Рішення

від 19.12.2024 по справі 921/631/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 грудня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/631/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Тербудкомплект", вул. Бродівська, буд.60, каб. 5, м. Тернопіль, 46020

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюшенея", вул. Українська, 36, офіс 5, м. Шумськ, Кременецький район, Тернопільська область, 47101

про стягнення 279 376,60 грн.

за участі представників:

позивача: адвокат Веприк Тарас Михайлович;

відповідача: не прибув

Відповідно до статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальність "Тербудкомплект" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою, поданою через систему "Електронний суд", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюшенея" про стягнення 279 376,60 грн, в тому числі: 155 733,50 грн основний борг, 94 014,60 грн інфляційні нарахування, 20 232,59 грн 3% річних та 9 395,91 грн пеня.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору підряду №191002-01Б від 02.10.2019 в частині своєчасної та повної оплати вартості виконаних будівельно-монтажних робіт, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, стягнення якої, із урахуванням інфляційних нарахувань, 3% річних та пені є предметом розгляду у цій справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07 листопада 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання у цій справі на 02 грудня 2024 року о 12:30 год. Крім того, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 08 листопада 2024 року задоволено заяву б/н від 08.11.2024 року (вх. №8568 від 08.11.2024) адвоката Веприка Тараса Михайловича, як представника Товариства з обмеженою відповідальність "Тербудкомплект", про надання йому доступу до електронної справи №921/631/24 в системі "Електронний суд".

В судовому засіданні 02 грудня 2024 року, враховуючи неявку представника відповідача, суд відклав судове засідання на 19 грудня 2024 року об 11:00 год., в межах строку, визначеного ст.248 ГПК України, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представника позивача повідомлено під розписку, а відповідача повідомлено відповідною ухвалою суду.

В судове засідання прибув представник позивача адвокат Веприк Т.М., який підтримав заявлені вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Додатково повідомив суду про те, що на час розгляду справи в суді заявлена до стягнення заборгованість відповідачем не сплачена. Також представник зазначив, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у цій справі будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (відповідна заява також міститься у позовній заяві).

Відповідач участь свого представника в жодному судовому засіданні у цій справі не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Жодних заяв, клопотань, відзиву на позов від останнього суду не надходило.

Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії (ч.4 ст.120 ГПК України).

Згідно з ч.5 ст.6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Слід зазначити, що оскільки у відповідача є зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, процесуальні документи у справі (ухвали суду від 07.11.2024 та від 02.12.2024) надсилались до його електронного кабінету (довідки про доставку електронних листів долучено до матеріалів справи).

Отже, судом виконано процесуальні вимоги щодо належного та своєчасного повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду справи. При цьому явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 1 ст. 178 ГПК України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.2 ст. 178 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору та зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд визнав за можливе розглянути спір у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Під час розгляду справи судом заслухано представника позивача та досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

19 грудня 2024 року справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч.6 ст. 233 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

02 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дюшенея" (як Замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тербудкомплект" (Підрядник) укладено Договір №191002-01Б підряду (надалі Договір).

Згідно з п. 2.1. Договору, Замовник доручає, а Підрядник в межах договірної ціни зобов`язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами організувати та здійснити на умовах цього Договору роботи по влаштуванню даху, та здати їх Замовнику, а Замовник в свою чергу зобов`язується прийняти й оплатити вартість виконаних Підрядником робіт відповідно до умов цього Договору.

У пункті 3.1. Договору Сторони погодили, що договірна ціна робіт згідно Договору визначається на підставі попередніх кошторисів, оформлених додатками до Договору, і становить 155 733,50 грн.

Відповідно до п. 3.4. Договору, фактична вартість виконаних робіт визначається і фіксується в Актах виконаних робіт.

Пунктами 4.1., 4.2 Договору передбачено, що обов`язком Замовника є безперервне i своєчасне фінансування будівництва об`єкту та проведення відповідних розрахунків з Підрядником за виконані роботи. Розрахунки по цьому Договору здійснюються в безготівковому порядку.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що Замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі проміжних актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін в разі виставлення їх Підрядником.

