Рішення

від 10.12.2024 по справі 924/942/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа № 924/942/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах:

1. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький

2. Міністерства освіти і науки України м. Київ

до 1. Державного навчального закладу "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти" селище Ярмолинці Хмельницького району Хмельницької області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарта - Сервіс" м. Хмельницький

про визнання недійсним договору від 18.04.2024 та зобов`язання звільнити земельну ділянку

Учасники процесу:

прокурор: Юхимчук М.О., діє на підставі службового посвідчення № 079075 від 27.02.2024

позивач 1: Ціліцінська В.В., діє на підставі виписки з ЄДР

позивач 2: не з`явився

відповідач 1: Галзман І.В., діє на підставі посадової інструкції, довіреності № 68 від 25.10.2024

відповідач 2: не з`явився

В підготовчому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 21.10.2024 надійшла позовна заява керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах:1. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, 2. Міністерства освіти і науки України до 1. Державного навчального закладу "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарта - Сервіс" про визнання недійсним договору № б/н від 18.04.2024 та зобов`язання ТОВ "Дарта-Сервіс" звільнити земельну ділянку площею 125 га, що розташована за межами населеного пункту с.Говори на території Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказує, що ДНЗ "Ярмолинецький АЦПТО" є державною організацією (установою, закладом), заснованим на державній власності і підпорядкованим Міністерству освіти і науки України, і є підзвітним йому. На підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ№333975 та серія ЯЯ№333976 у Говорського професійного аграрного ліцею, правонаступником якого є відповідач 1, знаходиться земельна ділянка площею 54,0450 га та 152,4220 га, цільове призначення яких для дослідних та навчальних цілей. Вказані ділянки є власністю держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. 18.04.2024 між відповідачами був укладений договір, який, як вказує прокурор, суперечить вимогам чинного законодавства та укладений з перевищенням повноважень директора. З аналізу оспорюваного договору вбачається, що останній укладався як договір про надання послуг з метою приховати фактично існуючі відносини оренди між його сторонами. За своєю правовою природою договір від 18.04.2024 не є договором про надання послуг, оскільки навчальний заклад фактично передав земельну ділянку, права розпоряджатись якою не має, а ТОВ "Дарта-Сервіс" здійснює господарську діяльність на землі, що перебуває в постійному користуванні ДНЗ "ЯАЦПО". Таким чином, за змістом договору між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі. Тому положення оспорюваного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі. Зазначає, що земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування. Оспорюваний договір є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", укладений неуповноваженою стороною та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України. Оскільки позивачі не вживали дій, спрямованих на захист інтересів держави, то керівник Летичівської окружної прокуратури на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою від 22.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/942/24 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10:00 год. 19 листопада 2024 року.

Відповідач 1 надіслав до суду клопотання про закриття провадження у справі №92 від 18.11.2024, в якому повідомив про укладення між відповідачами угоди про розірвання спірного договору. Керуючись п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, просив закрити провадження у справі №924/942/24, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Відповідач 2 також надіслав клопотання, в якому не визнає позовні вимоги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Звертає увагу, що 14.11.2024 між сторонами договору укладено угоду про розірвання договору від 18.04.2024, відповідно до якої сторони не мають одна до одної претензій та не пов`язують себе будь-якими зобов`язаннями.

В підготовчому засіданні 19.11.2024 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11:00 год. 10 грудня 2024 року, про що постановлено ухвали із занесенням до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 10.12.2024 суд постанови ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про задоволення клопотання відповідача 1 про долучення доказів від 26.11.2024 та прийняв до розгляду додаткові докази.

Прокурор в судовому засіданні 10.12.2024 підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві та не заперечувала щодо закриття провадження у справі в частині вимог керівника Летичівської окружної прокуратури про зобов`язання звільнити земельну ділянку. Разом з тим, у надісланих до суду запереченнях на клопотання від 29.11.2024 прокурор вказав, що спірний договір не містить ознак ні договору про спільну діяльність, ні договору підряду, ні договору про надання послуг, а також не є змішаним договором. При цьому, предметом спірного договору є використання земельної ділянки та отримання навчальним закладом плати від сільськогосподарського товаровиробника в сумі 687500,00 грн. Таким чином, навчальний заклад фактично усунувся від права самостійно господарювати на земельній ділянці та надав право її обробітку іншій особі. Прокурор звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц, з огляду на яку відсутні підстави для задоволення заяви відповідача 1 про закриття провадження у даній справі в частині визнання недійсним договору від 18.04.2024.

Представник позивача 1 в судовому засіданні та в додаткових поясненнях від 29.10.2024 підтримала позовні вимоги у повному обсязі та повідомила, що погоджується з прокуратурою у тому, що спірний договір містить усі істотні умови договору оренди землі, оскільки об`єктом зазначеної угоди є саме земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні відповідача 1. Тому вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач 2 для участі в судовому засіданні не з`явився, до суду надіслав пояснення від 08.11.2024, в яких просив здійснювати розгляд даної справи без участі представника Міністерства. Вказує, що аналізуючи умови спірного договору від 18.04.2024 вбачається, що за договором фактично відбулось розпорядження земельною ділянкою державної форми власності неповноважним суб`єктом ДНЗ "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти", земельна ділянка використовується ТОВ "Дарта-Сервіс" для вирощування та збирання сільськогосподарської продукції, спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме статтям 92, 95, 96 Земельного кодексу України, а також не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі частини першої-другої та п`ятої статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Більш того, за змістом оспорюваного договору між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов оспорюваного договору вбачається, що навчальний заклад фактично передав земельну ділянку, права розпоряджатися якою не має, ТОВ "Дарта-Сервіс", яке здійснює господарську діяльність на землі, тому положення договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі. Позивач 2 звертає увагу, що ДНЗ "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти" інформацію щодо земельних ділянок, які перебувають на праві постійного користування у закладу освіти, їх обробітку, в тому числі іншими юридичними/фізичними особами не внесло. Міністерство не погоджувало укладання договору від 18.04.2024 б/н, так як відповідна інформація у Міністерстві відсутня. Вказує, що у постійного користувача ДНЗ "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти" відсутні повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, у тому числі вчинення правочинів щодо передачі права користування нею іншим суб`єктам господарювання. З умов спірного договору вбачається, що ДНЗ "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти", взявши на себе зобов`язання надати ТОВ "Дарта-Сервіс" земельну ділянку для вирощування та збирання товарної сільськогосподарської продукції, фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надав право обробки земельної ділянки та збору врожаю ТОВ "Дарта-Сервіс", тим самим розпорядився земельною ділянкою за відсутності повноважень на передачу наданої йому в постійне користування землі в оренду іншим особам. Таким чином, договір від 18.04.2024 б/н суперечить вимогам статей 92, 95 Земельного кодексу України та підлягає визнанню недійсним. Тому позивач 2 просив задовольнити позов.

Відповідач 1 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив закрити провадження у справі.

Відповідач 2 не направив повноважного представника для участі в судовому засіданні 10.12.2024, у надісланому до суду клопотанні від 19.11.2024 не заперечував проти розгляду справи без його участі.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Відповідно до державних актів на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №333975 та серії ЯЯ №333976 від 08.11.2011, Говорський професійний аграрний ліцей є постійним користувачем земельних ділянок площею 54,0450 га та 152,4220 га відповідно, що знаходяться: Хмельницька обл., Віньковецький р-н, Говорівська сільська рада, "за межами населеного пункту". Цільове призначення земельних ділянок для дослідних і навчальних цілей.

Між Державним навчальним закладом "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти", який є правонаступником Говорського професійного аграрного ліцею (далі - навчальний заклад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарта - Сервіс" (далі - сільськогосподарський товаровиробник) укладено договір від 18.04.2024, згідно з п. 1.1 якого навчальний заклад та сільськогосподарський товаровиробник з метою забезпечення ефективного та раціонального використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 125 га, яка розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Говори, що належить навчальному закладу, домовились об`єднати зусилля для надання послуг:

- вирощування сільськогосподарських культур;

- надання інших послуг та допомоги у сфері сільського господарства;

- надання послуг та допомоги в організації виробничого навчання та виробничої практики учнів з професії "тракторист - машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар з ремонту сільськогосподарської техніки";

- впровадження у навчально - виробничий процес передових, новітніх сільськогосподарських технологій;

- стажування викладачів та майстрів виробничого навчання з метою отримання практичних навичок по вирощуванню сільгоспкультур, їх ефективному та раціональному використанню, збереженню та відтворенню родючості грунтів із залученням педагогічного персоналу та учнів навчального закладу.

