Постанова

від 17.12.2024 по справі 914/33/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/33/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокуратури - Шапка І. М.,

позивача - Коржевич У. Ф.,

відповідача - Лазар О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 (судді: Бонк Т. Б. - головуючий, Малех І. Б., Якімець Г .Г.) та рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2024 (суддя Мазовіта А. Б.) у справі

за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради

до відповідача Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Ветеран-Авто"

про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У січні 2024 року керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Ветеран-Авто" (далі - ОК "ГБК "Ветеран-Авто") про:

- визнання недійсним договору оренди землі від 16.09.2021 № Ш-4368, укладеного між Львівською міською радою та ОК "ГБК "Ветеран-Авто" (далі - спірний договір) щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:08:002:0723, площею 0,8198 га (далі - спірна земельна ділянка);

- скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди спірної земельної ділянки;

- зобов`язання ОК "ГБК "Ветеран-Авто" повернути власнику - Львівській міській раді спірну земельну ділянку.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладено всупереч статті 2, частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі", оскільки гаражно-будівельним кооперативам в порядку статті 41 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть надаватися лише для гаражного будівництва і лише із цільовим призначенням - землі житлової забудови.

Прокурор вважав, що у цьому випадку спірна земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення земель, а тому на такій земельній ділянці не може здійснюватися будівництво гаражів.

ОК "ГБК "Ветеран-Авто" при зверненні до міської ради не обґрунтувало необхідність отримання спірної земельної ділянки саме площею 0,8198 га, не надало доказів необхідності у задоволенні мінімально обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу в паркомісці (гаражі) та надання земельної ділянки саме у вказаному розмірі.

Також, у затверджених позивачем містобудівних умовах та обмеженнях не зазначено кількість гаражів, яка буде будуватись відповідачем, а також містобудівними умовами передбачено будівництво, окрім гаражів, станції технічного обслуговування та адміністративної будівлі.

1.3. Львівська міська рада у поясненнях заперечувала проти задоволення позову прокурора, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка передана відповідачу з дотриманням вимог статті 41 Земельного кодексу України і така передача відповідає усім актам щодо затвердження містобудівної документації у м. Львові. У містобудівному розрахунку, який було подано відповідачем в складі документації, міститься детальний опис щодо будівництва гаражів на одне машино-місце в кількості 42 штук та гаражів на два машино-місця в кількості 5 штук.

Львівська міська рада вказувала на те, що статтею 41 Земельного кодексу України та будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено визначення точної кількості об`єктів, які мають бути збудовані (розміщені) на земельній ділянці. Натомість такий розрахунок Львівській міській раді був наданий при прийнятті містобудівних умов та обмежень.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.06.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

2.2. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вказав на те, що враховуючи чинність ухвал Львівської міської ради, якими передано в оренду відповідачу земельну ділянку та відповідність такої передачі затвердженій містобудівній документації, відсутні підстави для задоволення позову прокурора про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права та повернення земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спірний договір оренди землі не суперечить вимогам статті 41 Земельного кодексу України та підстави для визнання його недійсним відсутні.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 та рішенням Господарського суду Львівської області від 10.06.2024, прокурор у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись як на підставу для оскарження судових рішень, на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, через неправильне застосування норми права без урахування висновків Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах вказуючи на таке.

3.1.1. Прокурор, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосовано норму права (статтю 16 Цивільного кодексу України, статей 41, 116, 123, 152 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України "Про оренду землі") без урахування висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 (справа № 925/1133/18), від 28.09.2022 (справа № 483/448/20), від 05.07.2023 (справа № 912/2797/21), від 12.09.2023 (справа № 910/8413/21), 23.11.2021 (справа № 359/3373/16-ц), від 11.02.2020 (справа № 922/614/19), від 21.08.2019 (справа № 911/3681/17), від 26.06.2019 (справа № 587/430/16-ц), від 04.12.2019 (справа № 917/1739/17), від 11.09.2019 (справа № 487/10132/14-ц).