Оплата виконаних робіт здійснюється на протязі п`яти банківських днів після підписання відповідного акту (пп. 4.4.1 Договору).

Відповідно до п.п. 11.1, 11.2 Договору Підрядник виконує роботи у відповідності з проектною документацією, будівельними нормами і правилами.

Замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і ціни виконаних робіт проекту, кошторису, будівельним нормам і правилам, а матеріалів, конструкцій, виробів державним стандартам і технічним умовам.

Здавання-приймання виконаних на об`єкті робіт здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється остаточним актом виконаних робіт. З моменту підписання остаточного акту виконаних робіт Замовник відповідає за збереження виконаних робіт (п.15.1 Договору).

Здача-приймання виконаних робіт здійснюється за проміжними (остаточним) актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт (п.15.4 Договору).

Пунктом 17.1. Договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань Сторони несуть матеріальну відповідальність в межах визначених даним Договором, а у випадках не передбачених ним, чинним законодавством України.

За прострочення строку оплати Замовник оплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочення (пп. 17.1.2).

У п.18.1 Договору сторони погодили, що останній діє протягом двох років.

Додатком №1 до Договору №191002-01Б підряду від 02.10.2019, а саме Попереднім кошторисом до Договору "Влаштування даху в приміщенні прибудови за адресою: Тернопільська обл., Шумський р-н, с. Онишківці, вул. Центральна, 98Г, для ТОВ "Дюшенея" передбачено загальну вартість робіт та необхідних матеріалів в сумі 215 733,50 грн.

Як вказує позивач, ТОВ "Тербудкомплект" свої обов`язки за Договором виконало в повному обсязі, а саме влаштувало дах в приміщенні прибудови за адресою Тернопільська обл., Шумський р-н, с. Онишківці, вул. Центральна, 98Г, про що сторони склали Акт здачі-приймання робіт за №38 від 30.06.2020 на суму 155 733,50 грн, який підписано сторонами без зауважень.

Також, за результатами виконання робіт та на виконання приписів Податкового кодексу України, ТОВ "Тербудкомплект" склало та зареєструвало податкову накладну за №27 від 30.06.2020, на підставі чого ТОВ "Дюшенея" сформовано податковий кредит в сумі 25955,58 грн.

Проте ТОВ "Дюшенея" своєчасно, з врахуванням п. 4.4.1. Договору, до 06 липня 2020 року включно (оскільки 05 липня 2020 року був вихідний день неділя) не здійснило оплату за виконані Підрядником роботи в сумі 155 733,50 грн з ПДВ, в повному обсязі.

Позивач також направив відповідачу претензію №03/10-24/1 від 03.10.2024 (яку останній отримав 05.10.2024), у якій просив негайно оплатити заборгованість в загальній сумі 275264,63 грн, з яких 155 733,50 грн (основний борг), 90 323,74 грн (інфляційні втрати), 19811,34 грн (3% річних), 9 396,05 грн (подвійна облікова ставка НБУ).

Натомість, відповідач жодним чином не відреагував на претензію позивача, заборгованості не оплатив, що спонукало ТОВ "Тербудкомплект" звернутись до господарського суду з цим позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 ЦК України зазначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 1 статті 853 ЦК України вказано, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з положеннями статті 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконав свої обов`язки за Договором щодо виконання робіт по влаштуванню даху в приміщенні прибудови за адресою Тернопільська обл., Шумський р-н, с.Онишківці, вул. Центральна, 98Г, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт за №38 від 30.06.2020 на суму 155 733,50 грн, який підписано сторонами без будь-яких зауважень.

Частиною 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Слід зазначити, що пунктом 4.4. Договору визначено, що Замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі проміжних актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін в разі виставлення їх підрядником.

