ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року
м. Київ
cправа № 927/784/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - Гаценка О. О. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
відповідача-1 - Лисенка В. А. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача-2 - Підгорного К. Є. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача-3- Підгорного К. Є. (адвоката, в режимі відеоконференції),
прокурора - Шапки І. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 (колегія суддів: Агрикова О. В. - головуючий, Мальченко А. О., Козир Т. П.) і рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.03.2023 (суддя Романенко А. В.) у справі
за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради
до: 1) Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Денар-Люкс", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Домен-Буд"
про визнання недійсними договорів, зобов`язання привести земельну ділянку до стану, в якому вона була до надання її в фактичне користування, зобов`язання викупити земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У 2022 році заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради (далі - КП "Чернігівбудінвест"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Денар-Люкс" (далі - ТОВ "Денар-Люкс") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Домен-Буд" (далі - ТОВ "Домен-Буд"), в якому просив:
- визнати недійсним договір на співробітництво від 03.04.2017 № 01-10/17, укладений між КП "Чернігівбудінвест" та ТОВ "Денар-Люкс";
- визнати недійсним договір від 29.05.2017 № 01-16/17, укладений між КП "Чернігівбудінвест", ТОВ "Денар-Люкс", ТОВ "Домен-Буд";
- зобов`язати ТОВ "Денар-Люкс" викупити у Чернігівської міської ради земельну ділянку площею 0,2770 га, кадастровий номер 7410100000:02:050:0614 у м. Чернігові на вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А, вартість якої складає 1 095 541,83 грн.
- зобов`язати ТОВ "Денар-Люкс" привести земельну ділянку площею 0,1202 га, кадастровий номер 7410100000:02:050:0612 у м. Чернігові на вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А до стану, в якому вона перебувала до надання її у фактичне користування.
1.2. Позов Прокурора обґрунтовано тим, що укладений правочин у формі двох письмових договорів від 03.04.2017 № 01-10/17 та від 29.05.2017 № 01-16/17 за своєю природою є змішаним правочином, який містить у собі елементи різних договорів, зокрема, договору про встановлення суперфіцію та договору будівельного підряду.
Прокурор стверджував, що метою спірних договорів було оформлення земельної ділянки комунальної власності у виключних інтересах ТОВ "Денар-Люкс", яке набуло фактично право її безстрокової забудови. Водночас, на думку Прокурора, сторони на момент укладення цих договорів не дотрималися вимог чинного законодавства. Зокрема, КП "Чернігівбудінвест" (постійний землекористувач) розпорядився земельною ділянкою поза волею власника - Чернігівської міської ради (позивача), тому ця земельна ділянка вибула з комунальної власності на позаконкурсній основі.
Прокурор також зауважував, що відповідно до положень статей 92, 96 Земельного кодексу України у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою. Посилаючись на положення статей 203, частини 1 статті 215, статті 235 Цивільного кодексу України, Прокурор зазначав, що укладений між сторонами удаваний правочин з метою приховання договору суперфіцію є недійсним з моменту його укладення, оскільки його укладено особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності та у спосіб, який суперечить закону.
Прокурор, посилаючись на частину 2 статті 417 Цивільного кодексу України, стверджував, що ефективним способом захисту порушеного права позивача щодо земельної ділянки площею 0,2770 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0614, є вимога про зобов`язання ТОВ "Денар-Люкс" викупити цю земельну ділянку, оскільки вартість земельної ділянки є значно меншою, ніж вартість житлового будинку, тому зазначені обставини виключають можливість знесення завершеного будівництвом житлового будинку.
Ефективним способом захисту порушеного права позивача щодо земельної ділянки площею 0,1202 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0612, на думку Прокурора, є вимога про приведення земельної ділянки до стану, в якому вона перебувала до надання її у фактичне користування. Прокурор стверджував, що ця земельна ділянка використовується для зберігання нашарувань ґрунту із котловану, який утворено у процесі будівництва.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.03.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 927/784/22, в задоволенні позовних вимог Прокурора відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції зазначив, що не встановив порушення речових прав Чернігівської міської ради, які би підлягали захисту в судовому порядку, а Прокурор не довів, що договори від 03.04.2017 № 01-10/17 та від 29.05.2017 № 01-16/17 за сукупністю їх умов є договором суперфіцію. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин сторін не підлягають застосуванню норми цивільного та земельного законодавства, що регулюють відносини користування чужою земельною ділянкою під забудову. Тому суд першої інстанції констатував, що відсутні правові підстави для визнання спірних правочинів недійсними. Суд першої інстанції зазначив, що вимоги про застосування наслідків недійсності спірних правочинів є похідними, тому за відсутності підстав для визнання спірних договорів від 03.04.2017 № 01-10/17 та від 29.05.2017 № 01-16/17 недійсними, не підлягають застосуванню правові наслідки, встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України.
2.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог Прокурора. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на умови договору від 03.04.2017 № 01-10/17, зазначив, що положення цього договору не містять умов щодо фактичної передачі КП "Чернігівбудінвест" земельної ділянки під забудову ТОВ "Денар-Люкс". Тому суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що КП "Чернігівбудінвест" є фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0525, наданої йому за рішенням Чернігівської міської ради на титулі постійного користування, та замовником будівництва.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що згідно з умовами договору від 29.05.2017 № 01-16/17 КП "Чернігівбудінвест" є замовником, який надає підрядній організації будівельний майданчик, передає підрядній організації дозвільну документацію на початок будівельних робіт і затверджує проєктно-кошторисну документацію та зміни до неї, здійснює технічний нагляд за будівництвом, спільно з іншими сторонами вводить об`єкт в експлуатацію. Суд апеляційної інстанції зауважив, що будівництво об`єкта за цим договором здійснюється генпідрядником - ТОВ "Домен-Буд" за рахунок залучених коштів від ТОВ "Денар-Люкс", який набуває цей об`єкт у власність. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цей правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції про те, що КП "Чернігівбудінвест" з урахуванням мети його створення, здійснюючи функції замовника, побудувало на земельній ділянці багатоквартирні житлові будинки та отримало прибуток за рахунок наданих послуг з технічного нагляду за процесом будівництва цього об`єкта. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:050:0525 площею 0,3972 га упродовж всього періоду дії договорів знаходилася у постійному користуванні КП "Чернігівбудінвест" та використовувалася виключно КП "Чернігівбудінвест" як замовником будівництва. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що не може погодитися з доводами Прокурора про те, що сторони в цьому випадку приховали договір суперфіцію.
Суд апеляційної інстанції також визнав необґрунтованими доводи Прокурора щодо вибуття земельної ділянки з комунальної власності, оскільки встановив, що частина земельної ділянки, яка була забудована, надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Стрілецька набережна" (далі - ТОВ "Стрілецька набережна") як управителю багатоквартирного будинку відповідно до договору оренди, а власником цієї земельної ділянки є позивач.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що земельна ділянка площею 0,3972 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0525 не була вільною для забудови. Тому суд апеляційної інстанції зазначив про необґрунтованість доводів Прокурора про те, що земельна ділянка та речові права на неї мали бути реалізовані власником - Чернігівською міською радою на земельних торгах відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо незастосування правових наслідків, обумовлених статтею 216 Цивільного кодексу України, оскільки зазначив, що вимоги Прокурора про їх застосування є похідними, тому за відсутності підстав для визнання оскаржуваних договорів недійсними не підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що матеріали справи не місять доказів того, що ТОВ "Денар-Люкс" є власником будівлі (споруди), яка розташована на земельній ділянці площею 0,2770 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0614 у м. Чернігові на вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А, тому зазначив, що застосування частини 2 статті 417 Цивільного кодексу України є неможливим. Суд апеляційної інстанції зауважив, що по суті така вимога Прокурора протирічить самій правовій позиції, викладеній у позовній заяві Прокурора, оскільки застосування таких наслідків недійсності правочину позбавить Чернігівську міську раду права власності на земельну ділянку, а також надходжень до міського бюджету платежів з орендної плати за користування такою земельною ділянкою.
Суд апеляційної інстанції встановив, що земельна ділянка площею 0,1202 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0612 у м. Чернігові на вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А перебуває у постійному користуванні КП "Чернігівбудінвест" та використовується у господарській діяльності комунального підприємства, тому зазначив, що Прокурор не довів належними та допустимим доказами ані потреби, ані підстав для приведення ТОВ "Денар-Люкс" цієї земельної ділянки до стану, в якому вона перебувала до надання її у фактичне користування.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Прокурор, не погодившись із судовими рішеннями у цій справі, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 927/784/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Прокурора в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до КП "Чернігівбудінвест", ТОВ "Денар-Люкс") та ТОВ "Домен-Буд" про визнання недійсними договорів, зобов`язання викупу земельної ділянки, зобов`язання привести земельну ділянку до стану, в якому вона перебувала до надання її в фактичне користування.
3.2. Прокурор, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 910/7966/21 (щодо застосування статті 102-1 Земельного кодексу України, статей 413- 415 Цивільного кодексу України), від 09.11.2022 у справі № 927/864/21 (щодо застосування статей 215, 235 Цивільного кодексу України).
Посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Прокурор зазначає, що місцевий та апеляційний господарські суди не надали належної правової оцінки умовам оскаржуваних правочинів. Крім того, скаржник стверджує, що апеляційний господарський суд, усупереч вимогам частини 8 статті 80, частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, дослідив та надав оцінку документам, доданим до додаткових пояснень Чернігівської міської ради з порушенням процесуальних строків.
3.3. КП "Чернігівбудінвест" у відзиві на касаційну скаргу Прокурора просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 927/784/22 залишити без змін, а касаційну скаргу Прокурора - без задоволення. КП "Чернігівбудінвест" зазначає про дотримання вимог законодавства під час укладення спірних договорів та безпідставність доводів скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.07.2022 у справі № 910/7966/21.
3.4. ТОВ "Денар-Люкс" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу Прокурора залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 927/784/22 залишити без змін. ТОВ "Денар-Люкс" вважає, що Прокурор не зазначив у касаційній скарзі, які норми матеріального та процесуального права порушили суди попередніх інстанцій, тому касаційна скарга Прокурора є необґрунтованою.
3.5. Прокурор надав додаткові пояснення від 26.02.2024 та від 27.02.2024, в яких навів доводи щодо спростування аргументів, наведених у відзиві ТОВ "Денар-Люкс" на касаційну скаргу.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що КП "Чернігівбудінвест" створене відповідно до чинного законодавства за рішенням Чернігівської міської ради від 12.11.2002 року (5 сесія 24 скликання), зареєстроване виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 14.01.2004.
4.2. Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 4.6 Статуту КП "Чернігівбудінвест" власником підприємства є територіальна громада міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради. Підприємство знаходиться в підпорядкуванні управління капітального будівництва міської ради та за способом утворення і формування статутного капіталу є унітарним. Підприємство створене з метою залучення інвестицій для будівництва житла, об`єктів соціально-культурної та комунальної сфери та одержання на цій основі прибутку в інтересах власника і трудового колективу. Підприємство користується землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.
4.3. 03.04.2017 КП "Чернігівбудінвест" звернулося до Чернігівського міського голови з листом № 01-09/193, в якому просило надати дозвіл на розробку проєкту відведення земельної ділянки в постійне користування у м. Чернігові на вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А, орієнтовною площею 0,4000 га, для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків з об`єктами соціального призначення (КВЦПЗ 02.03), з покладенням на нього затрат із відселення та знесення будинків.
4.4. За результатами розгляду цього звернення Чернігівська міська рада прийняла рішення від 21.04.2017 № 19/VII-22, пунктом 1.9 якого надала дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4000 га на вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків з об`єктами соціального призначення), з подальшою передачею земельної ділянки в постійне користування. Зазначеним рішенням також передбачалося, що КП "Чернігівбудінвест" зобов`язане при укладенні інвестиційної угоди затрати з відселення та знесення будинків покласти на інвестора.
4.5. Відповідно до пункту 6 рішення Чернігівської міської ради від 22.06.2018 року № 32/VII-19 затверджено проєкт відведення та надано КП "Чернігівбудінвест" земельну ділянку площею 0,3972 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0525 на вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А у постійне користування для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків з об`єктами соціального призначення); встановлено розмір земельного податку на рівні 1,5 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
4.6. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.07.2018, витяг сформований за № 276378981, КП "Чернігівбудінвест" зареєструвало речове право - право постійного користування на земельну ділянку площею 0,3972 га, кадастровий номер 7410100000:02:050:0525, на вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А в м. Чернігові. Підстава реєстраційної дії: рішення Чернігівської міської ради від 22.06.2018 року № 32/VII-19; власник -територіальна громада міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради.
4.7. Між КП "Чернігівбудінвест" та ТОВ "Денар-Люкс" 03.04.2017 укладено договір про співробітництво № 01-10/17, предметом якого є домовленість сторін здійснювати співробітництво в питаннях, пов`язаних із будівництвом багатоквартирних житлових будинків з об`єктами соціального призначення на вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А в м. Чернігові.
4.8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до пункту 2.1 договору про співробітництво від 03.04.2017 № 01-10/17 КП "Чернігівбудінвест" взяло на себе зобов`язання:
- організувати розробку проєкту відведення земельної ділянки під будівництво об`єкта та забезпечити підготовку матеріалів на розгляд Чернігівської міської ради для затвердження проєкту землеустрою та оформлення документів на право постійного користування земельною ділянкою для будівництва об`єкта;
- укласти спільно з ТОВ "Денар-Люкс" тристоронній договір підряду на виготовлення проєктно-кошторисної документації, її затвердження, узгодження та проходження експертизи з ліцензованою проєктною організацією;
- за рахунок ТОВ "Денар-Люкс" виконати підготовчі та передпроєктні роботи, пов`язані з будівництвом об`єкта (за окремою угодою);
- проводити оплату земельного податку за земельну ділянку з дати отримання її в постійне користування на весь період будівництва відповідно до затверджених міською радою ставок земельного податку з наступним відшкодуванням витрат щодо його оплати ТОВ "Денар-Люкс" (за додатковою угодою);
- готувати та подавати на затвердження у відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю документацію, яка дозволяє початок виконання будівельних робіт на об`єкті та інформує про це інші органи згідно з чинним законодавством;
- укласти спільно з ТОВ "Денар-Люкс" тристоронній договір підряду на будівництво об`єкту з ліцензованою будівельною організацією;
- здійснювати технічний нагляд за будівництвом об`єкту; вести облік незавершеного будівництвом об`єкта;
- організувати за рахунок ТОВ "Денар-Люкс" проведення авторського нагляду за об`єктом (за додатковою угодою);
- проводити взаєморозрахунки з виконавцями робіт по об`єкту після перерахування ТОВ "Денар-Люкс" грошових коштів на рахунок КП "Чернігівбудінвест";
- контролювати проведення пусконалагоджувальних робіт;
- спільно з ТОВ "Денар-Люкс" та будівельною організацією, вказаною в пункті 2.1.6 цього договору, готувати та подавати на затвердження до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю документацію, необхідну для введення об`єкта в експлуатацію та інформувати про це інші органи згідно з чинним законодавством України.
