Рішення

від 19.12.2024 по справі 917/1154/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024

Справа № 917/1154/24

Суддя Погрібна С.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного підприємства "Галактика", просп. Полтавський, 281, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", вул. Чумацький шлях, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010

про стягнення коштів,

без виклику сторін,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Галактика" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 248/1 від 05.09.2016, а саме: 51 571,06 грн - основного боргу, 47 604,31 грн - пені, 16 435,04 грн - інфляційних, 3 560,45 грн - 3% річних.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами частини 3 статті 165 ГПК України, з додатками, передбаченими частинами 6, 7 статті 165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченої приписами частини 4 статті 250 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання суду (за бажанням) клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 15 днів з дня вручення даної ухвали; роз`яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 ГПК України).

Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі, що направлялась відповідачу за вказаною у позові адресою, повернулась з відміткою про вручення, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням.

Згідно відомостей з ЄДР відповідач зареєстрований за вказаною у позові адресою.

Проте у встановлений судом строк відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов. Клопотання про продовження строку на подання відзиву в матеріалах справи відсутнє.

Відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄІСІТС (а.с. 73).

Станом на дату прийняття рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановлено обставини.

Рішення виноситься суддею з урахуванням строку перебування у тривалій відпустці.

Відповідно до частини 2 статті 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

05 вересня 2016 року між Приватним підприємством «Галактика» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (відповідач), було укладено Договір поставки № 248/1 (Договір, а.с. 7-8).

Згідно з Розділом 7 Оплата за вищевказаним Договором проводиться у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок на умовах післяплати, розрахунок проводиться виключно у національній валюті. До ціни товару включено 20% ПДВ та вартість транспортування.

Також, сторонами підписано Додаткову угоду від 05.09.2016 (а.с. 9), якою дійшли взаємної згоди до визначення строків оплати по переліку товарів: 1. Мінеральна вода ПАТ «ІДС» - 14 календарних днів; 2. Продукти харчування, товари для тварин ТОВ «Нестле Україна» - 14 календарних днів; 3. Кондитерські вироби, жувальні гумки, товари для тварин ТОВ «Марс Україна» - 14 календарних днів; 4. Пиво, енергетичні напої ПАТ «САН Інбев Україна» - 14 календарних днів.

Відповідно до видаткових накладних №№ 22R00-0159251, 22R00-0158135, 22R00-0162811, 22R00-0165383, 22R00-0165798, 22R00-0111516, 22R0-0140413, 22R00-0154610, 22R00-0129715, 22R00-0139512, 22R00-0165662, 22R00-0162562, 22R00-0141962, 22R00-0165668, 22R00-0128921, 22R00-0131186, 22R00-0137260, 22R00-0137257, 22R00-0153272, 22R00-0145983, 22R00-0145585, 22R00-0162079, 22R00-0149271, 22R00-0148501, 22R00-0151495, 22R00-0146639, 22R00-014643, 22R00-0147482, 22R00-0135105, 22R00-0147410, 22R00-0160284, 22R00-0138810, 22R00-0140908,22R00-0141189, 22R00-0150130, 22R00-0126810, позивачем було відвантажено відповідачу товару на загальну суму з урахуванням ПДВ 51 570,06 грн (а.с. 15-55).

Товар був доставлений відповідачу за адресами, вказаними у видаткових накладних.

Отже, позивач свої зобов`язання, погоджені Договором поставки виконав належним чином та у встановлений строк.

Повний розрахунок мав бути проведений відповідачем протягом 14-ти календарних днів, тобто до 09.03.2022 включно, однак, як вказує позивач оплата відповідачем проведена не була, чим ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» порушив господарські зобов`язання, що завдає шкоду законним правам та інтересам Приватного підприємства «Галактика».

Так, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 51 571,06 грн.

Відповідачем не спростовано викладене вище, докази оплати за отриманий Товар в матеріалах справи відсутні.

Вказані обставини стали приводом для звернення до суду з цим позовом.

Оскільки останній товар було відвантажено 23.02.2022, то днем оплати товару є 09.03.2022, тобто з 10.03.2022 розпочалося порушення відповідачем договірних зобов`язань.

Окрім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 47 604,31 грн - пені (на підставі п. п. 9.2 Договору), 16 435,04 грн - інфляційних, 3 560,45 грн - 3% річних ( на підставі статті 625 ЦК України).

З`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, при цьому врахувавши наступне.

Згідно з приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу (далі - ГК України), однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Поставка позивачем Товару відповідачу, відповідно до умов Договору, підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростовано.

Вимога позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 51 571,06 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків оплати отриманого Товару.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до п. 9.2. Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого Товару, Покупець сплачує Постачальнику незалікову пеню у розмірі подвійної облікової Ставки - Національного банку України від загальної суми заборгованості за весь період прострочення та до фактичного надходження коштів на розрахунковий рахунок або надходження в касу Постачальника.

На підставі вказаного пункту Договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача 47 604,31 грн пені.

Відповідач факт допущення прострочення виконання обов`язку з оплати вартості поставленого Товару не спростував, доказів протилежного суду не надав.

Відповідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом.

На підставі статі 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано до стягнення 16 435,04 грн - інфляційних, 3 560,45 грн - 3% річних.

При цьому, позивачем проведено розрахунок заявлених сум починаючи з 09.03.2022, в той час як прострочення зобов`язання почалось з 10.03.2022.

Однак, суд здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних встановив, що розмір останніх перевищує розмір заявлених, а відтак суд не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 47 604,31 грн - пені (на підставі п. п. 9.2 Договору), 16 435,04 грн - інфляційних та 3 560,45 грн - 3% річних (на підставі статті 625 ЦК України), тобто в повному обсязі.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Чумацький шлях, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Приватного підприємства "Галактика" (просп. Полтавський, 281, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 32860442) 51 571,06 грн основного боргу, 47 604,31 грн пені, 16 435,04 грн інфляційних, 3 560,45 грн 3% річних та 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення підписано 19.12.2024.

СуддяПогрібна С.В.

Суддя Погрібна С.В.