Прокурор вказує на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не враховані висновки Верховного Суду, викладені у наведених скаржником постановах, щодо неефективності у спірних правовідносинах такого способу захисту як оскарження рішення про надання земельної ділянки в оренду, яке вичерпало свою шляхом укладення договору оренди.

Незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 (справа №359/3373/16-ц).

3.1.2. Прокурор не погоджується з висновками судів про те, що спірна земельна ділянка передана відповідачу з дотриманням вимог статті 41 Земельного кодексу України і така передача відповідає усім актам містобудівної документації м. Львова.

При вирішенні питання щодо передачі гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки, яку такий кооператив просить передати для гаражного будівництва в порядку статті 41 Земельного кодексу України, наявність у суб`єкта звернення статусу, що відповідає передбаченим даною статтею положенням (гаражно-будівельний кооператив) не є достатньою підставою для передання кооперативу земельної ділянки будь-якого розміру. Натомість, заявник повинен довести та обґрунтувати, а орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, повинен перевірити наявність чи відсутність тих обставин, що членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення їх мінімальних потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) необхідні відповідні (конкретно заявлені) земельні ділянки, тобто документація із землеустрою повинна містити, у тому числі, належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу земельних ділянок відповідної площі.

Прокурор зазначив, що суди не врахували, що спірну земельну ділянку передано гаражно-будівельному кооперативу за відсутності встановлення такої можливості у затвердженій містобудівній документації, а тому всупереч статті 41 Земельного кодексу України.

Прокурор вказав, що у матеріалах справи будь-які належні та допустимі докази щодо необхідності надання відповідачу земельної ділянки розміром 0,8198 га відсутні, у той час як з урахуванням фактичних обставин справи, предметом доказування у даній справі є наявність обґрунтованої потреби і містобудівної документації щодо забезпечення членів гаражно-будівельного кооперативу для гаражного будівництва земельною ділянкою визначеної площі.

Проте доводи прокурора про те, що надання у власність та в оренду земельної ділянки кооперативу для будівництва гаражів без належного обґрунтування (розрахунку) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі, за відсутності інформації щодо кількості гаражів для будівництва, кількості транспортних засобів учасників ОК "ГБК "Ветеран-Авто" та інше не відповідає вимогам статті 41 Земельного кодексу України, залишені судами без розгляду.

3.1.3. Прокурор, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу Україні, вказав на те, що моніторингом судових рішень, внесених Верховним Судом до Єдиного державного реєстру судових рішень, не виявлено висновку Верховного Суду щодо правильного застосування статей 19, 20, 41 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про землеустрій", частини 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), зокрема:

- чи визначає стаття 41 Земельного кодексу України, яка розміщена в главі 6 ЗК України "Землі житлової та громадської забудови", віднесення земельних ділянок до земель житлової та громадської забудови при наданні таких земельних ділянок у власність/користування гаражно - будівельним кооперативам для гаражного будівництва, чи з врахуванням положень статті 41 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки до тієї чи іншої категорії - це виключна компетенція власника земельної ділянки відповідно до положень статті 20 Земельного кодексу України;

- щодо законності надання на підставі статті 41 Земельного кодексу України у власність/користування гаражно-будівельним кооперативам земельних ділянок комунальної власності для гаражного будівництва з числа земель промисловості, транспорту, (зв`язку) електронних комунікацій, енергетики, оборони (код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства);

- щодо можливості надання на підставі статті 41 Земельного кодексу України у власність/користування гаражно-будівельним кооперативам земельних ділянок комунальної власності для гаражного будівництва лише з числа земель житлової та громадської забудови (КВЦПЗ 02.05 - для будівництва індивідуальних гаражів; 02.06 - для колективного гаражного будівництва);

- чи відповідає вимогам статей 19, 20, 41 Земельного кодексу України, частини 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" можливість гаражного будівництва гаражно-будівельним кооперативом на земельних ділянках призначених для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Львівська міська рада просить відмовити в її задоволенні, наголошуючи на тому, що спірна земельна ділянка передана відповідачеві з дотриманням вимог статті 41 Земельного кодексу України, оскільки така передача відповідає всім актам містобудівної документації у м. Львові, а розташування земельної ділянки у зоні КС-5 - зоні розміщення об`єктів 5-го класу санітарної класифікації (С33-50) не передбачає можливості існування земель житлової та громадської забудови.

