Рішення

від 19.12.2024 по справі 911/2290/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2290/24

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без виклику представників учасників, справу № 911/2290/24

за позовомДержавного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», с. Гора

Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістик Систем»,

м. Чернігів

про стягнення 9 121,34 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль (далі-позивач, ДП МА Бориспіль) звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістик Систем» (далі-відповідач, ТОВ Смарт Логістик Систем), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 9 121,34 грн, з яких: 7 717,04 грн заборгованості, 1 024,39 грн пені, 111,39 грн 3 % річних та 268,52 грн інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 18.06.2021 № 02.5-14/1-587 щодо здійснення розрахунку за надані послуги за період: листопад-грудень 2023 і січень-березень 2024 у встановлений договором строк.

Звертаючись з позовною заявою (вх. № 3412/24 від 28.08.2024) Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль просить суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2024 постановлено відкрити провадження у справі № 911/2290/24 та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, зобов`язано відповідача у строк п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов; у разі надання відзиву на позов, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

02.10.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10812/24), в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про те, що останній, на підставі статті 907 ЦК України cкористався своїм правом на розірвання договору в односторонньому порядку, а отже у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованих до стягнення сум. Крім того, відповідач зазначає про те, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, введення воєнного стану на території України та призупинення роботи ДП «МА «Бориспіль» господарська діяльність відповідача зупинилась, у зв`язку із чим користування приміщенням, відповідач не здійснює, а отже споживання у ньому комунальних послуг повністю припинилося, відповідно нарахування таких послуг відносно відповідача є неправомірним.

07.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 11059/24), в якій позивач зазначає про помилкові твердження відповідача щодо розірвання ним договору в односторонньому порядку, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо його розірвання, а викладені відповідачем у листі доводи щодо одностороннього розірвання договору не відповідають умовам договору. Позивач вказує на правомірне нарахування ним пені, що відповідає умовам договору, а також зазначав про безпідставність посилання відповідача на виникнення для нього форс-мажорних обставин та порушення відповідачем умов договору щодо повідомлення позивача про настання таких для відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2021 між Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістик Систем» укладений Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-587 (далі договір), відповідно до умов якого, у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування частини нежитлового приміщення № 2-13 будівлі «Паркінг (блок Б)», площею 43.80 кв.м. на 2-му поверсі, балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує послуги перелік та вартість яких визначено у Додатку № 1 до договору «Таблиця № 1», а саме: постачання теплової енергії 2 350,00 грн. (за 1 Гкал); забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника 50,00 грн. (за місяць); вода, використана для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно 4,00 грн. (за місяць); прибирання та вивезення твердих побутових відходів 145,00 грн. (за 1 куб.м.); водопостачання води гарячої 68,20 (за 1 куб.м.), водопостачання води холодної 27,00 грн (за 1 куб.м.); водовідведення води стічної 30,00 грн (за 1 куб.м.); створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних майнових, організаційних, без пекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності - розмір плати залежить від фактичного використання майна та визначається сторонами в додатковій угоді.

Відповідно до п. 1.1.2 договору балансоутримувач забезпечує технічну можливість для під`єднання обладнання орендаря до електричних мереж балансоутримувача з метою передачі орендарю електричної енергії, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача за цінами (тарифами), наведеними у Таблиці № 2 додатку 1 до договору.

Згідно з п. 1.1.3 договору орендар щорічно сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік користування майном. Сума компенсації розраховується пропорційно площі майна, що знаходиться в оренді. Сплата відбувається в термін, визначені у п. 3.2.6 договору.

Відповідно до п. 1.3 договору розмір оплати за послуги залежить від їх фактичного об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання.

Згідно з п. 1.5 договору вартість послуг може змінюватись у разі зміни витрат балансоутримувача, пов`язаних з наданням цих послуг, та інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Балансоутримувач зобов`язаний повідомити орендаря у письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням, електронною поштою або вручити уповноваженій особі під підпис) не пізніше, ніж за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до введення їх в дію, а орендар зобов`язаний прийняти їх для розрахунків. Даний лист буде вважатися невід`ємною частиною договору. При цьому сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних дій щодо внесення змін в договір.

