Рішення

від 16.12.2024 по справі 545/2779/23

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2779/23

Провадження № 2/545/225/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.12.2024 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: Стрюк Л.І.

з участю секретаря: Синегуб Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи тим, що група курганів (4 насипи), VII-IV ст. до н.е., скіфських часів, яка розташована на території Абазівського старостату Полтавської територіальної громади Полтавського району, є пам`яткою археології місцевого значення, взята на облік рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів від 23.04.1984 №165 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури, молоді та спорту України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 25.02.2020 №1062 (охоронний №2830-Пл). За результати проведеного моніторингу встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324080100:00:021:0007, яка розташовані на території Абазівського старостату Полтавської територіальної громади Полтавського району передана у приватну власність. Листом Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради від 04.07.2023 №01-21/285 повідомлено, що відповідно до облікової документації на пам`ятку археології місцевого значення, з використанням сучасних обмірних даних курганів комплексу (3 допомогою GPS-позиціонування на місцевості), що були здійснені в 2023 році, у межах територій земельних ділянок із зазначеними кадастровими номерам (межі земельних ділянок взято з відкритих джерел) перебуває ділянка з кадастровим номером 5324080100:00:021:0007, відведена у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,1248 га. У межах ділянки частково знаходиться (бл. 0,018 га та бл. 0,00539 га) два з курганів пам`ятки. Право власності на спірну земельну ділянку, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1248 га, яка розташована на території Абазівської сільської ради, 30.03.2005 зареєстроване за ОСОБА_2 01.01.2018 між ОСОБА_2 та ТОВ «Коновалівка-Агро» укладено договір оренди землі №KNA/D-2018-00873.Земельна ділянка загальною площею3,1248 га, з кадастровим номером 5324080100:00:021:0007, що об`єктом оренди за даним договором, належить орендодавцю на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Полтавської державної нотаріальної контори ЗамулкоЛ.В.23.12.2013. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2018 становить 120126,46 грн і є базовою для визначення розміру орендної плати. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку є син - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтво про право на спадщину за законом №1-966 від 27.10.2021. Зазначив, що оскільки, спірна земельна ділянка 5324080100:00:021:0007, знаходиться в межах пам`ятки археології місцевого значення Група курганів (4 насипи), VII-IV ст. до н.е., скіфського часу, яка розташована на території Абазівського старостату Полтавської територіальної громади Полтавського району, відноситься до земель історико-культурного значення, а тому не може перебувати у приватній власності.

