Рішення

від 20.12.2024 по справі 910/7873/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2024Справа № 910/7873/24

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" (Україна, 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15; ідентифікаційний код: 38800017)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бмркомпані" (Україна, 02125, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 13, оф. 103; ідентифікаційний код: 41490475)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

3) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

про стягнення 1 454 512,05 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бмркомпані" (далі - відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) та ОСОБА_2 (далі - відповідач-3) про стягнення в солідарному порядку 1 454 512,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 691050 від 30.09.2021, відповідачем-2 - зобов`язань за Договором поруки № 1071 від 30.09.20221 та відповідачем-3 - зобов`язань за Договором поруки № 1070 від 30.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

05.07.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7873/24, справу визнано судом малозначною та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана сторонам до їхніх електронних кабінетів 10.07.2024. Відповідно до повідомлення про доставлення процесуальних документів до електронного кабінету особи, 11.07.2024 судом отримано інформацію про доставку ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет відповідача-1.

Відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, адресою реєстрації відповідача-2 є: Україна, 02224, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 8-В, кв. 247.

Відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, адресою реєстрації відповідача-3 є: Україна, 49126, м. Дніпро, бул. Слави, буд. 36, корп. 2, кв. 18.

На зазначені адреси, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі від 10.07.2024 з метою повідомлення відповідачів про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про їхнє право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

02.08.2024 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу-2, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.07.2024, яке згідно з повідомленням підприємства поштового зв`язку не було вручене відповідачу-2 та повернуто за закінченням терміну зберігання.

05.08.2024 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу-3, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.07.2024, яке згідно з повідомленням підприємства поштового зв`язку не було вручене відповідачу-3 та повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 про відкриття провадження в цій справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.07.2024.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідачі не були позбавлені можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд цієї справи та їм були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачами відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" (далі - кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артпласт Компані" (змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бмркомпані") (далі - позичальник) було укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №691050 (далі - Кредитний договір).

За умовами п. 1.1 Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у сумі 1 000 000,00 грн на цілі, зазначені у пункті 1.4 цього договору, а позичальник зобов`язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, передбачені цим договором, використати кредит за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору та повернути кредитодавцю кредит у строки, визначені цим договором.

Додатковим договором № l від 07.07.2022 продовжено строк повернення кредиту до 30.12.2023.

Додатковим договором № 2 від 12.07.2022 погоджено новий графік погашення кредиту.

Додатковим договором № 3 від 28.06.2023 змінено порядок нарахування, сплати процентів за користуванням кредитом, комісій та інших платежів та погоджено новий графік погашення кредиту.

Додатковою угодою №4 від 02.04.2024 продовжено строк повернення кредиту до 01.08.2024.

У пункті 1.2 Кредитного договору (з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 02.04.2024) вказано, що розмір процентів за користування кредитом складає 0,0001 % процентів річних.

Додатково позичальник сплачує:

- щомісяця на користь кредитодавця комісію за супроводження кредиту в розмірі 3,0% від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 Договору;

- комісію за надання кредиту 4,99 % від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 Договору.

Відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору (з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 02.04.2024) кредит надається з терміном остаточного повернення 01.08.2024. Повернення кредиту, сплата процентів та комісії за супроводження кредиту здійснюється позичальником згідно з графіком повернення кредиту або достроково відповідно до умов цього договору, але в будь-якому випадку не пізніше терміну остаточного повернення кредиту, встановленого згідно з цим договором. Сторони дійшли згоди встановити графік повернення кредиту у додатку 1 до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит в порядку та у строки, визначені у графіку повернення кредиту, наведеного у додатку № 1 до цього договору. Повернення кредиту до настання зазначеного строку вважається достроковим. У випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України, позичальник зобов`язаний на вимогу кредитодавця повернути кредит достроково.

Згідно з п. 9.6 Кредитного договору кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, сплати комісії за супроводження кредиту і виконання усіх інших зобов`язань позичальника за цим договором та після їх виконання в односторонньому порядку розірвати цей договір, зокрема у разі суттєвого порушення позичальником цього договору.