Стаття 41 Земельного кодексу України не передбачає віднесення земельних ділянок до земель житлової та громадської забудови при наданні таких земельних ділянок у власність чи користування гаражно-будівельним кооперативам. Натомість, єдиною вимогою статті 41 Земельного кодексу України є надання земельних ділянок у власність чи користування гаражно-будівельним кооперативам відповідно до затвердженої документації.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 23.10.2018 відбулись збори засновників, на яких було прийнято рішення про створення ОК "ГБК "Ветеран-Авто" (протокол від 23.10.2018 № 1), який 05.11.2018 було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У подальшому, ухвалою Львівської міської ради від 07.09.2020 № 6652 "Про надання ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Ветеран-Авто" дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І. Миколайчука", надано ОК "ГБК "Ветеран-Авто" дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,8198 га на вул. І. Миколайчука для будівництва та обслуговування гаражів за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Ухвалою Львівської міської ради від 17.06.2021 № 1016 "Про затвердження обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Ветеран-Авто" проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. І. Миколайчука" затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,8198 га, кадастровий номер 4610137500:08:002:0723, на вул. І. Миколайчука в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування гаражів для учасників Операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) - код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд Автомобільного транспорту та дорожнього господарства за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення земель, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування, без зміни цільового призначення.

4.3. Також суди установили, що 16.09.2021 між Львівською міською радою та ОК "ГБК "Ветеран-Авто" укладено договір оренди землі № Ш-4368, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Ш-4 вчинено запис.

Сторони договору погодили, зокрема, такі умови:

- відповідно до пункту 1 договору оренди землі орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування гаражів для учасників Операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) - (код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд Автомобільного транспорту та дорожнього господарства) кадастровий номер 4610137500:08:002:0723, яка розташована у м. Львові на вул. І. Миколайчука ;

- в оренду надається земельна ділянка площею 0,8198 га, в тому числі: площею 0,0011 га під забудовою, 0,7472 га під озелененням (пункт 2 договору);

- договір укладено строком на 10 років (пункт 8 договору);

- відповідно до пункту 16 договору цільове призначення земельної ділянки код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд Автомобільного транспорту та дорожнього господарства, категорія земельної ділянки згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення земель.

4.4. 28.09.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про державну реєстрацію права власності Львівської міської ради на вищевказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2470862046060, номер відомостей про речове право: 44290666).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 28.09.2021 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:08:002:0723, площею 0,8198 га, за ОК "ГБК "Ветеран-Авто".

За інформацією з Державного земельного кадастру, земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:08:002:0723 для розміщення та експлуатації будівель і споруд Автомобільного транспорту та дорожнього господарства за адресою: м. Львів, вул. І. Миколайчука зареєстрована 29.01.202 державним кадастровим реєстратором Відділу у Піщанському районі Міжрайонного управління у Крижопільському та Піщанському районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 22.01.2021.

Суди установили, що згідно з Генеральним планом м. Львова, затвердженим ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 № 3924, земельна ділянка орієнтовною площею 0,8198 га на вул. Миколайчука у м. Львові знаходиться в межах території складів та баз, комунальних підприємств, багатоповерхової житлової забудови (5, 9, 14, 15 поверхів); вулиці та дороги місцевого значення в червоних лініях, а також частково в межах санітарно-захисної зони.

Відповідно до плану зонування Шевченківського району м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 № 465 "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території м. Львова (зонінг). Том 1. Частина 4, 5. Залізничний та Шевченківський райони", земельна ділянка, яка надана в користування відповідачу на умовах оренди, знаходиться в зоні КС-5 - зона розміщення об`єктів 5-го класу санітарної класифікації (С33 - 50 м).