Якщо орендар не приймає нову вартість, про це він письмово повинен повідомити балансоутримувача до не пізніше ніж за 5 календарних днів до введення в дію нової вартості. В такому разі, балансоутримувач має право припинити надання послуг або розірвати договір в односторонньому порядку з дати введення в дію нової вартості послуг. Блансоутримувач інформує орендаря про розірвання договору листом, який буде вважатися невід`ємною частиною договору. При цьому сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних додаткових дій щодо розірвання договору (п. 1.7 договору).

Умовами п.п. 3.1.1, 3.2.1, 3.2.2 договору визначено, що балансоутримува взяв на себе обов`язок з надання орендарю послуг визначених цим договором, а орендар зобов`язався своєчасно здійснювати розрахунки за договором, а також протягом 5 робочих днів з дня початку здійснення господарської діяльності орендаря в приміщенні або дати підключення до мереж балансоутримувача укласти з балансоутримувачем додаткові угоди до договору, визначені у Додатку № 1 до договору.

Згідно з п. 3.1.4 договору балансоутримувач зобов`язується щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок-фактуру за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

Орендар зобов`язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту. Датою отримання рахунку та акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5 робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаний сторонами (п. 3.2.6 договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору початок і тривалість дії форс мажорних обставин підтверджується сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною ТПП.

Умовами п. 7.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту укладення сторонами та діє до 21.04.2026. Датою укладення договору вважається пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами окремо.

Відповідно до п. 7.5 договору, договір може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін. Розірвання договору в односторонньому порядку допускається у випадку, передбачених цим договором або чинним законодавством України.

Балансоутримувач має право на розірвання договору в односторонньому порядку за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі виникнення у орендаря 2-во місячної заборгованості (повної або часткової) за надані послуги (п. 7.6.1 договору); з дати введення в дію нової вартості надання послуг, якщо орендар не прийняв її до розрахунків у порядку, передбаченому п. 1.5 договору (п. 7.6.2 договору); з дати підписання між орендарем та суборендарем акту приймання-передачі орендованого майна відповідно до п. 7.7 договору (п. 7.6.3 договору); за ініціативою балансоутримувача при попередженні орендаря за два тижня до дати розірвання (п. 7.6.4 договору).

Листом 27.10.2021 № 25-22/1-254 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 15.11.2021 а саме: постачання та виробництво теплової енергії за 1 Гкал. 2 203,81 грн без ПДВ; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника на місяць 99,68 грн без ПДВ; вода, використана для прибирання 1-го кв.м. приміщення самостійно за місяць 6,23 грн без ПДВ, централізоване водопостачання за 1 куб.м. 59,03 грн бех ПДВ, централізоване водовідведення за 1 куб.м. 59,03 без ПДВ, постачання гарячої води за 1 куб.м. 333,73 грн без ПДВ.

Листом 13.10.2023 № 25-22/1-564 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 01.11.2023 а саме: постачання та виробництво теплової енергії за 1 Гкал. 4 310,29 грн без ПДВ; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника на місяць 116,13 грн без ПДВ; вода, використана для прибирання 1-го кв.м. приміщення самостійно за місяць 6,60 грн без ПДВ, централізоване водопостачання за 1 куб.м. 46,99 грн бех ПДВ, централізоване водовідведення за 1 куб.м. 61,52 без ПДВ, постачання гарячої води за 1 куб.м. 412,42 грн без ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору та надання відповідачу визначених договором послуг, позивачем за період: листопад-грудень 2023 та січень-березень 2024 було виставлено відповідачу для оплати за надані послуги наступні рахунки-фактури та акти: рахунок-фактура № 226/441 від 30.11.2023 та акт приймання-здачі робіт за листопад 2023 на суму 792,92 грн; рахунок-фактура № 226/500 від 31.12.2023 та акт приймання-здачі робіт за грудень 2023 на суму 2 071,01 грн, рахунок-фактура № 226/43 від 31.01.2024 та акт приймання-здачі робіт за січень 2024 на суму 2 015,66 грн; рахунок-фактура № 226/99 від 29.02.2024 та акт приймання-здачі робіт на лютий 2024 на суму 1 561,54 грн; рахунок-фактура № 226/155 від 31.03.2024 та акт приймання-здачі робіт за березень 2024 на суму 1 242,91 грн. Крім того, позивачем були сформовані для оплати відповідачем компенсації земельного податку у 2023 році рахунок-фактура № 226/232 від 30.06.2023 та акт приймання-здачі робіт на суму 33,00 грн.

Однак, а порушення умов п.п. 3.2.6, 3.2 договору орендарем не було самостійно одержано в бухгалтерії балансоутримувача рахунки для сплати вартості наданих послуг у спірний період та сплати компенсації земельного податку, у зв`язку з чим рахунки направлялись відповідачу засобами поштового зв`язку та в його електронний кабінет з використанням програмного забезпечення MeDoc, про що відповідач не заперечує.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги у встановлений договором строк, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 21.05.2024 № 35-28/5-80, в якій вимагав від відповідача виконати належним чином свої зобов`язання та перерахувати на рахунок балансоутримувача заборгованість в розмірі 7 717,04 грн. за надані послуги в листопаді-грудні 2023 та січні-березні 2024. Надіслання зазначеної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується поштовим відправленням № 0830107628293 з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідача, проте яке не отримано відповідачем та було повернуто на адресу позивача.

Зазначена претензія, за твердженням позивача, залишилась без відповіді та задоволення відповідачем.

Враховуючи те, що відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, про те, що останній, на підставі статті 907 ЦК України cкористався своїм правом на розірвання договору в односторонньому порядку, про що було повідомлено позивача листом № 00/05.06.2023, а отже у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованих до стягнення сум. Крім того, відповідач зазначає про те, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, введення воєнного стану на території України та призупинення роботи ДП «МА «Бориспіль» господарська діяльність відповідача зупинилась, у зв`язку із чим користування приміщенням фактично зупинилося, а отже споживання у ньому комунальних послуг повністю припинилося, відповідно нарахування таких послуг відносно відповідача є неправомірним.

Проте, суд зауважує, що відповідно до п. 5.3 Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 18.06.2021 № 02.5-14/1-587 передбачено, що при порушенні балансоутримувачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення складають та підписують акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг тощо. Балансоутримувач протягом 10 робочих днів після підписання акту-претензії вирішує питання про перерахування платежів або видає орендарю обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.

Також, пунктом 3.2.6 договору визначено, що датою отримання рахунку та акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5 робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаний сторонами.

Матеріали справи не містять доказів складення відповідачем актів-претензій та/або направлення на адресу позивача мотивованої відмови від писання актів, як і доказів оплати вартості наданих позивачем послуг.

Відповідно до п. 6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання за цим договором, якщо воно виникло унаслідок обставин непереборної сили, за які сторони не відповідають і які заважають сторонам виконувати свої обов`язки за даним договором.

що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків, передбачених договором, на період їх дії, далі форс-мажор.

Згідно з п. 6.2 договору сторона, для якої виникли такі обставини, зобов`язана повідомити про це іншу сторону рекомендованим листом з повідомленням протягом 5 робочих днів з дати настання таких обставин. Порушення цііє умови договору позбавляє сторону права посилатись на виникнення для неї форс-мажорних обставин за цим договором.

У статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Також, в ній визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) це документ, за затвердженими президією Торгово-промислової палати України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 вищезазначеного Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначено, форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Слід звернути увагу на те, що постановою Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 було сформовані наступні висновки: ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Зміст цього листа носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Цей лист не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Тож суд наголошує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені у постанові КГС ВС від 06.07.2023 № 910/4234/22.

Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов`язань відповідем за цим договором. Відтак, відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання за договором.

Відповідно до підпункту 4-2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24.02.2022 і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів. У той же час, дія договорів оренди державного майна не припиняється, а відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Що стосується розірвання Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 18.06.2021 № 02.5-14/1-587, суд відзначає наступне.

Так, у своєму листі № 00/05.06.2023 відповідач звернувся до позивача, в якому заявив про про односторонню відмову від Договору від 18.06.2021 № 02.5-14/1-587, оскільки такий не відповідає вимогам п. 6.5 Незмінюваних умов Договору оренди нерухомого майна № 2380 від 21.04.04.2021.

У відповідь, листом № 25-22-116 від 24.08.2023 ДП МА «Бориспіль» повідомлено про свою не згоду щодо розірвання договору відповідачем в односторонньому порядку та зазначав про те, що умовами комунального договору не передбачено одностороннє розірвання договору з наведених підстав.

Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

За змістом частини першої ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статей 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2). У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3).

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1).

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Як було зазначено вище, умовами п 7.5 Договору від 18.06.2021 № 02.5-14/1-587 визначено, що договір може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін. Розірвання договору в односторонньому порядку допускається у випадку, передбачених цим договором або чинним законодавством України.

Балансоутримувач має право на розірвання договору в односторонньому порядку за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі виникнення у орендаря 2-во місячної заборгованості (повної або часткової) за надані послуги (п. 7.6.1 договору); з дати введення в дію нової вартості надання послуг, якщо орендар не прийняв її до розрахунків у порядку, передбаченому п. 1.5 договору (п. 7.6.2 договору); з дати підписання між орендарем та суборендарем акту приймання-передачі орендованого майна відповідно до п. 7.7 договору (п. 7.6.3 договору); за ініціативою балансоутримувача при попередженні орендаря за два тижня до дати розірвання (п. 7.6.4 договору).

Однак, матеріали справи не містять доказів, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо розірвання Договору від 18.06.2021 № 02.5-14/1-587.

Крім того, суд зауважує, що Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-587, був укладений на виконання Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності, укладеного між позивачем, відповідачем та Регіональним відділенням Фонду Державного майна України, за яким відповідачем отримав в строкове платне користування частину нежитлового приміщення № 2-13 будівлі «Паркінг (блок Б)», площею 43.80 кв.м. на 2-му поверсі.

А отже, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні докази припинення чи розірвання договору оренди спірного приміщення та його повернення, суд дійшов висновку, що відповідач продовжує орендувати спірне приміщення та не обмежений у своїх правах на використання даних приміщень.

При цьому, суд враховує, що спірні послуги - не орендна плата, а вартість послуг, що надані для утримання приміщень відповідача, від сплати яких відповідач не звільнений, які фактично надаються і необхідність надання яких обумовлена самим фактом отримання приміщень у користування, при цьому, їх обсяг та, відповідно, вартість корелюється з обсягами фактичного споживання, відтак, враховує стан господарської діяльності відповідача.

Таким чином, оскільки відповідач не надав доказів своєчасного подання вмотивованих відмов від підписання актів здачі-приймання робіт до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 18.06.2019 №02.5-14/1-382 за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року, то відповідно до пункту 2.2.2 договору перелічені акти вважаються підписаними.

Отже, вказані обставини свідчать про те, що відповідач у встановлений договором строк не оплатив вартість наданих послуг, чим порушив вимоги Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 18.06.2021 № 02.5-14/1-587, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 7 717,04 грн.

Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов`язання перед позивачем своєчасно не виконав, сума основного боргу відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми 7 717,04 грн основного боргу підлягають задоволенню, як такі, що є обґрунтованими, доведеними, відповідачем належним чином не спростованими.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за укладеним договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 024,39 грн пені за сукупний період з 21.07.2023 по 14.08.2024 відповідно до наданого до позовної заяви розрахунку.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.5 договору орендар зобов`язаний, у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий суду розрахунок заявленої до стягнення суми пені, суд зазначає що здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 111,36 грн 3% річних та 268,52 грн інфляційних нарахувань за сукупний період з 21.07.2023 по 14.08.2024.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 717,04 грн заборгованості, 1 024,39 грн пені, 111,36 грн 3 % річних та 268,52 грн інфляційних нарахувань є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістик Систем» (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 6-А, офіс 3-А, код ЄДРПОУ 39398405) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 7 717 (сім тисяч сімсот сімнадцять) грн 04 коп заборгованості, 1 024 (одну тисячу двадцять чотири) грн. 39 коп пені, 111 (сто одинадцять) грн. 39 коп 3 % річних, 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 52 коп інфляційних нарахувань та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 19.12.2024.

Суддя О.О. Христенко