Постанова

від 17.12.2024 по справі 910/24550/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/24550/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк"

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Чеберяк П. П.) від 10.04.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Поліщук В. Ю., судді: Кропивна Л. В., Коротун О. М.) від 04.07.2024

за заявою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк"

до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод"

про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Вотер СТ"

до боржника Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора (АТ "Державний експортно-імпортний банк України") - Іванченко О. В., адвокат;

представник кредитора (ТОВ "Компанія-Фінсервіс") - Ігнатенко О.О., адвокат;

представник боржника - від ліквідатора арбітражного керуючого Фоменка А.В. Святюк С.П., адвокат.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 25.07.2014 Господарський суд міста Києва ухвалив порушити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Вотер СТ" провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі- Закон про банкрутство), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном та призначити розпорядника майна Боржника тощо.

15.04.2015 Господарський суд міста Києва постановив про визнання Боржника банкрутом, відкриття відносно нього ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора тощо.

1.2. 10.10.2017 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк" (далі - Позивач, Кредитор) звернулося із позовом про:

- визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна Боржника, проведеного 13.01.2017 Міжнаціональною Універсальною Товарно-сировинною Біржею "Епсілон" відповідно до інформаційних повідомлень від 13.01.2017 №№ 13/01-1, 13/01-2 про результати проведення повторного аукціону з продажу майна Боржника частинами, згідно з якими було реалізоване майно Боржника, що було передано в іпотеку Позивачу (далі - Аукціони);

- визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених за результатами проведення Аукціонів.

1.3. Позов обґрунтований порушенням норм чинного законодавства на етапі підготовки до проведення та безпосереднього проведення оспорюваних Аукціонів, неправильним визначенням початкової ціни продажу реалізованого майна Боржника та порушенням судових рішень про заборону відчуження майна Боржника.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Справа переглядалась неодноразово.

05.07.2023 Верховний Суд за результатами здійснення касаційного провадження за скаргою Позивача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022, ухвалені за результатами розгляду вимог Кредитора про визнання недійсними Аукціонів та договорів купівлі-продажу, укладених за результатами проведення Аукціонів, зазначені судові рішення скасовані, а справу в скасованій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.2. При новому розгляді справи 10.04.2024 Господарський суд міста Києва вирішив відмовити у задоволенні заяви Кредитора до Боржника про визнання недійсними результатів Аукціонів з продажу майна Боржника.

2.3. Судове рішення мотивоване не встановленням судами порушень вимог закону щодо організації проведення оспорюваних Аукціонів та підготовки до них, а також урахуванням висновків Верховного Суду, сформульованих в постанові від 05.07.2023 у цій справі.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.

3.1. 04.07.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив залишити без задоволення апеляційну скаргу Кредитора на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 та змінити це рішення, доповнивши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови, а резолютивну частину - шляхом доповнення її пунктами 2, 3 змістом, відповідно до якого відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених за результатами проведення Аукціонів.

3.2. Судове рішення мотивоване аналогічно до рішення місцевого суду з доповненням мотивів для визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених за результатами проведення оспорюваних Аукціонів, а саме недійсністю тих договорів, що були укладені за результатами проведення аукціонів, визнаних судом недійсними незалежно від того, чи була здійснена оплата за такими угодами.

4. Встановлені судами обставини

4.1. Під час ліквідаційної процедури у справі про банкрутство Боржника 22.08.2016 між Боржником в особі ліквідатора Тарасенка Т.П. та Міжнаціональною Універсальною Товарно-Сировинною Біржою "Епсілон" (далі - МУТСБ "Епсілон") було укладено договір на організацію та проведення публічних торгів (аукціону) (далі - Договір).

4.2. 18.10.2016 відбулося засідання комітету кредиторів Боржника, на якому, зокрема, було прийнято рішення про визначення порядку продажу майна банкрута щодо чотирьох лотів відповідно до висновків незалежної оцінки майнових активів, проведених на замовлення ліквідатора боржника.