28.02.2023 Виконавчий комітет Львівської міської ради, розглянувши звернення ОК "ГБК "Ветеран-Авто" від 17.02.2023, містобудівний розрахунок на нове будівництво гаражів, станції технічного обслуговування та адміністративної будівлі гаражного кооперативу учасників АТО на вул. І. Миколайчука у м. Львові, беручи до уваги договір оренди землі, зареєстрований у Львівській міській раді 16.09.2021 за № Ш-4368, прийняв рішення № 198 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво Обслуговуючим кооперативом "Гаражно-будівельний кооператив "Ветеран-Авто" гаражів, станції технічного обслуговування та адміністративної будівлі гаражно-будівельного кооперативу учасників АТО на вул. І. Миколайчука у м. Львові".

4.5. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі Львівської міської ради про визнання недійсним договору оренди землі від 16.09.2021 № Ш-4368, скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди спірної земельної ділянки та зобов`язання відповідача повернути власнику - Львівській міській раді спірну земельну ділянку.

4.6. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказали, зокрема, на те, що враховуючи чинність ухвал Львівської міської ради, якими передано в оренду відповідачу земельну ділянку та відповідність такої передачі затвердженій містобудівній документації, відсутні підстави для задоволення позову прокурора про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права та повернення земельної ділянки.

4.7. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 7.9). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

Разом із тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 зазначено, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

4.8. Отже, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову прокурора у цьому випадку у зв`язку із чинністю рішень Львівської міської ради, якими передано в оренду відповідачу земельну ділянку.

4.9. Водночас суди попередніх інстанцій установили, що договір оренди землі № Ш-4368 від 16.09.2021 не суперечить вимогам статті 41 Земельного кодексу України.

4.10. відповідно до положень статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина 2 статті 123 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

За змістом положень статті 6 Закону України "Про кооперацію" відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі; за напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно із частиною 5 статті 7 названого Закону чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність (стаття 22 Закону України "Про кооперацію").

4.11. Верховий Суд у постанові від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17 констатував, що системне тлумачення статті 41 Земельного кодексу України у поєднанні з іншими положеннями Земельного кодексу України (зокрема статтею 134 Земельного кодексу України - щодо продажу земельних ділянок на торгах) дає підстави для висновку про винятковість можливості передання гаражно-будівельним кооперативам на підставі статті 41 Земельного кодексу України земельних ділянок безоплатно у власність, тобто таке передання повинно бути обумовлене особливими (виключними) цілями, що випливають зі змісту діяльності гаражно-будівельного кооперативу та кооперативу в цілому - задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів - та конкретного предмету (напрямку) його діяльності.

Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що коли йдеться про отримання гаражно-будівельним кооперативом земельних ділянок в порядку статті 41 Земельного кодексу України, то такі ділянки повинні надаватись виключно за наявності дійсної необхідності у задоволенні мінімальних обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу у паркомісці (гаражі), та ці ділянки повинні надаватись безоплатно у власність лише з цією метою.

При вирішенні питання щодо передання гаражно-будівельного кооперативу земельної ділянки, яку такий кооператив просить передати для гаражного будівництва в порядку статті 41 Земельного кодексу України, наявність у суб`єкта звернення статусу, що відповідає передбаченим даною статтею положенням (гаражно-будівельний кооператив), не є достатньою підставою для передання безоплатно у власність кооперативу земельної ділянки будь-якого розміру. Натомість заявник повинен довести та обґрунтувати, а орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, повинен перевірити наявність чи відсутність тих обставин, що членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення їх мінімальних потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) необхідні відповідні (конкретно заявлені) земельні ділянки, тобто документація землеустрою повинна містити, у тому числі, належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі.

Так, враховуючи викладене та положення законодавства, відповідно до наведеного висновку Верховного Суду достеменному дослідженню та встановленню судом на загальних підставах підлягають обставини щодо необхідності отримання гаражно-будівельним кооперативом в оренду земельної ділянки у конкретному заявленому розмірі, зважаючи на наявність дійсної необхідності у задоволенні мінімально обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) та їх кількості, чого проте судами зроблено не було, хоча наведене має значення для правильного вирішення спору, зважаючи на предмет і підстави позову.

