Рішення

від 06.12.2024 по справі 911/1967/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2024 р. Справа № 911/1967/24

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Міністерства аграрної політики та продовольства України

2. Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до Селянського (фермерського) господарства «Вікторія»

про стягнення 427 577, 75 грн

за участю представника прокуратури: Яворський С.С. (посвідчення № 069080 від 01.03.2023)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.07.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури (далі прокурор / прокуратура) в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі позивач 1 / Мінагрополітики) та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі позивач 2 / Укрдержфонд) до Селянського (фермерського) господарства «Вікторія» (далі відповідач / СФГ «Вікторія») про стягнення 427 577, 75 грн, з яких: 400 000, 00 грн основного боргу, 22 196, 23 грн інфляційних втрат та 5 381, 52 грн 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає про неналежне виконання відповідачем умов договору № 180ФГ-2019 від 28.08.2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству (далі спірний договір) в частині порушення останнім графіку повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі.

Господарський суд Київської області ухвалою від 31.07.2024 залишив позовну заяву заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

13.08.2024 через підсистему «Електронний суд», на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, прокурор подав письмові пояснення щодо виявлених судом недоліків разом з доказами на їх підтвердження.

Господарський суд Київської області ухвалою від 19.08.2024 у справі № 911/1967/24, зокрема:

-прийняв позовну заяву заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури до розгляду та відкрив провадження в справі; призначив підготовче засідання на 20.09.2024;

-встановив строк прокуратурі, Мінагрополітики та Укрдержфонду до 20.09.2024 для подання до суду додаткових доказів у справі (за наявності), а також до закінчення підготовчого провадження - відповіді на відзив, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заяв та / або клопотань на адресу іншої сторони;

-встановив строк СФГ «Вікторія» - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позов, а також до закінчення підготовчого провадження - заперечень, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заяв та / або клопотань на адресу іншої сторони.

05.09.2024 через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 надіслала додаткові пояснення у справі, згідно яких просила суд прийняти пояснення Мінагрополітики та врахувати їх зміст під час розгляду цієї справи, стягнути з відповідача заборгованість за спірним договором та здійснити розгляд справи № 911/1967/24 за відсутності представника позивача 1.

Господарський суд Київської області ухвалою від 09.09.2024 у справі № 911/1967/24 залишив без розгляду додаткові пояснення ОСОБА_1 .

Господарський суд Київської області ухвалою від 20.09.2024 у цій справі, зокрема, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 25.10.2024.

25.10.2024 на електронну адресу Господарського суду Київської області СФГ «Вікторія» надіслало пояснення, згідно змісту яких просило суд перенести призначене на 25.10.2024 судове засідання.

Господарський суд Київської області ухвалою від 25.10.2024 у справі № 911/1967/24, зокрема, залишив без розгляду пояснення відповідача та відклав підготовче засідання на 01.11.2024.

Господарський суд Київської області ухвалою від 01.11.2024, зокрема, закрив підготовче провадження в справі № 911/1967/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.12.2024.

У судове засідання 06.12.2024 представники позивачів 1, 2 та відповідача не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, тоді як суд вчинив передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідних учасників про розгляд означеної справи.

В розрізі зазначеного та можливості як Мінагрополітики, так і Укрдержфондом реалізувати свої процесуальні права, зокрема, щодо участі їх представників в судових засіданнях з розгляду цієї справи, судом враховано, що:

-копії всіх ухвал Господарського суду Київської області в означеній справі суд направив позивачам 1, 2 до їх персональних кабінетів у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа;

-всі постановлені у цій справі ухвали суд офіційно оприлюднив у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua (далі Реєстр), як наслідок, відповідні рішення суду знаходяться у вільному доступі, оскільки за змістом ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі «Судова влада України».

Поряд з тим відповідач повідомлений про розгляд означеної справи через направлення на його юридичну адресу згідно наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей копій всіх ухвал Господарського суду Київської області в цій справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (зі штриховими кодовими ідентифікаторами № 0600947673545, № 0600954243297, № 0600960201172, № 0600965107816, № 0600977036051, № 0600980210747), які органом поштового зв`язку вручено відповідачу 10.08.2024, 04.09.2024, 14.09.2024, 12.10.2024, 30.10.2024 та 09.11.2024 відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень зі штриховими кодовими ідентифікаторами № 0600947673545, № 0600954243297, № 0600960201172, № 0600965107816, № 0600977036051, № 0600980210747.

Крім того копії всіх ухвал Господарського суду Київської області в означеній справі суд надіслав СФГ «Вікторія» також на його офіційну електронну адресу згідно наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей sfg.victorya@gmail.com, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа.