4.3. 19.10.2016 ліквідатор Боржника звернувся до суду з клопотанням про надання згоди на реалізацію переданого в заставу майна Боржника.

4.4. 04.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшли клопотання Кредитора та АТ "Сбербанк" про призначення експертизи, обґрунтовані незгодою з висновками незалежних оцінок майна банкрута.

4.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 задоволено клопотання ліквідатора Боржника надано дозвіл на реалізацію заставного майна Боржника у спосіб, визначений рішенням комітету кредиторів Боржника від 18.10.2016 в розрізі чотирьох лотів у відповідності до висновків незалежної оцінки майнових активів, а саме:

- лот № 1: товарно-матеріальні цінності (товари в обороті, які перебувають у заставі у ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії") за початковою ціною 1 057 960 грн 47 коп.;

- лот № 2: товарно-матеріальні цінності (товари в обороті, які перебувають в заставі у АТ "Укрексімбанк") за початковою ціною 13 972 101 грн 39 коп.;

- лот № 3: цінні папери (акції), що перебувають на балансі Боржника, за початковою вартістю 4 694 752 грн 55 коп.;

- лот № 4: будівлі, споруди, виробниче і побутове обладнання, меблі оргтехніка, товарна продукція та інше майно, а також цінні папери, дебіторська заборгованість та нематеріальні активи, що перебувають на балансі Боржника за початковою вартістю 216 264 773 грн 81 коп.

У цьому рішенні суд врахував відсутність згоди заставних кредиторів на продаж майна Боржника, яке є предметом забезпечення.

4.6. Іншою ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 відмовлено в задоволенні клопотань Банків про призначення судової експертизи у цій справі з поставленням на її вирішення питання визначення ринкової вартості майна Боржника.

4.7. 13.01.2017 відбувся повторний аукціон з продажу майна Боржника частинами, а саме:

1) відповідно до публікації № 38374:

- лот № 1: Цінні папери (акції), що перебувають на балансі Боржника;

- лот № 2: Майно: будівлі, споруди, виробниче і побутове обладнання, меблі, оргтехніка, товарна продукція та інше майно, цінні папери, дебіторська заборгованість та нематеріальні активи, що перебувають на балансі Боржника, до якого включено, у тому числі, й заставне майно Боржника;

2) відповідно до публікації № 38373:

- лот № 1: Товарно-матеріальні цінності, що перебувають на балансі Боржника, у кількості 571 найменування, 6 029 одиниць;

- лот № 2: Товарно-матеріальні цінності, що перебувають на балансі Боржника у кількості 2 042 найменувань, 10 278 одиниць.

4.8. За результатами проведеного аукціону все майно Боржника було продано.

МУТСБ "Епсілон" складені відповідні інформаційні повідомлення № 13/01-1, № 13/01-2 про результати проведення повторного аукціону з продажу майна Боржника частинами.

4.9. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 було заборонено ліквідатору Боржника арбітражному керуючому Тарасенку Т.П., МУТСБ "Епсілон" та будь-яким іншим особам вживати будь-які заходи, спрямовані на відчуження майна Боржника до звершення розгляду апеляційних скарг на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у цій справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 апеляційні скарги ПАТ "Сбербанк", Кредитора на ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 задоволено; ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 скасовано, прийнято у відповідній частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора Боржника про надання дозволу на реалізацію заставного майна банкрута у спосіб, визначений рішенням комітету кредиторів Боржника від 18.10.2016 в розрізі чотирьох лотів відповідно до висновків незалежної оцінки майнових активів.

ТОВ "Фаст Вотер СТ" подало заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 заяву ТОВ "Фаст Вотер СТ" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким апеляційні скарги ТОВ "Компанія-Фінсервіс" (правонаступник АТ "Сбербанк") та Кредитора залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016, якою задоволено клопотання ліквідатора Боржника та надано дозвіл на реалізацію заставного майна банкрута у спосіб, визначений рішенням від 18.10.2016 комітету кредиторів Боржника в розрізі чотирьох лотів відповідно до висновків незалежної оцінки майнових активів, залишено без змін, ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016, якою відмовлено ПАТ "Сбербанк" у задоволенні клопотання про призначення незалежної (грошової) оцінки майна банкрута, відмовлено Кредитору у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи у справі з поставленням на її вирішення питання визначення ринкової вартості майна боржника, переданого на реалізацію, залишено без змін.

