Рішення

від 20.12.2024 по справі 913/434/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м.Харків Справа № 913/434/24

Провадження №6/913/434/24

Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши позовні матеріали в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116

до 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, вул.Східна, буд.5, м.Рубіжне(з), Сєвєродонецький район, Луганська область, 93001

про стягнення 12'449 грн 17 коп.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», позивач, постачальник) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області, відповідач, споживач) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №11-1198/21-БО-Т від 25.11.2021 (далі договір) в загальному розмірі 12'449 грн 17 коп., з яких основний борг в сумі 8'039 грн 79 коп., пеня в розмірі 1'633 грн 75 коп., 3% річних в сумі 593 грн 80 коп. та інфляційні втрати в розмірі 2'181 грн 83 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання договору позивач (ЕІС-код 56Х930000010610Х) передав у власність відповідача (ЕІС-код 56ХS000124P0800R) протягом грудня 2021 року лютого 2022 року природний газ загальним об`ємом 9,48767 тис.куб.м. на загальну суму 157'058 грн 86 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022.

Однак, відповідач розрахунки за придбаний природній газ з позивачем провів не повністю, повністю розрахувався лише за зобов`язаннями грудня 2021 року. Оскільки за зобов`язаннями січня - лютого 2022 року розрахунок проведено не було, у відповідача обліковується заборгованість в сумі 8'039 грн 79 коп.

Крім того, у зв`язку з допущеним простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1'633 грн 75 коп., обраховану за загальний період з 16.03.2022 по 15.10.2022, 3% річних в сумі 593 грн 80 коп., обраховані за загальний період з 16.03.2022 по 20.09.2024 та інфляційні втрати в сумі 2'181 грн 83 коп., обраховані за загальний період з квітня 2022 року по серпень 2024 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 справу №913/434/24 передано на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою суду від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено позивачу у строк до 14.11.2024 для надання додаткових пояснень, в яких зазначити з посиланням на відповідні докази чи направлялись/вручались відповідачу акти приймання-передачі за січень лютий 2022 року; запропоновано сторонам подати заяви по суті справи у встановлені законом та судом строки.

Через підсистему «Електронний суд» 19.11.2024, на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2024, від позивача надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 18.11.2024 щодо направлення відповідачу актів для підписання, у яких позивач пояснив, що при формуванні позовної заяви та додатків до неї для подачі до суду через електронний кабінет ЄСІТС з невідомих причин не завантажились та не були направлені разом з позовною заявою й іншими додатками докази направлення відповідачу актів приймання-передачі за січень лютий 2022 року. Ці акти приймання-передачі направлялись відповідальній на той час особі відповідача, оскільки електронна поштова адреса відповідача, яка зазначена в договорі, не працювала (був відсутній доступ до електронної скриньки). Тому позивач надає роздруківки з електронної пошти разом з поясненнями та просить суд долучити ці докази до матеріалів справи.

Окремо 26.11.2024 через підсистему «Електронний суд» позивачем також подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи б/н від 26.11.2024, до якого останнім повторно долучено докази направлення відповідачу актів, які останній просить суд долучити до справи. Зокрема, посилаючись на ст.ст.80, 119 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), позивач просить суд визнати поважними причини неподання позивачем доказів у строк, встановлений ст.80 ГПК України, пояснюючи це незалежними від нього технічними причини, що можна пояснити, на думку позивача, не завжди належною роботою електронних ресурсів державних органів та підприємств в умовах воєнного стану, що триває в країні, враховуючи оголошення частих повітряних тривог через загрози ракетних обстрілів Російською Федерацією території України та періодичних перебоях енергопостачання.

Частинами 2, 5, 8 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Частиною 1 ст.119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Також встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2 ст.119 ГПК України).

Розглянувши подані позивачем пояснення на виконання ухвали суду від 18.11.2024 та клопотання від 26.11.2024, яке суд оцінює як заяву позивача в розумінні ч.1 ст.119 ГПК України про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання позивача підлягає задоволенню, суд визнає поважними причини пропуску строку, поновлює його, встановивши позивачу додатковий строк для подання доказів направлення актів відповідачу по день фактичного їх надходження до суду 19.11.2024, долучає до справи.

