Постанова

від 11.12.2024 по справі 761/10337/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/10337/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15692/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Музичко С.Г., Олійника В.І.,

при секретарі Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерстваюстиції України, третя особа: ОСОБА_2 , про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Притули Н.Г.,-

встановив:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.

ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 30 грудня 2020 року № 4583/5; зобов`язати Міністерство юстиції України скасувати усі реєстраційні дії, що вчинені на виконання наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2020 року № 4583/5.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 серпня 2014 року ОСОБА_2 передала у власність ТОВ «Мета ЛТД» земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:109:0302 площею 0, 1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

У червні 2019 року зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за ТОВ «Мета ЛТД». У липні 2019 року зареєстровано право власності на новостворений будинок АДРЕСА_1 за ТОВ «Мета ЛТД».

У серпні 2019 року вказані об`єкти нерухомого майна відчужено ТОВ «Мета ЛТД» на користь ОСОБА_3 .

У 2019 році ОСОБА_3 відчужив спірну земельну ділянку та будинок ОСОБА_1 .

Наказом Міністерства юстиції України від 30 грудня 2020 року № 4583/5 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та будинок за ТОВ «Мета ЛТД».

ОСОБА_1 не погоджується із оскаржуваним наказом, оскільки він грунтується на помилкових висновках Колегії Міністерства юстиції України.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Скасованонаказ Міністерства юстиції України від 30 грудня 2020 року № 4583/5 «Про задоволення скарги».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Проведено розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник Міністерство юстиції України вимоги поданої апеляційної скарги підтримала.

Представник ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення вимог апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із недотримання відповідачем прямої заборони, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону щодо неможливості розгляду скарги при наявності спору щодо нерухомого майна.

В іншій частині позовних вимог судом першої інстанції відмовлено, оскільки після скасування рішення відповідача, саме Міністерство юстиції України має провести повторний розгляд скарги та має забезпечити внесення відповідних відомостей до реєстрів.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Встановлено, що актом приймання-передачі від 11 серпня 2014 року ОСОБА_2 передала у власність ТОВ «Мета ЛТД» земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:109:0302 площею 0, 1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

19 червня 2019 року реєстратором комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіною Ю.В. зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за ТОВ «Мета ЛТД».

12 липня 2019 року реєстратором комунального підприємства «Реєстратор» Гармаш К.Б. зареєстровано право власності за ТОВ «Мета ЛТД» на новостворений будинок АДРЕСА_1 .

У серпні 2019 року вказані об`єкти нерухомого майна відчужено ТОВ «Мета ЛТД» на користь ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу.

У 2019 році ОСОБА_3 продав спірну земельну ділянку та будинок ОСОБА_1 .

24 січня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Міністерства юстиції України із скаргою, у якій просила скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та будинок за ТОВ «Мета ЛТД».

Відповідно до висновку Колегії Міністерства юстиції України встановлено, що рішення від 19 червня 2019 року та від 12 липня 2019 року прийняті реєстраторами комунального підприємства «Реєстратор» з порушенням п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 10, ч. 4 ст. 18, ч. 1 ст. 23, п. 3.4 ч. 1, абзацу 1 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Наказом Міністерства юстиції України від 30 грудня 2020 року № 4583/5 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та будинок за ТОВ «Мета ЛТД».

Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначає, що наказ Міністерства юстиції України від 30 грудня 2020 року № 4583/5 незаконний та ґрунтується на помилкових висновках Колегії Міністерства юстиції України.

ОСОБА_1 зазначає, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Міністерство юстиції України не уповноважено розглядати скарги на рішення реєстратора при наявності судового спору щодо нерухомого майна. Скарга ОСОБА_2 подана в період існування спору щодо вказаного нерухомого майна.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ст. 317 ЦК України визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно до п. п. 1, 8, 9 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент прийняття наказу) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

За ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих / отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих / отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації. Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

За ч. 1, п. 1 ч. 2 та ч. 10 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Рішення Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Згідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Так, звертаючись до Міністерства юстиції України зі скаргою, ОСОБА_2 зазначила, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває справа № 761/48383/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ «Мета ЛТД», державного реєстратора Нікітіної Ю.В. комунального підприємства «Реєстратор», державного реєстратора Гармаш К.Б. комунального підприємства «Реєстратор», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання акту приймання - передачі недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію прав та витребування майна із чужого незаконного володіння (земельної ділянки та будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ).

Враховуючи положення ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України не наділено повноваженнями щодо розгляду скарг на рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав у разі наявності судового спору щодо відповідного нерухомого майна.

Станом на час подання ОСОБА_2 скарги до Міністерства юстиції України вже існував судовий спір щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:109:0302 площею 0, 1000 гата будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, згідно до п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України не мало права розглядати скаргу ОСОБА_2 . У цьому випадку питання законності рішень державних реєстраторів у сукупності з іншими обставинами справи має вирішуватися виключно в судовому порядку.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 серпня 2021 року у справі № 910/16115/20, від 25 жовтня 2022 року у справі № 910/13671/20, від 04 жовтня 2022 року у справі № 910/21222/20, від 26 вересня 2023 року у справі № 910/7611/22.

Відтак, наказ Міністерства юстиції України від 30 грудня 2020 року № 4583/5 підлягає скасуванню як такий, що прийнятий з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності позовних вимог в частині скасування наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2020 року № 4583/5.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив зобов`язати Міністерство юстиції України скасувати усі реєстраційні дії, що вчинені на виконання наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2020 року № 4583/5.

Так, відповідно до п. 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції передбачено, що у разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст забезпечує новий розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.

Враховуючи, що Міністерство юстиції України має провести повторний розгляд скарги з дотриманням Порядку, та після надходження рішення суду має забезпечити внесення відповідних відомостей до реєстрів, відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є передчасними.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість посилання суду першої інстанції на наявність судової справи за № 761/48383/19, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом вказаної справи є витребування із чужого незаконного володіння спірної земельної ділянки та будинку. Враховуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначене є підставою для відмови Міністерства юстиції України у задоволенні скарги ОСОБА_2 .

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 09 липня 2024 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст складено 20 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.Г. Музичко

В.І. Олійник