4.9. Пунктом 2.2 договору про співробітництво від 03.04.2017 № 01-10/17 визначено зобов`язання, які ТОВ "Денар-Люкс" взяло на себе:
- організувати фінансування розробки проєкту відведення земельної ділянки під будівництво об`єкта;
- для забезпечення будівництва об`єкта фінансувати витрати щодо звільнення будівельного майданчика від будинків, господарських споруд та комунікацій, а також брати на себе зобов`язання своїми силами та засобами і за власний рахунок або за рахунок інших юридичних та фізичних осіб здійснити відселення мешканців будинків, розміщених на земельній ділянці, зазначеній у пункті 1.1 цього договору;
- організувати фінансування проєктування об`єкта шляхом перерахування грошових коштів у порядку, визначеному окремим договором;
- сплачувати КП "Чернігівбудінвест" витрати на утримання земельної ділянки (за додатковою угодою);
- згідно з пунктом 2.1.6 організувати фінансування будівництва об`єкта згідно з тристороннім договором підряду на будівництво об`єкта з ліцензованою будівельною організацією та після розрахунку зі сторонами стати його власником;
- протягом трьох місяців з дня введення об`єкта в експлуатацію забезпечити оформлення необхідної документації для передачі земельної ділянки під об`єктом будівництва балансоутримувачу збудованого об`єкта;
- сплачувати кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігова Чернігівській міській раді (за окремим договором);
- укласти угоду з "Північно-східним регіональним центром страхового фонду документації" про закладення технічної та проєктної документації до "Страхового фонду документації України" та сплатити згідно з рахунком вартість цих послуг.
4.10. Договір припиняє свою дію, зокрема, за умови досягнення його мети (пункт 4.8 договору про співробітництво від 03.04.2017 № 01-10/17).
4.11. Як зазначив суд апеляційної інстанції, 29.05.2017 між КП "Чернігівбудінвест", ТОВ "Денар-Люкс" та ТОВ "Домен-Буд" укладено договір № 01-16/17, предметом якого є організація і будівництво ТОВ "Домен-Буд" на замовлення КП "Чернігівбудінвест" за рахунок фінансування (інвестування) ТОВ "Денар-Люкс" об`єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку з об`єктами соціального призначення на вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А в м. Чернігові на земельній ділянці, що знаходиться в постійному користуванні, його окремих пускових комплексів та черг, з інженерними мережами та благоустроєм земельної ділянки відповідно до проєктно-кошторисної документації.
4.12. Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з пунктом 3.1 договору від 29.05.2017 № 01-16/17 КП "Чернігівбудінвест" взяло на себе такі зобов`язання:
- отримати містобудівні умови та обмеження;
- забезпечити збір вихідних даних для проєктування, розроблення та узгодження з відповідними службами проєктної документації на відповідність містобудівним та технічним умовам;
- організувати розробку проєктно-кошторисної документації (за окремою угодою);
- організувати проведення експертизи (при необхідності, за окремою угодою) та затвердження проєктно-кошторисної документації;
- отримати в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області, за необхідності - в інших уповноважених державою контролюючих органах, необхідні дозвільні документи на початок будівництва відповідно до чинного законодавства України;
- здійснити оформлення заяви на ордер для проведення земляних робіт із влаштування котловану під будівництво об`єкта та будівництва інженерних мереж і благоустрою, який отримується ТОВ "Домен-Буд" у випадках, передбачених законом;
- надати висновок про детальне ґрунтове обстеження земельної ділянки за рахунок ТОВ "Денар-Люкс" (за необхідності);
- надати ТОВ "Домен-Буд" будівельний майданчик (фронт робіт) і всю необхідну дозвільну та іншу супроводжувальну документацію;
- укласти тристоронній договір на ведення проєктною організацією авторського нагляду за будівництвом за рахунок ТОВ "Денар-Люкс";
- здійснити технічний нагляд за будівництвом об`єкта, контролювати оформлення ТОВ "Домен-Буд" відповідної виконавчої документації, регламентованої чинним законодавством України з питань капітального будівництва, протягом всього періоду будівництва та введення об`єкта в експлуатацію;
- спільно з іншими сторонами договору ввести об`єкт в експлуатацію;
- спільно з ТОВ "Денар-Люкс" отримати в Управлінні державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області, за необхідності - в інших уповноважених державою контролюючих органах, документи, що засвідчують готовність об`єкта до експлуатації відповідно до чинного законодавства України;
- забезпечити супроводження будівництва об`єкта (в тому числі контрольну геодезичну зйомку мереж, благоустрою тощо) і після закінчення будівництва надати ТОВ "Денар-Люкс" або іншим особам за письмовим поданням ТОВ "Денар-Люкс" необхідні документи для подальшого оформлення права власності на відповідні частини об`єкта;
- здійснювати технічний нагляд за відповідністю якості і кількості виконаних робіт проєкту, кошторису будівельним нормам і правилам, та матеріалів, конструкцій, виробів - державним стандартам і технічним умовам.
4.13. Відповідно до пункту 3.2 цього договору ТОВ "Денар-Люкс" зобов`язалося:
- профінансувати будівництво об`єкта в повному обсязі;
- сплатити КП "Чернігівбудінвест" вартість витрат за виконання ним зобов`язань, визначених пунктом 3.1 цього договору, в порядку та в обсягах, передбачених цим договором, за погодженими сторонами договірними цінами згідно з виставленими рахунками від третіх організацій;
- сплатити за окремою угодою послуги проєктувальної організації за здійснення функцій авторського нагляду;
- у разі необхідності сприяти ТОВ "Домен-Буд" у постачанні матеріалів та обладнання для комплектації будівництва об`єкта, що відповідають проєктній документації та мають сертифікати якості;
- після закінчення будівництва об`єкта разом з ТОВ "Чернігівбудінвест" забезпечити введення його в експлуатацію;
- у тримісячний термін після введення об`єкта в експлуатацію спільно з КП "Чернігівбудінвест" забезпечити та профінансувати переоформлення земельної ділянки на себе або іншу юридичну особу (експлуатуючу організацію);
- укласти договори та сплатити відсоток відрахування на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернігова Чернігівській міській раді до введення об`єкта в експлуатацію;
- оплатити погоджені рахунки, пов`язані з отриманням (у випадках, передбачених законом) ордерів на проведення земляних та будівельних робіт і благоустрою;
- укласти угоду з "Північно-східним регіональним центром страхового фонду документації" про закладення технічної та проєктної документації до "Страхового фонду документації України" та сплатити згідно з рахунком вартість таких послуг.
4.14. Відповідно до пункту 3.3 цього договору ТОВ "Домен-Буд" зобов`язалося:
- взяти на себе всі обов`язки та права генеральної підрядної організації згідно з чинним законодавством;
- оформляти відповідну виконавчу документацію відповідно до функцій генпідрядника, регламентовану чинним законодавством України з питань капітального будівництва, протягом усього періоду будівництва та введення об`єкта в експлуатацію, визначати відповідальних осіб за її ведення, забезпечити можливість ознайомлення з нею представниками інших сторін;
- виконати технічні умови в частині будівництва та забезпечити прокладення інженерних мереж до об`єкта, а передачу експлуатуючим організаціям здійснить ТОВ "Денар-Люкс";
- виконати всі роботи з будівництва об`єкта відповідно до проєктно-кошторисної документації, будівельних норм і правил і здати роботи ТОВ "Денар-Люкс" та КП "Чернігівбудінвест";
- щомісячно до 25 числа звітного місяця пред`являти сторонам договору акти приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних підрядних робіт (та витрат) (форма КБ-3) або за укрупненими показниками (структурі);
- після виконання робіт передати об`єкт за актом ТОВ "Денар-Люкс".
