Рішення

від 30.10.2024 по справі 911/1656/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1656/24

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Марценюк М.О.

розглянувши справу № 911/1656/24

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю «АМТТ», с. Крюківщина Київської

області

простягнення 1 190 146,47 грн

Представники:

від позивача: Кермач А.І., адвокат, довіреність № 439/24 від 15.04.2024

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю АМТТ (далі-відповідач) про стягнення 1 190 146,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 21.02.2023 № 41АР200-829-23 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у період: квітень-листопад 2023, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 832 328,06 грн, з огляду на наявність якої нараховані 112982,26 грн пені, 13 653,95 грн 3 % річних, 5 505,72 грн інфляційних нарахувань, 135 768,83 грн. штраф за п. 6.2.2 договору та 89 907,65 грн. штраф за п. 6.2.3 договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.07.2024 відкрито провадження у справі № 911/1656/24, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 21.08.2024.

Ухвалою суду від 21.08.2024 підготовче засідання було відкладено на 11.09.2024.

Ухвалою господарського суду від 11.09.2024 закрито підготовче провадження у справі № 911/1656/24 та призначено її до розгляду по суті на 16.10.2024.

Ухвалою суду від 16.10.2024 розгляд справи по суті був відкладений на 30.10.2024.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Відповідач в засідання суду жодного разу не з`явився, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Суд відзначає, що відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судових засідань.

Так, згідно з частиною 5 та 7 статті 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (надалі - ЄСІКС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІКС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Ухвали суду від 01.07.2024, 21.08.2024, 11.09.2024, 16.10.2024 були внесені до АСДС та автоматично направлені в електронний кабінет відповідача та доставлені до електронного кабінету, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

У даному випадку, судом також береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 911/1656/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АМТТ (відповідач, споживач) було укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-829-23 (далі-договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2023 році природний газ (далі-газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу в розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Пунктами 1.2, 1.3 договору сторони визначили, що річний плановий обсяг постачання газу - до 67 400 куб м. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильник газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Умовами п.п. 2.5.2, 2.5.3, 2.5.4 договору визначено, що на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом 3 робочих днів готує та надає споживачу два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Споживач протягом 2 днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану від підписання акту приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішенням судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника. У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

Пунктом 3.1 договору погоджено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Згідно п. 3.2 договору ціна 1 куб.м. природного газу без урахування ПДВ становить 22,010000007 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,1365700 грн. Ціна 1 куб.м. природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 23,05324567. ПДВ становить 4,61064053 грн. Всього ціна 1 куб.м. природного газу становить 27,06309120 грн.

У п. 3.3 договору сторони передбачили, що зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2. договору визначено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць. Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітнім.

Умовами п. 10.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) та діє в частині постачання газу з газової доби, з якої позивач включений до реєстру споживачів ТОВ «Твій Газзбут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

У пункті 10.12 сторони погодили, що строк позовної давності, у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних компенсації встановлюється тривалістю у 3 роки.

В додатках №№ 1, 2 до договору сторони погодили планові обсяги постачання газу у 2023 році по місяцях та визначили перелік ЕІС-код точок комерційного обліку споживача.

Між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № ДУ-1/41АР200-829-23 від 01.04.2023 до договору, за якою сторонами погоджено внести зміни до п.п. 3.3, 3.3.1 наступного змісту:

«Сторони домовились про узгодження ціни починаючи з 01.04.2023 року на рівні - ціна одного кубічного метра (куб.м.) природного газу без урахуванням податку на додану вартість становить гривень, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 гривень без ПДВ. Ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності 15,96990933 грн. Податок на додану вартість становить 3,36064853 грн. Всього ціна складає газу за один кубічний метр становить 19,16389120 грн.

В разі порушення споживачем графіку оплати, визначеного п. 4.2 цього договору, більше ніж на 3 (три) банківські дні, постачальник в односторонньому порядку встановлює ціну кубічного метру газу без урахування податку на додану вартість з 01.04.2023 на рівні - 16,66666667 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості доступу до потужності складає 16,80324267 грн. Податок на додану вартість становить 3,36064853 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 20,16389120 грн».