4.10. Посилаючись на скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2017, якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 щодо надання згоди на продаж відповідного заставного майна боржника у цій справі, ТОВ "Фаст Вотер СТ" подало заяву про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.06.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 та постановою Верховного Суду від 10.05.2023, заяву ТОВ "Фаст Вотер СТ" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 задоволено повністю, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2019, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Сбербанк" про визнання недійсним результатів повторного аукціону з продажу майна Боржника частинами, який відбувся 13.01.2017, та скасування результатів аукціону.

4.11. При постановленні ухвали від 23.06.2021 судом встановлені такі обставини та зроблені такі висновки щодо ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017:

"Щодо підстави, на яку посилався Господарський суд міста Києва в ухвалі від 13.03.2019, а саме про наявність заборони від 10.01.2017, відповідно до ухвали, якою заборонено будь-яким особам вживати будь-які заходи з відчуження майна Боржника до завершення розгляду апеляційних скарг АТ "Сбербанк" та Кредитора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016, Боржнику було відомо, що ця ухвала була вжита як тимчасовий захід забезпечення, який в силу прийняття постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 та з врахуванням частини дев`ятої статті 145 ГПК України та Розділу XI Перехідних положень ГПК України втратила свою чинність, відповідно, жодних юридичних наслідків з моменту її прийняття 10.01.2017 вона не несла".

4.12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 826/1930/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022 адміністративний позов арбітражного керуючого Тарасенка Т.П. задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15.02.2017 № 414/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 786 від 27.05.2013, виданого Тарасенку Т.П.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. 01.08.2024 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного господарського суду від 04.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Кредитора про визнання недійсними результатів Аукціонів та договорів купівлі-продажу, укладених за результатами проведення Аукціонів.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі суди порушили приписи статті 129-1 Конституції України, статей 2, 7, 316, 326 ГПК України (щодо принципу обов`язковості виконання судового рішення), не виконавши вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції від 05.07.2023 у цій справі, а саме:

- не дослідили додержання сторонами вимог закону під час проведення оспорюваного аукціону в контексті встановлення обставин наявності/відсутності судової заборони саме на час проведення аукціону;

- не надали належної оцінки доводам скаржника щодо вчинення ліквідатором Боржника арбітражним керуючим Тарасенко Т.П. дій з оформлення результатів оспорюваного аукціону як замовника протягом часу зупинення його діяльності наказом Міністерства юстиції України від 10.01.2017 № 39/5, обмежившись формальним посиланням на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 826/1930/17, залишену без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022;

- обмежились формальним посиланням на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у цій справі, якою заяву ТОВ "Фаст Вотер СТ" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 скасовано, без надання належної оцінки доказам та доводам, за яких ухвалювалась така постанова, зокрема, не врахувавши ті обставини, що в межах кримінального провадження проводилась судова експертиза виключно заставного майна AT "Сбербанк", однак не здійснювалось в межах вказаного кримінального провадження проведення експертиз з метою визначення вартості майна Боржника, яке оформлено у заставу/іпотеку Кредитору, а також майна Боржника, яке не перебувало у заставі/ іпотеці і було реалізовано під час оскаржуваного аукціону, і тому такі обставини є новими, а не нововиявленими;

- залишили невирішеним за результатами розгляду апеляційної скарги питання законності формування лотів, визначення переліку заставного та не заставного майна Боржника, яке було включено до складу лоту на оспорюваному аукціоні;

- не врахували відсутність судового рішення, у якому зазначено про скасування заходів забезпечення, встановлених ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017, через що висновки судів попередніх інстанцій про втрату чинності такою ухвалою та відсутність будь-яких юридичних наслідків з моменту її прийняття є помилковими, і такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