Відповідно до п. 1.2 договору результатом укладання цього договору є здобуття практичних навичок і знань учнями, слухачами, а результатом виконаних робіт за даним договором є вирощений та зібраний урожай озимих та ярих сільськогосподарських культур, перелік та обсяги яких погоджуються сторонами.

За умовами п. 1.3 договору навчально-виробничий процес та практична підготовка здобувачів освіти здійснюється на базі навчального закладу шляхом виробництва (вирощування) сільськогосподарської продукції на земельній ділянці із залучення педагогічного персоналу та учнів навчального закладу.

Виробництво (вирощування) сільськогосподарської продукції здійснюється на частині земельної ділянки відповідно до визначеної план-схеми контурів обробітку землі площею 125 га, яка знаходиться на території Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області та перебуває у постійному користуванні навчального закладу на підставі державного акту серія ЯЯ 333975 від 08 листопада 2011 року та серії ЯЯ № 333976 від 08 листопада 2011 року, які зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 682060003000001, №682060003000003 із залученням педагогічного персоналу та учнів навчального закладу (п. 1.4 договору).

Пунктом 1.5 договору визначено, що вирощення сільськогосподарської продукції за цим договором не позбавляє навчальний заклад права користування земельною ділянкою та не надає прав користувача земельної ділянки сільськогосподарському товаровиробнику, так як земля не передається в оренду чи власність. Навчальний заклад і товаровиробник мають право вільного доступу до земельної ділянки.

Згідно з п. 1.6 договору цей договір не є спільною діяльністю чи підрядом. Передача прав користування, чи управління земельною ділянкою за даним договором не відбувається, тобто залишається у постійного землекористувача земельної ділянки.

Пунктом 2.1 договору визначені обов`язки сільськогосподарського товаровиробника, зокрема:

2.1.1. Надати послуги по вирощуванню сільськогосподарських культур на вказаній у пункті 1.4 площі.

2.1.2. Обробіток земельних площ для вирощування сільськогосподарських культур проводити власною сільськогосподарською технікою, насінням, гербіцидами та міндобривом. Для цього забезпечити:

- придбання високоякісного репродуктивного насіння, якісних добрив, паливно - мастильних матеріалів, засобів для захисту рослин від шкідників та іншого, яке необхідне для виконання умов цього договору;

- підготовку площ для виконання сільськогосподарських робіт з виконанням заходів поліпшення та збереження природно - ресурсного потенціалу земель;

- здійснення комплексу сільськогосподарських робіт в межах земельних ділянок, доступ до яких надано договором.

2.1.3 При виконанні умов даного договору сільськогосподарський товаровиробник зобов`язаний додержуватися встановлених норм діючого законодавства стосовно охорони навколишнього природного середовища та охорони земель, захисних смуг, санітарних і протипожежних норм та правил техніки безпеки.

2.1.5 На вимогу навчального закладу надавати інформацію про хід і якість робіт, що виконуються в межах реалізації даного договору.

2.1.6 Провести розрахунки відповідно до умов договору.

2.1.7 Надати послуги з організації виробничого навчання, виробничої практики учнів та слухачів, а також стажування майстрів виробничого навчання з відповідних професій під час виконання комплексу агротехнічних та сільськогосподарських робіт.

Відповідно до п. 2.2 договору навчальний заклад зобов`язаний: визначити в натурі межі земельних ділянок доступ до яких надано для виконання умов цього договору (п. 2.2.1), провести розрахунки відповідно до умов договору (п. 2.2.2), сприяти сільськогосподарському товаровиробнику у виконанні робіт в обсязі та в порядку, встановлених цим договором (п. 2.2.3), забезпечити сільськогосподарському товаровиробнику доступ до відповідної земельної ділянки (п. 2.2.4), виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором (п. 2.2.5).

У п. 2.3 договору визначено права сільськогосподарського товаровиробника, зокрема сільськогосподарський товаровиробник має право залучати для виконання своїх зобов`язань за даним договором третіх осіб, беручи на себе відповідальність перед навчальним закладом за їх дії (п. 2.3.2).