4.15. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що відповідно до пунктів 6.1 - 6.4 договору від 29.05.2017 № 01-16/17 ТОВ "Денар-Люкс" забезпечує своєчасне фінансування будівництва об`єкта, а також фінансування понесених КП "Чернігівбудінвест" витрат при виконанні своїх функцій за договором. ТОВ "Денар-Люкс" для виконання функцій технічного нагляду та утримання служби КП "Чернігівбудінвест" перераховує йому 2,5 % від суми виконаних будівельно-монтажних робіт за звітний період на підставі відповідної довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), акта виконаних робіт та рахунка КП "Чернігівбудінвест" до 15 числа місяця, наступного за звітним. ТОВ "Денар-Люкс" здійснює щомісячні проміжні платежі за виконані роботи з урахуванням та на підставі довідки (типова форма КБ-3) та акта (типова форма КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін. Акти приймання готує ТОВ "Домен-Буд", погоджує з ТОВ "Денар-Люкс" та передає для підписання уповноваженому представнику КП "Чернігівбудінвест", яке протягом п`яти днів перевіряє та підписує їх в частині фактично виконаних обсягів робіт.
4.16. Згідно з пунктом 7.1 цього договору ТОВ "Денар-Люкс" передає ТОВ "Домен-Буд" затверджену КП "Чернігівбудінвест" проєктно-кошторисну документацію в повному обсязі та в 2-х примірниках.
4.17. Пунктом 8.1 договору від 29.05.2017 № 01-16/17 передбачено, що КП "Чернігівбудінвест" передає ТОВ "Домен-Буд" на період будівництва і до його закінчення придатний для виконання робіт будівельний майданчик разом з усіма необхідними для користування ним документами, а також з усіма дозвільними документами на будівництво.
4.18. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з сертифікатами серії ЧГ № 122210318835 та серії ЧГ № 122211006739, виданими Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради 26.03.2021 та 12.10.2021, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі, з вбудовано-прибудованими приміщеннями для розміщення об`єктів соціально-побутового призначення з автономним джерелом теплопостачання та приміщеннями для розміщення неопалювального паркінгу по вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36а в м. Чернігові, на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні, з виділенням пускових комплексів: перший пусковий комплекс - будівництво багатоквартирного житлового будинку з автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі; другий пусковий комплекс - будівництво вбудовано-прибудованих приміщень для розміщення об`єктів соціально-побутового призначення з автономним джерелом теплопостачання; третій пусковий комплекс - будівництво приміщень для розміщення неопалювального паркінгу. Об`єкт будівництва введений в експлуатацію".
4.19. Суди попередніх інстанцій зауважили, що, за твердженням учасників справи, на цей час ТОВ "Стрілецька набережна" є управителем багатоквартирного будинку за адресою: вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А в місті Чернігові, на підставі договору від 02.08.2021 № 02/08-2021, укладеного між ТОВ "Стрілецька набережна" та співвласниками цього будинку.
4.20. Суди попередніх інстанцій установили, що 25.11.2021 згідно з рішенням Чернігівської міської ради № 13/VIIІ-24 (пункт 4.2) КП "Чернігівбудінвест" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,3972 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0525 на вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А в м. Чернігові.
4.21. Як зазначили суди попередніх інстанцій, згідно з інформацією з Державного земельного кадастру здійснено поділ земельної ділянки площею 0,3972 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0525 на вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А в м. Чернігові, за результатами якого 21.12.2021 до Державного земельного кадастру внесено відомості про дві новоутворені земельні ділянки: площею 0,2770 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0614 та площею 0,1202 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0612; цільове призначення: 02.10 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
4.22. Відповідно до пунктів 20, 21 рішення Чернігівської міської ради від 27.10.2022 № 23/VIIІ-11:
- припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3972 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0525 на вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А в м. Чернігові за згодою КП "Чернігівбудінвест";
- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,3972 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0525 на вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А в м. Чернігові;
- передано в постійне користування КП "Чернігівбудінвест" земельну ділянку площею 0,1202 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0612 на вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А в м. Чернігові для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури; встановлено ставку земельного податку на рівні 1,5 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
- передано в оренду ТОВ "Стрілецька набережна" земельну ділянку площею 0,2770 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0614 на вул. Гетьмана Полуботка, 36 та 36-А в м. Чернігові строком до 27.10.2024 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури; встановлено розмір орендної плати на рівні 0,25 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
4.23. Згідно з відомостями, внесеними до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформовані витяги за номерами 319175138 та 320090347:
- КП "Чернігівбудінвест" 27.12.2022 зареєстровано речове право - право постійного користування на земельну ділянку площею 0,1202 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0612; підстава реєстраційної дії: рішення Чернігівської міської ради від 27.10.2022 № 23/VIII-11; власник: Чернігівська міська рада;
- ТОВ "Стрілецька набережна" 26.12.2022 зареєстровано речове право - право оренди на земельну ділянку площею 0,2770 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0614; підстава реєстраційної дії: договір оренди земельної ділянки від 28.11.2022; орендодавець (власник): Чернігівська міська рада.
4.24. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання недійсними договорів від 03.04.2017 № 01-10/17 та від 29.05.2017 № 01-16/17, а також наявністю чи відсутністю правових підстав для застосування наслідків їх недійсності шляхом викупу земельної ділянки площею 0,2770 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0614 та шляхом зобов`язання привести земельну ділянку площею 0,1202 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0612 до стану, в якому вона перебувала до надання її у фактичне користування .
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 05.02.2024 у справі № 927/784/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.03.2023 у справі № 927/784/22.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 927/784/22 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.03.2023 у справі № 927/784/22 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 905/20/23.
Суд установив, що 15.11.2024 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/20/23 ухвалила постанову, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.11.2024.
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 29.11.2024 у справі № 927/784/22 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.03.2023 у справі № 927/784/22.
5.2. Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.
5.4. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради про визнання недійсними договорів, зобов`язання привести земельну ділянку до стану, в якому вона була до надання її в фактичне користування, та про зобов`язання викупити земельну ділянку.
Позовні вимоги з посиланням на положення статей 203, 215, 235 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що шляхом укладення спірних договорів між сторонами укладено удаваний правочин, який за своїм змістом є договором суперфіцію та укладений із порушенням норм чинного законодавства, зокрема, статей 92, 96, 102-1 Земельного кодексу України, статей 413- 415 Цивільного кодексу України, внаслідок чого порушено майнові права Чернігівської міської ради.
5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
5.6. Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
5.7. Колегія суддів зазначає, що, звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21.
5.8. Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.
5.9. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
5.10. Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
5.11. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав для визнання недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22, від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі № 916/97/21.
5.12. Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.
5.13. Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.
5.14. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною. Пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України також передбачено, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання правочину недійсним.
5.15. У справі, що розглядається позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що спірний договір про співробітництво від 03.04.2017 № 01-10/17 та договір від 01-16/17 від 29.05.2017 є удаваними, оскільки ці правочини вчинено з метою приховання іншого правочину - договору суперфіцію, за яким КП "Чернігівбудінвест" не маючи право розпоряджатися земельною ділянкою комунальної власності фактично передало земельну ділянку ТОВ "Денар-Люкс" для забудови в комерційних цілях товариства.
5.16. Згідно із частиною 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
5.17. Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 918/86/22, від 28.09.2022 у справі № 906/494/20.
Таким чином, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 916/508/22, від 21.03.2023 у справі № 917/1550/21, від 31.05.2023 у справі № 916/1272/22.
Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і недійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам чинності правочинів, що містяться у статті 203 Цивільного кодексу України (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 925/1199/18).
5.18. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з`ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, з`ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов`язань обома сторонами цього договору наслідків, застосувати відповідні норми права. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 924/263/17, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 23.03.2021 у справі № 916/2380/18, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17, від 04.07.2018 у справі № 916/935/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19.
5.19. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховання іншого правочину, суд на підставі положень статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у справі № 910/7966/21, на яку посилається скаржник.