19.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача, у встановлений судом строк, надійшов відзив на позовну заяву б/н від 18.11.2024.

У відзиві відповідач зазначає, що станом на день складання відзиву на позовну заяву, у зв`язку із втратою відповідачем внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України оригіналів первинних документів, відповідно до наявної у розпорядженні відповідача інформації після стабілізації ситуації на території України, 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області неодноразово звертався до позивача з проханням переукладення договору на постачання природного газу з метою погашення існуючої заборгованості, проте позивач проігнорував вищезазначені пропозиції.

Відповідач, посилаючись на нормативне обґрунтування, зокрема ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, а також на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду, зазначає про право суду зменшити розмір штрафних санкцій. За вказаних обставин, посилаючись на вчинення відповідачем залежних від нього заходів для погашення заборгованості, вважаючи, що саме позивач проявив умисну пасивну поведінку, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

22.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 22.11.2024, в якій останній відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві. Позивач вказує на те, щоу відповідності до положень абз.1 ч.1 та ч.3 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Наразі між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору від 25.11.2021 №11-1198/21-БО-Т постачання природного газу. Отже, укладений договір поставки є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором. Відповідач не заперечує факт укладення вказаного договору, а тому відмова від виконання зобов`язання за договором є неприпустимим; відповідачем не надано доказів відсутності заборгованості за договором.

Також позивач зазначає, що в позові просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1'633 грн 75 коп., розмір якої не є надмірно великим, а тому, на переконання позивача, підлягає стягненню у повному обсязі.

Наразі у встановлений судом строк від відповідача заперечення на відповідь на відзив не надходили; клопотання про розгляд справи в судовому засіданні або інші заяви від учасників до суду також не надходили.

У відповідності до положень ст.248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

25.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник, позивач) та 4-м Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (споживач) укладено договір №11-1198/21-БО-Т постачання природного газу, у відповідності до предмету якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язаний прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

EIC-код споживача - 56ХS000124P0800R.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п.1.2 договору).

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п. 1.3 договору).

Згідно з п.1.4 договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (далі - оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

У разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (п.1.5 договору).

Відповідно до п.2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природною газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 36,87 тис.куб.м., в т.ч. по місяцях в замовленому обсязі, зазначеному у таблиці.

Згідно з п.2.3 договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника (далі - реєстр або реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (п.2.4 договору).

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).

У підпункті 3.5.1 договору сторони погодили, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (пп.3.5.2 договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп.3.5.3 договору).

В пп.3.5.4 договору сторони визначили, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступною за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГTC, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними інформаційної платформи оператора ГТС (п.3.6 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1'000 куб.м. газу без ПДВ - 13'658 грн 42 коп., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124 грн 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163 грн 89 коп. за 1'000 куб.м.

Всього ціна газу за 1'000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16'554 грн 00 коп.

Згідно з п.4.3 договору загальна вартість цього договору становить 508'621 грн 65 коп., крім того ПДВ 101'724 грн 33 коп., разом з ПДВ - 610'345 грн 98 коп.

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або переплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору (п.5.3 договору).

Згідно з п.13.1 договору останній набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору протягом грудня 2021 року лютого 2022 року позивач передав у власність відповідача (ЕІС-код 56ХS000124P0800R) природний газ загальним об`ємом 9,48767 тис.куб.м. на загальну суму 157'058 грн 86 коп., що підтверджується даними актів приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, а також даними щодо остаточної алокації відборів споживача ЕІС-кодом 56ХS000124P0800R (відповідача), розміщеними на інформаційній платформі оператора ГТС за спірний період з 01.01.2022 по 28.02.2022 по дням, зокрема:

- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 (підписаний представниками обох сторін), загальний обсяг спожитого відповідачем в грудні 2021 року газу склав 9,00200 тис.куб.м., на загальну суму 149'019 грн 07 коп. з ПДВ;

- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 (залишився не підписаний відповідачем), загальний обсяг спожитого відповідачем газу в січні 2022 року газу склав 0,16167 тис.куб.м., на загальну суму 2'676 грн 29 коп. з ПДВ;

- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 (залишився не підписаний відповідачем), загальний обсяг спожитого відповідачем в лютому 2022 року газу склав 0,32400 тис.куб.м., на загальну суму 5'363 грн 50 коп. з ПДВ.