Просила зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324080100:00:021:0007, яка розташована на території Абазівського старостату Полтавської територіальної громади Полтавського району Полтавської області у власність держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивач не виконав обов`язку із доказування, оскільки на обґрунтування підстав для зобов`язання повернути земельну ділянку не надав належних та допустимих доказів порушення вимог земельного законодавства під час набуття права власності на ділянку, адже з доданих до позовної заяви документів вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,1248 га з кадастровим номером 5324080100:00:021:0007, яка розташована на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом по право на спадщину за законом серії НРМ984489, виданим 27.10.2021 року, державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. Твердження позивача, що частково на спірній ділянці розміщена пам`ятка археології - два кургани, які входять в Групу із п`яти насипів, що взята на облік рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів від 23.04.1984 N?165 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури, молоді та спорту України від 25.02.2020 року N?1062, підтверджується лише листом Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради від 04.07.2023 року N?01-21/285, до якого долучено схему розміщення земельних ділянок у межах пам`яток археології місцевого значення Група курганів, а також паспорт об`єкта археології, у якому зазначено що земельна ділянка з кадастровим номером 5324080100.00.021.0007, відведена у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,1248 га, у межах ділянки частково розміщені (бл. 0,018 га та бл. 0,00539 га) два з курганів пам`ятки. Проте зазначений лист не може бути взятий судом до уваги як достатній, достовірний та належний доказ, оскільки КЗ«Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради не є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини. Тому вищезазначений лист не є доказом розміщення пам`ятки археології (курганів) в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5324080100:00:021:0007, оскільки у відповідності до вимог законодавства підтвердженням таких обставин може бути саме відповідна документація із землеустрою або науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини, які позивачем не надані. Відповідно до інформації, яка міститься в Державному земельному кадастрі, ділянка з кадастровим номером 5324080100:00:021:0007 площею 3,1248 га належить до сільськогосподарських земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та за складом угідь повністю складається із ріллі і не займає жодного квадратного метра лісосмуг. Тому це свідчить про те, що спірна земельна ділянка не захоплює територію об`єктів пам`ятки культури, в тому числі Групи курганів. Зазначив, що позивач не вказує, у чому саме полягає неправомірна поведінка ОСОБА_1 , яка призвела до незаконного набуття ним права власності на об`єкт спору шляхом його виділення із земель в межах Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Вважає, що позовні вимоги Полтавської обласної військової адміністрації фактично спрямовані на незаконне та непропорційне втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном (земельною ділянкою), яке йому було передано у власність у відповідності до положень чинного законодавства та за відсутності будь-яких порушень чи зловживань зі сторони відповідача. Наголосив на тому, що уповноважені органи влади не вжили заходів щодо охорони об`єкта культурної спадщини (курганів) шляхом виявлення та закріплення меж пам`ятки археології, формування земельної ділянки нерухомого пам`ятника місцевого значення, внесення відповідної інформації до державних земельних кадастрів, адже з 1984 року позивач мав достатньо часу для впорядкування відповідного статусу спірної земельної ділянки, проте належних заходів не вжив. Окрім того, навіть за умови розташування на спірній земельній ділянці пам`ятки археології, то приблизна площа пересікання ділянок становить 0,0339 га, що у співвідношенні до загальної площі спірної ділянки (3,124% га становить всього 0,75%). Також позивачем не використаний засіб, передбачений у ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», у вигляді вилучення (викупу) у державну власність землі, на якій розташована пам`ятка археології, саме в межах 0,02339 га. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівка-Агро» надав письмові пояснення, у яких проти позову заперечував у зв`язку з тим, що з ОСОБА_2 укладений договір оренди спірної земельної ділянки, у п.2.3 якого визначено, що на земельній ділянці відсутні будь-які об`єкти культурної спадщини, об`єкти археологічної спадщини, об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури. Надалі, у зв`язку із смертю ОСОБА_2 , право власності в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_1 . Згідно із паспортом об`єктів пам`ятки історії та культури І група курганів із 5 насипів має висоту 0,5 - 2,5 м та діаметр 15 - 35 м, тому очевидним є те, що у разі розміщення курганів повністю або частково в межах ділянки з кадастровим номером 5324080100:00:021:0007 ця інформація відображалася б у документації із землеустрою, та була б перешкодою для реєстрації спірної земельної ділянки та передачі її у власність відповідача. Тому сам факт набуття у власність ділянки з кадастровим номером 5324080100:00:021:0007 свідчить про те, що на ній відсутні будь-які пам`ятки археології. Надані позивачем документи не містять відомостей для підтвердження доводів позовної заяви та наявності порушеного права позивача, а також не спростовують обставин щодо законності набуття відповідачем у приватну власність спірної земельної ділянки.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні за змістом позовної заяви, крім того пояснив, що йому відомо про відмову відповідача від частини земельної ділянки в межах якої виявлено пам`ятку археології, але підтримує первинні позовні вимоги в повному обсязі, просить задовольнити, з яких підстав пояснити не може.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівка-Агро» у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки відповідач відмовився від частини земельної ділянки в межах якої виявлено пам`ятку археології.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з`явилися, попередньо надавши заяви про розгляд справи без їхньої участі, за наявними у справі матеріалами з урахуванням письмових пояснень відповідача.

Представник третьої особи Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради у судове засідання не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вивчивши матеріали цивільної справи та надані докази, суд дійшов таких висновків.

Встановлено, що згідно з розпорядженням голови районної державної адміністрації №73 від 17.03.2005 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Абазівської та Супрунівської сільських ради Полтавського району», у списках власників земельних ділянок під АДРЕСА_1 значиться ОСОБА_3 (а.с.121-133).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 успадкував приватизовану земельну ділянку після смерті дружини ОСОБА_3 , яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,1248га, що розташована на території Абазівської сільської ради Полтавського району та області з кадастровим номером 5324080100:00:021:0007 (а.с.9-11).

01.01.2018 між ОСОБА_2 та ТОВ «Коновалівка-Агро» укладено договір №KNA|D-2018-00873 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324080100:00:021:0007(а.с.12-17).

Як вбачається зі змісту п.2.3. договору, на земельній ділянці, що є об`єктом оренди за цим договором, відсутні будь-які об`єкти культурної спадщини, об`єкти археологічної спадщини, об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури

Після смерті ОСОБА_2 , його син ОСОБА_1 , успадкував спірну земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №336337196 від 20.06.2023 (а.с.18-21).

Згідно з інформацією про зміну речових прав, між ТОВ «Коновалівка-Агро» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору оренди землі, строком на 7 років (а.с.22-24)

Відповідно до листа КЗ «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради №01-21/285 від 04.07.2023, відповідно до облікової документації на пам`ятку археології місцевого значення, з використанням сучасних обмірних даних курганів комплексу (за допомогою GPS- позиціонування на місцевості), що були здійснені у 2023 році, у межах території земельної ділянки з кадастровим номером 5324080100:00:021:0007, відведеної у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,1248га, у межах ділянки частково розташовані(бл.0,018га та бл.0,00539га) два з курганів пам`ятки, що також підтверджується схемою розміщення земельних ділянок, паспортом об`єкта археології (а.с.27-45).