Між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № ДУ-2/41АР200-829-23 від 31.07.2023 до договору, за якою сторонами погоджено внести зміни до п.п. 3.3, 3.3.1 наступного змісту:

«Сторони домовились про узгодження ціни на газ за Договором, починаючи з 01.08.2023 року на рівні - ціна одного кубічного метра (куб.м.) природного газу без урахуванням податку на додану вартість становить 15,83333333 гривень, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 гривень без ПДВ. Ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 15,96990933 грн. Податок на додану вартість становить 3,19398187 грн. Всього ціна газу за один кубічний метр становить 19,16389120 грн.

В разі порушення Споживачем графіку оплати, визначеного п. 4.2 цього договору, більше ніж на 3 (три) банківські дні, постачальник в односторонньому порядку встановлює ціну кубічного метру газу без урахування податку на додану вартість з 01.08.2022 року на рівні - 16,66666667 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості доступу до потужності складає 16,80324267 грн. Податок на додану вартість становить 3,36064853 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 20,16389120 грн».

Між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № ДУ-3/41АР200-829-23 від 31.08.2023, за якою сторонами погоджено внести зміни до п.п. 3.3, 3.3.1 наступного змісту:

«Сторони домовились про узгодження ціни на газ за договором починаючи з 01.09.2023 року на рівні - ціна одного кубічного метра (куб.м.) 0,13657600 гривень без ПДВ. Ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності 20,05324267 грн. Податок на додану вартість становить 4,01064853 грн. Всього ціна газу за один кубічний метр становить 24,06389120 грн.

В разі порушення споживачем графіку оплати, визначеного п. 4.2 цього договору, більше ніж на 3 (три) банківські дні, постачальник в односторонньому порядку встановлює ціну кубічного метру газу без урахування податку на додану вартість з 01.09. 2023 року на рівні: 20,75000000 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості доступу до потужності складає 20,88657600 грн. Податок на додану вартість становить 4,17731520 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 25,06389120 грн.

Позивач на виконання умов договору у період квітень 2023 - листопад 2023 поставив відповідачу природний газ в обсязі 120 388,92 куб.м. вартістю 2 568 118,19 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу: від 30.04.2023 № ТГ383063797 на суму 215 726,00 грн, від 31.05.2023 № ТГ 383085149 на суму 258 858,18 грн, від 30.06.2023 № ТГ383109514 на суму 264 225,00 грн, від 31.07.2023 № ТГ 383140030 на суму 272 945,91 грн, від 31.08.2023 № ТГ383152547 на суму 330 916,32 грн, від 30.09.2023 № ТГ 383175529 на суму 392 118,70 грн, від 31.10.2023 № ТГ383195416 на суму 465 026,76 грн, від 30.11.2023 № ТГ 383215332 на суму 367 301,30 грн., копії яких залучені до матеріалів справи.

Звертаючись з даним позовом позивач зазначав, що вартість природного газу отриманого у вказаний вище період відповідачем сплачена частково в сумі 1 735 790,13 грн, вартість газу в сумі 832 328,06 грн у визначені договором строки залишена відповідачем не сплаченою, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку вищевказаним обставинам справи, які підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями письмових доказів, суд виходить з того, що згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори, а укладений між сторонами цієї справи договір за своєю правовою природою є договором поставки природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України на покупця покладається обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

У пункті 4.2 договору сторони погодили, що остаточна оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ згідно вищеперелічених актів приймання-передачі природного газу, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 832 328,06 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Враховуючи, що відповідач в порушення умов договору своєчасно та в повному обсязі спожитий природний газ не оплатив позовні вимоги про стягнення 832 328,06 грн є доведеними і підлягають задоволенню.

Водночас, враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ згідно перелічених вище актів приймання-передачі природного газу, позивач просить суд стягнути з відповідача 13 653,95 грн 3 % річних, 5 505,72 грн інфляційних нарахувань, 112 982,26 грн пені, 135 768,83 грн. штрафу за п. 6.2.2 договору та 89 907,65 грн. штрафу за п. 6.2.3 договору.