Згідно з п.п. 2.4.2, 2.4.3 договору навчальний заклад має всі права визначені законодавством для постійного землекористувача; навчальний заклад має право у будь-який час перевіряти хід і якість роботи сільськогосподарського товаровиробника, а також здійснювати інший контроль за виконанням умов цього договору, а також право безперешкодного доступу до земельної ділянки.

За умовами п. 3.1 договору сільськогосподарський товаровиробник зобов`язується провести розрахунок із навчальним закладом до закінчення терміну дії договору з розрахунку 5500 грн. за 1 га земельної ділянки (ділянок) вказаної (них) у пункті 1.4 договору.

Оплата проводиться до 1 травня та 1 грудня, починаючи з 01.05.2024 року пропорційно у співвідношенні 50% до відповідних дат (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору загальна сума договору становить 687500 грн.

Пунктом 3.4 договору визначено, що вся вирощена сільськогосподарська продукція належить сільськогосподарському товаровиробнику.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 року (п.5.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Матеріали справи містять Статут Державного навчального закладу "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти", затверджений наказом Міністерства освіти і науки України №1446 від 30.11.2016 (далі - Статут), у п. 1.1 якого визначено, що Державний навчальний заклад "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти" є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно - технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно - технічної та повної загальної середньої освіти.

Відповідно до п.1.2. Статуту Державний навчальний заклад "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти" є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Ярмолинецького професійного ліцею і Говорського професійного аграрного ліцею.

Згідно з п. 6.1 Статуту управління Центром здійснюється Міністерством освіти і науки України, місцевим органом управління професійно-технічною освітою відповідно до повноважень, визначених актами законодавства.

Керівництво діяльністю Центру здійснює директор, який призначається на посаду за результатами конкурсу шляхом укладення з ним контракту Міністерством освіти і науки України (п. 6.2 Статуту).

Директор Центру, зокрема забезпечує збереження та ефективне використання за призначенням закріпленого за Центром майна відповідно до законодавства (п. 6.3 Статуту).

Положеннями п. 7.8 Статуту передбачено, що для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів та молодших спеціалістів Центр використовує навчально-матеріальну базу та земельні ділянки відповідно до паспортів, технічної документації, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актів на право постійного користування землею, інших правовстановлюючих документів.

Відповідно до п. 7.9. Статуту майно Центру, у тому числі: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, гуртожитки, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно є об`єктами державної власності, що закріплені за Центром на праві оперативного управління. Функції управління майном, закріпленим за центром, контроль ефективності його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України. Майно та земельні ділянки, закріплені за Центром не можуть бути предметом застави, не підлягають вилученню або передачі у власність, а також оренду (суборенду) юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім передбачених законодавством випадків.

Відповідно до п. 7.11 Статуту Центр несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.

Летичівською окружною прокуратурою здійснювалось вивчення стану додержання вимог законодавства при використанні земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні Державного навчального закладу "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти", в зв`язку із чим направлялись звернення.

Так, 13 червня 2024 року прокурор звернувся до директора Державного навчального закладу "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти" з проханням надати інформацію про укладення договорів у 2024 році про використання земельних ділянок з кадастровими номерами 6820681500:04:005:0007 загальною площею 152 га та 6820681500:05:010:0003 площею 54 га.

У відповідь на вказане звернення, листом №758 від 20.06.2024 на адресу Летичівської окружної прокуратури надіслано завірену копію договору про використання земельних ділянок.

В зв`язку із встановленням факту порушення інтересів держави, прокурор звертався до Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області з листом №53/1-2600вих24 від 25.06.2024 та до Міністерства освіти і науки України з листом №53/1-2599вих24 від 25.06.2024, в яких повідомляв про виявлені порушення та про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України та ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області шляхом пред`явлення до Господарського суду Хмельницької області позову про визнання недійсним договору від 18.04.2024. Окрім того, прокурор просив надати відповідь про вжиті Управлінням та Міністерством заходи щодо повернення спірної земельної ділянки та досудового врегулювання спору, повідомити чи будуть вживатись в подальшому заходи представницького характеру, спрямовані на визнання недійсним договору від 18.04.2024, укладеного між ДНЗ "Ярмолинецький агропромисловий центу професійної освіти" та ТОВ "Дарта-Сервіс", а також повернення земельних ділянок законному користувачу.

