Рішення

від 10.12.2024 по справі 927/633/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/633/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 1; код 02910114) в інтересах держави в особі Любецької селищної ради (код 04412478) 15041, смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області, вул. Добринінська, 60 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (код 43220275) 01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19до Товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурно просторове планування (код 41888835) 02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52про зобов`язання вчинити дії

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

відповідача: Грановський О.В. керівник

від третьої особи: Тимкович І.О. (в порядку самопредставництва)

В судовому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської окружної прокуратури Драшпуль Н.О. (посв. від 01.03.2023 № 073877)

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Любецької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурно просторове планування про зобов`язання вчинити дії, якою прокурор просить зобов`язати відповідача виконати вимоги Технічного завдання на розробку історико архітектурного опорного плану та проекту зон охорони пам`яток архітектури смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області (додаток 10 до Договору № 26/03-РМ від 09.04.2019), а саме: забезпечити участь представника товариства у проведенні погодження та розгляду науково-проектної документації Історико архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області на засіданні Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України та врахувати і внести до науково-проектної документації Історико архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області пропозиції Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на ухилення відповідача від виконання умов Договору № 26/03-РМ підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт від 09.04.2019, що має своїм наслідком порушення інтересів територіальної громади смт. Любеч в особі Любецької селищної ради, оскільки залишається нерозробленим та незатвердженим історико-архітектурний опорний план історичного населеного місця смт. Любеч (згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 Про затвердження Списку історичних населених місць України), а об`єкти, що знаходяться на його території фактично позбавляються правового захисту та перебувають під загрозою руйнування або спотворення.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.07.2024 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження;

залучити Міністерство культури та інформаційної політики України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача;

призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 06 серпня 2024 року;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановити процесуальний строк для подання третьою особою письмових пояснень щодо позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликати для участі в судовому засіданні представника Любецької селищної ради в якості позивача. Повідомити позивача, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурно-просторове планування в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

Ухвала суду від 15.07.2024 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронного кабінету 15.07.2024 12:55.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 15.07.2024 є такою, що отримана адресатом 15.07.2024.

Примірник ухвали суду від 15.07.2024, що направлявся відповідачеві на адресу, зазначену в позові і яка відповідає адресі, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був повернутий до суду за закінченням терміну зберігання.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 06.08.2024 підготовчому засіданні сторони не скористалися.

31.07.2024, у встановлений судом процесуальний строк (документ сформований в системі 30.07.2024), через систему Електронний суд третьою особою до Господарського суду Чернігівської області подані письмові пояснення від 30.07.2024 щодо позову.

До початку підготовчого засідання 06.08.2024 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 06.08.2024 № 02-09/1038 позивача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; одночасно позивач повідомив про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

За змістом ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги.

Проте, електронний примірник вказаної вище заяви не підписаний електронним підписом її автора, а тому остання залишається судом без розгляду.

Також до початку підготовчого засідання 06.08.2024 через систему Електронний суд відповідачем до Господарського суду Чернігівської області подано клопотання від 05.08.2024 про відкладення розгляду справи.

Подання даного клопотання відповідач обумовлює тим, що вказана вище ухвала суду від 15.07.2024 отримана ним не була і лише 05.08.2024 з офіційного веб-порталу Судової влади України він дізнався про призначення на 06.08.2024 підготовчого засідання у справі, що позбавило його можливості своєчасного подання до суду відзиву на позовну заяву та клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Присутні в підготовчому засіданні 06.08.2024 прокурор та повноважний представник третьої особи не заперечили проти даного клопотання відповідача.

За заявою третьої особи, задоволеною ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2024, призначене на 06.08.2024 підготовче засідання проведено в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2024 постановлено:

призначити підготовче засідання на 10 вересня 2024 року;

повідомити позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

клопотання Міністерства культури та інформаційної політики України про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити;

проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвала суду від 06.08.2024 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронного кабінету 07.08.2024 13:11.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 06.08.2024 є такою, що отримана адресатом 07.08.2024.

