Рішення

від 09.12.2024 по справі 348/1072/24

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1072/24

09 грудня 2024 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Кушнірчук М.Д.,

з участю: представника позивача - Попової Н.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

її представника, адвоката - Барана В.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна цивільну справу за позовом Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради, як представника органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2024 року Служба у справах дітей Надвірнянської міської ради, як представник органу опіки та піклування звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Просить суд ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських (материнських) прав відносно малолітньої дитини - дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), на утримання даної дитини, щомісячно до повноліття дитини.

В судовому засіданні представник позивача вимоги Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради, як представника органу опіки та піклування підтримала з підстав, наведених в позовній заяві та просила їх задоволити в повному обсязі.

Крім того зазначила, що до моменту подачі позовної заяви ОСОБА_1 майже не відвідувала дитину. Абсолютно не знає про розмір взуття дитини, її захоплення, чи дитина хворіє чи ні. Матеріально-побутові умови в будинку де проживає відповідач є вкрай незадовільні. Коли вона останній раз відвідувала ОСОБА_1 , в хаті було 5 градусів тепла. Крім того, у відповідача немає достатніх коштів на утримання дитини, тільки пенсія по інвалідності - 2300 грн. Жодних продуктів харчування в будинку вона не побачила.

Враховуючи виключно інтереси малолітньої дитини, вона просить суд позбавити ОСОБА_1 материнських прав відносно її дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також щомісячно стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частки її заробітку (доходу), на утримання даної дитини, до її повноліття.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позов не визнали та заперечили щодо його задоволення.

Відповідач зокрема пояснила, що дійсно 06.04.2020 року вона написала заяву про тимчасове влаштування її новонародженої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в будинок дитини, що в м.Надвірна, в зв`язку з відсутністю матеріально-побутових умов для її (дитини) проживання. Разом з тим, на даний вона бажає щоб ОСОБА_3 жила з нею. Стверджує, що вона регулярно відвідує дочку в будинку дитини, купує їй продукти харчування та іграшки, а вдома має намір здійснити ремонт в кімнатах, де буде проживати з дитиною. Відповідно, заперечує і щодо стягнення з неї аліментів на утримання дитини.

В свою чергу представник відповідача також вказав, що ОСОБА_1 проявляє інтерес до своєї дочки ОСОБА_3 , про свідчить кількість її відвідувань дитини. Крім того, відповідач не пропустила жодного судового засідання, тобто її цікавить доля дитини. Вважає, що представником позивача не надано доказів того, що ОСОБА_1 зловживає алкогольними напоями.

Просить суд в задоволенні позовних вимог Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради, як представника органу опіки та піклування - відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача і її представника, показання свідка, дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення своїх позовних вимог, а також докази, отримані судом в ході розгляду справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно статті 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Україною 21.02.1990 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти.

У відповідності до положень вказаної Конвенції, ЗУ «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення прав дітей», ратифікованої Україною 03.08.06 року, гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків.

Згідно ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.

Відповідно до ч.2 ст.157 СК України той з батьків, що проживає окремо зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 12 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці…».

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення від виконання батьківських обов`язків має місце тоді, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Зі змісту ст.81 ЦПК України випливає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , є матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження даної дитини, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.11).

Натомість відомості про батька малолітньої ОСОБА_2 записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України, що вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька №00026121832 від 07.04.2020 року (а.с.13).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №489571, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має третю групу інвалідності. Причина інвалідності: інвалід з дитинства. Код за МКХ-10: F70 00. Згідно висновку даної довідки про умови та характер праці, ОСОБА_1 протипоказана робота в умовах психо-емоційного навантаження (а.с.14).

Судом з`ясовано, що 06.04.2020 року відповідач написала заяву про тимчасове влаштування її новонародженої дитини ОСОБА_2 до КНП «Івано-Франківський обласний спеціалізований будинок Івано-Франківської обласної ради», у зв`язку з відсутністю матеріально-побутових умов проживання для новонародженої дівчинки, терміном на 1 рік.

Комісією в складі: завідувача сектора ССД РДА Т.Писклинець, головного спеціаліста ССД РДА Н.Федишин та інспектора Ювенальної превенції Надвірнянського ВП Р.Остап`юка, в присутності завідувача неонатології пологового будинку - Бот.Л.М. було складено акт про тимчасове влаштування новонародженої дівчинки в КНП «Івано-Франківський обласний будинок дитини», мати якої, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітньою дитиною, позбавленою батьківського піклування, яка проживає в АДРЕСА_2 , в зв`язку з тим, що остання є дитиною позбавленою батьківського піклування та проживає в сім`ї опікуна ОСОБА_4 , що має на утриманні ще двох підопічних, зокрема, які мають інвалідність, а сама опікун є людиною похилого віку та не в змозі взяти на себе обов`язки по догляду за новонародженою дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також неповнолітня, ОСОБА_1 , в письмовій формі виявила бажання ще до тимчасового влаштування її новонародженої дитини в КНП ІФ ОБД на повне державне забезпечення терміном на 1 рік.

Згідно з актом обстеження та інформації Молодківської сільської ради - побутові умови не відповідають нормам, тому комісія вирішила: тимчасово влаштувати новонароджену дівчинку в КНП дитячу лікарню та звернутися ССД з листом про отримання путівки в КНП ІФ ОБД.

Дані обставини підтверджуються актом про тимчасове вилучення та подальше влаштування дитини від 06.04.2020 року (а.с.16).

Як вбачається із письмової заяви ОСОБА_4 від 06.04.2020 року, яка була опікуном неповнолітньої, на той час, ОСОБА_1 , тобто відповідача по даній справі, у зв`язку з карантином та важкими матеріальними побутовими умовами проживання, враховуючи вік опікуна, заявник не заперечувала щодо тимчасового влаштування новонародженої дитини в будинок дитини (а.с.17).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов, складеного депутатом Молодківської сільської ради, побутові умови проживання не відповідають нормам. ОСОБА_1 проживала в будинку бабусі ОСОБА_4 . Умови проживання не відповідаюсь нормам для проживання матері з немовлям (а.с.25).

У відповідності до розпорядження Надвірнянської районної державної адміністрації «Про тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_2 в КНП «Івано-Франківський обласний спеціалізований будинок дитини Івано-Франківської обласної ради» за №115 від 02.06.2020 року, малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - тимчасово була влаштована в КНП «Івано-Франківський обласний спеціалізований будинок дитини Івано-Франківської обласної ради» на повне державне забезпечення (а.с.19).

16.04.2021 року ОСОБА_1 повторно подала заяву про тимчасове

влаштування її малолітньої дитини в КНП «ІФОСБД ІФОР», у зв`язку з чим було

продовжено термін перебування малолітньої дитини в зазначеному закладі ще на

один рік.

Із характеристики Молодківської сільської ради №8 від 03.06.2020 року, відповідач зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . Навчалась в Молодківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, звідки була переведена в Богородчанську загальноосвітню вечірню (змінну) школу III ступеня при Бабченському консультпункті, яку і закінчила. Спокійна, замкнута, мовчазна. На той час, проживала з бабусею, в складних матеріальних умовах. Сім`я неблагополучна. Мама ОСОБА_1 позбавлена батьківських прав, батько з сім`єю не проживав. В сім`ї є ще два брати, один з яких є особою з інвалідністю та сестра. Також в будинку проживав дядько ОСОБА_5 , 1975 року народження, що теж являється особою з інвалідністю (а.с.24).

16.05.2022 року наказом служби у справах дітей Надвірнянської міської ради №11-од ОСОБА_2 взято на облік як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах (а.с.18).

Як з`ясовано судом, ОСОБА_1 проживала із співмешканцем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в орендованому будинку. Сім`я безробітна, коштів на утримання малолітньої дитини немає. Зі слів відповідача було встановлено, що біологічним батьком малолітньої ОСОБА_2 є саме ОСОБА_6 .

На даний час ОСОБА_6 мобілізований та перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 (а.с.82).

Також із матеріалів справи вбачається, що працівники служби у справах дітей Надвірнянської міської ради неодноразово обстежували умови проживання сім`ї ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході чого було встановлено, що житлово-побутові умови проживання є незадовільними. Зокрема, в кімнатах не прибрано, всюди розкиданий одяг, посуд та газова плита брудні, в будинку повна антисанітарія. Стіни покриті пліснявою, що є надзвичайно шкідливим для здоров`я малолітньої дитини. Продукти харчування відсутні. Також, в будинку відсутнє опалення, кімнату обігрівають електричним обігрівачем. Від розеток виступають оголені дроти, що може становити загрозу для життя малолітньої дитини.

Вказані обставини підтверджуються актами обстеження умов проживання від 19.02.2024 року, 18.03.2024 року та 27.03.2024 року (а.с.26, 27, 28).

Отже, як встановлено в ході розгляду справи та не спростовано стороною відповідача, для повернення дитини в сім`ю не створені належні умови для проживання, розвитку та виховання дитини: немає дитячого ліжечка, засобів особистої гігієни для дитини, одягу, відповідного харчування, в будинку відсутнє опалення, не проведений ремонт, житло не придатне для проживання малолітньої дитини.

23.05.2023 року відповідач надала пояснення, в якому зазначила, що планує зробити із співжителем ремонт в будинку і тоді забрати малолітню ОСОБА_3 проживати в їх сім`ю. Однак за рік часу так нічого і не змінилось щодо покращення умов проживання (а.с.30).

В зв`язку з наведеним, 26.02.2024 року було прийняте рішення виконавчим комітетом Надвірнянської міської ради за №50 «Про продовження терміну перебування малолітньої дитини ОСОБА_2 в КНП «Івано-Франківський обласний спеціалізований будинок дитини Івано-Франківської обласної ради» терміном на 6 місяців.

Згідно характеристики психолого-педагогічного розвитку на Грицьків Сніжану від 03.04.2024 року, дівчинка активна, рухлива, охоплює значну частину навчального матеріалу. Розумові операції (аналіз, синтез) формуються. Емоційні реакції адекватні. Соціально-побутові навички сформовані. Емоційно-вольова сфера стійка. Інтелектуально-мнестичні функції в межах вікової норми (а.с.29).

Як перевірено судом, ОСОБА_1 попереджено про відповідальність та наслідки, які наступають за неналежне виконання батьківських (материнських) обов`язків, згідно законодавства України та надано їй місячний термін щодо покращення житлово-побутових умов для можливості повернення малолітньої дитини в сім`ю матері (а.с.31).

Однак, при повторному обстеженні умов проживання, через місяць часу, працівники служби у справах дітей з`ясували, що жодних змін, щодо покращення житлово-побутових умов не відбулося. Умови проживання незадовільні. В будинку відсутнє опалення, оголені електропроводи та електричні розетки, що може становити смертельну загрозу для малолітньої дитини. Брудно, розкиданий одяг, неприємний запах, стіни покриті пліснявою, протікає дах, стеля мокра. Відсутні належні умови для виховання та розвитку дитини. Відсутнє місце для сну, засоби особистої гігієни, дитячий одяг. В будинку холодно, весь будинок опалюється одним електрообігрівачем (а.с.39-42).

28.03.2024 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини було заслухано питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де була присутня мати дитини ОСОБА_1 , яка повідомила, що не може покращити умови проживання бо немає фінансів. На роботу вона не може піти через «фізичний» стан здоров`я.

Так як дитина перебуває на повному державному забезпеченні, мати не допомагає матеріально зовсім, провідує дитину рідко, за час перебування дитини у закладі жодного разу не зверталася із заявою про її повернення в сім`ю.

За інформацією наданою адміністрацією КНП «Івано-Франківський обласний спеціалізований будинок дитини Івано-Франківської обласної ради», в період з листопада 2021 року по травень 2022 року ОСОБА_1 4 рази провідувала свою дочку ОСОБА_3 , а саме: 04.11.2021 року, 13.12.2021 року, 18.03.2022 року та 22.04.2022 року.

В період з березня 2023 року по вересень 2023 року - в наступні дати: 04.04.2023 року, 14.04.2023 року, 12.05.2023 року, 17.07.2023 року, 16.08.2023 року.

З огляду на викладене, діючи виключно в інтересах дитини, комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Надвірнянської міської ради дійшла висновку про наступне: 1) вважати за доцільне позбавити батьківських (материнських) прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) службі у справах дітей Надвірнянської міської ради підтримати позов в суді про позбавлення матері батьківських прав та представити висновок в судовому засіданні (а.с.37-38).

З урахуванням наведеного, того що обов`язок батьків - піклуватися про здоров`я дітей, їхній фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття повної загальної середньої освіти та готувати дітей до самостійного життя, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виховання своєї малолітньої дитини, що є підставою для позбавлення її батьківських (материнських) прав.

Відповідач ОСОБА_1 неналежно виконує свої батьківські обов`язки, оскільки впродовж чотирьох років вихованням малолітньої дитини не займається, її матеріально не утримує, залишила дитину на виховання та утримання державного закладу, чим ухиляється від своїх обов`язків, оскільки фактично вихованням та утриманням дитини займається КНП «Івано-Франківський обласний спеціалізований будинок Івано-Франківської обласної ради», в якому і створені належні умови для виховання, розвитку та тимчасового проживання дитини.

Отже, вищевказане свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 самоусунулась від виконання батьківських (материнських) обов`язків.

Разом з тим, передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, що визначено ст.164 СК України.

Також суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_1 коштів на утримання малолітньої дитини не надає, її потребами не цікавиться і відповідно дитина перебуває на повному державному забезпеченні.

Відповідач офіційно не працює, проживає за кошти, отримані у вигляді пенсії, призначеної по інвалідності, проте витрачає їх на власні потреби.

Таким чином, з вищевикладеного можна зробити висновок, що мати тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дитини, не реагувала на рекомендації та зобов`язання комісії, не займалася вихованням дитини.

Наведені факти в своїй сукупності суд розцінює, як ухилення відповідача від виховання дитини та нехтування своїми батьківськими обов`язками. Таким чином, суд вважає, що з боку ОСОБА_1 мала місце винна поведінка, яка проявилась в свідомому ухиленні нею від виконання своїх батьківських (материнських) обов`язків.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», при вирішенні спорів про позбавлення батьківських прав суди повинні виходити не з формальних міркувань, а з фактичних інтересів дітей та умов їх нормального виховання.

Враховуючи положення ч.8 ст.7 СК України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

За встановлених судом фактичних обставин, суд вважає заявлені вимоги про позбавлення батьківських (материнських) прав відносно малолітньої дитини - дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - обгрунтованими.

Враховуючи вище наведене суд вважає, що відповідач ухиляється від виховання та утримання своєї малолітньої дитини, а тому прийшов до висновку, що наявні передбачені п.2 ч.1 ст.164 СК України підстави для позбавлення відповідача батьківських (материнських) прав щодо дитини, що сприятиме захисту інтересів останньої.

Судом перевірено, що відповідач ОСОБА_1 , як мати, малолітньою дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не цікавиться, не займається нею та не виховує.

Встановлені в судовому засіданні та наведені вище обставини, підтвердила також допитана в якості свідка ОСОБА_7 , що являється фахівцем соціальної роботи міського центру соціальних служб Офісу соціальних послуг, показання якої логічні та послідовні, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.

Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських (материнських) прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області за №90 від 04.04.2024 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських (материнських) прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з підстав ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини, піклуванню про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Зазначені висновок про доцільність позбавлення батьківських прав та рішення виконавчого комітету долучені до матеріалів даної справи (а.с.36, 37-38).

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, беручи до уваги наведене, а також ту обставину, що відповідач свою поведінку не змінила, суд вважає, що вимоги позивача щодо позбавлення батьківських (материнських) прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини - дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають до задоволення.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.4 ст.81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

На переконання суду, встановлені обставини не спростовані в судовому засіданні стороною відповідача, зокрема щодо ухилення відповідача від виконання батьківських (материнських) обов`язків щодо своєї малолітньої дочки, а тому враховуючи вищенаведене, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи, виходячи з інтересів дитини, суд приходить до висновку, що позов Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради, як представника органу опіки та піклування, в цій частині підлягає до задоволення.

Що стосується позовної вимоги про стягнення аліментів, суд зазначає наступне:

Згідно ч.ч.2, 3 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідач ОСОБА_1 не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, що є її обов`язком.

З огляду на викладене, суд констатує, що відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, частин 7, 8 ст.7 СК України в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст.ст.2, 8 Закону України «Про охорону дитинства» завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Відповідно із ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

У відповідності до ст.ст.180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а за рішенням суду кошти на утримання дитини, аліменти, присуджуються в частці від доходу її матері, батька, і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 1 ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 01 січня 2024 року становить 2563 гривні, а для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.

Згідно абз.2 ч.2 ст.182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Врахувавши всі обставини справи, встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для неповнолітньої дитини відповідного віку, матеріальне становище дитини, а також матеріальний стан платника аліментів, суд прийшов до висновку, що вона взмозі утримувати свою дитини в розмірі, достатньому для її нормального фізичного та духовного розвитку.

За вказаних обставин і з урахуванням також того, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, суд вважає, що відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і аліменти можуть бути визначені судом у відсотковому відношенні, а саме по частці всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Таким чином, вирішуючи питання з якого часу на відповідача покладається обов`язок по сплаті аліментів, суд констатує, що згідно вимог ст.191 СК України аліменти слід стягувати від дня пред`явлення позову, тобто з 06.05.2024 року.

Крім того, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Також, як визначено п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання: заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

За таких обставин позивач у справі про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини звільнений від сплати судового збору, що є підставою для стягнення із відповідача в порядку ст.141 ЦПК України - 6056 грн. 00 коп. судового збору в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 157, 164, 165, 166, 171, 180, 182, 183 СК України, постановою №3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст.4, 12, 19, 76, 77, 78, 81, 89, 128, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради, як представника органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задоволити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , громадянку України, зареєстровану: АДРЕСА_1 , батьківських (материнських) прав відносно малолітньої дитини - дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки: м.Надвірна, Івано-Франківської області, актовий запис про народження № 68 від 07.04.2020 року, складений Надвірнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , в користь опікуна або закладу, в якому перебуває дитина, - аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнення аліментів розпочати з 06.05.2024 року і проводити щомісячно до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 на користь держави - 6056 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення

складено 19.12.2024 року.

Суддя Грещук Р.П.