У відповідь на вказане звернення Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області листом №10.22-0.4-2347/2-24 від 27.06.2024 повідомило прокуратуру, що договір від 18.04.2024 укладений з порушенням земельного законодавства. А тому Головне управління підтримує позицію Летичівської окружної прокуратури щодо факту наявності порушень та вбачає порушення земельного законодавства при наданні у користування вказаних у зверненні земельних ділянок та укладенні описаного договору, а відтак вбачає підстави для здійснення відповідних заходів представницького характеру в судовому порядку. Відносно здійснення заходів представницького характеру Головним управлінням, повідомило, що у зв`язку із відсутністю коштів, виділених на сплату судового збору, управління просить вжити в його інтересах заходи представницького характеру з метою усунення вищезгаданого порушення.

Міністерство освіти і науки України в листі №1/12440-24 від 12.07.2024 повідомило, що Міністерство не погоджувало укладання договору про використання земельної ділянки навчального закладу від 18.04.2024 б/н між Державним навчальним закладом "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти" та ТОВ "Дарта-Сервіс". Вказало, що Міністерство звернулося листом до закладу освіти із проханням терміново заповнити таблицю стосовно інформації про земельні ділянки, які перебувають у нього на праві постійного користування, та надати до Міністерства документи, що стосуються договірних відносин щодо земельних ділянок, які перебувають на праві постійного користування у Державного навчального закладу "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти". Ураховуючи, що інформація про використання земельних ділянок закладу освіти на договірних відносинах у Міністерстві відсутня, Міністерством не вживалися заходи щодо повернення спірних земельних ділянок. Разом з тим, у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами під час укладання зазначеного договору, Міністерство просить стати на захист інтересів держави та не допустити втрати державного майна і нанесення значних економічних збитків державі.

Також 03 жовтня 2024 року прокурор звернувся до директора Державного навчального закладу "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти" з листом №53/1-4051вих24, в якому просив надати інформацію чи виконувались сторонами вимоги п. 2.17. договору від 18.04.2024 щодо надання послуг з організації виробничого навчання, виробничої практики учнів та слухачів, а також стажування майстрів виробничого навчання з відповідних професій під час виконання комплексу агротехнічних та сільськогосподарських робіт, чи виконано умови договору щодо сплати коштів за вказаним договором та чи укладалися додаткові угоди до договору.

В подальшому, керівник Летичівської окружної прокуратури надіслав Головному управлінню Держгеокадастру в Хмельницькій області та Міністерству освіти і науки України повідомлення № 53/1-4254вих-24 та №53/1-4255вих-24 від 16.10.2024, в якому повідомив про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Міністерства освіти і науки України шляхом пред`явлення до Господарського суду Хмельницької області позову про визнання недійсним договору від 18.04.2024 та повернення земельних ділянок.

Після відкриття провадження у даній справі, між відповідачами була укладена угода від 14.11.2024 про розірвання договору від 18.04.2024, за умовами якої навчальний заклад та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарта - Сервіс", керуючись ч.1 ст. 651 ЦК України, вирішили розірвати договір від 18.04.2024 за взаємною згодою сторін.

20.11.2024 комісією Державного навчального закладу "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти" складено акт обстеження земельної ділянки кадастровий номер 6820681500:04:005:0007, площею 152,4220 га, що знаходиться на території Говорівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, в якому встановлено, що земельна ділянка перебуває в придатному для використання стані, на земельній ділянці відсутні посіви сільськогосподарських культур, а також відсутні будь-які фактори неможливості послідуючого використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Також матеріали справи містять бухгалтерську довідку Державного навчального закладу "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти" №99 від 26.11.2024, видану про те, що відповідно до договору від 18.04.2024 проведено розрахунок в повному обсязі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок навчального закладу.

Аналізуючи надані докази, пояснення учасників процесу, оцінюючи їх в сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatismutandis рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії").

Поняття "інтереси держави" визначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, зазначивши, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

У даній справі керівник Летичівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним договору від 18.04.2024 та зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Прокурор зазначає, що за своєю правовою природою договір від 18.04.2024 не є договором про надання послуг, оскільки навчальний заклад фактично передав земельну ділянку, права розпоряджатись якою не має, а ТОВ "Дарта-Сервіс" здійснює господарську діяльність на даній ділянці. Оспорюваний договір є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", укладений неуповноваженою стороною та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним.

Суд враховує, що ст. ст. 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Правовідносини, пов`язані з наданням у власність, користування земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

У даному випадку інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів власника землі, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності, які відповідно до ст. 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу (вказане цілком узгоджується із правовою позицією ЄСПЛ, п.п. 70-71 рішення від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України", п. 54 рішення від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України").

Прокурор зазначає, що звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - передачі в користування земельної ділянки навчального закладу з цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства.

Суд погоджується із вказаними доводами та зазначає, що внаслідок укладення оспорюваного договору порушено інтереси держави, оскільки надання земель державної форми власності у користування за відсутності зареєстрованого договору оренди землі призводить до необлікованого використання земель та, у свою чергу, сприяє тінізації аграрного сектору економіки у зв`язку з уникненням процедури отримання землі в оренду через земельні торги відповідно до ст. 134 ЗК України, що має наслідком втрату з боку держави контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільськогосподарської продукції. Незаконна передача земельної ділянки у користування під виглядом укладення договору про надання послуг призвела до ненадходження до бюджету коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави (пункт 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).

Суд враховує, що згідно з ст. 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з підп. 1 п. 3 вищевказаного Положення одним з основних завдань Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до підп. 50 п. 4 вказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, у тому числі розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 Положення).

Згідно з п. п. 1, 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру № 603 від 23.12.2021, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Хмельницької області.

За змістом підп. 16 п. 4 вищевказаного Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення, визначених Земельним кодексом України, на території області.

З огляду на викладене, при зверненні до суду в інтересах держави правомірно зазначено Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор визначив Міністерство освіти і науки України.

Суд враховує, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про професійну (професійно - технічну) освіту" до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані заклади професійної (професійно-технічної) освіти, належать, зокрема розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

У п.1.1 Статуту Державного навчального закладу "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти" передбачено, що навчальний заклад є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно - технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію прав громадян на здобуття професійно - технічної та повної загальної середньої освіти.

Згідно з п. 6.1 Статуту управління Центром здійснюється Міністерством освіти і науки України, місцевим органом управління професійно-технічною освітою відповідно до повноважень, визначених актами законодавства.

За положеннями п. 7.9. Статуту майно Центру, у тому числі: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, гуртожитки, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно є об`єктами державної власності, що закріплені за Центром на праві оперативного управління. Функції управління майном, закріпленим за центром, контроль ефективності його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України. Майно та земельні ділянки, закріплені за Центром не можуть бути предметом застави, не підлягають вилученню або передачі у власність, а також оренду (суборенду) юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім передбачених законодавством випадків.

Відповідно до п. 7.11 Статуту Центр несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.

Отже, прокурором при зверненні до суду в інтересах держави правомірно зазначено Міністерство освіти і науки України органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За своїм змістом приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам права яких порушуються, а, з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист.

Зважаючи на вищевикладене, встановлюючи підстави представництва прокурора, суд повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення;

- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про таке порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №926/14/19.

У даній справі зверненню прокурора із позовом передувало надсилання Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області та Міністерству освіти і науки України листів №53/1-2600вих24 від 25.06.2024 та №53/1-2599вих24 від 25.06.2024, в яких прокурор повідомляв про укладення договору від 18.04.2024 з порушенням чинного законодавства, в зв`язку із чим просив зазначити чи вживалися та чи будуть вживатися вказаними органами заходи щодо визнання недійсним договору.

У відповідь на зазначені звернення Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом №10.22-0.4-2347/2-24 від 27.06.2024 повідомило прокуратуру, що підтримує позицію Летичівської окружної прокуратури щодо факту наявності порушень та вбачає порушення земельного законодавства при наданні у користування вказаних у зверненні земельних ділянок та укладенні описаного договору, а відтак вбачає підстави для здійснення відповідних заходів представницького характеру в судовому порядку. Однак у зв`язку із відсутністю коштів, виділених на сплату судового збору, управління просить вжити в його інтересах заходи представницького характеру з метою усунення вищезгаданого порушення.

Міністерство освіти і науки України в листі №1/12440-24 від 12.07.2024 повідомило, що Міністерством не вживалися заходи щодо повернення спірних земельних ділянок. Разом з тим, у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами під час укладання зазначеного договору, Міністерство просило стати на захист інтересів держави та не допустити втрати державного майна і нанесення значних економічних збитків державі.