19.08.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 09.08.2024 № 02-09/1054 позивача про проведення призначеного на 10.09.2024 підготовчого засідання за відсутності його повноважного представника; одночасно орган місцевого самоврядування повідомив про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

10.09.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 09.09.2024 на позовну заяву, яким відповідач просить поновити процесуальний строк на його подання та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору (відмовити у задоволенні позовних вимог).

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, суд в підготовчому засіданні 10.09.2024 постановив протокольну ухвалу про його задоволення.

В підготовчому засіданні 10.09.2024 повноважна представниця третьої особи повідомила про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2024 № 1028 Про перейменування Міністерства культури та інформаційної політики України і Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України Міністерство культури та інформаційної політики України перейменовано на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.

В підготовчому засіданні 10.09.2024, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.09.2024 постановлено:

продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів;

призначити підготовче засідання на 01 жовтня 2024 року;

повідомити позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

встановити процесуальні строки: для подання прокурором та позивачем відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; для подання третьою особою письмових пояснень щодо відзиву протягом п`яти днів з дня отримання відзиву;

клопотання Міністерства культури та інформаційної політики України про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити;

проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвала суду від 10.09.2024 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронного кабінету 11.09.2024 18:15.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 10.09.2024 є такою, що отримана адресатом 12.09.2024.

До початку підготовчого засідання 01.10.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 01.10.2024 позивача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; одночасно орган місцевого самоврядування повідомив про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

16.09.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь від 13.09.2024 на відзив, зі змісту якої вбачається, що прокурор вважає доводи відповідача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не спростовують доводів, викладених у позовній заяві.

19.09.2024, у встановлений судом процесуальний строк, через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення від 18.09.2024 відповідача.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2024 постановлено:

закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15 жовтня 2024 року на 11 год. 00 хв.;

викликати для участі в судовому засіданні заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури та представника Любецької селищної ради в якості позивача. Повідомити прокурора та позивача, що у разі їх неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ними про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від них надійде заява про розгляд справи за їх відсутності і їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурно-просторове планування в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи;

викликати для участі в судовому засіданні представника Міністерства культури та стратегічних комунікацій України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Повідомити третю особу, що її неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурно просторове планування та Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити;

проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвала суду від 01.10.2024 направлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 02.10.2024 12:20.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 01.10.2024 є такою, що отримана адресатами 02.10.2024.

Таким чином, учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення даного судового засідання.

15.10.2024 о 10:58 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з`явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області, яка тривала до 11:29.

Згідно наказу голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од, з метою забезпечення вимог цивільного захисту населення під час повітряної тривоги, зобов`язано суддів та працівників суду під час оголошення повітряної тривоги здійснювати евакуацію із залишенням приміщення суду до безпечного місця розташування; встановлено, що в разі оголошення повітряної тривоги під час проведення судового засідання, таке засідання має негайно припинятися; крім того, організовано службу судових розпорядників щодо додаткового оповіщення голосом всіх працівників суду та відвідувачів стосовно повітряної тривоги та місця можливої евакуації.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 15.10.2024 на 11:00 судове засідання по даній справі не проводилось; даний факт підтверджується також Актом від 15.10.2024 № 141-24 щодо оголошення повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.10.2024 постановлено:

призначити судове засідання на 07 листопада 2024 року на 09 год. 00 хв.;

повідомити прокурора та позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі їх неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ними про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від них надійде заява про розгляд справи за їх відсутності і їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

повідомити третю особу про призначення судового засідання, а також про те, що її неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвала суду від 15.10.2024 направлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 15.10.2024 20:40.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 15.10.2024 є такою, що отримана адресатами 16.10.2024.

Таким чином, учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення даного судового засідання.

06.11.2024 о 21:27 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з`явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області, яка тривала до 09:33 07.11.2024.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 07.11.2024 на 09:00 судове засідання по даній справі не проводилось; даний факт підтверджується також Актом від 07.11.2024 № 153-24 щодо оголошення повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2024 постановлено:

призначити судове засідання на 21 листопада 2024 року;

повідомити позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвала суду від 07.11.2024 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронного кабінету 08.11.2024 17:02.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 07.11.2024 є такою, що отримана адресатом 09.11.2024.

До початку судового засідання 21.11.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання відповідача від 21.11.2024 про долучення доказів.

В судовому засіданні 21.11.2024 повноважним представником відповідача заявлено усне клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку на подання доказів, розглянувши яке суд постановив протокольну ухвалу про його задоволення.

В судовому засіданні 21.11.2024 оголошено перерву до 10.12.2024 до 09 год. 00 хв.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2024 постановлено:

призначити судове засідання на 10 грудня 2024 року;

повідомити позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

10.12.2024 через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності його представника.

У судовому засіданні 10.12.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

09.04.2019 між Любецькою селищною радою Ріпкинського району Чернігівської області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно - просторове планування» (розробник, далі - TOB «АПП») укладено договір підряду на виконання проектно - вишукувальних робіт № 26/03-РМ (далі - Договір), у порядку та на умовах якого, відповідно до рішення п`ятнадцятої сесії сьомого скликанні Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 02.04.2019 «Про затвердження програми розроблення містобудівної документації та топографо-геодезичного знімання селища Любеч на 2019-2020 роки» розробник зобов`язується виконати і передати замовнику роботи зазначені в п.1.2 Договору, а замовник прийняти та оплатити такі роботи.

Згідно п.1.2 Договору предметом договору є розроблення містобудівної документації та топографо - геодезичне знімання селища Любеч Ріпкинського району Чернігівської області.

Зміст, термін виконання, обсяг робіт в цілому та основних етапів визначаються узгодженими сторонами календарним планом (додаток №1 до договору) та зведеним кошторисом (додаток №2 до договору), що є невід`ємними частинами договору (п.1.3 договору).

Відповідно до п.1.4 робота за даним договором виконується у відповідності до Технічного завдання на виконання топографо-геодезичних робіт (додаток №8 до Договору), Завдання на розроблення Генерального плану (додаток №9 до Договору), Завдання на розроблення історико - архітектурного опорного плану (додаток №10 до цього Договору) та вихідних даних, належно наданих замовником листом.

TOB «АПП», згідно покладених п. 3.1 обов`язків, зобов`язаний своєчасно та якісно виконувати роботи, зазначені в п1.2 Договору, відповідно до вихідних даних, Календарного плану та умов Договору (п.п.3.1.1); виконати роботи, зокрема у відповідності до завдання на розроблення Історико - архітектурного опорного плану (додаток №10 до договору) (п.п.3.1.3.), тощо; доопрацювати роботу по пропозиціям та зауваженням за результатами розгляду на архітектурно-містобудівній раді та громадських обговореннях щодо врахування громадських інтересів, якщо такі не будуть суперечити діючому законодавству України (п.3.1.5).

Згідно п.4.2-4.3 Договору повністю закінчені роботи по відповідному етапу Розробник передає замовнику для їх приймання за загальним Актом здачі-приймання робіт. Право власності на результати робіт переходить до замовника після підписання сторонами цього договору загального Акту здачі-приймання робіт та проведення замовником повного розрахунку із розробником за виконані роботи.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених ним зобов`язань за цим договором (п.8.1 договору).

Технічним завданням на розробку історико-архітектурного опорного плану та проекту зон охорони пам`яток архітектури смт. Любеч (додаток 10 до Договору), яке є обов`язковим до виконання згідно п.п. 1.4, 3.1.1, 3.1.3 договору, передбачено, що розробник Науково - проектної документації (TOB «АПП») бере участь у розгляді пропозицій громадськості під час оприлюднення Науково-проектної документації, проведенні погодження та розгляду Науково-проектної документації на засіданні архітектурно-містобудівної ради (у разі її проведення), Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України. У разі необхідності розробник враховує та вносить до Науково-проектної документації обґрунтовані пропозиції, що надані під час проведення зазначеного заходу за власний рахунок.

На виконання умов вказаного договору TOB «АПП» було виконано, а Любецькою селищною радою прийнято відповідні роботи з розроблення містобудівної документації на загальну суму 295453,80 грн, що підтверджується Актами виконаних робіт №6 від 09.12.2019, №7 від 04.12.2019, №8 від 04.12.2019. Згідно платіжних доручень №1131 від 09.12.2019, №1139 від 09.12.2019, №1132 від 09.12.2019 Любецькою селищною радою здійснено оплату робіт з розроблення містобудівної документації на загальну суму 295453,80 грн.

Згідно відомостей Міністерства культури та інформаційної політики України, проект історико - архітектурного опорного плану смт. Любеч (далі - ІОАП) був поданий на розгляд Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - МКІП) листом Любецької селищної ради від 27.05.2020 №03-05/518. Зважаючи, що рішення про можливість погодження подібної науково - проектної документації та затвердження визначених нею меж та режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів приймається Міністерством з урахуванням висновку профільного консультативно - дорадчого органу - Науково - методичної ради з питань охорони культурної спадщини МКІП (далі - НМР), питання про розгляд науково - проектної документації «Історико - архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів» смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області, розробленого TOB «АПП» на замовлення Любецької селищної ради, було включено до плану роботи НМР про що замовника повідомлено листом МКІП від 19.10.2020 №12775/6.1 1.1. Про час та місце засідань вказаного консультативно-дорадчого органу МКІП як Любецька селищна рада, так і TOB «АПП» повідомлялись листами Управління охорони культурної спадщини та музеїв МКІП від 18.02.2022, №1751/6.11.1, від 19.10.2021 №12502/6.11.1, від 17.09.2021 №11240/6.11.1, від 09.09.2022 №06/18/1967-22, електронною поштою (скріншот переписки секретаря НМР МКІП з TOB «АПП» доданий до позовної заяви). У зв`язку з неявкою представника розробника ІОАП - TOB «АПП» питання щодо науково - проектної документації не розглянуто, а зауваження до проекту ІОАП не враховані, ІОАП не доопрацьовано.

Відповідно до листа Департаменту пам`яткоохоронної діяльності МКІП від 17.06.2024 №06/15/5515-24, ІОАП смт. Любеч не може розглядатись науково - методичною радою з питань охорони культурної спадщини МКІП без участі доповідача від організації розробника, скоригована науково - проектна документація на розгляд МКІП не надходила, відомості про її доопрацювання у МКІП наразі відсутні.

Прокурор у позовній заяві вказує, що відповідач - TOB «АПП» не забезпечуючи участі представника розробника у проведенні погодження та розгляду Науково-проектної документації на засіданні Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України та не вживаючи заходів щодо доопрацювання історико - архітектурного опорного плану смт. Любеч, умисно ухиляється від виконання п.п. 1.4, 3.1.1., 3.1.3 договору від 09.04.2019 №26/03-РМ та вимог Технічного завдання на розробку історико-архітектурного опорного плану і проекту зон охорони пам`яток архітектури смт. Любеч (додаток 10 до Договору), чим порушує інтереси територіальної громади смт. Любеч в особі Любецької селищної ради, оскільки як наслідок не розроблено та не затверджено історико-архітектурний опорний план історичного населеного місця смт. Любеч (визначеного історичним населеним місцем згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України»), а об`єкти, що знаходяться на його території, фактично позбавлені правового захисту й перебувають під загрозою руйнування або спотворення.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Прокурором подано позов в особі Любецької селищної ради, в зв`язку з невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Відповідно до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч. 1 ст. З Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно з ч.2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого, належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини; надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини; підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об`єктів культурної спадщини, відповідного використання пам`яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади; виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Згідно з частинами 4, 5, 7 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини. Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч.3 ст. 161 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» історико-архітектурні опорні плани історичних ареалів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, включаються до складу комплексного плану як невід`ємні складові генеральних планів відповідних населених пунктів.

Відповідно до пп. 6 п. «а» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад серед власних (самоврядних) повноважень передбачені, у тому числі, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Окрім цього, серед делегованих повноважень згідно з пп. 5 п. «б» вказаної статті Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені повноваження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради щодо організації охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.

В силу вимог пп. 7 п. «а» ч. 1 ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед власних (самоврядних) повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради також передбачені повноваження щодо створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно- культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел.

Підпунктом 10 пункту «б» вказаної статті Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради віднесено забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Відповідно до п. 55 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1.09.2021 року № 926 (далі Порядок № 926), виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін, погодження та подання історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної місцевої ради.

Таким чином, з огляду на зміст зазначених норм, на Любецьку селищну раду покладається обов`язок із вчинення дій щодо організації розроблення історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця смт. Любеч, здійснення контролю за його виготовленням та подання історико-архітектурного опорного плану на розгляд та затвердження.

Прокурор у даному випадку звертається до суду для захисту прав держави в особі позивача Любецької селищної ради, оскільки вказаний орган місцевого самоврядування будучи обізнаний про суть порушеного права, а саме не виконання розробником ІОАП смт. Любеч умов договору підряду на виконання проектно - вишукувальних робіт №26/03-РМ, з 2020 року обмежився лише листуванням з суб`єктом господарювання.

Зазначений орган місцевого самоврядування до суду з позовною заявою щодо зобов`язання розробника виконати вимоги вказаного договору, а саме забезпечити участь представника розробника у проведенні погодження та розгляду Науково-проектної документації на засіданні Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України та доопрацювати історико - архітектурний опорний план смт. Любеч, шляхом врахування зауважень Науково - методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України, не звернувся. Вказана бездіяльність може призвести до негативних наслідків.

Так, у листі Міністерства культури та інформаційної політики України від 17.06.2024 №06/15/5515-24 на запит Чернігівської окружної прокуратури щодо з`ясування питання розгляду та затвердження Міністерством історико - архітектурного опорного плану смт. Любеч, зазначено, що ІОАП смт. Любеч не може розглянутися Науково - методичною радою з питань охорони культурної спадщини МКІП без участі доповідача від організації розробника, який на засідання не з`являється, скоригована науково проектна документація на розгляд МКІП не надходить, а відомості про її доопрацювання відсутні. Листом МКІП від 18.09.2023 №06/35/8005-23 було поінформовано замовника розробника ІОАП - Любецьку селищну раду про вжиття належних заходів реагування та вирішення наявних питань з розробником.

На запит прокуратури від 09.05.2024 №55-77-4337ВИХ-24, з приводу вжитих заходів щодо усунення порушень (в тому числі у судовому порядку) рада, зазначивши, що умови договору підряду на виконання проектно - вишукувальних робіт від 09.04.2019 №26/03-РМ в повному обсязі розробником не виконані, намірів звернення до суду не висловила.

Любецькою селищною радою підтверджено нездійснення жодних заходів, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Оскільки орган місцевого самоврядування на захист інтересів держави, не здійснює надані йому повноваження, до цього часу до суду з відповідним позовом не звернувся, - вказаний позов подано прокурором у межах своєї компетенції, передбаченої ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах держави в особі Любецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Любецької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурно просторове планування про зобов`язання вчинити дії.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Любецької селищної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Водночас, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 09.08.2022 у справі № 921/504/20, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 24.05.2022 у справі № 910/3100/21.

За змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права у цій справі, обрав спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача виконати обов`язок в натурі за договором підряду № 26/03-РМ від 09.04.2019, зокрема, зобов`язати відповідача забезпечити участь представника товариства у проведенні погодження та розгляду науково-проектної документації Історико-архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області на засіданні Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України та врахувати і внести до науково-проектної документації Історико-архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області пропозиції Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути примусове виконання обов`язку в натурі. Такий спосіб захисту застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання зобов`язання чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі передбачає імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо) і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як його було унормовано сторонами в договорі. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 910/15651/17, від 14.05.2029 у справі № 910/16744/17, від 25.06.2019 у справі № 910/16981/17 та постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 910/15893/17, від 19.01.2022 у справі № 910/6899/21.

Договором підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт №26/03-РМ від 09.04.2019 передбачено обов`язок TOB «АПП» доопрацювати роботу по пропозиціям та зауваженням за результатами розгляду на архітектурно-містобудівній раді та громадських обговореннях щодо врахування громадських інтересів, якщо такі не будуть суперечити діючому законодавству України. Крім того, передбачено, що розробник TOB «АПП» бере участь у розгляді пропозицій громадськості під час оприлюднення Науково-проектної документації, проведенні погодження та розгляду Науково-проектної документації на засіданні архітектурно-містобудівної ради (у разі її проведення), Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України. У разі необхідності розробник враховує та вносить до Науково-проектної документації обгрунтовані пропозиції, що надані під час проведення зазначеного заходу за власний рахунок.

