Рішення

від 20.12.2024 по справі 286/2996/24

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/2996/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І.

з секретарем Деменчук О. Г.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Орган опіки та піклування Овруцької міської ради Житомирської області, 2. Орган опіки та піклування Словечанської сільської ради Коростенського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в якому просить позбавити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мотивуючи тим, що син сторін проживає з батьком - позивачем, а мати створила іншу сім`ю і вихованням і утриманням сина не займається.

Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не подала. Третя особа 2 подала суду висновок щодо розв`язання спору. Третя особа 1 подала суду акт обстеження умов проживання сім`ї відповідача.

В судове засідання по розгляду справи по суті сторони та треті особи не прибули.

Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує. Відповідач подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов визнає, з висновком органу опіки і піклування згідна. Треті особи 1, 2 подали заяву про розгляд справи їх без участі представників.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком, а ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджуються копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Сторони у зареєстрованому шлюбі не перебувають, проживають окремо і стосунків не підтримують.

Батько дитини, позивач ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , разом зі родичкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за вказаною адресою не зареєстрований, що стверджується копією довідки ЦНАП Овруцької міської ради Житомирської області від 27.06.2024 року № 1846 про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.

Неповнолітній ОСОБА_3 проживає з батьком та хворою тіткою в двокімнатній квартирі в належних умовах, забезпечений всім необхідним. Батько виховує сина один. ОСОБА_3 знаходиться на повному утриманні та догляді батька. Мати проживає в с.Словечне і участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, грошових коштів не надає. Батько дбає про здоров`я сина ОСОБА_3 , з`являється з ним на профілактичні огляди до сімейного лікаря. ОСОБА_3 є учнем Овруцького ліцею № 4, відвідує навчання, занять без поважних причин не пропускає, за місцем навчання характеризується позитивно. Батько підтримує зв`язок з класним керівником сина, відвідує батьківські збори та шкільні заходи, приділяє належну увагу та турботу щодо розумового розвитку дитини, заохочує його до навчання, відноситься відповідально до виховання сина. Вказані обставини підтверджуються актом обстеження умов проживання від 24.05.2024 року, складеним працівниками Служби у справах дітей Овруцької міської ради Житомирської області, довідкою виданою МКП „Овруцький центр первинної медико-санітарної допомоги" від 22.07.2024 року, характеристикою здобувача освіти учня 10-Б класу Овруцького ліцею № 4 ОСОБА_3 , складеною 20.05.2024 року директором ліцею та класним керівником.

Неповнолітній ОСОБА_3 , має повних 16 років, проживає з батьком в м.Овруч та бажає надалі з ним проживати, не заперечує проти позбавлення матері ОСОБА_2 відносно нього батьківських прав, так як мати не приймає участі у його вихованні та піклуванні ним, про що вказав суду у власноруч написаній заяві.

Мати дитини, відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 , у задовільних умовах разом із своїм співмешканцем ОСОБА_7 та його матір`ю ОСОБА_8 , ніде не працює, займається домашніми справами, самоусунулася від виконання батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_3 , спілкується з сином рідко, участі в його вихованні не приймає, матеріально не забезпечує, та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, що підтверджується копіями акту обстеження умов проживання, складеним 02.12.2024 року працівниками Служби у справах дітей Словечанської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітету Словечанської сільської ради 16.12.2024 року, на яку було запрошено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розглядалося питання щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав матері. На засіданні комісії мати ОСОБА_2 надала згоду на позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 та проживання його з батьком ОСОБА_3 , при цьому не змогла чітко обґрунтувати свою позицію. Жодних перешкод у побаченні сина з матір`ю ніхто не чинив і не чинить. Зважаючи на ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків, комісія 16.12.2024 року прийняла рішення про доцільність позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , про що складено Висновок органу опіки і піклування Словечанської сільської ради про розв`язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , так як це відповідатиме інтересам дитини. 16.12.2024 року виконавчим комітетом Словечанської сільської ради прийнято рішення № 121 „Про затвердження висновку щодо розв`язання спору про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав".

Частинами 1-2 статті 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є обов`язком батьків, що випливає зі змісту статті 180 СК України, що зобов`язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначається, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, матері, так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.

Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Всі з`ясовані судом обставини справи та досліджені в судовому засіданні докази, вказують на свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими (материнськими) обов`язками та ухилення від їх виконання. При цьому суд вбачає за недоцільне додатково заслуховувати в судовому засіданні думку дитини ОСОБА_3 , оскільки останній виклав її письмово у заяві, адресованій суду.

В судовому засіданні знайшла підтвердження обставина свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими (материнськими) обов`язками. Отже, позбавлення відповідача батьківських прав щодо її неповнолітнього сина відповідатиме інтересам останнього. А тому позов підлягає задоволенню і відповідача слід позбавити батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в разі зміни свого ставлення до дитини, своєї поведінки та усунення обставин, що були підставою позбавлення батьківських прав.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.2 ст.166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

У відповідності до ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду. Водночас у відповідності до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем вимога про стягнення з відповідача аліментів на дитину в суд не заявлялася, відомості про відмову позивача отримувати від відповідача, який позбавляється батьківських прав, аліменти на дитину відсутні. Відтак, в силу дії принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд, позбавляючи батьківських прав відповідача, одночасно не приймає рішення про стягнення з відповідача аліментів на дитину на користь позивача чи на особистий рахунок дитини, залишивши за позивачем право окремо звернутися в суд з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 .

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.12.2024 року.

Суддя: В. І. Вачко