19.07.2024.

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Варто зазначити, що наведені приписи були розглянуті Конституційним Судом України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012, в якому вказано, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (яка в силу ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України.

Приписами частин 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на особу, в якої знаходиться доказ, перешкоджає вирішенню спору по суті, призводить до затримання процесу судового провадження.

Суд відзначає, що позивачем без поважних причин не виконано вимог ухвали суду від 10.06.2024, відповідно відповідач-2 у справі не отримав копії позовних матеріалів та повідомлення про розгляд справи.

Дана обставина є суттєвою, оскільки нормами ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача-2 після одержання ухвали про відкриття провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач-2 позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Тож, позивач звернувшись до суду з даним позовом реалізував своє право на звернення до господарського суду, відповідно визначений позивачем відповідач-2 у справі, у даному випадку нерезидент також має гарантоване законодавством право на подання обґрунтованих заперечень на позовну заяву, проте невиконання позивачем вимог ухвали суду в частині надання (нотаріально) засвідчених перекладів копії ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/6349/24 та позовної заяви з додатками з метою повідомлення відповідача-2 про розгляд даної справи, обмежує його право на подання таких заперечень.

При цьому, суд зазначає, що позивачем в судовому засіданні 19.12.2024 не повідомлено суд про причини невиконання вимог ухвали суду від 19.12.2024 в частині надання нотаріально засвідчених перекладів ухвали суду та позовної заяви.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору..

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Ггосподарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом.

Аналогічного висновку, щодо застосування положень частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України дійшов Верховний Суд у постановах від 16.08.2018 року у справі №910/23344/17, від 22.01.2019 у справі № 922/2584/18, від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15 та від 12.12.2019 у справі № 910/2722/19.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач без поважних причин не виконав вимог ухвали суду від 10.06.2024, суд залишає позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сатіс Фекторі, ОСОБА_2 та Управління (центру) надання адміністративних послуг Шевченківської в місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд відзначає, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, залишення позову без розгляду, у зв`зяку з неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сатіс Фекторі, ОСОБА_2 та Управління (центру) надання адміністративних послуг Шевченківської в місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її голошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 20.12.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її проголошення, з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.О. Щербаков