З огляду вказаного суд дійшов висновку, що позивачам 1, 2 та відповідачу надано право бути обізнаними із відповідним судовим провадженням та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку, із поданням відзиву на позов, заяв та / або письмових пояснень стосовно власної позиції по суті спору.

Проте ані позивачі 1, 2, ані відповідач не скористалися наданим ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) їм правом - відзив на позовну заяву та, відповідно, відповіді на такий відзив не надали, як і не надали жодних доказів у цій справі.

У судовому засіданні 06.12.2024, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по закінченні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

Як випливає з наявної в матеріалах справи копії договору, 28.08.2019 між Укрдержфондом та СФГ «Вікторія» (далі сторони) укладено договір № 180ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству (далі договір про надання фінансової підтримки), відповідно до п. 1 якого Укрдержфондом були прийняті на себе зобов`язання надати фінансову підтримку на поворотній основі СФГ «Вікторія» в сумі 500 000, 00 грн, яке, зі свого боку, зобов`язалося використати грошові кошти за цільовим призначенням та повернути їх у строк та на умовах, що визначені цим договором.

Положеннями п. 2, п.п. 3.1.2 п. 3.1, п.п. 3.4.1, 3.4.2 п. 3.4, пп. 4.1, 7.1-7.3 договору про надання фінансової підтримки визначено, що на підставі довідки № 180 від 14.08.2019, виданої конкурсною комісією, фінансова підтримка на поворотній основі надається для придбання с/г техніки, поповнення обігових коштів, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004.

Укрдержфонд має право, зокрема, вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення (п. 3.4.2 цього договору).

СФГ «Вікторія» зобов`язується, зокрема:

1)у місячний строк з моменту отримання коштів надати Укрдержфонду документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки на поворотній основі;

2)повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:

-до 01.10.2020 - в сумі 100 000, 00 грн;

-до 01.10.2021 - в сумі 100 000, 00 грн;

-до 01.10.2022 - в сумі 100 000, 00 грн;

-до 01.10.2023 - в сумі 100 000, 00 грн;

-до 14.08.2024 - в сумі 100 000, 00 грн.

Фінансова підтримка надається СФГ «Вікторія» з кінцевим терміном повернення 14.08.2024.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін.

Цей договір діє до повного повернення СФГ «Вікторія» коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором.

Всі зміни та доповнення до цього договору, за виключенням випадків, передбачених п. 3.1.4 цього договору, вносяться за згодою сторін у письмовій формі.

Надалі 05.09.2019 між Укрдержфондом та СФГ «Вікторія» укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання фінансової підтримки, пп. 1, 2 якої сторони погодили п. 8 договору викласти в такій редакції: «СФГ «Вікторія»...

AT КБ «Приватбанк»

МФО 321 842

Р/Р № UA 153218420000026006053054434».

Інші умови договору про надання фінансової підтримки не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше, і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

Копія додаткової угоди № 1 до договору про надання фінансової підтримки наявна в матеріалах цієї справи.

В обґрунтування заявлених вимог прокуратура зазначила, що на виконання умов договору про надання фінансової підтримки Укрдержфондом було перераховано на рахунок СФГ «Вікторія» грошові кошти у розмірі 500 000, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах означеної справи копією платіжного доручення № 180 від 12.09.2019.

За доводами прокурора, 23.04.2024 Укрдержфонд звернувся до СФГ «Вікторія» із претензією № 53/10-08, відповідно до змісту якої позивач 2 просив виконати зобов`язання за договором про надання фінансової підтримки, а саме повернути Укрдержфонду грошові кошти у розмірі 500 000, 00 грн.

В підтвердження своїх доводів заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури долучив до матеріалів справи копію претензії № 53/10-08 від 23.04.2024.

Однак, як стверджує прокуратура, СФГ «Вікторія» своє зобов`язання згідно спірного договору не виконало, що і стало підставою для звернення із цим позовом до суду.

На підтвердження обставин неповернення відповідачем коштів фінансової підтримки прокурор долучив до позовної заяви копію відповіді Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 07-07.2-06/8248 від 12.08.2024 про надання інформації щодо здійснення транзакцій.

Також прокуратурою зазначено, що вказані обставини порушують інтереси держави, оскільки невиконання фермерським господарством зобов`язань за договором фінансової підтримки призводить до порушення вимог чинного законодавства та невиконання Укрдержфондом плану повернення коштів до Державного бюджету України, що, зі свого боку, не дає можливості користуватися державною підтримкою іншим фермерським господарствам, у зв`язку з чим ставиться під загрозу реалізація державної політики щодо підтримки таких фермерських господарств.

Водночас, за твердженнями прокурора, ані Мінагрополітики як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, основним завданням якого є реалізація державної політики у сфері агропромислового комплексу та сільського розвитку, зокрема розвитку фермерських господарств, та головний розпорядник бюджетних коштів, передбачених для надання підтримки фермерським господарствам, ані Укрдержфонд як державна бюджетна установа, що створена з метою фінансової підтримки становлення та розвитку фермерських господарств, належним чином не виконали покладених на них обов`язків щодо захисту відповідних інтересів держави.

В розрізі вказаних обставин та наявності підстав для представництва інтересів держави у суді в особі відповідних органів, прокуратура зазначила, що:

-24.04.2024 Білоцерківська окружна прокуратура на адресу Укрдержфонду надіслала лист № 50/6-4175вих-24, згідно якого просила надати інформацію про вжиті заходи щодо стягнення до бюджету боргу із СФГ «Вікторія» або причини невжиття таких заходів та чи будуть вживатися такі заходи, в тому числі в судовому порядку, в майбутньому;

-28.05.2024 Укрдержфонд листом № 53-4/210 надав відповідь Білоцерківській окружній прокуратурі, зазначивши, що, з огляду на обставини відсутності фінансової можливості сплатити судовий збір, існує необхідність у наданні останньому допомоги в захисті державних інтересів у суді через подання позову про стягнення простроченої заборгованості на користь держави з СФГ «Вікторія»;

-27.06.2024 Білоцерківська окружна прокуратура листом № 50-6252вих-24 повідомила Мінагрополітики про порушення інтересів держави та просила надати інформацію чи вживалися заходи реагування щодо повернення заборгованості СФГ «Вікторія» у сумі 400 000, 00 грн або чи має намір міністерство вживати такі заходи, якщо ні - вказати причини;

-05.07.2024 Мінагрополітики листом № 21-2020-07/17925 надало відповідь Білоцерківській окружній прокуратурі, зазначивши, що у разі звернення прокуратури в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до суду та визначення судом Мінагрополітики стороною у справі, міністерство забезпечить представництво інтересів під час судового провадження;

-12.07.2024 Білоцерківська окружна прокуратура листом № 50-6990вих-24 повідомила Мінагрополітики та Укрдержфонд про намір подати до суду позовну заяву в інтересах держави в особі останніх про стягнення коштів поворотної фінансової допомоги за договором № 180ФГ-2019 від 28.08.2019.

Копії означених листів наявні в матеріалах цієї справи.

Отже, за твердженнями прокурора, вказане свідчить, що позивачами не вжито всіх дієвих заходів претензійного характеру, зокрема щодо звернення до суду з позовом про повернення коштів до державного бюджету, відтак останніми не здійснено захисту інтересів держави як суб`єктами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, що згідно вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Положеннями ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення цього спору по суті, суд відповідно до ст. 165 ГПК України здійснював розгляд означеної справи за наявними у ній матеріалами.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника прокуратури, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Приписами ч. 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує, зокрема, в чому полягає порушення інтересів держави, та необхідність їх захисту.

Водночас інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виклала таку правову позицію:

-прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу; бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

-звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, через призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

-невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу;

-прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до приписів ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Із системного аналізу ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, тоді як другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України випливає, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Так, прокурором у позовній заяві зазначено позивачами - Мінагрополітики та Укрдержфонд.

Приписами п. 31 ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 30, ч. 1 ст. 50 Бюджетного кодексу України унормовано, що кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов`язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

У разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині кредитування є, зокрема, повернення кредитів, наданих з державного бюджету фермерським господарствам.

Як випливає із приписів пп. 1.1, 10.2 наявної в матеріалах справи копії статуту Укрдержфонду, затвердженого наказом Мінагрополітики № 57 від 01.07.2021 (у редакції наказу Мінагрополітики № 2194 від 19.12.2023) (далі статут Укрдержфонду), Український державний фонд підтримки фермерських господарств (далі установа) належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, яке проводить моніторинг фінансової діяльності установи; здійснює контроль за фінансовою (бюджетною) дисципліною установи.

Відповідно до п.п. 4 п. 3, п.п. 8, 16 п. 4 Положення про Мінагрополітики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 124 від 17.02.2021, основним завданням Мінагрополітики є реалізація державної політики у сфері агропромислового комплексу та сільського розвитку, зокрема розвитку фермерських господарств, сільськогосподарської кооперації, сільськогосподарської дорадчої діяльності.

Відповідно до покладених завдань Міністерство аграрної політики та продовольства України здійснює в межах повноважень, передбачених законом, управління державними підприємствами, установами та організаціями, а також корпоративними правами держави, забезпечує державну підтримку суб`єктів господарювання в агропромисловому комплексі, зокрема фермерських господарств.

Враховуючи зазначене, Мінагрополітики як засновник Укрдержфонду та уповноважений суб`єкт на управління ним при реалізації державної політики в сфері розвитку та підтримки фермерських господарств є уповноваженим державою органом на виконання відповідних функцій в цій сфері, як наслідок, уповноважене на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Крім того суб`єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є також Укрдержфонд, який є співпозивачем у цій справі з огляду на таке.

Із пп. 3.1, 3.2, 6.3, 7.2 наявної в матеріалах справи копії статуту Укрдержфонду випливає, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств створений з метою фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств в установленому законодавством порядку, а також виконання державних програм підтримки фермерських господарств та інших програм, спрямованих на розвиток агропромислового комплексу України.

Предметом діяльності Укрдержфонду є, зокрема, надання фінансової підтримки фермерським господарствам, у тому числі на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі.

Джерелами формування майна Укрдержфонду є, зокрема, бюджетні кошти. Укрдержфонд утримується та здійснює фінансування заходів, передбачених цим статутом, за рахунок коштів загального та спеціального фонду Державного бюджету України відповідно до Паспортів бюджетних програм, а також інших, не заборонених законодавством джерел.

Відтак саме до компетенції Укрдержфонду як державної бюджетної установи, джерелами формування майна якої є бюджетні кошти, належить, зокрема, забезпечення фінансової підтримки становлення та розвитку фермерських господарств, тоді як обставини тривалого неповернення наданих СФГ «Вікторія» позивачем 2 бюджетних коштів позбавляють державу можливості раціонально використати такі кошти та ефективно їх реалізувати у агарному секторі, зокрема, позбавляють можливості у подальшому спрямувати виділені відповідачу бюджетні кошти на допомогу іншим фермерським господарствам, що безумовно порушує визначені законодавством принципи ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів, а отже, завдає істотної шкоди інтересам держави.

Крім того в умовах дії правового режиму воєнного стану своєчасне повернення коштів, виділених з Державного бюджету України як фінансової підтримки, надає можливість їх раціонально спрямовувати на допомогу постраждалому аграрному сектору та, відповідно, підтримати аграріїв на територіях, які найбільше постраждали внаслідок російської агресії.

З огляду наведеного суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах саме Мінагрополітики та Укрдержфонд є уповноваженими органами на подання відповідного позову, відтак підставою для представництва інтересів держави в означеній справі є об`єктивна обставина порушення інтересів держави у зв`язку з бездіяльністю позивачів, яка полягає у відсутності активних дій (підготовка проекту позову, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання за договором про надання фінансової підтримки.

Вказане свідчить про те, що з боку позивачів має місце усвідомлена пасивна поведінка, результатом чого є нездійснення саме суб`єктами владних повноважень захисту інтересів держави, а тому у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає право прокурору виконати субсидіарну роль та здійснювати представництво інтересів держави в суді з метою їх поновлення.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначені Законом України «Про фермерське господарство».

Приписами ч. 1 ст. 9, ст. 10, ч. 1, 3 ст. 11 Закону України «Про фермерське господарство» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах - п`ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств.

Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п`яти років на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорацію земель.

Згідно абзацу 3 п. 2, абзацу 1 п. 12, п. 13 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004 (далі Порядок) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), фінансова підтримка надається на конкурсних засадах іншим фермерським господарствам - на поворотній основі за бюджетною програмою «Надання кредитів фермерським господарствам».

Фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки.

Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Укрдержфонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно приписів ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між Укрдержфондом та СФГ «Вікторія» договір про надання фінансової підтримки за своєю правовою природою та істотними умовами є договором позики, який підпадає під правове регулювання норм ст. 1046-1053 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 627, ст. 629, ст. 1046, ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду зазначеного суд дійшов висновку, що підписання відповідачем спірного договору свідчить про його погодження з умовами цього договору та, відповідно, породжує для відповідача обов`язок з його виконання.

Приписами ст. 525, ч. 1 ст. 526, ст. 530, 610 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, позивач 2, на виконання умов спірного договору, перерахував відповідачу фінансову підтримку на поворотній основі в сумі 500 000, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах означеної справи копією платіжного доручення № 180 від 12.09.2019 з призначенням платежу: «надання кредиту СФГ «Вікторія», дог. № 180ФГ-2019 від 28.08.2019», відтак Укрдержфонд прийняте на себе за спірним договором зобов`язання щодо надання СФГ «Вікторія» фінансової підтримки у розмірі 500 000, 00 грн виконав.

Поряд з тим з наявної в матеріалах справи копії відповіді Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 07-07.2-06/8248 від 12.08.2024 про надання інформації щодо здійснення транзакцій випливає, що відповідач у встановлений договором про надання фінансової підтримки строк зобов`язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги не виконав, тоді як згідно умов спірного договору надана позивачем 2 позика повинна була повернута згідно з встановленим графіком:

-до 01.10.2020 - в сумі 100 000, 00 грн;

-до 01.10.2021 - в сумі 100 000, 00 грн;

-до 01.10.2022 - в сумі 100 000, 00 грн;

-до 01.10.2023 - в сумі 100 000, 00 грн;

-до 14.08.2024 - в сумі 100 000, 00 грн, з кінцевим терміном повернення 14.08.2024.

З викладеного випливає, що станом на дату подання прокуратурою позову у цій справі обов`язок СФГ «Вікторія» щодо повернення наданої йому Укрдержфондом позики у розмірі 400 000, 00 грн є таким, що настав.

Приписи ч. 1, 3 ст. 13, ст. 73, ч. 1 ст. 74, ст. 76-79, ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України презюмують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на відсутність в матеріалах означеної справи належних та допустимих доказів повернення позивачу 2 коштів фінансової підтримки у розмірі 400 000, 00 грн, наданої відповідачу згідно спірного договору, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги у цій справі в частині стягнення з відповідача 400 000, 00 грн основного боргу.

Крім того у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання фінансової підтримки, прокурор просить суд стягнути з СФГ «Вікторія»: 22 196, 23 грн інфляційних втрат та 5 381, 52 грн 3 % річних, нарахованих:

1)за першим платежем - за період з 02.10.2020 по 23.02.2022 на суму боргу 100 000, 00 грн;

2)за другим платежем - за період з 02.10.2021 по 23.02.2022 на суму боргу 100 000, 00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 612, ст. 625, ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.

Положеннями п. 5.1 договору про надання фінансової підтримки визначено, що відповідно до законодавства України у випадку прострочення строку виконання зобов`язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

При перевірці розміру заявлених прокуратурою до стягнення інфляційних втрат судом встановлено, що за вказані періоди обрахунку (за серпень 2021 року) мала місце дефляція, оскільки розмір інфляційних втрат за такий період часу має від`ємне значення, а тому суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, враховуючи зменшення відповідних втрат на суму дефляції.

Здійснивши відповідний перерахунок в межах вказаних прокурором періодів та сум, з урахуванням зазначених умов спірного договору, законодавчих приписів, суд дійшов висновку, що арифметично правильний розмір інфляційних втрат складає 22 196, 20 грн, відтак вимогу заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури про стягнення з СФГ «Вікторія» 22 196, 23 грн інфляційних втрат належить задовольнити частково - у розмірі 22 196, 20 грн.

Перевіривши ж наданий прокурором розрахунок 3 % річних, суд зазначає, що він є арифметично правильним, зробленим відповідно до приписів чинного законодавства та умов спірного договору, у зв`язку чим вимогу заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури про стягнення з відповідача 5 381, 52 грн 3 % річних належить задовольнити повністю.

Щодо судових витрат суд вважає за доцільне зазначити таке.

Згідно із ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені частково, витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити частково позовні вимоги.

2.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Вікторія» (вул. Ізмаїльська, буд. 11, с. Ненадиха, Тетіївський р-н, Київська обл., 09843, ідентифікаційний код 20626960) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Януша Корчака, буд. 9/12, м. Київ, 03190, ідентифікаційний код 20029342):

-400 000 (чотириста тисяч) грн 00 коп. основного боргу;

-22 196 (двадцять дві тисячі сто дев`яносто шість) грн 20 коп. інфляційних втрат;

-5 381 (п`ять тисяч триста вісімдесят одну) грн 52 коп. 3 % річних.

3.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Вікторія» (вул. Ізмаїльська, буд. 11, с. Ненадиха, Тетіївський р-н, Київська обл., 09843, ідентифікаційний код 20626960) на користь Київської обласної прокуратури (бульв. Лесі Українки, буд. 27/2, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 02909996) 6 413 (шість тисяч чотириста тринадцять) грн 67 коп. судового збору.

4.Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 20.12.2024.

Суддя П.В.Горбасенко