Розрахунок за спожитий газ відповідач провів з постачальником не повністю, розрахувавшись лише за зобов`язаннями грудня 2021 року, сплативши в загальному розмірі 149'019 грн 07 коп. (зокрема, 20.12.2021 39'398 грн 51 коп., 28.12.2021 109'620 грн 56 коп.), що підтверджується даними, наданими позивачу АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки позивача за період з 25.11.2021 по 19.09.2024, що наявні в матеріалах справи.

За твердженням позивача, у відповідача обліковується заборгованість в розмірі 8'039 грн 79 коп. за спожитий природній газ в січні - лютому 2022 року.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачем, на підставі п.7.2 договору, ст.625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення також пеню в сумі 1'633 грн 75 коп., 3% річних в сумі 593 грн 80 коп., інфляційних втрат в сумі 2'181 грн 83 коп., згідно з наданими позивачем розрахунками.

Відповідач заперечує проти задоволення позову повністю з мотивів наведених вище у відзиві.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Укладений між сторонами договір за своїм змістом та своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, правове регулювання якого регламентується нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а також Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Подібна редакція також міститься в ст.712 ЦК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.2 ст.714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Таким чином, договір постачання природного газу №11-1198/21-БО-Т від 25.11.2021 є належно підставою для виникнення прав і обов`язків у сторін.

Зокрема, даними, наданими ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», в листі щодо надання відповіді на адвокатський запит №ТОВВИХ-24-14591 від 24.09.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача, підтверджується також факт включення відповідача (споживач з EIC-кодом 56ХS000124P0800R) до реєстру споживачів постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на інформаційній платформі.

Факт поставки позивачем відповідачеві природного газу у грудні 2021 року - лютому 2022 року в загальній кількості 9,48767 тис.куб.м. на загальну суму 157'058 грн 86 коп., підтверджується даними складених актів приймання-передачі природного газу, зокрема:

- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 (підписаний представниками обох сторін), загальний обсяг спожитого відповідачем в грудні 2021 року газу склав 9,00200 тис.куб.м., на загальну суму 149'019 грн 07 коп. з ПДВ, враховуючи послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС;

- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 (залишився не підписаний відповідачем), загальний обсяг спожитого відповідачем газу в січні 2022 року газу склав 0,16167 тис.куб.м., на загальну суму 2'676 грн 29 коп. з ПДВ, враховуючи послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС;

- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 (залишився не підписаний відповідачем), загальний обсяг спожитого відповідачем в лютому 2022 року газу склав 0,32400 тис.куб.м., на загальну суму 5'363 грн 50 коп. з ПДВ, враховуючи послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС.

Складений та направлений відповідачу акт приймання-передачі за зобов`язаннями грудня 2021 року підписаний відповідачем, акти приймання-передачі за зобов`язаннями січня - лютого 2022 року залишилися не підписаними відповідачем.

Також, з наявних матеріалів у справі вбачається, що розрахунок відповідачем з позивачем за зобов`язаннями грудня 2021 року було проведено повністю.

Згідно даних, наданих позивачу АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки позивача за період з 25.11.2021 по 19.09.2024, що наявні в матеріалах справи, відповідачем сплачено в загальному розмірі 149'019 грн 07 коп. (зокрема, 20.12.2021 39'398 грн 51 коп., 28.12.2021 109'620 грн 56 коп.) за зобов`язаннями грудня 2021 року.

Отже, наразі спір стосується фактично зобов`язань січня - лютого 2022 року.

Судом з`ясовано, що зазначені позивачем в актах дані щодо обсягів спожитого відповідачем природного газу в спірний період січня лютого 2022 року також підтверджується даними, наданими ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» в листі №ТОВВИХ-24-14591 від 24.09.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в січні лютому 2022 року.

Як вже зазначалося вище, пп.3.5.2 договору сторонами було погоджено, що постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період на підставі як отриманих від споживача даних так і даних щодо остаточної алокації відборів споживача, отриманих на інформаційній платформі оператора ГТС.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп.3.5.3 договору).