6.2. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі також є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди не повно з`ясували обставини справи, неправильно застосування норми матеріального права та порушили норми матеріального права, а саме положення статей 42, 58, 59, 61, 63, 64 - 68 Закону про банкрутство, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17 та від 18.01.2017 у справі № 6-2552цс16, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14- 149цс18), Верховного Суду у постановах від 01.10.2020 у справі № 915/4/16, від 22.08.2019 у справі № Б8/065-12, згідно з якими відчуження об`єкта нерухомості під час дії арешту суду та заборони на його відчуження - є протиправним, тобто таким, що порушує публічний порядок, незалежно від того, що інформація про арешт була відсутня у відповідному державному реєстрі, а правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на час його укладення, якщо про встановлену заборону сторонам правочину було відомо.

Тоді як проведення оспорюваного аукціону з реалізації майна Боржника відбулось під час заборони, встановленої ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017, якою було заборонено ліквідатору Боржника арбітражному керуючому Тарасенку Т.П., МУТСБ "Епсілон" та будь-яким іншим особам вживати будь-які заходи, спрямовані на відчуження майна Боржника до завершення розгляду апеляційних скарг на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.11.2016 у цій справі.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. Ініціюючий кредитор, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Фінсервіс" (як правонаступник одного із забезпечених кредиторів Боржника, а саме Акціонерного товариства "Сбербанк") у поясненнях на касаційну скаргу, а також ліквідатор Боржника у відзиві на касаційну скаргу заперечують викладені в ній аргументи з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, наголошуючи на тому, що суд під час попередніх розглядів в цій справі вже розглядав аргумент Кредитора щодо заборони на відчуження майна Боржника згідно з ухвалою апеляційного суду від 10.01.2017 та зробив висновки, що вона не несла жодних юридичних наслідків з моменту її ухвалення; а також на тому, що суди правомірно врахували судові рішення в іншій справі, зокрема щодо повноважень арбітражного керуючого Тарасенка Т. П. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Фінсервіс" також зазначило про необґрунтованість аргументів про включення предметів забезпечення забезпечених кредиторів Боржника до лотів разом з іншим майном Боржника.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо захисту права на майно, відчужене у боржника у процедурі банкрутства

8.1. Суди встановили, що предметом спору за вимогами Кредитора є результати Аукціонів з продажу майна Боржника, яке включене ліквідатором до ліквідаційної маси та є предметом забезпечення за визнаними судом у цій справі грошовими вимогами Кредитора, а також договори купівлі-продажу цього майна, що укладені за результатами проведення Аукціонів.

8.2. Отже спір у цій справі був ініційований щодо тих об`єктів майна Боржника, що перебувало як предмет забезпечення у заставі Кредитора, у зв`язку з реалізацією таких об`єктів за результатами проведення у справі про банкрутство Боржника 13.01.2017 оспорюваних публічних торгів (Аукціонів), та оформленням результатів продажу відповідними договорами купівлі-продажу (пункти 1.2, 4.7, 4.8).

8.3. Позивач обґрунтовує вимоги порушенням порядку організації, підготовки та проведення Аукціонів з продажу переданого Кредитору в заставу майна Боржника через неправильне визначення початкової ціни продажу відповідного реалізованого майна Боржника та порушення судових рішень про заборону відчуження цього майна (пункт 1.3).

Тож Кредитор вважає, що фактом реалізації ліквідатором майна Боржника на Аукціонах, результати яких оспорюються, та порушенням порядку їх організації, підготовки та проведення продаж відповідного майна відбувся не за найвищою ціною та всупереч судової заборони на продаж такого майна, що обумовило порушення прав заявника як забезпеченого кредитора на максимальне задоволення визнаних у цій справі грошових вимог до Боржника за рахунок коштів, отриманих від продажу майна, що є предметом забезпечення.

8.4. За змістом статті 7 КУзПБ спори про визнання недійсними результатів аукціону вирішує господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України.

Наведені правила КУзПБ застосовуються щодо розгляду вимог за поданою Кредитором у 2017 році заявою про недійсність оспорюваних результатів Аукціонів та укладених за результатам їх проведення договорів купівлі-продажу (пункт 1.2) з огляду на введення в дію з 21.10.2019 КУзПБ, враховуючи положення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу щодо застосування його положень при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство (за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації), а також з урахуванням перебування цієї справи про банкрутство Боржника з 15.04.2015 на стадії ліквідаційної процедури (пункт 1.1).

8.5. Згідно зі статтею 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують зазначені обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

8.6. Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

8.7. Разом з тим, суд не має права самостійно змінювати предмет і підстави позову, адже це могло б свідчити про порушення принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін і диспозитивності (подібний висновок викладений Верховний Судом у постанові від 02.02.2023 у справі № 922/2507/18).

Відтак, надаючи оцінку предмету та підставам позову, суд повинен здійснювати правильну правову кваліфікацію таких правовідносин та застосовувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, а не змінювати предмет та /або підстави позову.

8.8. У зв`язку з викладеним Суд доходить висновку, що попри те, що предметом спору у цій справі Кредитор зазначив результати Аукціонів та укладених за результатами їх проведення договорів купівлі-продажу майна Боржника, метою вирішення цього спору є повернення майна Боржнику (до складу ліквідаційної маси) задля повторної реалізації цього майна у процедурі банкрутства Боржника з дотриманням порядку організації, підготовки та проведення відповідних торгів з продажу державного майна за найвищою ціною та задоволення вимог Кредитора.

Отже, об`єктом захисту у спірних правовідносинах є похідний інтерес Кредитора від відповідного інтересу Боржника, що у спірних правовідносинах полягає у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси Боржника.

Тому відповідні вимоги Кредитора у спірних правовідносинах спрямовані на наповнення ліквідаційної маси Боржника, а інтерес кредитора як особи, яка оскаржує результати Аукціонів, полягає у відчуженні повернутого в ліквідаційну масу майна Боржника за максимально високою ціною та задоволенні за рахунок цього майна наявних грошових вимог до Боржника.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої щодо кола осіб, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника (стаття 55 Закону про банкрутство) уточнені та актуалізовані згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (Провадження № 12-41гс23) (пункт 100).

8.9. Щодо порядку та способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах Суд зазначає про таке.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 20 Господарського кодексу України особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08, 09, 22 лютого 2022 року у справах № 209/3085/20, у справі № 910/6939/20, у справі № 761/36873/18 та ін.)

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

8.10. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21).

Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.

8.11. Крім того, згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 22)).

8.12. Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто повинне залежати як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).

Тож особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами спору.

8.13. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (Провадження № 12-25гс21).

8.14. Під час розгляду спору щодо відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство майна важливим є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору.

У правовідносинах з повернення майна, відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство, для вирішення питання, кому належить право на пред`явлення позову і з якими саме вимогами (про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу чи про витребування майна) необхідно з`ясовувати, у кого перебуває у власності майно на момент виникнення спору, чи був боржник власником відчуженого на аукціоні майна та відповідно у який спосіб позивач має захистити саме своє право у разі його порушення. У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (Провадження № 12-41гс23) (пункти 131-135).

8.15. Щодо ефективності таких способів захисту прав як визнання недійсними результатів аукціону Суд зазначає про таке.

8.16. За висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (Провадження № 12-41гс23) (пункт 88) порушення встановлених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону, правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону, правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними за статтею 55 Закону про банкрутство, що тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу (див. подібні за змістом висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 904/3388/15, від 11.08.2020 у справі № 924/1708/14, від 13.08.2020 у справі № 922/600/17, від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16, від 29.06.2022 у справі № 23/334-б (910/3657/21), від 06.10.2022 у справі № 911/1902/17).

8.17. Відповідно до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215-235 ЦК України) (зобов`язально-правовий спосіб захисту), так і з позовом про витребування майна (статті 330, 387, 388 ЦК України) (речово-правовий спосіб захисту).

На практиці слід розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням його майна.

8.18. Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право.

Отже захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин (за договором тощо) та якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно, зокрема в добросовісного набувача. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 6-3104цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18), та аналогічними висновками Верховного Суду в постановах від 11.04.2018 у справі № 904/9655/16 та від 16.07.2020 у справі № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129.

8.19. Натомість реституція це спеціальна форма відновлення становища, що існувало до порушення, сутність якої полягає в поверненні сторін правовідношення у стан, який передував вчиненню певної протиправної дії. Реституція може поставати як реституція володіння (повернення кожною із сторін недійсного правочину того, що така сторона за ним отримала) або ж як компенсаційна реституція відшкодування (в грошовій чи негрошовій формі) вартості одержаного у разі неможливості його повернення в натурі.

Реституція як правовий наслідок недійсності правочину та спосіб захисту суб`єктивного цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

Положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Тобто застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином за положеннями статті 216 ЦК України є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 674/31/15-ц, від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 910/7606/17, від 11.07.2018 у справі № 910/8955/16, від 06.08.2019 у справі № 910/1922/18, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 757/57019/17-ц, від 24.06.2021 у справі № 331/4782/18).

8.20. В постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (Провадження № 12-41гс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі пред`явлення вимог про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника правовим наслідком їх задоволення судом є повернення відчуженого з порушенням вимог Закону про банкрутство майна до ліквідаційної маси боржника, навіть у випадку заявлення такої вимоги позивачем, який не є стороною договору (пункт 184).

8.21. З огляду на викладене, якщо майно боржника за результатом проведеного аукціону у справі про банкрутство перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону.

Якщо ж за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону).

Пред`явлення вимог подібного змісту узгоджується з положеннями абзацу другого частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, де чітко визначено, що визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу майна боржника, та статті 216 ЦК України, яка передбачає правовим наслідком недійсності правочину застосування реституції. У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (Провадження № 12-41гс23) (пункти 131-135) (пункти 137-149).

8.22. Між тим, у разі відчуження на аукціоні у справі про банкрутство майна, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна (у спірних правовідносинах похідного інтересу Кредитора, пункт 8.8 цієї постанови) здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України. Для витребування майна від набувача не потрібно визнавати недійсним аукціон з продажу майна боржника в процедурі банкрутства, у тому числі в разі якщо перший з договорів, предметом яких було відчуження спірного майна до набуття боржником відповідного права власності на нього, визнано недійсним (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19).

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (Провадження № 12-41гс23) (пункти 131-135) (пункт 155) з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21.09.2021 у справі № 908/976/19.

8.23. З матеріалів справи вбачається, що поряд з вирішенням цього спору, Боржник за іншою процесуальною заявою, розгляд якої здійснюється також у межах цієї справи про банкрутство, однак в іншому провадженні, заявив вимоги про витребування реалізованого на Аукціонах майна Боржника від третіх осіб, які, за ствердженням Боржника, є кінцевими набувачами такого майна: юридичні та фізичні особи, за якими зареєстроване право власності на відповідне майно після того, яке право на нього набув переможець цих Аукціонів, а саме ТОВ "Еталон Консалтінг" (пункти 4.7, 4.8).

Отже у цій справі про банкрутство на момент вирішення спору щодо оспорюваних Аукціонів та укладених з переможцем договорів купівлі-продажу Боржником стверджується вибуття реалізованого на Аукціонах майна від переможця Аукціонів, ТОВ "Еталон Консалтінг", на користь третіх осіб, кінцевих набувачів такого майна.

8.24. Між тим, всупереч наведеним висновкам (пункти 8.17-8.22) у цьому провадженні не було заявлено вимог про витребування відповідного майна від його кінцевих набувачів за правилами статті 388 ЦК України (пункти 8.17, 8.22).

А тому Суд доходить висновку, що правові наслідки задоволення пред`явлених Кредитором у цій справі (провадженні) вимог про недійсність результатів Аукціонів та укладених за результатами їх проведення договорів купівлі-продажу не призведуть до відновлення порушеного права у спірних правовідносинах на майно, що реалізовано за результатами проведення оспорюваних Аукціонів та вибуло з власності переможця Аукціонів на користь третіх осіб.

8.25. У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що у спорі про захист похідного інтересу Кредитора на майно, Кредитор, звернувшись з вимогами про недійсність результатів Аукціонів та укладених за результатами їх проведення з переможцем Аукціонів договорів купівлі-продажу, на порушення наведених положень закону, якими врегульовані порядок та спосіб захисту порушеного права на майно, яке відчужено на аукціоні у справі про банкрутство боржника, а також без врахуванням встановлених законом відмінностей у способі захисту порушеного права в залежності від того перебуває це майно у боржника, переможця аукціону або було відчужено переможцем аукціону третій особі, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, який не відповідає критерію ефективності та змісту порушеного права у спірних правовідносинах і не призводить до відновлення прав на спірне майно, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому Суд зауважує, що попри здійснення судом у межах цієї справи про банкрутство іншого провадження - з вирішення іншого спору за вимогами Боржника про витребування від кінцевих набувачів майна, реалізованого за результатами проведення оспорюваних Аукціонів, суд між тим не вправі враховувати такі вимоги у межах цього окремого провадження, оскільки у цьому провадженні вони не були заявлені та не є предметом розгляду та вирішення судом. Тоді як суд позбавлений процесуальної ініціативи на доповнення /зміну вимог та предмета спору (пункт 8.7). Вирішення ж спору за визначеним Кредитором згідно з його вимогами у цьому провадженні предметом спору не забезпечить остаточно вирішення спору по суті та не захистить ті порушені права та інтереси Кредитора (пункт 8.10), задля захисту яких він звернувся у цьому провадженні (пункт 8.8).

8.26. Отже, і суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні заявлених у цій справі вимог Кредитора про визнання недійсними результатів Аукціонів з продажу майна Боржника, і суд апеляційної інстанції, доповнивши резолютивну частину рішення місцевого суду рішенням про відмову також у вимогах Кредитора про визнання недійсними відповідних договорів купівлі-продажу, ухвалили по суті законі судові рішення. Однак, мотиви оскаржуваних судових рішень є такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки суди попередніх інстанцій при їх ухваленні не врахували зазначених норм права, якими врегульований порядок та спосіб захисту порушеного права на майно, яке відчужено на аукціоні у справі про банкрутство боржника та відчужено переможцем аукціону на користь третьої особи.

Дійшовши зазначених висновків, Суд погоджується з аргументами скаржника (пункти 6.1-6.2) в тій частині, в якій він вказав на невідповідність закону мотивів оскаржуваних судових рішень.

8.27. Поряд з цим Суд відхиляє аргументи скаржника (пункти 6.1- 6.2) в тій частині, в якій він апелює до доведення належними доказами у справі порушення порядку підготовки, організації та проведення Аукціонів та наявність підстав для задоволення заявлених Кредитором вимог у цьому спорі, оскільки за висновку про неналежний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах (пункти 8.24, 8.25) у цьому провадженні відповідні аргументи є неналежні, через що відсутні підстави оцінювати, досліджувати обставини, а також вирішувати спір щодо дотримання порядку підготовки, організації та проведення Аукціонів, а також укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу.

8.28. Ураховуючи викладене, положення пункту 3 частини першої статті 308, статті 311 ГПК України та наведені висновки про обрання Кредитором неналежного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, який не відповідає критерію ефективності та змісту порушеного права і, відповідно, про відсутність підстав для їх задоволення, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду (попри внесення нею змін в мотивувальну та резолютивну частини оскаржуваної ухвали рішення) підлягають зміні з викладенням їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови, а резолютивни частини оскаржуваних рішень - залишенню без змін.

8.29. Дійшовши висновку про часткове задоволення касаційної скарги Кредитора, однак з мотивів, викладених в цій постанові, чим обумовлена зміна мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання ним касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/24550/13 змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

3. Резолютивну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/24550/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. І. Картере

В. Я. Погребняк