У відповідності до пункту 9.5 Кредитного договору суттєвим порушенням позичальником цього договору вважається, зокрема, будь-яка з наступних обставин:

- повне або часткове неповернення кредиту у строки, визначені пунктом 1.3 цього договору;

- повне або часткове прострочення сплати платежу за кредитом у визначені графіком повернення кредиту строки, якщо таке прострочення складає 10 (десять) і більше календарних днів;

- повне або часткове прострочення сплати процентів за користування кредитом хоча б за один місяць, якщо таке прострочення складає 10 (десять) і більше календарних днів;

- несплата або часткова несплата будь-якого зі штрафів, передбачених пунктом 9.3 цього договору, протягом 20 (двадцяти) і більше календарних днів з дня одержання позичальником повідомлення кредитодавця про накладення такого штрафу.

Позивач зазначає, що ним було виконано умови Кредитного договору та перераховано на рахунок відповідача-1 грошові кошти в сумі 950 100,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №251 від 30.09.2021. Однак відповідач-1 свого обов`язку із повернення кредиту не виконав, чим допустив суттєве порушення умов Кредитного договору.

Станом на 22.05.2024 обліковується загальна прострочена заборгованість відповідача-1 у розмірі 1 454 512,05 грн, яка складається з:

- простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 919 234,19 грн;

- простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам у розмірі 1,34 грн;

- простроченої заборгованості по нарахованій комісії за супроводження кредиту у розмірі 535 276,52 грн.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між позивачем, як кредитодавцем, та ОСОБА_2 , як поручителем, було укладено Договір поруки від 30.09.2021 № 1070 (далі - Договір поруки №1070), за умовами якого поручитель зобов`язується перед кредитодавцем у повному обсязі солідарно відповідати за порушення позичальником, яким є відповідач-1, взятих на себе забезпечених порукою зобов`язань, що витікають з Кредитного договору, укладеного між кредитодавцем та позичальником, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових договорів, додаткових угод, договорів про внесення змін тощо, що внесені/укладені до нього або можуть бути внесені/укладені в подальшому.

Відповідно до пункту 2.4 Договору поруки №1070 поручитель повинен виконати забезпечені порукою зобов`язання в тому ж порядку та обсязі, який встановлено для позичальника за Кредитним договором.

Пунктом 2.5 Договору поруки №1070 передбачено, що поручитель відповідає перед кредитодавцем у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитодавцем як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитодавця вимагати виконання забезпечених порукою зобов`язань повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

У пункті 2.6 Договору поруки №1070 зазначено, що відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини забезпечених порукою зобов`язань, так і при невиконанні позичальником забезпечених порукою зобов`язання в цілому.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 , як поручителем, було укладено Договір поруки №1071 від 30.09.2022 (далі - Договір поруки №1071).

Згідно з п. 1.1 Договору поруки №1071 поручитель зобов`язується перед кредитодавцем у повному обсязі солідарно відповідати за порушення позичальником, яким є відповідач-1, взятих на себе забезпечених порукою зобов`язань, що витікають з Договору, укладеного між кредитодавцем та відповідачем-1, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових договорів, додаткових угод, договорів про внесення змін тощо, що внесені\укладені до нього та можуть бути внесені\укладені в подальшому.

Відповідно до пункту 2.4 Договору поруки №1071 поручитель повинен виконати забезпечені порукою зобов`язання в тому ж порядку та обсязі, який встановлено для позичальника за Кредитним договором.

Пунктом 2.5 Договору поруки №1071 передбачено, що поручитель відповідає перед кредитодавцем у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитодавцем як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитодавця вимагати виконання забезпечених порукою зобов`язань повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини забезпечених порукою зобов`язань, так і при невиконанні позичальником забезпечених порукою зобов`язання в цілому (п. 2.6 Договору поруки №1071).

Поручитель відповідає перед кредитодавцем за виконання забезпечених порукою зобов`язань у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами (пункт 2.7 Договору №1071).