Як свідчать матеріали справи «Історико-архітектурний опорний план з визначення меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області» був поданий на розгляд Міністерства культури та інформаційної політики України (далі МКІП) листом Любецької селищної ради від 27.05.2020 №03-05/518.

Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини Товариству з обмеженою відповідальністю «АПП» в робочому порядку (електронною поштою) були надані попередні зауваження до проекту ІАОП для його доопрацювання в робочому порядку, однак вони не були враховані товариством, про що зазначено в листі МКІП №06/35/8005-23 від 18.09.2023, адресованим Любецькій селищній раді. Проте в матеріалах справи відсутні докази коли саме і яким чином були надані ТОВ «АПП» такі зауваження.

Доданий до позовної заяви скріншот переписки секретаря НМР з ТОВ «АПП» за період з 19.10.2021 по 09.09.2022 не містить беззаперечного підтвердження передачі відповідачу на коригування проекту «Історико-архітектурний опорний план з визначення меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області».

Листом МКІП №06/15/5515-24 від 17.06.2024, адресованим Чернігівській обласній прокуратурі, підтверджено, що ІАОП смт.Любеч не може розглядатися Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини без участі доповідача від організації-розробника, що скоригована науково-проектна документація на розгляд МКІП не надходила, відомості про її доопрацювання у МКІП відсутні.

Як свідчить лист Департаменту культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України №06/13/7252-24 від 08.08.2024, який адресований Любецькій селищній раді, організація-розробник ТОВ «АПП» залучила до коригування проекту ІАОП смт.Любеч наукового керівника Заболотного В.Д., який 25.07.2024 отримав у МКІП фахову консультацію та відповідний перелік зауважень фахівців профільного структурного підрозділу, а також підтвердив свою готовність виступити доповідачем під час розгляду скоригованої НДП на засіданні консультативно-дорадчого органу МКІП. У вказаному листі зазначено, що після надходження до МКІП доопрацьованої згідно з наданими зауваженнями науково-проектної документації дане питання буде винесене на розгляд Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини, про дату та час засідання замовник та розробник НДП будуть повідомлені додатково.

Отже, з наявних в матеріалах справи листів і пояснень Міністерства культури та інформаційної політики України вбачається, що розробнику науково-проектної документації Історико-архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області Товариству з обмеженою відповідальністю «АПП» було повернуто на доопрацювання вказаний План і дані відповідні консультації (25.07.2024) з його корегування.

З наданих до матеріалів справи пояснень відповідача, вбачається, що останнім здійснюються роботи щодо внесення коригувань до проекту «Історико-архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області», після чого вони будуть передані до Міністерства культури та інформаційної політики України. Беззаперечних доказів протилежного прокурором до матеріалів справи не подано.

Таким чином, на даний час у розпорядженні Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини відсутня доопрацьована науково-проектна документація «Історико-архітектурний опорний план з визначення меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області», а тому суд вважає вимоги прокурора про забезпечення участі представника відповідача у проведенні погодження та розгляду науково-проектної документації Історико-архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області на засіданні Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України передчасними, оскільки проведення відповідного засідання неможливе без наявного у розпорядженні відповідного органу Плану.

Це ж саме стосується і позовних вимог прокурора про зобов`язання відповідача врахувати і внести до науково-проектної документації Історико архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області пропозиції Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України, оскільки на даний час такі пропозиції Науково-методичної ради за результатами розгляду доопрацьованої науково-проектної документації також відсутні.

На переконання суду, в даному випадку, якщо прокурор вважає, що відповідач неналежним чином виконує умови укладеного між сторонами договору підряду на виконання проектно - вишукувальних робіт від 09.04.2019 № 26/03-РМ, належними способами захисту інтересів держави можуть бути: або зобов`язання відповідача безоплатно переробити проектну документацію; або покладення на відповідача відповідальності, передбаченої умовами договору, за недотримання строків виконання робіт; або розірвання договору та відшкодування завданих відповідачем збитків.

Частинами 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Враховуючи зазначене вище у сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Любецької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурно просторове планування про зобов`язання вчинити дії задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі відмови у позові покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Любецької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурно просторове планування про зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2024.

Суддя А.С.Сидоренко