З наданих позивачем роздруківок з електронної пошти вбачається, що акти приймання-передачі за зобов`язаннями січня лютого 2022 року були направлені 20.09.2022 на електронну адресу shevelyn86@gmail.com - адресу відповідальної на той час особи відповідача, оскільки електронна поштова адреса відповідача, зазначена в договорі, не працювала (був відсутній доступ до електронної скриньки), як пояснює позивач в письмових поясненнях від 18.11.2024.

З доданих відповідачем до відзиву скрінів з електронної пошти вбачається, що відповідач також в вересні-жовтні 2022 року направляв листи на електронну адресу позивачу, використовуючи вказану електронну адресу, що належить Марині Шевелин.

Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Відповідно до пункту 6 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС, у випадку якщо фактичний місячний обсяг відбору/споживання дорівнює сумі попередніх щодобових алокацій за місяць, для відбору/споживання, що не вимірюється щодобово та облік якого здійснюється комерційним вузлом обліку, не обладнаним обчислювачем (коректором), обсяги щодобових остаточних алокацій дорівнюють обсягам, визначеним попередніми щодобовими алокаціями.

Коригування обсягів добового відбору/споживання забезпечується оператором газорозподільної системи на інформаційній платформі.

Отже, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ (в даному випадку - АТ «Луганськгаз») до інформаційної платформи оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Судом враховується, що сторони в п.3.4 договору визначили, що постачальник із застосуванням ресурсів інформаційної платформи оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.

Пунктом 6.2 договору також передбачено, що споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними саме інформаційної платформи оператора ГТС (п.3.6 договору).

Отже, сама по собі обставина отримання споживачем актів прийому-передачі від 31.01.2022 та 28.02.2022 направлених позивачем фактично 20.09.2022 не звільняє відповідача від зобов`язань проведення своєчасного та повного розрахунку із позивачем за спожитий в січні лютому 2022 року природний газ.

Наразі в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов`язань згідно умов п. 3.5.1 договору в частині надання постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період (зокрема за спожитий газ у січні лютому 2022 року), що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Докази звернення відповідача до позивача з вимогою про направлення йому актів від 31.01.2022 та 28.02.2022 згідно вимог пп.3.5.2 договору також відсутні.

В порушення умов пп.3.5.3 договору складені позивачем акти на підставі отриманих даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС за зобов`язаннями січня лютого 2022 року, які були направлені позивачем в вересні 2022 року на електронну пошту відповідачу, залишились останнім не підписаними.

В матеріалах справи вмотивована відмова відповідача від підписання актів згідно з вимогами пп.3.5.3 договору відсутня.

Разом з цим, пп.3.5.4 договору передбачено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступною за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГTC, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Отже, позивач визначив обсяг спожитого споживачем природного газу у спірний період, оперуючи даними оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримав в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС, доступ до інформації на якій має і відповідач.

Як вже зазначалося вище, умовами п.6.2 договору та Правилами постачання природного газу обов`язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача.

Відповідно до положень ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи позивача та наведені оператором ГТС дані відповідачем згідно вимог ст.74 ГПК України під час розгляду справи не спростовані.

Відповідачем не надані суду докази того, що використані позивачем дані, розміщені оператором ГТС на інформаційній платформі щодо остаточної алокації відборів газу відповідача за січень - лютий 2022 року є неповними чи не вірними, або такими, що відрізняються від даних самого споживача або оператора ГРМ.

У відзиві, заперечуючи заявлені позовні вимоги, відповідач посилається на те, що неодноразово звертався до позивача з проханням переукласти договір на постачання природного газу з метою погашення існуючої заборгованості, проте позивач проігнорував вищезазначені пропозиції.

Додані відповідачем до відзиву документи та скріни з електронної пошти свідчать про те, що 30.09.2022 відповідач звернувся до позивача з листом від 28.09.2022 за вих№13/365/230, в якому дійсно просив позивача розглянути можливість укладення нового договору у зв`язку з виникненням технічної помилки під час оприлюднення договору про закупівлю на електронному майданчику, через що, як зазначав відповідач, виникла проблема з розрахунком за спожитий природний газ за січень-лютий 2022 року за договором №11-1198/21БО-Т від 25.11.2021 року; до листа додано Протокол уповноваженої особи із публічних закупівель №6 від 29.09.2022 року про розгляд питання про допущення технічної помилки під час здійснення закупівлі за ідентифікатором № UA-2021-11-19-006393-b за предметом закупівлі Газ природний.

