Рішення

від 18.12.2024 по справі 291/1198/24

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/1198/24

Провадження №2/291/468/24

РІШЕННЯ

іменем України

18 грудня 2024 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Гарбарук І.М.,

за участю секретаря судового засідання - Колесник Р.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - Перепелиця А.П.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ружин цивільну справу №291/1198/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача виконавчий комітет Вчорайшенської сільської ради про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини (з урахуванням заяви від 27.11.2024). Позов обґрунтовано тим, що у період з 02.11.2002 перебував у шлюбі з відповідачкою до 2012 року. Під час спільного ппроживання у них народилися дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 03.10.2014 повторно уклав шлюб з відповідачкою, який розірвано рішенням суду від 15.11.2018. Вказує, що на підставі рішення суду від 15.11.2018 з відповідачки стягуються аліменти на утримання дитини у розмірі 1 000,00 грн. щомісячно з 12.10.2018 до досягнення дитиною повноліття. Станом на 01.08.2024 заборгованість зі сплати аліментів становить 208 828,90 грн. Позивач вказує, що з відповідачкою у них є ще спільні діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу усі разом залишилися проживати з ним. На даний час позивач разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживають у будинку, в якому створені усі належні та комфортні умови для проживання дитини і проживання її з ним відповідає інтересам дитини.

Ухвалою суду від 26.09.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено розгляд справи у підготовчому провадженні.

Ухвалою суду від 06.11.2024 залучено до участі у розгляді цивільної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - виконавчий комітет Вчорайшенської сільської ради.

Ухвалою суду від 27.11.2024 позовну заяву в частині позовних вимог щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 27.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні по суті.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, у заяві від 27.11.2024 просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, надала свої пояснення, вказала, що вона створила іншу сім`ю, та має двох малолітніх дітей.

Представник третьої особи у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення позову.

З врахуванням ст. 232 ЦПК України у судовому засіданні в присутності начальника служби у справах дітей Вчорайшенської сільської ради було заслухано думку Меланії щодо визначення її місця проживання.

Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши докази, що наявні в матеріалах справи, дійшов таких висновку.

Так, з 02.11.2002 позивач перебував у шлюбі з відповідачкою до 2012 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 під час спільного проживання разом у сторін народилася донька ОСОБА_3 (а.с. 10).

03.10.2014 повторно уклав шлюб з відповідачкою, який розірвано рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №291/1226/18 (а.с. 19).

На підставі рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №291/1227/18 з відповідачки стягуються аліменти на утримання, зокрема дитини ОСОБА_3 у розмірі 1 000,00 грн. щомісячно з 12.10.2018 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 20-21).

Позивач вказує, що з відповідачкою у них є ще спільні діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8, 9).

Станом на 01.08.2024 заборгованість зі сплати аліментів становить 208 828,90 грн (а.с. 22-24).

Після розірвання шлюбу у 2018 році всі діти залишилася проживати разом з ним.

На даний час позивач разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживають у будинку, в якому створені усі належні та комфортні умови для проживання дітей, і проживання ОСОБА_3 разом з ним відповідає інтересам дитини.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання неповнолітніх дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі №352/2324/17 (провадження №61-14041св19) зазначено: «Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2021 року у справі № 542/1428/18 (провадження № 61-18612св19) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Виконавчий комітет Вчорайшенської сільської ради у висновку від 06.08.2024 «Про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітньої ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 » вказав, що діти фактично проживають з батьком з 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Як вбачається з акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, сім`я проживає у будинку, який складається з трьох житлових кімнат, кухні, веранди. У Меланії є власна кімната, яка обладнана усім необхідними приладдям для навчання та дозвілля. Діти виховані, охайні, комунікабельні.

ОСОБА_1 працює робітником з благоустрою відділу житлово-комунального господарства благоустрою та інвестицій Вчорайшенської сільської ради (а.с. 17).

У період із серпня місяця 2023 року по липень місяць 2024 року позивач отримав заробітну плату у розмірі 149 429,99 грн (а.с. 18).

Судом встановлено, що позивач не чинить відповідачу будь-яких перешкод у спілкуванні, побаченні із донькою, а також участі у її вихованні.

Мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати.

Визначаючи місце проживання дитини з батьком, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суд при вирішенні спору надав першочергове значення саме найкращим інтересам дитини, так як дитина має сильний емоційний зв`язок саме з батьком, оскільки проживає з ним з чотирьох років.

Наявними у матеріалах справи доказами, зокрема висновком виконавчого комітету, підтверджено, що дитині за місцем проживання батька створені всі необхідні умови для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

У постанові ВС від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 (провадження № 61-5726св20) зауважено, що з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові КЦС ВС від 25 липня 2019 року у справі № 761/15172/17-ц; постанові КЦС ВС від 18 грудня 2018 року у справі № 610/2531/17; постанові КЦС ВС від 23 травня 2018 року у справі № 761/15172/17-ц.

З врахуванням ст. 232 ЦПК України у судовому засіданні в присутності начальника служби у справах дітей Вчорайшенської сільської ради було заслухано думку Меланії щодо визначення її місця проживання.

У судовому засіданні ОСОБА_3 сказала, що вона хоче жити з татом, з мамою вона рідко бачиться та інколи спілкується по телефону, мама має іншу сім`ю. У будинку тата у неї є власна кімната, яка обладнана всіма необхідними приладдям для навчання та дозвілля.

Враховуючи викладене вище, крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Крім того, визначення судом місця проживання дитини з одним із батьків, ніяким чином не перешкоджає іншому з них брати участь у вихованні, матеріальному забезпеченні дитини, спілкуванню з нею, що передбачено чинним законодавством, а в разі зміни обставин які впливають на вирішення спору про місце проживання дитини, другий з батьків не обмежений повторно ставити таке питання.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 263, 265, 268, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача виконавчий комітет Вчорайшенської сільської ради: виконавчий комітет Вчорайшенської сільської ради, вул.. Бердичівська, 1, с. Вчорайше, Бердичівський район, Житомирська область, 13610.

Повний текст судового рішення

виготовлено та підписано 20.12.2024.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук