Рішення

від 17.12.2024 по справі 375/1069/23

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/1069/23

Провадження № 2/375/84/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Штифорук О.В., при секретарі судового засідання Юрченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селищі Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

13.06.2023 року позивач через свого представника - адвоката Ільницької І.В. звернулась з позовом до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживача та стягнення грошових коштів. Просить суд стягнути з Відповідача грошові кошти за договором купівлі-продажу №39 від 20.10.2023 року, а саме: 3% річних в розмірі 2430,44 грн., пеню в сумі 40507,40 грн., інфляційні витрати в розмірі 6016,38 грн. та штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару, а всього 128874,22 грн. та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 20.10.2022р. між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу №39, предметом якого була передача у власність модульної конструкції «БЛОК-МОДУЛЬ (6х6)» у кількості 1 штуки. Загальна ціна Товару становить 399600,00 грн. без ПДВ. За умовами п. 3.2. Договору сторони погодили строк виготовлення Товару не пізніше 25 робочих днів з дати отримання попередньої оплати. На виконання умов Договору, 20.10.2022р. позивачем була внесена попередня оплата Товару в розмірі 196910 грн. У день прийняття Товару, 06.02.2023р. Позивачем була здійснена доплата за Товар у розмірі 231 690 грн., а також сплачено послуги монтажу в сумі 30 000 грн. та за завантаження автокраном 4000 грн. Враховуючи сплачену передоплату в розмірі 196 910 грн. та доплату 231690 грн. фактично загальна вартість Товару по договору склала 428600 грн. без ПДВ. Поставка товару була здійснена 06.02.2023р., тобто з порушенням строку передачі та строку поставки товару на 74 дні. У зв`язку з цим Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист 05.04.2023р. та 03.05.2023р. лист-претензію з вимогою сплатити грошові кошти в сумі 128874,22 грн. Однак відповіді на вказані звернення Позивач не отримала.

На підставі викладеного, позивач, вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.06.2023р. вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. (а.с. 43)

02.10.2023р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (а.с. 64-117) Свої заперечення мотивує наступним. Вказує, що Відповідач здійснює свою підприємницьку діяльність відповідно до законодавства України, зокрема, веде діяльність з продажу, є посередником між замовником та ТОВ «НОРДІ ХАУС» (ЄДРОПОУ:44602783. Юр. адреса: 08171, Київська обл., Обухівський р-н, село Хотів, вул. Богомольця, буд 21. Поштова адреса: 08171 Київська обл., Обухівський р-н, село Хотів, вул. Долинна, 11, сайт: https://nordihouse.com.ua). Саме ТОВ «НОРДІ ХАУС» є безпосереднім виробником модульних будинків, які розповсюджуються, зокрема і через Відповідача. Відповідач виставляє рахунок для замовлення та проектування замовлення і безпосередньо його виробництво на виробництві ТОВ «НОРДІ ХАУС» або спільно на підставі агентського договору. Зазначає, що спілкування з замовлення модульного будинку Позивачем почалося саме з сайту https://nordihouse.com.ua.

Крім того, відповідач посилається на неможливість виконати замовлення у строк визначений договором із-за невідворотних, виключних не залежних від нього обставин, які мають надзвичайний характер. Загальновідомо, що 24.02.2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, що стало підставою введення військового стану. У зв`язку з постійними тривогами, відключеннями електроенергії, робота на підприємстві дуже вповільнилася, що в свою чергу вплинуло на своєчасність виконання зобов`язань за договором.

Також зазначає, що 28.02.2022 року Торгово-промислова палата України своїм листом, розміщеним на сайті засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України як обставини непереробної сили та підтвердила, що ці обставини є надзвичайними, невідворотними для суб`єктів господарської діяльності.

11.12.2023р. на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, зі змісту яких вбачається заперечення позивача щодо посилання на форс-мажорні обставини без відповідного засвідчення таких обставин сертифікатом Торгово-промислової палати України та заперечення щодо долучених відповідачем роздруківок листування з додатку Viber з особою «Олексій Рокитне». Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом в розумінні положень ч.1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг». Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (а.с. 157)

12.12.2023р. від відповідача надійшло клопотання про залучення доказів та заява про зменшення неустойки. 19.02.2024р. Відповідач повторно звернувся до суду із заявою про залучення до матеріалів справи доказів вказаних вище. (а.с. 141-182)

Ухвалою суду від 26.02.2024р. закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду. (а.с. 194)

В судове засідання представник позивача з`явилась. Подала письмові пояснення, у яких зазначає, що зменшення неустойки не забезпечує балансу інтересів сторін у справі та фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов?язання та свого роду є мірою покарання за порушення відповідачем умов договору, а не способом збагачення позивача, це є справедливим. Тому позивач просить відмовити у задоволенні заяви про зменшення неустойки.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, врахувавши думку учасників справи, суд дійшов наступного висновку.

При розгляді справи судом встановлено, що 20.10.2022р. між позивачем (Покупець) та відповідачем (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №39. (а.с. 14)

Згідно п.1.1. Договору Продавець передає у власність Покупця модульну конструкцію «БЛОК-МОДУЛЬ (6х6)» у кількості 1 штуки, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Строк поставки не пізніше 25 робочих днів від дати отримання попередньої оплати. (п. 3.2.)

Загальна ціна Товару, що продається за цим Договором становить 399 600 грн. без ПДВ. (п. 4.1.) Умови оплати попередня оплата у розмірі 196910 грн., кінцевий розрахунок 202690 грн., після прийняття Покупцем Товару в місці поставки, протягом 2-х днів.

Розділом 6 договору визначена відповідальність сторін.

Так, п. 6.2. договору передбачено, якщо при виконанні даного Договору виникли обставини непереробної сили (форс-мажорні обставини), то термін виконання обов`язків по договору продовжується на термін дії форс-мажорних обставин. Сторона для якої склались форс-мажорні обставини, зобов`язана не пізніше 5 календарних днів з дати настання таких обставин повідомити у письмовій формі іншу Сторону.

При цьому п. 3.3. договору закріплено, за порушення строків передачі Товару Продавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки поставки Товару, а у випадку порушення строку поставки понад 10 днів додатково сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості Товару.

Договір підписано Продавцем і Покупцем, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

20.10.2022р. на виконання умов п. 3.2. договору, позивач сплатила відповідачу грошові кошти в розмірі 196610 грн., що підтверджується копією товарного чеку (а.с. 18)

Згідно копії накладної №44 від 06.02.2023р. позивач здійснила доплату за товар в сумі 265690 грн. (а.с. 19)

Вказані суми визнаються Відповідачем та знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у зв`язку з порушенням строків поставки товару за договором, 05.04.2023р. та 03.05.2023р. позивачем засобами поштового зв`язку направлено листи на адресу відповідача з вимогами: надати перелік робіт (наданих послуг), які виконав Продавець при будівництві модульної конструкції; та у зв`язку з порушенням строку поставки Товару сплатити позивачу грошові кошти в розмірі 128874,22 грн. (а.с. 29-39)

Відповіді на вказані листи позивача, відповідачем не надано, що також підтверджується матеріалами справи.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.656ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із положень статей 610, 611 ЦК України вбачається, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що зобов`язання за договором позивачем виконані, відповідач отримав кошти на виконання умов договору, але взяті на себе зобов`язання за договором виконав з порушенням строків поставки товару узгоджених сторонами.

При цьому, відповідачем не було надано доказів на підтвердження виконання ним зобов`язання у встановлений договором строк, про надання пропозиції позивачу про нові строки виконання договору та досягнення домовленості із позивачем про це.

Відповідач заперечуває проти задоволення позову з підстав наявності форс-мажорних обставин, що перешкодили своєчасному виконанню зобов`язання за договором.

У відзиві на позовну заяву, відповідач вказує, що інформацію щодо форс-мажорних обставин опубліковано в новинах на сайті ТОВ «НОРДІ ХАУС» (https://nordihouse.com.ua) (а.с. 106)

Однак суд не вважає інформацію щодо форс-мажорних обставин, розміщену на сайті (https://nordihouse.com.ua) належним доказом підтвердження ознайомлення Позивача з даним повідомленням, оскільки з тексу повідомлення неможливо встановити дату публікування даної інформації на сайті.

Крім того, відповідачем надано суду, копію листування у додатку Viber менеджерів ТОВ «НОРДІ ХАУС» з особою «Олексій Рокитне» щодо замовлення за договором, укладеним з Позивачем. (а.с. 79-83)

З приводу цього, суд зазначає наступне, відповідно до положень статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 Верховний Суд вказав, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, лише у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Аналогічний висновок зроблений у постанові від 23.09.2021 у справі №910/17662/19.

Крім того, Верховний суд у постанові від 15.07.2022р у справі №914/1003/21 зазначив, що на відміну від електронного документа, електронний доказ це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками) відправлені електронною поштою або відповідним месенджером, є електронним доказом.

У відзиві на позовну заяву, Відповідач зазначив, що в нього є оригінал електронного доказу, який за необхідності надасть суду для огляду. (а.с. 71)

Також, на підтвердження форс-мажорних обставин Відповідач надав лист від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, в якому зазначено про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації, і що зазначені обставини до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. (а.с. 107)

Крім того, до матеріалів справи відповідачем долучено накази ФОП ОСОБА_2 від 12.05.2022р. №4 «Про зміну графіку роботи у воєнний час», від 21.10.2022р. №7 «Про зміну графіку роботи у зв`язку із відключенням електроенергії», наказом від 23.10.2022р. №6/П оголошено простій на підприємстві з 21.10.2022р. з 09.52 год. на часи відключення енергопостачання до відновлення енергопостачання. (а.с. 146-148)

Також, суду надані копії наказів ТОВ «НОРДІ ХАУС» від 12.05.2022р.№4/П та №4-1/П щодо зміни графіку роботи на підприємстві та організації дій під час повітряної тривоги відповідальними особами підприємства. (а.с. 149-150).

Суд також враховує докази надані Відповідачем щодо підтвердження обставин відключення електропостачання в період з жовтня 2022 року по березень 2023 року. (а. с. 89, 114-116, 142-145)

Згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з позицією відповідача у справі, що введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного виконання зобов`язання відповідачем, а отже з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, вважає за належне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 40507,40 грн. та штрафу в розмірі 20% від загальної вартості товару 79920 грн.

Щодо вимог позову про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2430,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6016,38 грн, які позивачем нараховані на суму 399 600,00 грн, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.

При цьому, сумою, на яку слід нараховувати 3% річних та інфляційні втрати є сума фактично сплачених за договором коштів у розмірі 196 910 грн.

З урахуванням суми грошового зобов`язання, що становить 196 910 грн, та встановленого Національним банком України індексу інфляції, судом розраховано інфляційне збільшення, виходячи з такого розрахунку:

(100,70 (грудень 2022): 100) x (100,80 (січень 2023): 100) = 1,015056;

(196 910 x 1,01505) 196 910 = 2963,49 грн - інфляційне збільшення.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних, то вона теж підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 197,64 грн, виходячи з такого розрахунку:

196 910 х 0,03 х 74:365=1 197,64 грн.

Статтею 89ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення грошових коштів в частині позовних вимог: стягнення із відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат у розмірі 2963,49 грн та 3% річних у розмірі 1197,64 грн, що разом становить 4161,13 грн.

Щодо витрат у розмірі 26075 грн. вказаних позивачем у позовній заяві пов`язаних із явкою в суд.

Витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витратсторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В матеріалах справи відсутні докази підтвердження заявленої суми.

У відповідності до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно з ч.1 ст.141ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1288,74 гривень (128874,22 х 0,01).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,141,279,354-355 ЦПК України, ст.ст.525,526,530,611,612 ЦК України, ст.ст.4,6,10 ЗУ «Про захист прав споживачів» суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 4161 ( чотири тисячі шістдесят одна) гривня 13 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 1288 ( тисяча двісті вісімдесят вісім) гривень 74 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 грудня 2024 року.

Головуюча суддя О.В.Штифорук