Позивач 10.01.2024 надав нотаріально засвідчену згоду на зменшення площі земельної ділянки з кадастровим номером 5324080100:00:021:0007, належної йому згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №281557873 від 27.10.2021, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів в адміністративних межах Полтавської міської територіальної громади Полтавського району Полтавської області з 3,1248га до 3,0770га, у зв`язку з виявленням пам`яток археології, які частково потрапляють до складу земельної ділянки (а.с.142).

Відповідачем надано договір №563-10/23 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 12.10.2023 (а.с.110).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0700100262024 від 02.02.2024 вбачається, що земельна ділянка з кадастровимномером 5324080100:00:021:0007,що перебуваєу власностіОСОБА_3 , зменшена до 3,0770 га у зв`язку з виділом частини земельної ділянки, на яку поширюються обмеження у використанні як охоронної пам`ятки культурної спадщини (а.с.170-175).

Відповідно до ч.2 ст.152ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч.2 ст. 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майно, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, як і ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби (ст. 53 ЗК України).

За змістом ч.1 ст.54ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до п. г ч.4 ст.84ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.1,2,6 ст.17Закону України«Про охоронукультурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології , в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством.Землі,на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власностіабо вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати якнегаторний позов,який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Власник земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи повернути таку ділянку.

Отримання громадянами та юридичними особами у власність земельної ділянки історико-культурного значення, на якій розташована пам`ятка археології суперечить вимогам законодавства. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим.Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника.

Землі історико-культурного значення, на яких розташовані пам`ятки археології віднесено до категорії особливо цінних земель, а тому повернення земельної ділянки історико-культурного значення фонду державі, слід розглядати як негаторний, а не віндикаційний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Аналогічний висновок, який стосується незаконної передачі у приватну власність земель історико-культурного значення, на яких розміщено пам`ятку археології, викладено у постанові № 557/303/21 (провадження № 61-3305св22) від 05 жовтня 2022 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України,або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з п. 1 ст. 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» межі та режими використання території пам`ятки культурної спадщини визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.

Відповідно до ст. 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини» науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини є науково-проектна, науково-дослідна документація з визначення меж і режимів використання охоронюваної археологічної території.

Згідно з 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зазначається, що землі на яких розташовані пам`ятки включаються додержавних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою,іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Отже, невід`ємною складовою науково-проектної документації, якою встановлюється обмеження у використанні земель, є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій.

У відповідності до ст.12,13 ЦПК Українисторони несуть тягар по доведенню обставин, якими обґрунтовують позовні вимоги та заперечення.

Згідно ст.77ЦПКУкраїни належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5324080100:00:021:0007, відведеної у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,1248га, власником якої є ОСОБА_1 , лише у межах ділянки частково знаходиться два з курганів пам`ятки, а саме на 0,018га та 0,00539га, що підтверджується листом КЗ «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради №01-21/285 від 04.07.2023, схемою розміщення земельних ділянок, паспортом об`єкта археології, частину земельної ділянки, а саме площею 0,00539га, на якій розміщені пам`ятки археології (кургани), вилучено із власності відповідача, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Позивачем не доведено тієї обставини, що земельна ділянкаплощею 3,0770га з кадастровим номером 5324080100:00:021:0007, яка залишилася у власності відповідача після виділу, є об`єктом культурної спадщини та на неї поширюється визначені законом обмеження.

Отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

З огляду на те, що позовні вимоги були обґрунтованими позивачем на момент звернення до суду в частині повернення земельної ділянки площею 0,02339га, проте відповідач під час судового розгляду справи добровільно відмовився від вказаної частини, що складає 0,75% від заявленого позову, тому відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 20,13 грн (2684*0,75:100=20,13грн).

Керуючись ст.ст.12,81,141,229,247,263-265,268ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

У задоволення позовних вимог Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної військової адміністрації судовий збір у розмірі 20,13грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач:

- Полтавська обласна військова адміністрація, адреса місце знаходження: 36014, вул. Соборності, 45, м. Полтава, ідентифікаційний код 00022591.

Відповідач:

-ОСОБА_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа, не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

-Комунальний заклад «Центр охорони та досліджень пам`яток археології «Полтавської обласної ради», адреса місце знаходження: 36011, вул.Стрітенська, 37, м. Полтава, ідентифікаційний номер 21043367.

Третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

-Товариство з обмеженою відповідальністю «Коновалівка-Агро», адреса місце знаходження: 38715, вул. Гоголя,15, с. Абазівка Полтавського району Полтавської області, ідентифікаційний номер 41657300.

Суддя: Л. І. Стрюк