5.20. Відмовляючи у задоволенні позову Прокурора, суди виходили з того, що Прокурор не довів того, що договори від 03.04.2017 № 01-10/17 та від 29.05.2017 № 01-16/17 за сукупністю їх умов є договором суперфіцію, тому зазначили, що до спірних правовідносин сторін не підлягають застосуванню норми цивільного та земельного законодавства, що регулюють відносини користування чужою земельною ділянкою під забудову.
Суди також зазначили, що вимоги Прокурора про застосування наслідків недійсності спірних правочинів є похідними, тому за відсутності підстав для визнання спірних договорів від 03.04.2017 № 01-10/17 та від 29.05.2017 № 01-16/17 недійсними, не підлягають застосуванню правові наслідки, встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України.
5.21. Не погодившись із судовими рішеннями у справі № 927/784/22, Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, Прокурор посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.22. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.23. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, неправильно застосували приписи статей 92, 95, 96, 102-1 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 235, 413- 415 Цивільного кодексу України, статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 910/7966/21 (щодо застосування статті 102-1 Земельного кодексу України, статей 413- 415 Цивільного кодексу України), від 09.11.2022 у справі № 927/864/21 (щодо застосування статей 215, 235 Цивільного кодексу України).
5.24. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.25. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.
5.26. Прокурор у касаційній скарзі посилається на те, що суди, надаючи оцінку спірному правочину, який, за доводами позивача, є удаваним правочином, укладеним у формі двох письмових договорів: про співробітництво та будівельного підряду, з метою приховання фактичного договору суперфіцію, помилково надавали окремо оцінку кожному договору. Водночас, як зазначає скаржник, суди не взяли до уваги доводи, викладені у позовній заяві та в апеляційній скарзі про те, що виконання всіх цих зобов`язань за спірними договорами замовлені та повністю фінансуються ТОВ "Денар-Люкс" (тобто є роботами та послугами на замовлення) і вчиняються КП "Чернігівбудінвест" виключно з метою набуття ТОВ "Денар-Люкс" права власності на новостворений багатоквартирний житловий будинок. На думку скаржника, суди також не встановили, у чому полягає мета спільної діяльності та яким є очікуваний результат від такої діяльності для КП "Чернігівбудінвест". Прокурор зазначає, що за умовами спірного правочину передбачено одноособове фінансування та набуття ТОВ "Денар-Люкс" права на новозбудований об`єкт (фактичне позбавлення такого права КП "Чернігівбудінвест"), а також покладення обов`язків із фінансування будівництва об`єкта (зокрема житлової забудови) в повному обсязі на ТОВ "Денар-Люкс", тому положення такого правочину не відповідають вимогам чинного законодавства щодо договору про інвестиційну діяльність.
Прокурор при цьому стверджує про безпідставне неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.07.2022 у справі № 910/7966/21, із подібними, на думку скаржника, обставинами.
5.27. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 910/7966/21 ухвалена за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІВЕР-БУД" про визнання недійсним інвестиційного договору. У цій постанові Верховний Суд, проаналізувавши зміст законодавства у сфері інвестиційної діяльності, зокрема, положення статей 1, 2, 4, 5, 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", дійшов, зокрема, таких висновків:
"6.10. Колегія суддів звертає увагу, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 23.03.2021 у справі № 916/2380/18, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17, від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 04.07.2018 у справі № 916/935/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18).
…Об`єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об`єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об`єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.
…6.13. З викладеного вбачається, що інвестиційні правовідносини є різновидом господарських правовідносин, які виникають між суб`єктами інвестиційної діяльності (інвесторами та іншими учасниками) щодо підготовки, реалізації інвестицій, відшкодування витрачених коштів та отримання прибутку від такої діяльності.
При цьому основним способом реалізації інвестицій є інвестиційна діяльність, яка полягає у практичних організованих діях відповідних суб`єктів з метою знаходження інвестиційних ресурсів (майнових та інтелектуальних цінностей), виборі об`єктів підприємницької та інших видів діяльності і вкладення в ці об`єкти зазначених ресурсів для отримання прибутку (доходу) або досягнення певного соціального ефекту.
Отже, за своїм змістом інвестиційна діяльність полягає у трансформації цінностей (інвестицій) в об`єкти такої діяльності та наступне одержання доходу за рахунок приросту капітальної вартості вказаних інвестицій або від їх використання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17.
6.14. Таким чином, зосередившись на дослідженні обов`язків сторін спірного договору щодо здійснення конкретних дій, обумовлених його предметом, а також на дослідженні статусу внесків сторін на реалізацію зазначеного договору, місцевий та апеляційний господарські суди не надали належної правової оцінки умовам вказаного правочину, викладеним у розділі 5, щодо розподілу часток між сторонами, зокрема стосовно їх розміру для кожної з них, у зв`язку з чим залишили поза увагою можливість порушення балансу інтересів сторін внаслідок виконання таких умов, а також фактичне позбавлення Позивача прав на новозбудований об`єкт, що згідно з вищезазначеними нормами чинного законодавства не відповідає змісту інвестиційної діяльності.
6.15. При цьому, враховуючи встановлений нормами чинного законодавства особливий порядок фінансування спорудження об`єктів житлового будівництва за рахунок коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб (стаття 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність"), умови спірного договору щодо покладення обов`язків з фінансування будівництва об`єкта (зокрема житлової забудови) в повному обсязі на Відповідача (п. п. 5.1.1., 5.1.2.1., 5.1.3.) не відповідають наведеним законодавчим положенням, що також залишено судами поза увагою.
6.16. Отже, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли до необґрунтованих висновків про те, що договір від 19.09.2012 (нова редакція договору № 0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) за своєю правовою природою є, у тому числі, інвестиційним та помилково застосували до правовідносин, які склалися між сторонами, норми Закону України "Про інвестиційну діяльність".
…6.18. У розумінні статті 875 Цивільного кодексу України основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об`єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов`язані із місцезнаходженням об`єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт. Така правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, від 24.01.2020 у справі №910/3362/18, у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 911/2360/18, від 25.02.2020 у справі № 910/3920/18.
6.19. Згідно зі статтею 876 Цивільного кодексу України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
6.20. З викладеного вбачається, що характерними ознаками договору будівельного підряду є: по-перше, виконання роботи, пов`язаної з будівництвом, капітальним ремонтом, реконструкцією тощо, відповідно до завдання замовника; по-друге, ключовою є наявність обов`язків підрядника виконати роботу і передати результат замовнику (який є власником об`єкта будівництва або результату будівельних робіт чи отримує інші блага, пов`язані з виконанням підряду), а також кореспондуючі їм обов`язки замовника - прийняти результат та оплатити його; по-третє, предмет договору має завжди індивідуальний характер.
6.21. У той же час, як зазначалося вище, за умовами спірного договору Позивач хоча і залучає до будівництва об`єкта ТОВ "ОЛІВЕР-БУД", на якого покладаються обов`язки з організації, контролю та здійснення, власне, будівництва такого об`єкта, однак саме Відповідач за результатом виконання договору від 19.09.2012 (нова редакція договору № 0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) отримає у власність майже весь об`єкт (95% його загальної площі).
Іншими словами, предметом наведеного договору по суті є передача ТОВ "ОЛІВЕР-БУД" права на забудову земельної ділянки, що перебуває в користуванні ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", з подальшою компенсацією обмежень прав Позивача щодо вказаної ділянки у вигляді отримання незначної частки об`єкта будівництва (5% загальної площі), який фактично споруджується для власних потреб Відповідача. Зазначене побічно підтверджується і п. 5.2.3. спірного договору, відповідно до якого Відповідач отримує у власність об`єкт в повному обсязі, якщо за згодою сторін замість частини об`єкта Позивачу будуть надані нежитлові та/або жилі приміщення в інших об`єктах нерухомого майна та/або грошові кошти у розмірі не менше ніж 5% від вартості майнових прав на об`єкт.
6.22. Таким чином, колегія суддів також вважає безпідставними висновки місцевого і апеляційного судів про те, що спірний договір містить, зокрема, елементи підряду, а його зміст відповідає, у тому числі, положенням статей 875 - 886 Цивільного кодексу України.
6.23. З огляду на викладене господарські суди попередніх інстанцій, штучно виокремивши окремі частини та процитувавши вибірково пункти договору від 19.09.2012 (нова редакція договору № 0804-2-ІД/08 від 08.04.2008), безпідставно не надали належної комплексної правової оцінки його умовам у сукупності (у тому числі предмету, характеру прав та обов`язків сторін, результатам виконання) у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про правову природу вказаного договору, та, як наслідок, неправильно вирішили спір по суті.
6.24. Як вже зазначалося, зі змісту умов спірного договору убачається, що його укладення фактично було спрямовано на отримання Відповідачем права на здійснення будівництва житлової та громадської забудови з об`єктами побутового призначення й інженерно-транспортної інфраструктури на земельній ділянці на проспекті Правди навпроти будинку № 66-76 в Подільському районі міста Києва.
6.25. Згідно з частиною першою статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
6.26. Отже, до земельних правовідносин повинні застосовуватися норми земельного законодавства, а цивільне законодавство застосовується в субсидіарному порядку.
6.27. Так, у розділі ІІІ "Права на землю" Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік правових титулів щодо земельних ділянок, до яких, зокрема, належить право власності на земельні ділянки та право користування ними, в тому числі право постійного користування.
6.28. Господарськими судами встановлено, що земельна ділянка, яка за умовами спірного договору надавалася Відповідачу для будівництва об`єкта, перебуває у ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на праві постійного користування.
6.29. Згідно з частиною першою статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, визначені у частині другій статті 92 Земельного кодексу України, зокрема ті, що належать до державної та комунальної власності.
6.30. Правовий статус постійних землекористувачів визначається статтями 92, 95, 96 Земельного кодексу України, якими не передбачено права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/22880/17.
6.31. Таким чином, Позивач, як постійний землекористувач, наділений правомочностями щодо володіння та користування земельною ділянкою, наданою для будівництва об`єкта нерухомого майна за спірного договору, водночас правом розпоряджатися такою земельною ділянкою, у тому числі надавати її в користування третім особам, наділений орган, уповноважений державою на здійснення відповідний функцій.
6.32. У той же час, нормами Земельного кодексу України не регламентовані відносини щодо набуття права власності на майно, збудоване на земельній ділянці, яка належить особі на праві постійного користування.
6.33. Тому до відносин щодо права постійного користування землею, наданою для забудови, за аналогією закону слід застосовувати норми глави 34 "Право користування чужою земельною ділянкою для забудови" Цивільного кодексу України.
Так, згідно зі статтею 413 Цивільного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може бути відчужене землекористувачем або передаватися у порядку спадкування. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк.
При цьому відповідно до частини другої статті 415 Цивільного кодексу України землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
6.34. У контексті наведеного важливе значення має принцип superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (подібну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).
Тому не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці. Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності набуває той, хто має речове право на землю (близький за змістом висновок сформовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).
6.35. Однак, аналізуючи зміст спірного договору, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тим його умовам, з яких випливають обов`язки Позивача спрямовані на розпорядження земельною ділянкою, яка належить до державної власності, та щодо вчинення дій на виконання зобов`язань, наслідком яких може бути її відчуження. Зокрема, суди не врахували, що Відповідач за умовами спірного договору набуває після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію право власності на об`єкт нерухомого майна в цілому (за виключенням часток, які передаються Позивачу).
…6.38. Отже, з огляду на умови договору від 19.09.2012 (нова редакція договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) та визначений нормами чинного законодавства принцип правової єдності земельної ділянки і розташованого на ній нерухомого майна, суди попередніх інстанцій не з`ясували та не надали належної оцінки тому, чи не відбудеться, у зв`язку із виконанням Позивачем умов і зобов`язань за вказаним договором, вибуття зазначеної земельної ділянки із державної власності або зміна землекористувача в контексті положень статті 42 Земельного кодексу України.
При цьому, лише зазначивши, що надана ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" земельна ділянка перебуває у володінні держави та фактично не вибувала з державної форми власності, суди не надали будь-якої оцінки підставам, на яких Позивачу надавалася ця земельна ділянка у постійне користування, та умовам спірного договору щодо розподілу часток між сторонами, зокрема стосовно їх розміру для кожної з них, а відтак не надали оцінки чи не відбудеться позбавлення ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" відповідних прав на новозбудований об`єкт і земельну ділянку під ним, у зв`язку з чим залишили поза увагою, що предмет спору у цій справі може вплинути як на права держави (яка є власником земельної ділянки, що підлягає забудові за умовами зазначеного договору), так і на обов`язки відповідних органів щодо наступної передачі цієї земельної ділянки".
5.28. У справі № 910/7966/21, на яку посилається скаржник, спірні правовідносини виникли у зв`язку з укладенням договору, предметом якого були зобов`язання та права сторін щодо їх дій із будівництва об`єкта (житлова та громадська забудова з об`єктами побутового призначення й інженерно-транспортної інфраструктури) на земельній ділянці, землекористувачем якої було Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця". Згідно з умовами договору землекористувач земельної ділянки залучає ТОВ "ОЛІВЕР-БУД" до будівництва об`єкта на вказаній земельній ділянці та делегує відповідачу забезпечити проектування і спорудження об`єкта, а ТОВ "ОЛІВЕР-БУД" зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити в повному обсязі проектування і спорудження об`єкта відповідно до проєктної документації. При цьому, як установлено судами у справі № 910/7966/21, за результатами виконання цього договору позивач отримує у свою власність (господарське відання) 5 % загальної площі в об`єкті, а решту загальної площі в об`єкті (95 %) отримує у свою власність відповідач. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення у справі № 910/7966/21, зазначив, що господарські суди не надали належної правової оцінки умовам оспорюваного правочину щодо розподілу часток між сторонами, зокрема стосовно їх розміру для кожної з них, у зв`язку з чим залишили поза увагою можливість порушення балансу інтересів сторін внаслідок виконання таких умов, а також фактичне позбавлення позивача прав на новозбудований об`єкт, що згідно з нормами Закону України "Про інвестиційну діяльність" не відповідає змісту інвестиційної діяльності.
Верховний Суд також у справі № 910/7966/21 зауважив про безпідставність висновків місцевого і апеляційного судів про те, що оспорюваний договір містить, зокрема, елементи підряду, а його зміст відповідає, у тому числі, положенням статей 875 - 886 Цивільного кодексу України, оскільки предметом договору по суті є передача ТОВ "ОЛІВЕР-БУД" права на забудову земельної ділянки, що перебуває в користуванні ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", з подальшою компенсацією обмежень прав позивача щодо вказаної ділянки у вигляді отримання незначної частки об`єкта будівництва (5% загальної площі), який фактично споруджується для власних потреб відповідача.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про те, що господарські суди попередніх інстанцій, штучно виокремивши окремі частини та процитувавши вибірково пункти договору, безпідставно не надали належної комплексної правової оцінки його умовам у сукупності (у тому числі предмету, характеру прав та обов`язків сторін, результатам виконання), у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про правову природу вказаного договору, та, як наслідок, неправильно вирішили спір по суті.
Як зауважив Верховний Суд, у справі № 910/7966/21 позивач як постійний землекористувач був наділений правомочностями щодо володіння та користування земельною ділянкою, наданою для будівництва об`єкта нерухомого майна за спірним договором, водночас правом розпоряджатися такою земельною ділянкою, у тому числі надавати її в користування третім особам, був наділений орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій. Тому Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тим його умовам, з яких випливають обов`язки позивача, спрямовані на розпорядження земельною ділянкою, яка належить до державної власності, та щодо вчинення дій на виконання зобов`язань, наслідком яких може бути її відчуження, зокрема, суди не врахували, що відповідач за умовами спірного договору набуває після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію право власності на об`єкт нерухомого майна в цілому (за виключенням часток, які передаються позивачу).
5.29. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 виснувала, що термін "подібні правовідносини" може означати як такі, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини" таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
5.30. Колегія суддів зазначає, що у справі № 927/784/22, яка розглядається, з урахуванням критеріїв подібності, визначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, спірні правовідносини є подібними із правовідносинами у справі № 910/7966/21 , оскільки виникли у подібних за змістом правовідносинах. У справі № 910/7966/21 суди також з`ясовували правову природу оспорюваних договорів, укладених з порушенням, на думку позивачів, законодавством.
Колегія суддів вважає, що відмінності в умовах укладених договорів у справі № 910/7966/21 та у справі № 927/784/22, що розглядається, на які звернув увагу суд апеляційної інстанції (зокрема про те, що у справі № 927/784/22 всі функції замовника будівництва, передбачені чинним законодавством, виконуються виключно КП "Чернігівбудінвест", а не ТОВ "Денар-Люкс"), не є вирішальною при з`ясуванні подібності спірних правовідносин, оскільки оцінювати належить насамперед зміст спірних правовідносин та їх правове регулювання. Тому суди помилково зазначили, що правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.07.2022 у справі № 910/7966/21, не можуть бути застосовані у цій справі.
5.31. Прокурор у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій замість дослідження умов укладених договорів при прийнятті рішення покликалися на обставини виконання та укладення правочину. При цьому, на думку скаржника, суди не врахували висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 927/864/21.
5.32. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 927/864/21 ухвалена за позовом виконуючого обов`язки керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство", Приватного підприємства "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" про визнання недійсним договору. Верховний Суд у зазначеній постанові виклав такі висновки:
"4.24. Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
4.25. Отже, виходячи із наведеної норми права вирішуючи спір про визнання недійсним договору суд мав дослідити, чи були дотримані вимоги, встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу в момент вчинення, а не досліджувати питання фактичного виконання правочину.
4.26. Суд апеляційної інстанції також припустився наведених порушень норм права, обґрунтовуючи свою постанову тим, хто із відповідачів і в якій мірі виконував умови договору".
5.33. У справі № 927/864/21 спірні правовідносини виникли у зв`язку з укладенням відповідачами договору про обробіток землі, який, за доводами прокурора, був укладений із порушення вимог законодавства та був прихованим договором оренди землі, що свідчило про його удаваність. Суди першої та апеляційної інстанції, розглядаючи справу № 927/864/21, відмовили у задоволенні позову прокурора. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, зазначив про порушення судами норм права при ухваленні судових рішень. Зокрема, Верховний Суд зауважив, що суди помилково досліджували питання фактичного виконання правочину, проте не з`ясували дотримання сторонами правочину вимог чинного законодавства на момент його вчинення.
5.34. Отже, спірні правовідносини у справах № 927/864/21 є подібними зі справою, що розглядається, оскільки є подібними предмет та підстави позову, зміст спірних правовідносин із правовідносинами у справі № 927/784/22, що розглядається.
5.35. Колегія суддів, проаналізувавши висновки, викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду, враховує, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст. Тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків.
5.36. Колегія суддів звертає увагу на те, що загальні положення про спільну діяльність викладено у статтях 1130 та 1131 Цивільного кодексу України.
5.37. Так, згідно зі статтею 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.
Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (стаття 1131 Цивільного кодексу України).
Отже, за змістом цих положень спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.
5.38. Крім того, відповідно до частин 4, 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
5.39. Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" функції замовника комплексної забудови території може виконувати власник (користувач) відповідної земельної ділянки в межах такої земельної ділянки, переданої (наданої) йому в установленому законом порядку.
5.40. Таким чином, саме власнику або користувачу земельної ділянки належить право її забудови, тобто відповідне право особа набуває з моменту набуття у власність або користування ділянки у встановленому законом порядку. Подібний висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18(916/1051/20).
5.41. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що 03.04.2017 між КП "Чернігівбудінвест" та ТОВ "Денар-Люкс" укладений договір про співробітництво № 01-10/17, предметом якого є співробітництво сторін у питаннях, пов`язаних із будівництвом багатоквартирних житлових будинків з об`єктами соціального призначення.
Суд апеляційної інстанції проаналізував деякі положення цього договору, зокрема, зобов`язання сторін, визначені пунктом 2.1 цього договору щодо КП "Чернігівбудінвест", пунктом 2.2 цього договору - щодо ТОВ "Денар-Люкс" та зазначив, що його положення не містять умов щодо фактичної передачі КП "Чернігівбудінвест" під забудову ТОВ "Денар-Люкс" спірної земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції також здійснив аналіз деяких положень договору від 29.05.2017 № 01-16/17 та дійшов висновку, що цей правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду. При цьому суд зазначив, що будівництво об`єкта здійснювалося генпідрядником - ТОВ "Домен-Буд" (пункти 3.3.1- 3.3.24 цього договору) за рахунок залучених коштів від ТОВ "Денар-Люкс" (пункти 3.2.1- 3.2.5, 6.1, 6.2, 6.4 цього договору), що набуває цей об`єкт у власність (пункт 1.2 цього договору), та зазначив, що це узгоджується з приписами статті 876 Цивільного кодексу України.
5.42. Водночас Прокурор в позовній заяві та в апеляційній скарзі, посилаючись, зокрема, на пункти 2.2.5 та 2.2.6 договору про співробітництво від 03.04.2017 № 01-10/17, зазначав, що виконання всіх цих зобов`язань замовлені та повністю фінансуються ТОВ "Денар-Люкс" (тобто є роботами та послугами на замовлення) і виконуються КП "Чернігівбудінвест" виключно з метою набуття ТОВ "Денар-Люкс" права власності на новостворений багатоквартирний житловий будинок. Прокурор також звертав увагу на те, що умови договору про співробітництво від 03.04.2017 № 01-10/17 не передбачають одержання прибутку від спільної діяльності для КП "Чернігівбудінвест" та не визначають, у чому саме полягає участь комунального підприємства в результатах спільних дій із будівництва багатоквартирного житлового будинку. Прокурор зазначав, що умови договору про співробітництво від 03.04.2017 № 01-10/17 передбачають вчинення певних дій КП "Чернігівбудінвест" в інтересах ТОВ "Денар-Люкс" із відшкодуванням витрат КП "Чернігівбудінвест" на виконання таких робіт та послуг, зокрема: компенсацію земельного податку, фінансування за рахунок товариства підготовчих та передпроєктних робіт, пов`язаних з будівництвом об`єкта, оплату технічного нагляду за будівництвом, фінансування організації проведення авторського нагляду за об`єктом, фінансування проведення взаєморозрахунків з виконавцями робіт.
Прокурор у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на його доводи, викладені в позовній заяві та в апеляційній скарзі, про те, що за умовами пунктів 3.1, 3.2 договору від 29.05.2017 № 01-16/17, ТОВ "Денар-Люкс" є єдиним замовником робіт та послуг, а КП "Чернігівбудінвест" та ТОВ "Домен-Буд" є їх виконавцями, при цьому замовник робіт стає одноосібним власником новозбудованого житлового будинку.
5.43. Натомість суди попередніх інстанцій не надали мотивованої оцінки доводам Прокурора, не проаналізували умови договору про співробітництво від 03.04.2017 № 01-10/17 та договору від 29.05.2017 № 01-16/17, на які посилався Прокурор, виокремили лише деякі частини та вибірково процитували пункти спірних договорів. При цьому суди безпідставно не надали належної комплексної правової оцінки умовам спірних договорів у сукупності (в тому числі предмету, характеру прав та обов`язків сторін, результатам виконання, меті (прибуток, дохід) спірного договору для сторін цього договору), а тому дійшли передчасного висновку про правову природу спірних правочинів: як договору про співробітництво від 03.04.2017 № 01-10/17, так і договору від 29.05.2017 № 01-16/17. Суди не встановили мету укладених правочинів, а також не встановили очікуваний результат для кожної із сторін від реалізації таких договорів. При цьому суди безпідставно залишили поза увагою аргументи Прокурора про те, що КП "Чернігівбудінвест" фактично передало земельну ділянку ТОВ "Денар-Люкс" для забудови в комерційних цілях, діючи виключно в його інтересах, а також про удаваність спірних договорів.
5.44. Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах, на які посилається скаржник, оскільки не надали правової оцінки умовам спірних правочинів, про які зазначав Прокурор в позовній заяві та в апеляційній скарзі, а також правам та обов`язкам сторін спірних договорів, не з`ясували спрямованість їхніх дій та правові наслідки. Тому Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підтвердилися.
5.45. Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 92 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
5.46. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
5.47. Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
5.48. Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
5.49. Правовий статус постійних землекористувачів визначається статтями 92, 95, 96 Земельного кодексу України. При цьому чинним земельним законодавством не передбачено права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування. Подібна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/22880/17, на яку посилається скаржник.
5.50. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 918/351/21 (918/672/21), відповідно до якого положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державною на здійснення таких функцій.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.11.2024 у справі № 905/20/23, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:
- наявна у постійного землекористувача правомочність користування земельною ділянкою є обмеженою в порівнянні з правомочністю власника цієї земельної ділянки, який наділений не лише правом володіння та користування, а й правом на розпорядження землею, у тому числі шляхом її передачі в користування як з оформленням відповідного речового права (права оренди або права постійного користування), так і шляхом надання земельної ділянки у користування на підставі зобов`язального правочину, за яким право тимчасового користування земельною ділянкою не підлягає державній реєстрації;
- водночас постійний землекористувач правами власника земельної ділянки не наділений, оскільки право постійного землекористування передбачає використання земельної ділянки за її цільовим призначенням безпосередньо та виключно землекористувачем без можливості передання такого права третім особам, у тому числі на підставі правочинів, за якими речові права на земельну ділянку іншій особі не передаються.
5.51. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 22.09.2005 N 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.
5.52. Водночас для того, щоб особа мала право здійснювати забудову земельної ділянки та в результаті набула право власності на збудований об`єкт, їй має бути передано у власність чи в користування земельну ділянку під забудову.
Право на забудову земельної ділянки та функції замовника будівництва нерозривно пов`язані з правом власності особи на земельну ділянку або правом користування земельною ділянкою, наданою для будівництва; функції замовника будівництва можуть перейти до іншої особи у разі набуття такою особою статусу замовника будівництва, а для цього необхідно набути належним чином оформлене право користування земельною ділянкою або право на забудову чужої земельної ділянки (суперфіцій).
5.53. Таким чином, саме власнику або користувачу земельної ділянки належить право її забудови, тобто відповідне право особа набуває з моменту набуття у власність або користування ділянки у встановленому законом порядку. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20).
5.54. З огляду на викладене для правильного вирішення спору під час нового розгляду справи суди мають взяти до уваги наведене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, з`ясувати дійсну волю сторін з урахуванням мети укладення спірного договору, у тому числі беручи до уваги текст договорів, усталену практику у відносинах сторін, звичаї, подальшу поведінку сторін, визначення спрямованості їхніх дій і певних правових наслідків, і залежно від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір із належним обґрунтуванням мотивів і підстав такого вирішення у судовому рішенні.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.55. Посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Прокурор зазначає про те, що місцевий та апеляційний господарські суди не надали належної правової оцінки умовам оскаржуваних правочинів.
5.56. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.57. Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.58. Оскільки місцевий та апеляційний господарські суди не дослідили умови оскаржуваних правочинів та не надали їм комплексної правової оцінки, доводи Прокурора про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів підтвердилися.
5.59. У касаційній скарзі Прокурор зазначає, що апеляційний господарський суд, усупереч вимогам частини 8 статті 80, частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, дослідив та надав оцінку документам, доданим до додаткових пояснень Чернігівської міської ради з порушенням процесуальних строків. Тому Прокурор зазначає, що на підставі недопустимих та залишених судом першої інстанції без розгляду доказів суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про те, що право користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,3972 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0525 не могло бути відчужено на земельних торгах, оскільки земельна ділянка не була вільною для забудови.
5.60. Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права у вигляді обґрунтування рішення на підставі недопустимих доказів.
5.61. За змістом статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Отже, допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання.
5.62. Колегія суддів зазначає, що Чернігівська міська рада подала додаткові письмові пояснення від 24.02.2023 № 28 щодо обставин справи, а також заявила клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи, зокрема, засвідченої копії рішення Чернігівської міської ради від 21.12.2017 №26/VII-23 "Про надання згоди на знесення житлових будинків" разом з пояснювальною запискою до нього.
5.63. Суд першої інстанції відмовив Чернігівській міській раді в поновленні строку на подання додаткових доказів, посилаючись на недоведеність наявності поважних причин для пропуску встановленого законом строку на вчинення таких дій, та залишив зазначені документи без розгляду відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, про що зазначив в оскаржуваному рішенні.
5.64. Водночас у мотивувальній частині судового рішення суд першої інстанції зазначив, що земельна ділянка площею 0,3972 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0525 не була вільною для забудови. При цьому суд першої інстанції послався на рішення Чернігівської міської ради "Про надання дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою юридичним та фізичним особам" від 21.04.2017 № 19/VII-22.
5.65. Суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи Прокурора про те, що такий висновок суду першої інстанції не підтверджений доказами, послався на рішення Чернігівської міської ради "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою юридичним та фізичним особам" від 21.04.2017 № 19/VII-22. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що 21.12.2017 Чернігівської міської ради прийнято рішення від № 26/VII-23 "Про надання згоди на знесення житлових будинків".
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що вказані рішення Чернігівської міської ради знаходяться в публічному доступі (https://chernigiv-rada.gov.ua/rishennya-sesii/sid-14/scid-26/id-12836/). Суд також зазначив, що в публічному доступі на сайті Чернігівської міської ради (https://chernigiv-rada.gov.ua/poekty-rishen-sesiy/sid-11/scid-26/id-10169/) наявна пояснювальна записка до проєкту рішення сесії Чернігівської міської ради "Про надання згоди на знесення житлових будинків".
5.66. Оскільки рішення Чернігівської міської ради знаходяться в публічному доступі, то доводи Прокурора про те, що апеляційний господарський суд порушив вимоги статті 77, частини 8 статті 80, частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, є безпідставними.
5.67. Отже, з урахуванням наведеного доводи скаржника, які стали підставами касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися.
5.68. Колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дослідили подані сторонами докази, тому не дотрималися вимог статей 73-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення належить скасувати, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки порушення судами норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
5.69. Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій не врахували вимог норм процесуального права, не надали належної оцінки доводам сторін, доказам, наявним у матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, а відтак висновки цих судів про відсутність правових підстав для задоволення позову Прокурора є передчасними.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
6.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалені у справі судові рішення - скасувати з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
7. Розподіл судових витрат
Оскільки в цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.03.2023 у справі № 927/784/22 скасувати, справу № 927/784/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 17.12.2024 |
Оприлюднено | 23.12.2024 |
Номер документу | 123928435 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Багай Н.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні