Постанова

від 19.12.2024 по справі 916/1101/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1101/21(916/707/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Огороднік К.М.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача: не з`явився,

відповідача-1: Яценко С.А.,

відповідача-2: не з`явився,

третьої особи: Діденко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальності "Стройбуд Іллічівськ" арбітражного керуючого Гонти Оксани Анатоліївни та Компанії CFSIT Inc.

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 (колегія суддів у складі: головуючий - Філінюк І.Г., Аленін О.Ю., Богатир К.В.)

у справі №916/1101/21 (916/707/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбуд Іллічівськ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Гонти Оксани Анатоліївни

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Олір Резорсіз"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА "Скай Кепітал Менеджмент"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Компанії CFSIT Inc.

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та витребування майна,

у межах справи №916/1101/21

за заявою Компанії CFSIT Inc.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбуд Іллічівськ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбуд Іллічівськ" (далі - Боржник) за заявою Компанії CFSIT Inc. (далі - Кредитор).

2. Постановою Господарського суду Одеської області від 11.02.2022 Боржника визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

3. У межах зазначеної справи ліквідатор Боржника звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олір Резорсіз" (далі - Відповідач-1) і Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" (далі - Відповідач-2) про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 1,0501 га, кадастровий номер 5110800000:03:001:0349, місце розташування: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 48, укладеного 18.03.2020 між Боржником і Відповідачем-1, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Голубенко О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №211;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,7047 га, кадастровий номер 5110800000:03:001:0348, місце розташування: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 48, укладеного 18.03.2020 між Боржником і Відповідачем-1, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Голубенко О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №212;

- витребування з чужого незаконного володіння у Відповідача-2, який діє від власного імені та за рахунок Закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Адвенсіс", на користь Боржника зазначених земельних ділянок загальною площею 1,0501 га, кадастровий номер 5110800000:03:001:0349, і загальною площею 0,7047 га, кадастровий номер 5110800000:03:001:0348, місце розташування: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 48.

4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024, позов задоволено, визнано недійсними спірні договори та витребувано спірні земельні ділянки, а також стягнуто з Відповідача-1 і Відповідача-2 на користь Боржника з кожного по 9307,93 грн судового збору і 8961,75 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Стислий зміст заяви

5. Боржник у особі ліквідатора 19.03.2024 звернувся до господарського суду із заявою про стягнення з Відповідача-1 і Відповідача-2 в дохід Державного бюджету України з кожного по 190757,68 грн судового збору (далі - Заява).

6. Заяву мотивовано тим, що при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір, зокрема, в розмірі 13247,86 грн за вимогу майнового характеру із розрахунку від вартості продажу земельних ділянок за спірними договорами купівлі-продажу. Однак відповідно до висновку експерта за наслідками судової оціночно-земельної експертизи загальна вартість обох земельних ділянок становить 26317549,00 грн. Тому згідно з вимогами частини 2 статті 6, підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" і пункту 2 частини 1, частини 2 статті 163 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судовий збір за позовну вимогу майнового характеру в цій справі підлягав сплаті в розмірі 394763,23 грн. Отже, на думку Боржника, у цій справі неоплаченим залишився судовий збір у сумі 381515,37 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

7. Листом від 20.11.2023 за №3519/23-21 Вінницьке відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надіслало висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи у цій господарській справі, згідно з яким ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0, 7047 га, в тому числі по угіддях: землі промисловості 0,7074 га, кадастровий номер 5110800000:03:001:0348, місце розташування: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 48, станом на 18.03.2020 склала 10568714 грн; ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 1,0501 га, в тому числі по угіддях: землі під будівлями та спорудами промислових підприємств 1,0501 га, кадастровий номер 5110800000:03:001:0349, місце розташування: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 48, станом на 18.03.2020 склала 15748835 грн.

8. Отже, загальна ринкова вартість спірних у цій справі земельних ділянок визначена в сумі 26317549,00 грн.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

9. Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 стягнуто з Відповідача-1 і Відповідача-2 у дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі по 190757,68 грн з кожного.

10. Додаткове рішення мотивовано тим, що рішенням місцевого господарського суду, яким задоволено позов, не вирішено питання про повний розподіл судових витрат. А враховуючи висновок експерта, необхідно ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідачів пропорційно у дохід Державного бюджету України судового збору в сумі 381515,37 грн.

11. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 змінено додаткове рішення, викладено його резолютивну частину в іншій редакції, згідно з якою стягнуто з Відповідача-1 і Відповідача-2 в дохід Державного бюджету судовий збір в розмірі по 1428,07 грн з кожного.

12. Постанову мотивовано тим, що вимога про повернення майна боржника до ліквідаційної маси є за своєю правовою природою різновидом спростування попередніх майнових дій боржника у справі про банкрутство. Тому відповідно до положень підпункту 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" при зверненні з позовом у цій справі належало сплатити судовий збір у сумі 21472 грн. Отже, у справі неоплаченим залишився судовий збір у сумі 2856,14 грн.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

13. Ліквідатор Боржника і Кредитор подали касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову апеляційного господарського суду, ухвалену за результатами перегляду додаткового рішення місцевого господарського суду, а додаткове рішення залишити без змін.

14. Касаційні скарги подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

15. Скаржники посилаються на неврахування апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 11.07.2023 у справі №904/1412/20, від 01.02.2022 у справі №922/313/20 щодо застосування положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ); від 14.04.2021 у справі №905/1818/19, від 09.08.2024 у справі №910/4957/20, від 24.09.2024 у справі №917/814/16 (910/15748/20) щодо застосування частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

16. На думку скаржників, господарський суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 42 КУзПБ, Закону України "Про судовий збір" та помилково врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.01.2019 у справі №915/441/18, яка стосувалась застосування положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

17. Скаржники зауважують, що на момент подання ліквідатором Боржника позову в цій справі КУзПБ не було передбачено право на звернення з вимогами про спростування майнових дій боржника. Тому відповідно положень статті 7 КУзПБ та статті 161 ГПК України заява, передбачена статтею 42 КУзПБ є різновидом заяв по суті справи і має розглядатися в порядку позовного провадження за правилами, передбаченими ГПК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

18. Інші учасники справи у встановлений судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.

Позиція Верховного Суду

19. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

20. Предметом касаційного перегляду є постанова господарського суду апеляційної інстанції, ухвалена за наслідками перегляду додаткового рішення місцевого господарського суду, яким стягнуто на користь Державного бюджету України недоплачену суму судового збору, визначену з урахуванням встановлення дійсної вартості спірного майна.

21. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 123 ГПК України).

22. Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина 1 статті 1 Закону України "Про судовий збір").

23. Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (частина 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір").

24. Згідно з положеннями статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1).

25. Зокрема, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини 2); позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2 частини 2); заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 10 пункту 2 частини 2).

26. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір").

27. Ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (пункт 2 частини 1 статті 163 ГПК України).

28. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи (частина 2 статті 163 ГПК України).

29. Частиною 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір" також передбачено, що в разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

30. Пункт 2 частини 5 статті 238 ГПК України передбачає, що в резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, розподіл судових витрат.

31. Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

32. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ГПК України).

33. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ (частина 6 статті 12 ГПК України). Водночас із 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, який наразі встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

34. Частиною 1 статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

35. Відповідно до частини 2 статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

36. З огляду на положення КУзПБ, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц та від 28.01.2020 у справі №50/311-б).

37. Водночас КУзПБ, на відміну від Закону про банкрутство, конкретизовано порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Визначені частиною 2 статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України.

38. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

39. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

40. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

41. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство.

42. Такий підхід зумовлює сплату позивачем судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового та / або немайнового характеру, яка розглядається у відокремленому позовному провадженні у межах справи про банкрутство, за ставками, встановленими, відповідно, підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

43. Подібний за змістом висновок викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №905/1818/19, ухваленій у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

44. У цій справі ліквідатор Боржника звернувся з позовом у межах справи про банкрутство про визнання недійсними двох договорів купівлі-продажу та витребування з чужого незаконного володіння двох земельних ділянок, який відповідно до положень статті 7 КУзПБ підлягав розгляду та був розглянутий господарським судом у межах справи про банкрутство Боржника, однак у порядку відокремленого позовного провадження за правилами, встановленими ГПК України.

45. З огляду на таке, з урахуванням наведених положень законодавства та висновків Верховного Суду, при поданні вказаного позову судовий збір підлягав сплаті за ставками, встановленими для подання до господарського суду позовних заяв немайнового характеру (за кожну немайнову позовну вимогу) та майнового характеру.

46. З урахуванням того, що на момент подання позову статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684 грн, ліквідатор Боржника сплатив за дві вимоги немайнового характеру судовий збір у сумі 5368,00 грн.

47. Водночас оскільки на дату подання позовної заяви неможливо було визначити дійсну ринкову вартість спірних земельних ділянок, яка підлягала встановленню під час розгляду спору, ліквідатор Боржника сплатив судовий збір за майнові вимоги в сумі 13247,86 грн, розрахованій з огляду на попередньо визначену вартість земельних ділянок, зазначену в оспорюваних договорах купівлі-продажу в сумі 883190,84 грн.