4.12. Як свідчать матеріали справи та установив суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, згідно з пунктом 5.1 статуту ОК "ГБК "Ветеран-Авто" та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, його засновниками є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а відповідно до протоколу № 3 зборів засновників кооперативу від 18.05.2020 до членів кооперативу входить 46 осіб згідно зі списком. У пункті 5.3 статуту передбачено, що кількість членів кооперативу не може перевищувати кількості гаражів чи виділених місць під гаражі, що побудовані, або будуються чи розміщуються.

Суди установили, що містобудівний розрахунок містить детальний опис, а також, зображення розташування гаражів, станції технічного обслуговування та адміністративної будівлі. Проєктом передбачається розміщення гаражного кооперативу в складі якого будуть: гаражі на одне машино-місце в кількості 42 штук; гаражі на два машино-місця в кількості 5 штук; станція технічного обслуговування на 4 пости; адміністративна будівля; 2 пункти охорони.

Відповідно до статті 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що ні статтею 41 Земельного кодексу України, а ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено визначення точної кількості об`єктів, які мають бути збудовані (розміщені) на земельній ділянці, наданій для використання гаражно-будівельним кооперативом.

У той же час, як установили суди, відповідний розрахунок Львівській міській раді був наданий при прийнятті містобудівних умов та обмежень.

4.13. Також суди установили, що цільове призначення спірної земельної ділянки (категорія) із земель промисловості, транспорту, (зв`язку) електронних комунікацій, енергетики, оборони іншого призначення на інше цільове призначення не змінювалося, код КВЦПЗ - 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства згідно з наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" знаходиться в межах секції "J" та належать до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Суди зазначали, що код 12.04, згідно з наказом № 548 від 23.07.2010, передбачений для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства із земель транспорту (землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту).

Статтею 41 Земельного кодексу України про порушення якої вказував прокурор у позовній заяві, не передбачено віднесення земельних ділянок до земель житлової та громадської забудови при наданні таких земельних ділянок у власність чи користування гаражно-будівельним кооперативам, натомість встановлено, що надання земельних ділянок у власність чи користування гаражно-будівельним кооперативам відбувається відповідно до затвердженої документації.

За змістом частини 1 статті 17 та частин 1, 2 статті 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до Генерального плану м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 № 3924, спірна земельна ділянка знаходиться в межах території складів баз, комунальних підприємств, багатоповерхової житлової забудови (5, 9, 14, поверхів); вулиці та дороги місцевого значення в червоних лініях, а також частково в межах санітарно-захисної зони.

Згідно з планом зонування Шевченківського району м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 № 4657 "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території м. Львова (зонінг). Том 1. Частина 4, 5. Залізничний та Шевченківський райони", спірна земельна ділянка знаходиться в зоні КС-5 - зона розміщення об`єктів 5- го класу санітарної класифікації (С33 - 50).

Відповідно до вказаної ухвали Львівської міської ради зони КС-4, КС-5- це зони, передбачені для підприємств та споруд IV-V класу шкідливості, які є джерелом шуму, тяжких запахів, пилу, вібрації і інших явищ, які можуть вплинути на навколишнє середовище. Для максимального зменшення негативного впливу на прилеглі райони види використання повинні відповідати вимогам щодо допустимого рівня шкідливих викидів і захисту навколишнього середовища, для яких вимагається організація санітарно-захисних зон радіусом 100 м і 50 м від джерел шкідливого впливу, в залежності від класу підприємства.

Переважні види забудови та іншого використання земельних ділянок: комунальні та автотранспортні підприємства; склади; виробничі бази будівельних та ремонтних організацій.

Супутні види забудови та іншого використання: адміністративні організації, офіси, контори; приміщення для обслуговуючого персоналу та охорони; автостоянки всіх видів; об`єкти, що технологічно пов`язані з переважними видами діяльності; заклади громадського харчування, пов`язані з обслуговуванням персоналу; спортмайданчики, майданчики для відпочинку персоналу; торгові заклади; аптеки; об`єкти пожежної охорони; - об`єкти інженерної інфраструктури.

Допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок: підприємства по обслуговуванню легкових автомобілів: станції технічного обслуговування автомобілів, авторемонтні підприємства, автозаправні станції; підприємства по ремонту побутової техніки; гаражі для довготривалого зберігання легкового автотранспорту; антени стільникового зв`язку.

Суди вказали на те, що спірна земельна ділянка входить в межі детального плану території житлового району "Збоїща", затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 20.03.2014 і належить до функціональної зони КС-5 - зона розміщення об`єктів 5-го класу санітарної класифікації (нормативна С33 до 50 м), а також земельна ділянка відноситься до санітарної зони від Голосіївського кладовища (300 м), а найближча житлова забудова розташована на відстані 490 м на південний схід, відповідно проектована територія є цілком придатною для розміщення гаражів.

Суди попередніх інстанцій на підставі встановлених обставин справи та підставі наданих доказів дійшли висновку, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 4610137500:08:002:0723) передана відповідачу з дотриманням вимог статті 41 Земельного кодексу України, оскільки така передача відповідає усім актам містобудівної документації у м. Львові. Саме розташування спірної земельної ділянки у зоні КС-5 - зоні розміщення об`єктів 5-го класу санітарної класифікації (С33 - 50) не передбачає можливості існування земель житлової та громадської забудови, а вимоги прокурора про визнання недійсним договору, а отже і скасування державної реєстрації та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку Львівській міській раді, яка, у свою чергу, заперечувала проти вимог прокурора, не підлягають задоволенню.

При цьому помилковий висновок судів про наявність підстав для відмови у задоволенні позову прокурора у цьому випадку у зв`язку із чинністю рішень Львівської міської ради, якими передано в оренду відповідачу земельну ділянку, не свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень з огляду на здійснення судами розгляду спору по суті та встановлення обставин щодо відповідності оспорюваного у справі договору вимогам законодавства.

4.14. Як вже зазначалося, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України прокурор вказував на відсутність висновку Верховного Суду зокрема стосовно того, чи визначає стаття 41 Земельного кодексу України, яка розміщена в главі 6 Земельного кодексу України "Землі житлової та громадської забудови", віднесення земельних ділянок до земель житлової та громадської забудови при наданні таких земельних ділянок у власність/користування гаражно - будівельним кооперативам для гаражного будівництва, чи з врахуванням положень статті 41 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки до тієї чи іншої категорії - це виключна компетенція власника земельної ділянки відповідно до положень статті 20 Земельного кодексу України; щодо законності надання на підставі статті 41 Земельного кодексу України у власність/користування гаражно-будівельним кооперативам земельних ділянок комунальної власності для гаражного будівництва з числа земель промисловості, транспорту, (зв`язку) електронних комунікацій, енергетики, оборони; щодо можливості надання на підставі статті 41 Земельного кодексу України у власність/користування гаражно-будівельним кооперативам земельних ділянок комунальної власності для гаражного будівництва лише з числа земель житлової та громадської забудови; чи відповідає вимогам статей 19, 20, 41 Земельного кодексу України, частини 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" можливість гаражного будівництва гаражно-будівельним кооперативом на земельних ділянках призначених для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

4.15. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Водночас у наведеному випадку скаржник не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування перелічених ним у касаційній скарзі норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах, натомість його аргументи фактично ґрунтуються на власних запереченнях висновків судів, покладених в основу судових рішень про відмову в позові та стосуються виключно незгоди з встановленими судами обставинами справи. Проте з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення по новому обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду, а отже, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у статті 41 Земельного кодексу України визначені земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів, а тому зазначену норму розміщено у Главі 6 "Землі житлової та громадської забудови".

Статтею 41 Земельного кодексу України передбачено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Отже, зі змісту вказаної норми не вбачається обмежень щодо категорії землі, яку може бути передано у власність або надано в оренду, зокрема, гаражно-будівельним кооперативам для гаражного будівництва за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, зважаючи на викладене, на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, а також підстави для відмови у позові, колегія суддів визнає недоведеною наведену скаржником підставу касаційного оскарження, визначену у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані у справі судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що підстав для їх скасування немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2024 у справі № 914/33/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак