Рішення

від 20.12.2024 по справі 386/854/24

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 386/854/24

Провадження № 2/386/373/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гут Ю. О.

з участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до Голованівської селищної ради Кіровоградської області та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , 16.07.2024 звернулась до суду з позовною заявою до Голованівської селищної ради Кіровоградської області та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, в якій просила визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на частину земельної ділянки, що складає 0,9768 га, кадастровий номер 3521481800:02:000:0183 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах с. Журавлинка Голованівської селищної громади Голованівського району Кіровоградської області.

Позов обґрунтовуєтим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 ,після їїсмерті відкриласьспадщина у виглядіземельної ділянкикадастровий номер3521481800:02:000:0183, яка знаходиться в межах с. Журавлинка Голованівської селищної громади Голованівського району Кіровоградської області. Своїм майном ОСОБА_4 розпорядилася, посвідчивши заповіт на користь доньки ОСОБА_5 . ОСОБА_2 , як син має право на обов`язкову частку у спадковому майні. ОСОБА_2 вчасно звернувся до приватного нотаріуса та подав заяву про прийняття спадщини. 04.07.2023 останній звернувся до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину , але отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за відсутністю правовстановлюючих документів.

Ухвалою суду від 26.07.2024 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження; витребувано у у приватного нотаріуса Голованівського районного округу Кіровоградської обласної Захаренка Вадима Володимировича належним чином засвідчену копію спадкової справи №67/2012 , номер в спадковому реєстрі 53070882 після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Навиконання ухвали суду приватний нотаріус 02.08.2023 надав суду витребуваний доказ.

Ухвалою суду від 05.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився , селищний голова надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вказала, що позовні вимоги визнає , заперечень не має.

Суд, вважає за можливе проводити розгляд справи, відповідно до ст.223ЦПК України у відсутності сторін на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази та матеріали позовної заяви, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно копії Державногоакту на право власності наземлю ІІІ-КР№006182 ОСОБА_4 належала направі приватноївласності земельнаділянка площею 3,90га,кадастровий номер3521481800:02:000:0183, яка знаходиться в межах с. Журавлинка Голованівської селищної громади Голованівського району Кіровоградської області.

Із копіїспадкової справи№67/2012до майнапомерлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 слідує,що ОСОБА_4 04.05.2012склала заповіт,яким заповілавсе своємайно ОСОБА_3 .Згідно копіїдовідки №225від 20.12.2012 ОСОБА_4 була зареєстрованата проживалав житловомубудинку знадвірними будівлямипо АДРЕСА_1 ,власником якогоявляється,постійно проживалаі булазареєстрована завказаною адресоюз 1987по деньсмерті. Надень смерті спадкодавця вбудинку проживали її дочка ОСОБА_6 ,внучка ОСОБА_3 та правнук ОСОБА_7 .11.07.2012 ОСОБА_3 подала донотаріуса заяву проприйняття спадщини зазаповітом.12.11.2012 ОСОБА_6 до нотаріусаподала заявупро відмову відприйняття спадщини від обов`язкової частки.28.11.2012 ОСОБА_2 подав донотаріуса заяву про прийняттяспадщини наобов`язкову частку. ОСОБА_3 отримала 27.12.2012 та28.12.свідоцтва про правона спадщинуза заповітомна частки: на земельну ділянкуплощею 3,90га,кадастровий номер3521481800:02:000:0183, яка знаходиться в межах с. Журавлинка Голованівської селищної громади Голованівського району Кіровоградської області , житлового будинку АДРЕСА_1 , та грошові вклади.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.07.2023 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на обов`язкову частку після смерті ОСОБА_4 за відсутності документів, що посвідчують право власності спадкодавця на земельну частку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул`янов проти України)).

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Нормами частин 1-3 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільним законодавством закріплено існування двох видів спадкування - за заповітом і за законом. Чинне законодавство закріплює право фізичної особи призначити спадкоємців шляхом складання заповіту і розподілити спадкове майно, майнові права та обов`язки на свій розсуд.

Відповідно до частини першої статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Частиною другою статті 1223 Цивільного кодексу України визначено, що в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують в порядку черговості особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця.

Разом з тим, у статті 1241 Цивільного кодексу України визначено право певних осіб на отримання частки спадкового майна незалежно від змісту заповіту. Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця в силу прямої вказівки закону.

Відповідно ч.З ст. 1235 Цивільного кодексу України заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Воля заповідача, що входить у протиріччя з правом осіб на обов`язкову частку у спадщині, у цій частині виконанню не підлягає. Метою існування обов`язкової частки у спадщині є захист інтересів окремих спадкоємців першої черги. В ухвалі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.04.2016 зазначено, що наявність у особи обов`язкової частки не є підставою недійсності заповіту, оскільки таке право на обов`язкову частку у спадщині гарантується ч. З ст. 1235, ст. 1241 Цивільного кодексу України.

Перелік осіб, що мають право на обов`язкову частку визначений вищевказаною статтею 1241 Цивільного кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До цього переліку входять лише особи, які належать до першої черги спадкоємців за законом і є малолітніми, неповнолітніми, повнолітніми непрацездатними дітьми спадкодавця, непрацездатною вдовою/вдівцем, непрацездатними батьками/усиновителями та дітьми, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини. Малолітніми є особи, що не досягли чотирнадцяти років, неповнолітніми є особи, що не досягли вісімнадцяти років.

Отже, ОСОБА_2 , 1949 року народження, є сином померлої, належить до першої черги спадкування,є повнолітнім непрацездатним та має право на спадкування обов`язкової частки в силу прямої вказівки закону, оскільки належить до першої черги спадкоємців та є пенсіонером, тобто повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця.

Слід зазначити , що відповідач ОСОБА_3 надала суду заяву про визнання позову в повному обсязі та не заперечила проти задоволення позову.

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Спадкування обов`язкової частки відноситься до спадкування за законом, хоча застосовується лише за наявності заповіту. При цьому норми про обов`язкову частку (ст. 1241 Цивільного кодексу України) розміщені серед норм про спадкування за заповітом (глава 85 Цивільного кодексу України). За відсутності заповіту, його скасування заповідачем, визнання судом недійсним, право на обов`язкову частку не виникає.

Обов`язкова частка - це мінімум того, що може дістати малолітній, неповнолітній чи непрацездатний спадкоємець першої черги. Право на обов`язкову частку в спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців на її отримання, а також місця проживання спадкоємця. Але, якщо інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов`язкову частку, то вони вправі звернутися з відповідним позовом до суду. Спадкування обов`язкової частки є правом, а не обов`язком спадкоємця і реалізується лише в разі прийняття ним спадщини.

Обов`язкова частка у спадщині визначається в розмірі половини від тієї частки, яка належала б кожному зі спадкоємців, що мають право на неї, при спадкуванні за законом, незалежно від змісту заповіту. Для визначення розміру обов`язкової частки у спадщині важливим є визначення кола осіб, які б могли спадкувати за законом у разі відсутності заповіту, та визначення складу майна, з якого складається спадщина. Як роз`яснено у п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, до яких слід також віднести спадкоємців, що відмовились від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємці за правом представлення.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що стосується прийняття обов`язкової частки у спадщині, в цьому випадку діють загальні принципи: той зі спадкоємців, хто мав право на обов`язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо в установленому законом порядку не відмовився від свого права на спадок. Якщо ж спадкоємець, який має право на обов`язкову частку у спадщині, не проживав зі спадкодавцем на день його смерті і не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.У разі якщо були порушені права спадкоємців на обов`язкову частку у спадщині, судовим рішенням може бути вирішене питання про недійсність свідоцтва про право на спадщину лише в тій частині, яка складає обов`язкову частку у спадщині.

Суд в залежності від ситуації може зменшити розмір обов`язкової частки у спадщині, беручи до уваги відносини між спадкоємцем і спадкодавцем, а також в залежності від інших обставин, що мають істотне значення, наприклад, враховуючи майновий стан спадкоємця, який претендує на обов`язкову частку у спадщині.

Стаття 1224 Цивільного кодексу України містить положення, відповідно до яких особа, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, може не отримати її в результаті усунення її від спадкування за передбачених законом підстав.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі№ 292/389/17. зазначили, що частиною першою статті 1241 ЦК України встановлено, що, зокрема, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки у спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги. До таких спадкоємців слід також відносити до спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємці за правом представлення відповідно до статті 1266 ЦК України. Тобто при обчисленні розміру обов`язкової частки слід ураховувати всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом. У зв`язку з цим доводи касаційної скарги про те, що спадкоємцем може бути лише особа, яка є живою на час відкриття спадщини, є неправильним тлумаченням норм спадкового права. ВС наголосив, що вказане має значення для визначення права на обов`язкову частку, яке має особистий характер, а тому не може переходити в порядку спадкової трансмісії чи на підставі спадкування за правом представлення. Проте це не стосується визначення кола спадкоємців за законом першої черги, яке обчислюється для визначення розміру обов`язкової частки у спадщині.

Частиною 1 статті 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно роз`яснень, що містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», … у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Згідно ч.2 ст.12 ЗУ "Про власність": Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Суд приходить до висновку, що оскільки спадкування охоплює перехід всіх прав та обов`язків (за винятком визначених законом, які не можуть входити до складу спадщини) то спадкуванню підлягають і права та обов`язки щодо об`єктів нерухомого майна, які знаходились у володінні спадкодавця хоча і не були оформленні у встановленому законом порядку, за можливе позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач не просив стягнути понесені судові витрати з відповідачів.

Підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні у зв`язку з відсутністю таких заходів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 200,206, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до Голованівської селищної ради Кіровоградської області та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на обов`язкову частку в спадщині, що належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/ 4 частки спадкового майна, а саме: земельної ділянки площею 3,90 га., кадастровий номер 3521481800:02:000:0183 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах с. Журавлинка Голованівської селищної громади Голованівського району Кіровоградської області.

Місце проживання позивача ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Місцезнаходження відповідачаГолованівської селищноїради Кіровоградськоїобласті:смт.Голованівськ Кіровоградськоїобласті,вул.Соборна,буд.№48,поштовий індекс26500;ЄДРПОУ 04366654

Місце проживання відповідача ОСОБА_3 : АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гут Ю. О.