Рішення

від 19.12.2024 по справі 915/1144/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Справа № 915/1144/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Єрмоленка Костянтина Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС ІТ» (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 34375844)

про: стягнення 103 406,80 грн,

Суть спору:

19.09.2024 Фізична особа-підприємець Єрмоленко Костянтин Юрійович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 19.09.2024 (вх. № 11241/24) (з додатками, в якій просить суд:

1. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС ІТ» (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Галицинове, вул. Набережна, 64, код ЄДРПОУ 34375844) на користь фізичної особи-підприємця Єрмоленко Костянтина Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 103 406 грн. 80 коп., у т.ч.: основний борг в розмірі 72 206 грн. 92 коп., інфляційні втрати в розмірі 25 690 грн. 57 коп., 3% річних в розмірі 5 509 грн. 31 коп.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС ІТ» (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, с.Галицинове, вул. Набережна,. 64, код ЄДРПОУ 34375844) на користь фізичної особи-підприємця Єрмоленко Костянтина Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, а саме, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: рахунку на оплату № 47 від 18.02.2022; видаткової накладної № 25 від 18.02.2022; застосування норм статей 11, 14, 509, 525, 526, 610-612, 625, 626, 662-664, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Ухвалою суду від 24.09.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1144/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України була направлена позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети. Документ доставлено до електронних кабінетів сторін 25.09.2024 о 04:05, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2024 у справі № 915/1144/24 позивач та відповідач отримали 25.09.2024.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 24.09.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву. Копію вказаної ухвали відповідач отримав 25.09.2024.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 10.10.2024 включно.

Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань по спірним правовідносинам суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Отже, суд вважав за можливе розглядати справу протягом розумного строку.

Крім того, головуюча у даній справі суддя Смородінова О.Г. у період з 25.11.2024 по 16.12.2024 перебувала у запланованій відпустці, тому справа вирішується судом після закінчення наведених обставин, та з урахуванням обсягу справ, що перебувають у провадженні судді.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18.02.2022 між Фізичною особою-підприємцем Єрмоленко Костянтином Юрійовичем, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧАС ІТ», як покупцем, був укладений договір поставки шляхом складання постачальником рахунку № 47 від 18.02.2022 на оплату та складання сторонами договору видаткової накладної № 25 від 18.02.2022 про передачу покупцю товару, скріпленої підписами та печатками обох сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що Фізичною особою-підприємцем Єрмоленко Костянтином Юрійовичем було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧАС ІТ» рахунок на оплату № 47 від 18.02.2022 на суму 72 206,92 грн щодо товару:

- картридж Canon 719 LBP-6300/6310/6650/6680/6670 кількістю 23 шт. за ціною 1950,39 грн за шт. та загальною вартістю 44 858,97 грн;

- картридж Canon 725 LBP6000/6020/MF3010 Black (1600 стр.) кількістю 15 шт. за ціною 860,21 грн за шт. та загальною вартістю 12 903,15 грн;

- картридж НР 78А LJ Р1566/1606DN/1536dnf кількістю 8 шт. за ціною 1 805,60 грн за шт. та загальною вартістю 14 444,80 грн.

18.02.2022 Фізичною особою-підприємцем Єрмоленко Костянтином Юрійовичем, як постачальником, було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧАС ІТ», як покупцю, а останнім прийнято у власність відповідний товар на підставі рахунку на оплату № 47 від 18.02.2022, що вбачається з підписаної та скріпленої печатками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень видаткової накладної № 25 від 18.02.2022 на суму 72 206,92 грн.

За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній оплати за поставлений товар не здійснив.

Таким чином, предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, про стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за поставлений товар, а також процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання; виконання позивача зобов`язання з поставки товару; невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати коштів за поставлений товар.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- рахунок на оплату № 47 від 18.02.2022;

- видаткова накладна № 25 від 18.02.2022;

- акт звірки взаєморозрахунків за 2022-2024 рік.

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

За приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, на підставі вищевказаних рахунку (№ 47 від 18.02.2022) та видаткової накладної (№ 25 від 18.02.2022), між сторонам склалися господарські відносини, у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, що породили взаємні обов`язки, а саме обов`язки позивача полягають у поставці товару відповідачеві, а обов`язки відповідача - у прийнятті товару та його оплаті. Отже, дії позивача та відповідача в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов`язки, аналогічні зобов`язанням за договором поставки (купівлі-продажу) й укладення відповідного договору у спрощений спосіб. Ці дії є підставою виникнення у відповідача обов`язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За посиланням позивача, фактично між позивачем та відповідачем виникли взаємні обов`язки щодо поставки товару згідно підписаної видаткової накладної. Отже, з моменту підписання покупцем цієї видаткової накладної та отримання вказаного в ній товару у покупця виникло зобов`язання по сплаті ціни переданого йому товару. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №925/1332/13. При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Позивач свої зобов`язання щодо поставки товару за видатковими накладними виконав у повному обсязі, що підтверджується як видатковою накладною № 25 від 18.02.2022, так і наданим позивачем до матеріалів справи актом звірки взаєморозрахунків за 2022-2024 рік, що також скріплений підписами та печатками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

При цьому, як уже було наведено вище, відповідач оплати за поставлений товар не здійснив, що і стало для позивача підставою для звернення до суд з відповідним позовом.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасної та у повному обсязі оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Так, за видатковою накладною № 25 від 18.02.2022 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 72 206,92 грн.