З огляду на те, що відповідачі не виконали свої зобов`язання за Кредитним договором, Договором поруки №1070 та Договором поруки №1071, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь прострочену заборгованість відповідача-1 за Кредитним договором у розмірі 1 454 512,05 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Суд встановив факт виконання позивачем своїх зобов`язань за Кредитним договором щодо надання відповідачу-1 грошових коштів шляхом перерахування 950 100,00 грн відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №251 від 03.09.2021.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи пункт 1.3 Кредитного договору (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №4 від 02.04.2024) зобов`язання відповідача-1 щодо повного погашення кредиту повинно бути виконане у строк до 01.08.2024.

При цьому, Додатковою угодою №4 від 02.04.2024 до Кредитного договору сторони визначили, що станом на 02.04.2024 заборгованість відповідача-1 з повернення кредиту складає 919 234,19 грн, заборгованість зі сплати процентів та комісії складає 475 277,71 грн.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем-1 своїх грошових зобов`язань з погашення заборгованості за Кредитним договором, в тому числі за процентами та комісією, є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 свої грошові зобов`язання за Кредитним договором не виконав.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (частини 1 та 2 статті 543 Цивільного кодексу України).

З огляду на порушення позичальником умов Кредитного договору, позивач звернувся до поручителів з вимогами про сплату заборгованості за Кредитним договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними АТ «Укрпошта».

У свою чергу відповідачами не надано суду жодного доказу на підтвердження виконання договірних зобов`язань, доводів позивача щодо наявності заборгованості за Кредитним договором не спростовано.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 1454512,05 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів у рівних частинах, оскільки позов підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частині п`ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги від 29.04.2024, Додаткової угоди № 3 від 07.05.2024 до Договору про надання правової допомоги від 29.04.2024 та Акту приймання-передачі наданих послуг № 3 від 06.06.2024 на суму 10 000,00 грн.

Відповідачі у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подали.

Водночас суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з Акту приймання-передачі наданих послуг № 3 від 06.06.2024, адвокатом надано, а позивачем прийнято правову допомогу загальною вартістю 10 000,00 грн, на надання якої було затрачено 10 годин часу.

В якості складових наданої правничої допомоги зазначено, зокрема, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, на предмет виконання зобов`язань за Кредитним договором, консультування клієнта на предмет перспектив звернення до суду (пункт 1); підготовка та відправлення повідомлень-вимог щодо виконання умов Кредитного договору на адреси відповідачів (пункт 2), на надання яких адвокатом було затрачено 5 годин часу.

За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень та обсягу поданих доказів.

Суд вважає відсутніми підстави для покладення на відповідачів понесених позивачем витрат у вищезазначеній частині, з огляду на їх необґрунтованість. В межах цієї справи обґрунтованими та необхідними послугами, які були надані позивачеві адвокатом Чорною Н.О., були послуги з підготовки позовної заяви (пункт 3), на надання яких адвокатом було затрачено 5 години часу, загальна вартість яких складає 5 000,00 грн.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом позивачу послуг, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованими та пов`язаними з розглядом цієї справи є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 5 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн покладаються на відповідачів у рівних частинах у розмірі 1 666,66 грн. Інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бмркомпані" (Україна, 02125, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 13, оф. 103; ідентифікаційний код: 41490475), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" (Україна, 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15; ідентифікаційний код: 38800017) заборгованість у розмірі 1 454 512 (один мільйон чотириста п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот дванадцять) грн 05 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бмркомпані" (Україна, 02125, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 13, оф. 103; ідентифікаційний код: 41490475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" (Україна, 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15; ідентифікаційний код: 38800017) витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 272 (сім тисяч двісті сімдесят дві) грн 56 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн 66 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" (Україна, 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15; ідентифікаційний код: 38800017) витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 272 (сім тисяч двісті сімдесят дві) грн 56 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн 66 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" (Україна, 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15; ідентифікаційний код: 38800017) витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 272 (сім тисяч двісті сімдесят дві) грн 56 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн 66 коп.

6. Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн покласти на позивача.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.12.2024.

Суддя О.В. Нечай