Рішення

від 20.12.2024 по справі 536/433/20

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/433/20

Провадження № 2/536/5/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Колотієвського О.О.,

За участю секретаря судового засідання Коваль В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПП «Агрофірма імені Т.Г. Шевченка» - про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява обґрунтована зокрема тим, що протоколом зборів уповноважених членів КСП «Дружба» с. Демидівка Кременчуцького району за № 3 від 05.04.1997 року, було затверджено список громадян, які мають право на отримання майнового паю, було включено ОСОБА_1 за № 78.

Відповідно до протоколу № 2 зборів уповноважених членів колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» с. Демидівка Кременчуцького району Полтавської області від 15.02.2000 року було затверджено додатковий список претендентів на земельну частку (пай) та список членів КСП, що мають право на майновий пай в кількості 446 осіб, було включено до вказаного списку осіб, що мають право на отримання майнового паю - ОСОБА_1 за № 78.

До списку осіб, які мають право на отримання майнового паю по кооперативу «Дружба» Кременчуцького району Полтавської області, затверджений зборами співвласників 13.10.2003 року, протокол № 4, було включено ОСОБА_1 за № 77.

Відповідно до протоколу № 13 засідання правління сільськогосподарського кооперативу «Дружба» с. Демидівка Кременчуцького району від 29.12.2003 року, на заяву ОСОБА_1 про виділення приміщення кормоцеху МТФ с. Гуньки в рахунок майнового паю, відповідно до якої було прийнято рішення надати приміщення кормоцеху МТФ № 1 в рахунок майнового паю.

Таким чином, ОСОБА_1 29.12.2003 року було передану у власність приміщення кормоцеху ферми АДРЕСА_1 .

Фактично ОСОБА_1 почав користуватися наданим йому в рахунок майнового паю - приміщення кормоцеху з січня 2004 року.

В 12 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладений письмовий договір купівлі - продажу 1/2 частини будівлі кормоцеху ферми за адресою АДРЕСА_1 .

Починаючи з дати укладання договору купівлі - продажу 1/2 частини будівлі кормоцеху ферми - 12.03.2007 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали спільно користуватися вказаною будівлею кормоцеху.

Натомість, державна реєстрація права власності на нерухоме майно - будівлі кормоцеху ферми за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведена не була.

Починаючи з березня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно, безперервно користуються будівлею кормоцеху, проводили капітальний та поточний ремонт, підтримувалася в належному стані прибудинкова земельна ділянка.

Сторонами порушувалося питання виділу їм земельної ділянки під будівлею кормоцеху.

На підставі вищевикладеного, просили суд ухвалити рішенням, яким:

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину будівлю кормоцеху ферми за адресою АДРЕСА_1 , за набувальною давністю. - визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину будівлю кормоцеху ферми за адресою АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Позивачі в судове засідання не з`явилися. Суду надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Суду надав заяву про розгляд справи без його участі. Крім цього, надав суду відзив на позов, який обґрунтовано зокрема тим, що в даному випадку не можна вважати володіння нерухомим майном, а саме будівлею кормоцеху ферми, на яку позивач просить визнати право власності за набувальною давністю добросовісним, оскільки власником даного майна є Приватне підприємство «Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка».

Так, рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.07.2010 року визнано право власності за Приватним підприємством «Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка» на будівлю кормоцеху ферми, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності №2707749 від 20.08.2010 виданого КП "Кременчуцьке міське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право приватної власності на будівлю кормоцеху ферми за Приватним підприємством «Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка».

Однак, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, як на підставу набуття ним права власності за набувальною давністю посилався на те, що він користувався даним майном з 2004 року на підставі протоколу №13 засідання правління сільськогосподарського кооперативу «Дружба», відповідно до якого було прийнято рішення надати приміщення кормоцеху МТФ №1 в рахунок майнового паю.

Проте, згідно протоколу загальних зборів співвласників майнових паїв КСП «Дружба» №4 від 13.11.2009 року загальні збори надали доручення Уповноваженому по майнових паях ОСОБА_3 перереєструвати дане майно і продати його згідно домовленостей. Приватним підприємством «Агрофірма ім. Т.Г, Шевченка» було придбано вищезазначене нерухоме майно за ціною 105 100,00 (сто п`ять тисяч сто гривень 00 коп) гривень на підставі договору купівлі-продажу від 20,11.2009 року, керуючись протоколом №1 від 20.04.2002 року. Даний факт був встановлений Кременчуцьким районним судом Полтавської області по справі № 2-845/10 від 23.07.2010 року.

Суд розглянувши матеріали справи, дав повну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, приходить наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що протоколом зборів уповноважених членів КСП «Дружба» с. Демидівка Кременчуцького району за № 3 від 05.04.1997 року, було затверджено список громадян, які мають право на отримання майнового паю, було включено ОСОБА_1 за № 78.

Відповідно до протоколу № 2 зборів уповноважених членів колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» с. Демидівка Кременчуцького району Полтавської області від 15.02.2000 року було затверджено додатковий список претендентів на земельну частку (пай) та список членів КСП, що мають право на майновий пай в кількості 446 осіб, було включено до вказаного списку осіб, що мають право на отримання майнового паю - ОСОБА_1 за № 78.

До списку осіб, які мають право на отримання майнового паю по кооперативу «Дружба» Кременчуцького району Полтавської області, затверджений зборами співвласників 13.10.2003 року, протокол № 4, було включено ОСОБА_1 за № 77.

Відповідно до протоколу № 13 засідання правління сільськогосподарського кооперативу «Дружба» с. Демидівка Кременчуцького району від 29.12.2003 року, на заяву ОСОБА_1 про виділення приміщення кормоцеху МТФ с. Гуньки в рахунок майнового паю, відповідно до якої було прийнято рішення надати приміщення кормоцеху МТФ № 1 в рахунок майнового паю.

Таким чином, ОСОБА_1 29.12.2003 року було передану у власність приміщення кормоцеху ферми АДРЕСА_1 .

Фактично ОСОБА_1 почав користуватися наданим йому в рахунок майнового паю - приміщення кормоцеху з січня 2004 року.

В 12 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладений письмовий договір купівлі - продажу 1/2 частини будівлі кормоцеху ферми за адресою АДРЕСА_1 .

Починаючи з дати укладання договору купівлі - продажу 1/2 частини будівлі кормоцеху ферми - 12.03.2007 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали спільно користуватися вказаною будівлею кормоцеху.

Натомість, державна реєстрація права власності на нерухоме майно - будівлі кормоцеху ферми за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведена не була.

Починаючи з березня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно, безперервно користуються будівлею кормоцеху, проводили капітальний та поточний ремонт, підтримувалася в належному стані прибудинкова земельна ділянка.

З цих підстав вважали за можливо визнати право власності за набувальною давністю, але з таким не може погодитись суд з огляду на таке.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані в ст.] Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятої в м.Рим 04.11.1950 року, що набрала чинності для України з 11.09.1997 року, яка є складовою її правової системи відповідно дост.9 Конституції України. Ця норма міжнародної Конвенції передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном; не допускає позбавлення тією чи Іншою особою свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

У Конституції України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головними з яких є принцип рівного визнання й захисту рівним чином усіх форм власності (статті 13, 14, 41).

Конституційні положення про право власності відображені в нормах діючого законодавства, зокрема в статті 344 ЦК України, якою встановлені правила застосування набувальної давності як одного зі способів набуття права власності.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях.

Відповідно до ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи із змісту вказаної статті, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність, відсутність інших осіб, які претендують на це майно, відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Згідно із ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Згідно п.п.9, 11, 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник.

З наведеного можна зробити висновок, що встановлюючи, чи є володіння добросовісним, насамперед слід встановити, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Згідно роз`яснень, що містяться у п.6 узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 28.01.2013 року за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Тому в даному випадку не можна вважати володіння нерухомим майном, а саме будівлею кормоцеху ферми, на яку позивач просить визнати право власності за набувальною давністю добросовісним, оскільки власником даного майна є Приватне підприємство «Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка».

Так, рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.07.2010 року визнано право власності за Приватним підприємством «Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка» на будівлю кормоцеху ферми, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності №2707749 від 20.08.2010 виданого КП "Кременчуцьке міське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право приватної власності на будівлю кормоцеху ферми за Приватним підприємством «Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка».

Однак, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, як на підставу набуття ним права власності за набувальною давністю посилався на те, що він користувався даним майном з 2004 року на підставі протоколу №13 засідання правління сільськогосподарського кооперативу «Дружба», відповідно до якого було прийнято рішення надати приміщення кормоцеху МТФ №1 в рахунок майнового паю.

Проте, згідно протоколу загальних зборів співвласників майнових паїв КСП «Дружба» №4 від 13.11.2009 року загальні збори надали доручення Уповноваженому по майнових паях ОСОБА_3 перереєструвати дане майно і продати його згідно домовленостей. Приватним підприємством «Агрофірма ім. Т.Г, Шевченка» було придбано вищезазначене нерухоме майно за ціною 105 100,00 (сто п`ять тисяч сто гривень 00 коп) гривень на підставі договору купівлі-продажу від 20,11.2009 року, керуючись протоколом №1 від 20.04.2002 року. Даний факт був встановлений Кременчуцьким районним судом Полтавської області по справі № 2-845/10 від 23.07.2010 року.

За змістом ч.1 ст.344 ЦК України, позивач має довести окрім безперервності, відкритості і давності володіння нерухомим майном, щодо якого у нього відсутні підстави для володіння і набуття права власності, ще й інші обставини, які мають суттєве значення для справи, зокрема добросовісність володіння, відсутність інших осіб, які претендують на спірне майно. Тобто, володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Керуючись ст.ст.335, 344 ЦК України, ст.ст. 76, 258-259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПП «Агрофірма імені Т.Г. Шевченка» - про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський