Рішення

від 09.12.2024 по справі 922/2993/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024м. ХарківСправа № 922/2993/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження", м. Київ до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків про стягнення 5523351,73 грн. за участю представників сторін:

позивача - Чепурна А.Ю.

відповідача - Бакулін А.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження", м. Київ звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків, в якій просить стягнути з відповідача 3448245,30 грн основного боргу, 2048857,45 грн інфляційних витрат та 203679,50 грн 1% річних за договором поставки №238/07-604-ВК від 17 липня 2019 року. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засідання на 30 вересня 2024 року о 13:20 годин.

11 вересня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" подано заяву (вхідний №22878) про вступ у справу представника, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

18 вересня 2024 року через систему "Електронний суд", Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" подано відзив (вхідний № 23568) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

19 вересня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" подано відповідь (вхідний №23715) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

25 вересня 2024 року через систему "Електронний суд", Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" подано заперечення (вхідний № 24081), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

27 вересня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" подано заперечення (вхідний №24300), які суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 30 вересня 2024 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 29 жовтня 2024 року о 13:20 годин.

04 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" подано заяву (вхідний №24935) про зменшення розміру позовних вимог.

28 жовтня 2024 року внаслідок обстрілу було пошкоджено будівлю Держпрому та приміщення, в яких знаходиться Господарський суд Харківської області. У зв`язку зі значними руйнуваннями, відсутністю світла та умов для проведення судових засідань, усі судові засідання 29 жовтня 2024 року не відбулися.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 листопада 2024 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 02 грудня 2024 року та призначено підготовче засідання на 19 листопада 2024 року 13:20 годин.

Щодо заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач має право до закінчення підготовчого засідання збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підставу позову, шляхом подання письмової заяви. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Протокольною ухвалою суду від 19 листопада 2024 року, на підставі статті 46 Господарського процесуального кодексу України з огляду на зазначене вище, беручи до уваги додержання позивачем процедури звернення з даною заявою (заяву підписано повноважним представником та надано докази її направлення відповідачу), стадію розгляду (підготовче провадження) прийнято дану заяву позивача до розгляду та на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 грудня 2024 року о 14:40 годин.

Протокольною ухвалою суду від 02 грудня 2024 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 09 грудня 2024 року о 14:40 годин.

Представник позивача у судовому засіданні та у відповіді на відзив підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні, у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (позивачем, постачальником) та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" (відповідачем, замовником) (колишня назва Державне підприємство "Завод "Електроважмаш") було укладено договір поставки №238/07-604-ВК.

Згідно пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити продукцію партіями у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку передбаченому цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року №1749 зазначаються у Специфікації №1 (додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно пункту 1.3. договору замовлення на поставку продукції повинна бути оформлено замовником у формі листа, який включає в себе найменування, кількість та термін поставки продукції, згідно пункту 2.1. договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник здійснює поставку продукції партіями протягом 30 календарних днів, з моменту направлення письмового листа замовника, згідно з пунктом 1.3. цього договору.

Згідно пункту 2.2. договору передача продукції здійснюється на складі замовника за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299.

Відповідно до пункту 3.1. договору загальна вартість цього договору складає 74088498,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 12348083,00 грн.

Згідно пункту 4.1. договору розрахунки за партію продукції здійснюються замовником шляхом оплати за фактично отриману партію продукції на протязі 60 календарних днів від дня поставки на склад замовника.

Відповідно до пункту 4.2. рахунок виставляється постачальником протягом 3 днів на підставі письмової заявки замовника.

Згідно пункту 4.3. договору при відвантаженні продукції постачальник надає замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну. У разі неправильного заповнення документів оплата замовником не проводиться, документи повертаються постачальнику для переоформлення. У разі затримки належним чином оформлених документів замовник має право перенести термін оплати пропорційно кількості днів прострочення їх надання. відповідальність за несвоєчасну оплату замовник в даному випадку не несе.

Відповідно до пункту 4.4. договору при відшкодуванні витрат замовнику, постачальник зобов`язаний зазначити посилання на документи, на підставі яких здійснюється відшкодування.

Згідно пункту 5.1. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату продукції на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 9.5. договору за порушення строку оплати продукції, передбаченим цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Загальна вартість поставленого позивачем згідно договору товару становить 9789442,50 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних.

Матеріали справи свідчать про те, що Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" було оплачено товар на суму у розмірі 6288168,06 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та платіжними інструкціями.

Також Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" було здійснено повернення товару на загальну суму у розмірі 53029,14 грн.

Претензій щодо якості та кількості товару позивачу від Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" не надходили.

Таким чином заборгованість Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" перед позивачем за договором поставки № поставки №238/07-604-ВК від 17 липня 2019 року складає суму у розмірі 3448245,30 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3448245,30 грн основного боргу слід задовольнити.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем 1918988,61 грн інфляційних витрат та 156117,82 грн 1% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних витрат дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1918988,61 грн інфляційних витрат, 156117,82 грн 1% річних, є такими, що підлягають задоволенню.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на форс-мажорні обставини з огляду на наступне.

24 лютого 2022 року РФ було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим з 24 лютого 2022 року згідно з Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України №2263-IX від 22 травня 2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 вересня 2023 року по справі №910/7679/22 зазначив, що Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія РФ проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (непереборної сили). Вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Також, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі №910/8580/22 зазначено, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Слід зазначити, що настання обставин непереборної сили (форс-мажору) може бути підставою для звільнення боржника лише від відповідальності за невиконання зобов`язання (зокрема, від сплати неустойки тощо), а не від обов`язку виконати саме основне зобов`язання перед позивачем - в даному випадку сплати відповідачем грошових коштів за поставлений позивачем за договором товар.

Згідно статті 218 Господарського кодексу України, статті 617 Цивільного кодексу України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2022 року (заява № 59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не може бути підставою для відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 82850,27 грн.

Разом з тим, пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку, позивач реалізуючи можливості, які закладені в основі господарського процесуального законодавства України, виявив бажання на повернення з Державного бюджету України, сплаченого судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, беручи до уваги норми статті 123 та пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку про повернення позивачу з Державного бюджету 2661,46 грн судового збору, про що буде постановлена окрема ухвала.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр.-т. Героїв Харкова, буд. 199, ідентифікаційний код 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 1 офіс 400, ідентифікаційний код 35141676) 3448245,30 грн основного боргу, 1918988,61 грн інфляційних витрат, 156117,82 грн 1% річних та 82850,27 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету зайво сплачений судовий збір у розмірі 2661,46 грн, про що постановити окрему ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "19" грудня 2024 р.

СуддяП.В. Хотенець