Так, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Згідно поданого позивачем розрахунку, 3% річних з прострочених сум за сукупний період прострочення з 11.05.2023 по 09.05.2024, а інфляційні втрати нараховані за період: травень 2023 - травень 2024. При цьому, зобов`язань по квітню 2023 року нараховано в період травня 2024 (з 11.05.2023 по 24.05.2023 - 14 днів).

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення 3 % річних, суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «АМТТ» за означені в позовній заяві періоди 13 653,95 грн, а отже позов в цій частині підлягає задоволенню.

Поруч з цим, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що по заборгованості за квітень 2023 прострочення сплати мало місце менше 15 календарних днів (11.05.2023-24.05.2023), а відтак, інфляційні нарахування за несвоєчасну сплату природного газу в цій частині суд вважає безпідставними, а отже суд вважає, що вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумі 4 161,64 грн.

Позивач на підставі п. 6.2.1 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення строків оплати за поставлений природний газ, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за сукупний період прострочення з 11.05.2023 по 09.05.2024 складає 112 982,26 грн.

Згідно з п. 6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Суд відзначає, що здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги у вказаній частині позову є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, звертаючись до суду, позивач також просить суд стягнути з відповідача 135 768,83 грн. штрафу, нарахованого на підставі п. 6.2.2 договору та 89 907,65 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 6.2.3 договору.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою: В = (Уф - Vn) х Ц х К, де:

Уф - обсяг фактично поставленого газу протягом розрахункового періоду;

Уп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;

Ц - вартість газу за Договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1.

Відповідно до додатку 1 до договору, запланований споживачем обсяг споживання природного газу на 2023 рік: в січні 2023 - 0 куб.м., в лютому 2023 - 0 куб.м., в березні 2023 - 6 500 куб.м., у квітні 2023 - 7 000 куб.м., у травні 2023 - 6 500 куб.м., у червні 2023 - 7 200 куб.м., у липні 2023 - 7 500 куб.м., у серпні 2023 - 7 200 куб.м., у вересні 2023 - 7 000 куб.м., у жовтні 2023 - 8 500 куб.м., у листопаді 2023 - 6 000 куб.м., у грудні 2023 - 6 000 куб.м.

Натомість відповідач спожив природний газ з різницею обсягів: у квітні 2023 на 4 256,90 куб.м., у травні 2023 на 7 007,60 куб.м., у червні 2023 на 6 587,65 куб.м., у липні 2023 на 6 794,90 куб.м., у серпні 2023 на 10 067,70 куб.м., у вересні 2023 на 9 294,90 куб.м., у жовтні 2023 на 10 824,67 куб.м., у листопаді 2023 на 8 654,60 куб.м.

Також, умовами п. 6.2.3 договору погоджено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Відповідач спожив природний газ з різницею обсягів у березні 2023 на 6 500 куб.м.

Отже, розглянувши відповідні вимоги позивача, суд зауважує, що при виконанні вище зазначеного договору серед іншого сторони користувалися Правилами постачання природного газу, які були розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальником та споживачем природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи.

Підпунктом 1 пункту 1 розділу VІІ Правил постачання природного газу передбачено якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

Підпунктом 2 пункту 1 розділу VІІ Правил постачання природного газу передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою

В = (Vф - Vп) x Ц х K,

де:Vф-об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;п-підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц-ціна природного газу за договором постачання природного газу; K-коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.Таким чином, Правилами постачання природного газу встановлено, що при розрахунку збитків, коефіціент не може перевищувати 0,5, при цьому Договором, при розрахунку штрафу, передбачено чіткий розмір коефіціенту 0,1.

Відповідно до приписів статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:

- відшкодування збитків;

- штрафні санкції;

- оперативно-господарські санкції.

Таким чином, в силу приписів статті 217 Господарського кодексу України, у разі порушення господарського зобов`язання до правопорушника у сфері господарювання можуть бути застосовано господарські санкції у вигляді штрафних санкцій, відшкодування збитків, а також оперативно-господарські санкції.

Відповідно до приписів частини 1 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. (ч. 2 ст. 224 ГК України)

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України унормовано, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 1 статті 551 Цивільного кодексу України, передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Стаття 552 Цивільного кодексу України закріплює, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. (ч. 2 ст. 552 ЦК України)

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. (ч. 1 ст. 624 ЦК України)

Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою (ч. 2 ст. 624 ЦК України)

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ч. 3 ст. 624 ЦК України).

Таким чином, діюче законодавство передбачає у разі порушення зобов`язання стягнути з відповідача штрафні санкції, а також вимагати відшкодування збитків

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК). За змістом цієї засади сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК).

Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:

- можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору);

- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Відсутність у законі дозволу передбачити в договорі ту чи іншу умову не є рівнозначною забороні включення такої умови в договір.

Сторони не позбавлені права встановити в договорі на випадок порушення його умов такий платіж, який вони вважатимуть за необхідне (відшкодування збитків, штраф тощо), якщо це не заборонено законом.

Отже, необхідним є встановлення змісту умови договору та справжнього волевиявлення сторін. Якщо у договорі сторони заздалегідь узгодили вид та розмір санкції (її конкретний грошовий вираз), зокрема шляхом встановлення порядку розрахунку, така умова є обов`язковою для виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У цій справі не поставало питання визнання договору неукладеним з підстав невизначення істотної умови договору в частині порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих унаслідок його порушення.

В разі узгодження сторонами санкції у вигляді штрафу та закріплення її в договорі суд не має вдаватися до її перекваліфікації на збитки за відсутності ознак зловживання свободою договору чи прямої законодавчої заборони. Норми Правил № 2496 самі по собі не змінюють правову природу умов п.п. 6.2.2, 6.2.3 договору, не надають підстав для іншого тлумачення чи перекваліфікації спірної санкції.

Перекваліфікація судом платежу на випадок невиконання, який сторони дійсно чітко та недвозначно позначили в договорі як штраф, на збитки, заздалегідь визначені збитки (і навпаки) не може вважатися припустимим.

Суд констатує, що у спірних правовідносинах, умовами п.п. 6.2.2 договору сторони передбачили можливість за порушення господарського зобов`язання, а саме: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), обов`язок споживача сплатити постачальнику саме штрафу за перевищення обсягу постання газу, що розраховується за формулою: В = (Уф - Vn) х Ц х К, а не відшкодування заподіяних збитків.

Так само у п. 6.2.3 договору сторони погодили, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період, а не відшкодування заподіяних збитків.

Отже, судом встановлено, що сторони в межах принципу свободи договору встановили санкцію у вигляді штрафу та передбачили порядок його розрахунку, що не суперечить вимогам законодавства, а позивач в свою чергу звернувся до суду саме з вимогою про стягнення штрафу у розмірі 135 768,83 грн на підставі п. 6.2.2 та п. 6.2.3 договору в розмірі 89 907,65 грн.

З огляду на наведене вище, позовні вимоги позивача щодо стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 6.2.2 договору в сумі 135 768,83 грн та штрафу, нарахованого на підставі п. 6.2.3 договору в сумі 89 907,65 грн є обґрунтованими, здійснений позивачем розрахунок є арифметично вірним, а отже такі вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» доТовариства з обмеженою відповідальністю АМТТ підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АМТТ (06136, Київська область, с. Крюківщина, вул. Булакова, 1-А, код ЄДРПОУ 32393217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2 код ЄДРПОУ 43965848) 832 328 (вісімсот тридцять дві тисячі триста двадцять вісім) грн 06 коп заборгованості, 112 982 (сто дванадцять тисяч девятсот вісімдесят дві) грн 26 коп пені, 13 653 (тринадцять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн 95 коп 3 % річних, 4 161 (чотири тисячі сто шістдесят одна) грн 64 коп інфляційних нарахувань, 135 768 (сто тридцять п`ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн 83 коп штрафу за п. 6.2.2 договору, 89 907 (вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сім) грн 65 коп штрафу за п. 6.2.3 договору та 17 832 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять дві) грн 04 коп судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 19.12.2024.

Суддя О.О. Христенко