48. Задовольняючи вказаний позов, Господарський суд Одеської області у рішенні від 18.03.2024 поклав на відповідачів судовий збір у загальній сумі 18615,86 грн, стягнувши на користь Боржника по 9307,93 грн судового збору з кожного. Тобто судові витрати покладено на відповідачів порівну.

49. Однак попри те, що на момент вирішення спору загальна ринкова вартість спірних земельних ділянок була визначена за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи в розмірі 26317549,00 грн, місцевий господарський суд не здійснив стягнення недоплаченого судового збору на виконання вимог частини 2 статті 163 ГПК України та частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір".

50. Наведене є підставою для ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу відповідних сум судового збору. При цьому ухвалення такого додаткового рішення згідно з положеннями частини 1 статті 244 ГПК України не залежить від звернення з відповідною заявою певного заінтересованого учасника справи, а може бути здійснено господарським судом з власної ініціативи.

51. З огляду на вказану вартість спірних земельних ділянок судовий збір за майнову вимогу в цій справі становить 394763,24 грн (26317549,00 грн * 1,5%). Відповідно, загальна сума судового збору (за дві вимоги немайнового характеру та вимоги майнового характеру) підлягла сплаті в розмірі 400131,24 грн.

52. Оскільки судовий збір у сумі 381515,38 грн (400131,24 грн - 18615,86 грн) у цій справі не був сплачений до Державного бюджету України, місцевий господарський суд обґрунтовано ухвалив додаткове рішення про його стягнення з відповідачів порівну.

53. При цьому слід зауважити, що питання покладення судового збору на відповідачів пропорційно у рівних частинах вирішив Господарський суд Одеської області у рішенні від 18.03.2024, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу земельних ділянок як таких, що мають ознаки фраудаторності, та про витребування відчужених на їх підставі земельних ділянок. Оскаржуваним додатковим рішенням стягнуто недоплачені суми судового збору саме згідно з розподілом, визначеним у рішенні від 18.03.2024, ухваленому по суті вирішення спору, яке набрало законної сили.

54. Оскільки зазначене рішення від 18.03.2024 наразі не є предметом касаційного оскарження, зокрема в частині висновків щодо обґрунтованості та відповідності вимогам частини 9 статті 123 ГПК України визначеного ним розподілу судових витрат, доводи Відповідача-1 щодо безпідставності покладення на нього частини судового збору, сплаченого за майнові вимоги, підлягають відхиленню.

55. Натомість апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові дійшов хибного висновку про те, що при зверненні у лютому 2023 року з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та витребування майна в межах справи про банкрутство підлягав сплаті судовий збір у сумі 21472 грн (4 вимоги * два прожиткових мінімуми для працездатних осіб). Такий висновок ґрунтується на тому, що вимога про повернення майна боржника до ліквідаційної маси є за своєю правовою природою різновидом спростування попередніх майнових дій боржника у справи про банкрутство, а отже, необхідності застосування ставки, встановленої підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" для подання відповідних заяв.

56. При цьому господарський суд апеляційної інстанції помилково послався на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №915/441/18, які стосуються застосування положень Закону України "Про судовий збір" щодо заяви, поданої на підставі статті 20 Закону про банкрутство. Зазначена норма Закону, на відміну від статті 7 КУзПБ, передбачала розгляд відповідних заяв господарськими судами у межах основної справи про банкрутство, а не в порядку відокремленого позовного провадження, відповідно, об`єктом справляння судового збору була заява як єдиний документ, поданий у справу про банкрутство з певними вимогами.

57. Оскільки позовну заяву в цій справі подано на підставі положень КУзПБ (зокрема статей 7, 42), і відповідний спір не стосується непозовного провадження в основній процедурі банкрутства Боржника, релевантною є саме правова позиція Верховного Суду про застосування відповідних норм Закону України "Про судовий збір" щодо позовних заяв, які розглядаються у відокремленому позовному провадженні у межах справи про банкрутство згідно з вимогами статті 7 КУзПБ, зокрема, викладена у постанові від 14.04.2021 у справі №905/1818/19 та від 17.10.2024 у справі №914/2161/23.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Виходячи з викладеного, Верховний Суд вважає безпідставною зміну апеляційним господарським судом додаткового рішення суду першої інстанції та викладення його в іншій редакції.

59. Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права до встановлених судами обставин та без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду. Додаткове рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі. Касаційні скарги слід задовольнити.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальності "Стройбуд Іллічівськ" арбітражного керуючого Гонти Оксани Анатоліївни та Компанії CFSIT Inc. задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі №916/1101/21 (916/707/23) скасувати.

3. Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 у справі №916/1101/21 (916/707/23) залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

К. Огороднік