Оплата виконаних робіт здійснюється на протязі п`яти банківських днів після підписання відповідного акту (пп. 4.4.1 Договору).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, і відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що на певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка, неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказує позивач, відповідач зобов`язаний був оплатити за виконані Підрядником роботи в сумі 155 733,50 грн з ПДВ, з врахуванням п. 4.4.1. Договору, до 06 липня 2020 року включно (оскільки 05 липня 2020 року був вихідний день неділя), проте своєчасно не здійснив оплату таких робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у вказаній сумі.

Наявність заборгованості ТОВ "Дюшенея" перед позивачем станом на 31.12.2021 також підтверджується складеним та підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період січень 2020 року грудень 2021 року.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частинами 1-3 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За змістом ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що відповідач відзиву на позов не подав, викладені у позовній заяві обставини у встановленому порядку не спростував. Матеріали справи не містять доказів в підтвердження відсутності на час розгляду справи заявленого до стягнення основного боргу за виконані роботи за Договором підряду №191002-01Б від 02.10.2019 та згідно з Актом здачі-приймання робіт №38 від 30.06.2020 в сумі 155 733,50 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 155 733,50 грн основного боргу за виконані роботи підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та не оспорені відповідачем.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із неналежним виконанням договірних умов, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст.625 ЦК України: 94 014,60 грн інфляційних втрат (за період з липень 2020 року вересень 2024 року) та 20 232,59 грн 3% річних (за період з 07.07.2020 по 04.11.2024), нарахованих на суму боргу 155 733,50 грн.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача 94 014,60 грн інфляційних втрат та 20 232,59 грн 3% річних, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання також може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі.

Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі №910/2031/16, від 10.04.2018 у справі №916/804/17 та від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Як вже зазначалось вище, в пункті 17.1 Договору сторони передбачили, що за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань Сторони несуть матеріальну відповідальність в межах визначених даним Договором, а у випадках не передбачених ним, чинним законодавством України.

За прострочення строку оплати Замовник оплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочення (пп. 17.1.2).

У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі №910/13575/20).

Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (постанова Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №910/6379/14 (провадження №3-53гс15).

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

У постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

Позивач просить стягнути з відповідача 9395,91 грн пені, нарахованої відповідно до пп. 17.1.2 Договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 07.07.2020 по 06.01.2021, від суми боргу 155 733,50 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що така розрахована арифметично вірно, а відтак підлягає до задоволення у заявленій сумі 9395,91 грн.

Поряд з цим, враховуючи обставини цієї справи, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (зокрема, до вимоги про стягнення пені та штрафу) тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також, відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2" №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями) №1236 від 09.12.2020, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.

У той же ж час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №651 від 27.06.2023, на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023.

24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно із Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Згідно з п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Станом на дату ухвалення рішення у цій справі правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність "Тербудкомплект" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюшенея" 155 733,50 грн основного боргу, 94 014,60 грн інфляційних нарахувань, 20 232,59 грн 3% річних та 9 395,91 грн пені, підлягають до задоволення в повному обсязі як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не оспорені у встановленому порядку відповідачем.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 3352,52 грн, з урахуванням ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", оскільки позовну заяву подано в електронній формі.

Керуючись статтями 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 178, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюшенея" (вул. Українська, 36, офіс 5, м. Шумськ, Кременецький район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 41209479) на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Тербудкомплект", вул. Бродівська, буд.60, каб. 5, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 39722925):

- 155 733 (сто п`ятдесят п`ять тисяч сімсот тридцять три) грн 50 коп. основного боргу;

- 94 014 (дев`яносто чотири тисячі чотирнадцять) грн 60 коп. інфляційних нарахувань;

- 20 232 (двадцять тисяч двісті тридцять дві) грн 59 коп. 3% річних;

- 9 395 (дев`ять тисяч триста дев`яносто п`ять) грн 91 коп. пені;

- 3352 (три тисячі триста п`ятдесят дві) грн 52 коп. судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20.12.2024.

Суддя Н.В. Охотницька