В повідомленні від 04.10.2022 відповідач просив розглянути його лист, посилаючись на неможливість здійснення розрахунків; повідомленнями від 17.10.2022, 21.10.2022 відповідач повідомляв позивача про направлення йому для підпису примірника нового договору.

В матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами іншого договору або додаткових угод до договору постачання природного газу №11-1198/21-БО-Т від 25.11.2021, що стосувались, зокрема спірних зобов`язань поставки січня лютого 2022 року.

Надаючи оцінку вказаним обставинам в контексті заявлених позовних вимог, суд враховує наступне.

Наразі сам відповідач у відзиві зазначає про те, що його звернення позивачем було проігноровано. Тобто пропозиція відповідача щодо укладення нового договору не була підтримана позивачем, що є в даному випадку його правом.

Будь-які зміни до договору постачання природного газу №11-1198/21-БО-Т від 25.11.2021, за умовами якого здійснювалось постачання природного газу у спірний період, сторонами не вносились.

В п.13.1 договору сторонами було погоджено, що договір діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

Згідно вимог ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Наразі додані відповідачем до відзиву скріни листів з електронної пошти, направлені позивачу, та протокол уповноваженої особи із публічних закупівель №6 від 29.09.2022 року про розгляд питання про допущення технічної помилки під час здійснення закупівлі за ідентифікатором № UA-2021-11-19-006393-b за предметом закупівлі Газ природний, суд оцінює критично оскільки зі змісту вказаних документів не вбачається в чому саме полягала допущена помилка, на яку посилається відповідач, під час оприлюднення договору, що на переконання останнього викликає складнощі в проведенні розрахунків. У своїй сукупності ці документи не є в даному випадку належними і допустимими доказами в розумінні вимог ст.ст.76-77 ГПК України, які б свідчили про неможливість виконання відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором, зокрема в частині проведення розрахунків з позивачем за спожитий природний газ в січні та лютому 2022 року.

Як вже зазначалося вище, відповідачем акти приймання-передачі природного газу за спірний період залишені були без підписання, вмотивована відмова від підписання актів згідно з вимогами пп.3.5.3 договору відповідачем також надана не була.

Належних і допустимих доказів неможливості проведення розрахунків із позивачем за вказаними зобов`язаннями під час розгляду спору відповідачем суду не представлено (докази звернення відповідача, а також відмови органу Державної казначейської служби України приймати, реєструвати, забезпечувати фінансуванням, відповідні акти приймання-передачі в матеріалах справи відсутні).

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вже зазначалося вище, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем як постачальником зобов`язань за договором та здійснення поставки природного газу в зазначеному обсязі відповідачу протягом січня лютого 2022 року.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи положення п.3.5.4, п.5.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий у січні 2022 природний газ відповідач мав провести з позивачем до 15.03.2022 включно, а за фактично переданий у лютому 2022 року газ - до 15.04.2022 включно.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов`язань в частині своєчасного та повного проведення розрахунку з позивачем за спожитий ним газ в січні та лютому 2022 року.

Згідно з положеннями ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором за зобов`язаннями січня - лютого 2022 року складає 8'039 грн 79 коп., та є такою, що підтверджується встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ, враховуючи послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС, за січень - лютий 2022 року у сумі 8'039 грн 79 коп.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 593 грн 80 коп., обрахованих за загальний період з 16.03.2022 по 20.09.2024, та інфляційних втрат у сумі 2'181 грн 83 коп., обрахованих за загальний період з квітня 2022 року по серпень 2024 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за своєю правовою природою не є штрафними санкціями.

Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22).