У зв`язку із вказаним, прокурор звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області (№ 53/1-4254вих-24 від 16.10.2024) та Міністерства освіти і науки України (№53/1-4255вих-24 від 16.10.2024) з повідомленням про намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору від 18.04.2024 та зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Отже, матеріали справи свідчать, що позивачі протягом розумного строку не вжили жодні заходи для усунення порушення інтересів держави, зокрема, останні самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави.

Вказані обставини є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності позивачів та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави в особі зазначених органів.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 626, 627 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину (господарського договору).

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Як передбачено ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Звертаючись із позовом у цій справі, прокурор доводив, зокрема, що договір від 18.04.2024 є за своїм змістом прихованим договором оренди земельної ділянки, який укладений з порушенням вимог земельного законодавства.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Правова конструкція статті 235 ЦК України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести: для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Загальні положення про спільну діяльність викладено у статтях 1130 та 1131 ЦК України. Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 ЦК України передбачено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Договір про надання послуг регулюється приписами ст.ст. 901-907 ЦК України.

Так, згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Таким чином, у договорі про надання послуг передбачається завдання замовника, визначається процес надання послуг, наявність чи відсутність результату таких послуг.

Водночас договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Таким чином, на відміну від договору про надання послуг, договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносин, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права. Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину. Тобто відсутність у спірних правочинах чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування (аналогічні висновки сформульовано в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22).

Суд встановив, що 18.04.2024 між Державним навчальним закладом "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти" (навчальний заклад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарта - Сервіс" (сільськогосподарський товаровиробник) укладено договір, згідно з п. 1.1 якого навчальний заклад та сільськогосподарський товаровиробник з метою забезпечення ефективного та раціонального використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 125 га, яка розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Говори, що належить навчальному закладу, домовились об`єднати зусилля для надання послуг: вирощування сільськогосподарських культур; надання інших послуг та допомоги у сфері сільського господарства; надання послуг та допомоги в організації виробничого навчання та виробничої практики учнів з професії "тракторист - машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар з ремонту сільськогосподарської техніки"; впровадження у навчально - виробничий процес передових, новітніх сільськогосподарських технологій; стажування викладачів та майстрів виробничого навчання з метою отримання практичних навичок по вирощуванню сільгоспкультур, їх ефективному та раціональному використанню, збереженню та відтворенню родючості ґрунтів із залученням педагогічного персоналу та учнів навчального закладу.

У п. 4 договору передбачено, що виробництво (вирощування) сільськогосподарської продукції здійснюється на частині земельної ділянки відповідно до визначеної план-схеми контурів обробітку землі площею 125 га, яка знаходиться на території Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області та перебуває у постійному користуванні навчального закладу на підставі державного акту серія ЯЯ 333975 від 08 листопада 2011 року та серії ЯЯ № 333976 від 08 листопада 2011 року, які зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 682060003000001, №682060003000003 із залученням педагогічного персоналу та учнів навчального закладу.

Відповідно до п. 2.1 договору сільськогосподарський товаровиробник надає послуги по вирощуванню сільськогосподарських культур на вказаній у пункті 1.4 площі, здійснює обробіток земельних площ для вирощування сільськогосподарських культур власною сільськогосподарською технікою, насінням, гербіцидами та міндобривом; проводить розрахунки відповідно до умов договору.

За умовами п. 3.1 договору сільськогосподарський товаровиробник зобов`язується провести розрахунок із навчальним закладом до закінчення терміну дії договору з розрахунку 5500 грн. за 1 га земельної ділянки (ділянок) вказаної (них) у пункті 1.4 договору.

Оплата проводиться до 1 травня та 1 грудня, починаючи з 01.05.2024 року пропорційно у співвідношенні 50% до відповідних дат (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору загальна сума договору становить 687500 грн.

Пунктом 3.4 договору визначено, що вся вирощена сільськогосподарська продукція належить сільськогосподарському товаровиробнику.

Дослідивши умови договору від 18.04.2024, суд дійшов висновку, що до спірного правочину необхідно застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Так, об`єктом оспорюваного договору є земельна ділянка, яку зобов`язувався обробляти відповідач 2 з метою використання її корисних властивостей для вирощування та подальшого збирання урожаю сільськогосподарських культур на строк, узгоджений сторонами.

