Рішення

від 17.12.2024 по справі 195/2101/24

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/2101/24

2/195/547/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

17.12.2024 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кондус Л.А., при секретарі Дєєвої Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томаківка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Томаківської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання правочину дійсним та визнання права власності на об`єкт нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Томаківської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання правочину дійсним.

Представник позивачки адвокат Папуга О.В. обґрунтовує позовні вимоги тим, що 08 квітня 2004 року, між ОСОБА_1 (Покупець), та Томаківською районною споживчою спілкою в особі голови правління Чубатенка Анатолія Петровича (Продавець), був укладений договір купівлі продажу нерухомості №006-04-Н (далі Договір), а саме: частини нежитлової будівлі «А» - магазину «Продтовари», площею 64,9 м2, що знаходиться у АДРЕСА_1 , яка належала продавцю на підставі свідоцтва про право власності від 12.03.2004 року. Укладений договір зареєстрований у Нікопольській філії Придніпровської товарної біржі (код ЄДРПОУ 25011921) 08 квітня 2004 року та зареєстрованого в Томаківському БТІ 12 травня 2004 року за № 158 в книзі 17 (згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3556072 від 12.05.2004).

Нежитлову будівлю було придбано за 3 503,2 (три тисячі п`ятсот три гривні двадцять копійок гривень. Грошові кошти у розмірі 3 503,2 гривень Покупцем було перераховано Продавцю протягом п`яти банківських днів, після підписання вказаного договору (п.3 договору).

Правочин обома сторонами повністю виконаний: Продавцем були звільнені всі приміщення, передані ключі, та фактично було передано у власність предмет договору частину будівлі «А» - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 64,9 м2, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв.

У вказаній частині будівлі «А» - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з моменту покупки, ОСОБА_1 (Покупець) здійснювала господарську діяльність, так як є Фізичною особою-підприємцем. Покупець, почала володіти та використовувати належну їй частину нежитлової будівлі «А» - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », для здійснення підприємницької діяльності починаючи з моменту купівлі, фактично з квітня 2004 року по теперішній час, регулярно оплачує комунальні платежі, здійснюючи поточні ремонти та утримує вказаний об`єкт нерухомості в належному стані.

З метою, впорядкування документації та належного оформлення своєї частини (поділу) нежитлової будівлі «А» - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться у с. Чумаки, ОСОБА_1 Нікопольського (Томаківського) району, Дніпропетровської області звернулася до приватного нотаріуса. Однак, Приватний нотаріус відмовив у вчиненні відповідної дії зазначивши, що відповідно до вимог статті 227 ЦК України (редакція 1963 року) договір купівлі- продажу вищевказаної нежитлової будівлі повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Представник позивачки зазначає, що на час укладення договору, Покупець не знала, що правочин підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст.15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають. Покупець не мала відповідної освіти, тому погано орієнтувалася у нормах діючого законодавства, та і всім процесом підготовки до продажу займалися представники Томаківської районної споживчої спілки. Станом на теперішній час, вказана юридична особа припинила своє існування, вже понад як 15 років.

Більше, того Покупець загубила свій екземпляр договору, та змушена була звернутися до КП «Нікопольське районне бюро технічної інвентаризації» ДОР», з метою отримання належним чином завіреної копії договору купівлі продажу нерухомості (далі Договір), а саме: частину нежитлової будівлі «А» - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 64,9 м2, що знаходиться у АДРЕСА_1 , де і отримала вказану копію.

Ухвалою судді від 26.11.2024 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, з повідомленням сторін.

Представник позивачки адвокатПапуга О.В. подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, а також просить ухвалити рішення на розсуд суду. Відзив на позов не подано.

Відповіднодо ч.2ст.247 ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню, так як знайшов своє підтвердження матеріалами справи, що підтверджують вказані факти та викладені правовідносини.

Судом встановлено, що 08 квітня 2004 року, між ОСОБА_1 (Покупець), та Томаківською районною споживчою спілкою в особі голови правління Чубатенка Анатолія Петровича (Продавець), був укладений договір купівлі продажу нерухомості №006-04-Н (далі Договір), а саме: частини нежитлової будівлі «А» - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 64,9 м2, що знаходиться у АДРЕСА_1 , яка належала продавцю на підставі свідоцтва про право власності від 12.03.2004 року (а.с.9-10).

Укладений договір зареєстрований у Нікопольській філії Придніпровської товарної біржі (код ЄДРПОУ 25011921) 08 квітня 2004 року та зареєстрованого в Томаківському БТІ 12 травня 2004 року за № 158 в книзі 17, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3556072 від 12.05.2004 (а.с.11).

Нежитлову будівлю було придбано за 3 503,2 (три тисячі п`ятсот три гривні двадцять копійок гривень, що вбачається з доданого договору купівлі продажу від 08.04.2004. Грошові кошти у розмірі 3 503,2 гривень Покупцем було перераховано Продавцю протягом п`яти банківських днів, після підписання вказаного договору (п.3 договору).

Як зазначає представник позивачки, остання не знала, що правочин підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст.15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають. Всім процесом підготовки до продажу займалися представники Томаківської районної споживчої спілки. Станом на теперішній час, вказана юридична особа припинила своє існування, вже понад як 15 років.

До позовної заяви також додано копію технічного паспорту на вищевказаний магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », власником якого вказано ОСОБА_1 , який виготовлено станом на 10.01.2012 (а.с.12-16).

1 січня 2004 року набув чинності Цивільний кодекс України.

Відповідно до частини другої ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі- продажу будинку і надвірних господарських споруд, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволеній чинним законодавством України в 2004 році.

Відповідно до діючого на даний час законодавства а саме ст. 204 ЦК України «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.»

Згідно з положеннями ст. 219 ЦК України, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

У відповідності до ст. 220 ЦК України «Якщо сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.»

Відповідно до ст. 321 ЦК України «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.»

Згідно зі ст. 392 ЦК України «Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особо, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності».

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року за № 1952-1 речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто судом встановлено, що покупець ОСОБА_1 повністю виконала умови договору купівлі-продажу вказаної нежитлової будівлі: сплатила за придбане майно обумовлені договором кошти, а тому остання набула право власності на частину нежитлової будівлі «А» - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 64,9 м2, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і має підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить судовий збір не стягувати з відповідача на свою користь, тому суд вважає можливим звільнити відповідача від відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4,9, 83, 229, 235, ч.2 ст. 247, 258, 259, 265, 268, 274 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Томаківської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання правочину дійсним та визнання права власності на об`єкт нерухомого майна - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості №006-04-Н від 08 квітня 2004 року, який укладено між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Томаківською районною споживчою спілкою, що зареєстрований у Нікопольській філії Придніпровської товарної біржі (код ЄДРПОУ 25011921) 08 квітня 2004 року, щодо продажу частини нежитлової будівлі «А» - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 64,9 м2, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на частини нежитлової будівлі «А» - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 64,9 м2, що знаходиться у АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу нерухомості №006-04-Н від 08 квітня 2004 року.

Сплачений у справі ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн. залишити в дохід держави, звільнивши від відшкодування таких витрат Томаківську селищну раду Нікопольського району Дніпропетровської області.

Відомості про сторони:

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Томаківська селищна рада Нікопольського району Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 04339675, смт.Томаківка, вул. Л.Українки, 17 Нікопольського району Дніпропетровської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів.

Суддя: Л. А. Кондус