Із врахуванням вищезазначеного строк оплати за поставлений товар настав 19.02.2022, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений спеціальною нормою права ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Суд зазначає, що якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводів позивача не спростував.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар на суму 72 206,92 грн, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

За перевіркою суду позивачем суму заборгованості в розмірі 72 206,92 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача (згідно з наведеними у позовній заяві розрахунками):

- інфляційні втрати за період з 26.02.2022 по 11.09.2024 на суму 25 690,57 грн;

- 3 % річних за період з 26.02.2022 по 11.09.2024 на суму 5 509,31 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум процентів річних та інфляційних витрат, суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача проценти річні та інфляційні втрати за відповідні періоди.

За перевіркою суду відповідні нарахування інфляційних втрат та процентів річних позивачем проведено правильно, а отже позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі судовий збір у даній справі покладається на позивача.

Щодо розподілу витрат на професійну правову допомогу, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Як встановлено судом у даній справі позивачем подано до суду такі докази витрат на професійну правничу допомогу:

- Договір про надання правничої допомоги від 02.09.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням «Закон» та Фізичною особою-підприємцем Єрмоленком Костянтином Юрійовичем, відповідно до предмету якого Адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати необхідну професійну правничу допомогу Фізичній особі-підприємцю Єрмоленку Костянтину Юрійовичу, як клієнту, в обсязі та на умовах визначених цим договором, а саме: представництво та забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС IT» перед клієнтом, а саме, аналіз матеріалів, вивчення судової практики правозастосування, формування правової позиції, підготовка та подання заяв, пояснень, заперечень, клопотань, представництво у суді, а клієнт зобов`язався сплатити адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) у розмірі та на умовах, визначених Розділом 4 цього договору. Умовами п. 4.1 Договору сторони погодили, що вартість послуг адвокатського об`єднання (гонорар) по даному договору встановлюється в розмірі 10 000 грн;

- рахунок-фактура № 1 від 02.09.2024 на суму 10 000,00 грн, виставлений Адвокатським об`єднанням «Закон» для оплати Фізичною особою-підприємцем Єрмоленком Костянтином Юрійовичем послуг з правничої допомоги (аналіз матеріалів, вивчення судової практики правозастосування, формування правової позиції, підготовка та подання заяв, пояснень, заперечень, клопотань, представництво у суді);

- платіжна інструкція № 300 від 03.09.2024 на суму 10 000,00 грн (платник ФОП Єрмоленко К.Ю., одержувач АО «Закон», призначення платежу: «Оплата за послуги з правн. допомоги згiдно рах № 1 вiд 02.09.2024р. Без ПДВ».

Таким чином, суд вважає, що в межах даної справи позивачем доведено належними доказами понесення Фізичною особою-підприємцем Єрмоленком Костянтином Юрійовичем витрат на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 10 000,00 грн, які сплачені позивачем Адвокатському об`єднанню «Закон» в повному обсязі.

Суд також зауважує, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У даній справі відповідач клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу не подавав.

За такого, суд вважає за необхідне зауважити, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Судом враховано, що з аналізу наведених вище положень Договору вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу між адвокатом та клієнтом встановлено у фіксованому розмірі.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.126 ГПК України).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/9784/18.

Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Разом із тим, будь-яких заперечень, у тому числі контррозрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку позивачем відповідних витрат на правничу допомогу відповідач до суду не надав.

З огляду на викладене, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що заявлені Фізичною особою-підприємцем Єрмоленком Костянтином Юрійовичем витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 10 000,00 грн відповідають встановленим критеріям.

За такого, у зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, з відповідача належить стягнути на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС ІТ» (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 34375844) на користь Фізичної особи-підприємця Єрмоленка Костянтина Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) основну заборгованість за поставлений товар у розмірі 72 206,92 грн, інфляційні втрати в розмірі 25 690,57 грн, 3 % річних у розмірі 5 509,31 грн, а також 3 028,00 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Фізична особа-підприємець Єрмоленко Костянтин Юрійович ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧАС ІТ» (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 34375844).

Повне рішення складено та підписано судом 19.12.2024.

Суддя О.Г. Смородінова