Фактично за умовами договору від 18.04.2024 відповідач 2 виконує весь обсяг сільськогосподарських робіт на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні відповідача 1, та отримує у власність вирощену сільськогосподарську продукцію.

Тобто не відбувається ані безпосереднє вирощування відповідачем 1, ані набуття останнім у власність сільськогосподарської продукції, вирощеної на наданій йому в постійне користування земельній ділянці.

Замість того відповідач 1 отримує від відповідача 2 грошові кошти, як це передбачено у п. 3.1 договору.

Унаслідок укладення оспорюваного договору відповідач 2 фактично отримав від відповідача 1 право обробітку земельної ділянки у відповідний період за плату.

Усі вищевикладені обставини свідчать про те, що між відповідачами вчинено удаваний правочин для приховування фактично укладеного договору оренди землі.

Надаючи оцінку оспорюваному правочину на відповідність його нормам законодавства, які регулюють договори оренди землі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Положеннями частин 1, 8 статті 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису.

Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку в оренду, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій. Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №920/22/18, від 19.08.2020 у справі №915/1302/19, від 13.12.2022 у справі № 920/528/21.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування, оскільки таким правом наділений лише власник землі або уповноважена ним особа.

За умовами спірного договору відповідач 1 фактично передав земельну ділянку в користування відповідачу 2, при цьому не будучи її власником та не будучи наділеним правами та повноваженнями на передачу земельних ділянок в користування третім особам, а тому сторонами не було дотримано встановленого нормами земельного законодавства порядку передачі в користування (оренду) земельних ділянок.

З огляду на викладене позовні вимоги про визнання недійсним договору від 18.04.2024 є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

При цьому з приводу клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі, оскільки угодою від 14.11.2024 сторони розірвали спірний договір, суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, Велика Палата відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі № 918/144/15, і зазначила: "Оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Звідси апеляційний суд обґрунтовано розглянув позов прокурора про недійсність договору оренди спірних приміщень, незважаючи на те, що ця угода припинена за домовленістю сторін".

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, правові підстави для закриття провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним договору від 18.04.2024 відсутні.

З приводу позовних вимог про зобов`язання відповідача 2 звільнити земельну ділянку суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Разом з тим, суд встановив, що після відкриття провадження у справі (ухвала від 22.10.2024) комісією Державного навчального закладу "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти" складено акт від 20.11.2024 обстеження земельної ділянки кадастровий номер 6820681500:04:005:0007, площею 152,4220 га, що знаходиться на території Говорівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, в якому встановлено, що земельна ділянка перебуває в придатному для використання стані, на земельній ділянці відсутні посіви сільськогосподарських культур, а також відсутні будь-які фактори неможливості послідуючого використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Вказаним актом підтверджується, що відповідач 2 звільнив спірну земельну ділянку.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду справи без винесення рішення суду, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. За таких обставин, подальше продовження процесу стає не доцільним.

З огляду на вказане, суд на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог керівника Летичівської окружної прокуратури про зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору від 18.04.2024.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за вимогою про визнання недійсним договору від 18.04.2024 покладаються на відповідачів в рівних частинах, в зв`язку із задоволенням позову.

Судовий збір за вимогу про зобов`язання звільнити земельну ділянку буде повернуто прокурору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі надходження відповідної заяви.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог керівника Летичівської окружної прокуратури про зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Позов керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах: 1. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, 2. Міністерства освіти і науки України до 1. Державного навчального закладу "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарта - Сервіс" про визнання недійсним договору від 18.04.2024 задовольнити.

Визнати недійсним договір від 18.04.2024, укладений між Державним навчальним закладом "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарта - Сервіс".

Стягнути з Державного навчального закладу "Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти" (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, селище Ярмолинці, вул. Захисників України, буд. 2, код 25994450) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м.Хмельницький, провулок Військоматський, буд. 3, код 02911102) 1514,00 грн (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарта - Сервіс" (м. Хмельницький, вул.Стельмаха, буд. 49, код 41676779) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м.Хмельницький, провулок Військоматський, буд. 3, код 02911102) 1514,00 грн (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання законної сили рішенням суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 20.12.2024.

СуддяЛ.О. Субботіна