Отже, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за зобов`язаннями січня 2022 року в сумі 202 грн 22 коп., нараховані за період з 16.03.2022 по 20.09.2024, та за зобов`язаннями лютого 2022 року в сумі 391 грн 58 коп., нараховані за період з 16.04.2022 по 20.09.2024, судом встановлено, що він є арифметично правильним, обґрунтованим, зробленим у відповідності до даних первинних документів.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача є 3% річних, нараховані за загальний період з 16.03.2022 по 20.09.2024 у сумі 593 грн 80 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за зобов`язаннями січня 2022 року в сумі 795 грн 94 коп., нарахованих за період з квітня 2022 року по серпень 2024 року та за зобов`язаннями лютого 2022 року в сумі 1'385 грн 89 коп., нарахованих за період з травня 2022 року по серпень 2024 року, суд зауважує, що він є обґрунтованим та правильним.

Тому з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 2'181 грн 83 коп., нараховані за загальний період з квітня 2022 року по серпень 2024 року.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до положень ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 3 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п.7.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У зв`язку з допущеним простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 1'633 грн 75 коп., яку нараховує за загальний період прострочення з 16.03.2022 по 15.10.2022.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за зобов`язаннями січня 2022 року у сумі 500 грн 80 коп. за період з 16.03.2022 по 15.09.2022 та за зобов`язаннями лютого 2022 року в сумі 1'132 грн 95 коп. за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, судом встановлено, що він є арифметично правильним, та зробленим у відповідності до даних первинних документів.

У відзиві наразі відповідач посилається на право суду зменшити розмір штрафних санкцій, наводить відповідну судову практику з цього питання.

В контексті зазначеного доводу суд зауважує про наступне.

Згідно з положеннями ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині третій ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення.

В силу наведених вище норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідні висновки наведені Верховним Судом у постанові від 12.11.2024 у справі №905/738/23).

Отже, згідно зазначених вище норм закону, право на зменшення розміру штрафної санкції дійсно належить до повноважень суду.

Разом з цим, встановивши та оцінивши обставини у цій справі, наявні в матеріалах докази, суд не вбачає обґрунтованих підстав для реалізації свого права на зменшення заявленої позивачем до стягнення пені. Судом враховується наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що у відповідача обліковується заборгованість перед позивачем в сумі 8'039 грн 79 коп. за зобов`язаннями січня, лютого 2022 року, яка є доведена; зобов`язання відповідача щодо проведення своєчасного та повного розрахунку з позивачем за поставлений йому в цей період природний газ залишились не виконаними повністю; розмір заявленої до стягнення пені в сумі 1'633 грн 75 коп. складає фактично 20% від суми боргу та не є неспівмірним, не свідчить про виконання в даному випадку каральної функції; відповідач належного обґрунтування та відповідних доказів на підтвердження наявності обґрунтованих підстав (винятковості обставин) для зменшення судом вказаного розміру пені не надав; як вже зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач вживав всі належні від нього заходи для виконання зобов`язань (акти залишились відповідачем не підписані, вмотивована відмова від підписання актів позивачу не надавалась у відповідності до пп.3.5.3 договору, докази звернення до органу Державної казначейської служби України для проведення розрахунків відсутні, тощо); дані про майновий стан в контексті посилання на право суду зменшити розмір пені, відповідачем взагалі не наведено.

Виходячи з вищенаведеного, суд не вбачає обґрунтованих підстав в даному випадку для реалізації свого права на зменшення розміру заявленої пені.

Тому, за допущене прострочення виконання грошового зобов`язання з відповідача обґрунтовано підлягає стягненню пеня в сумі 1'633 грн 75 коп.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8'039 грн 79 коп., пені в сумі 1'633 грн 75 коп., 3% річних в сумі 593 грн 80 коп., інфляційних втрат у сумі 2'181 грн 83 коп.

Судові витрати щодо сплати судового збору за подання позову в сумі 2'422 грн 40 коп., що підтверджуються платіжною інструкцією №0000021986 від 25.10.2024, відповідно до положень ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 232 - 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про стягнення 12'449 грн 17 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (вул.Східна, буд.5, м.Рубіжне(з), Луганська область, 93001, ідентифікаційний код 38169008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676) основний борг у сумі 8'039 грн 79 коп., пеню в сумі 1'633 грн 75 коп., 3% річних у сумі 593 грн 80 коп., інфляційні втрати в сумі 2'181 грн 83 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2'422 грн 40 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 20.12.2024.

СуддяОлена ДРАГНЄВІЧ