Постанова

від 17.12.2024 по справі 910/9079/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9079/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача - Заболотний А.М.,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект"

про ухвалення додаткового судового рішення

у справі № 910/9079/20 Господарського суду міста Києва

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект"

про стягнення 4 989 600,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" про стягнення штрафу за неякісне виконання робіт, передбаченого пунктом 8.4 договору будівельного підряду № 2.КБ/2017 від 07.09.2017, у розмірі 4 989 600,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/9079/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 10.12.2024 Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування". Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 910/9079/20 залишив без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 910/9079/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме витрат на правничу допомогу, становить 12 500,00 грн, і що докази щодо надання професійної правничої допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи в суді касаційної інстанції та розрахунок суми фактичних витрат буде подано до суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

При прийнятті постанови, за наслідками перегляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 910/9079/20, Верховним Судом розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не здійснювався.

11 грудня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" просить стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 250,00 грн.

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" подало відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просило вказану заяву залишити без розгляду. Даний відзив обґрунтований тим, що: Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" до закінчення судових дебатів у справі не подало докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та не подало заяву про розгляд питання про судові витрати після ухвалення рішення з обґрунтуванням поважності причин неможливості подання відповідних доказів до закінчення судових дебатів у справі. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" не заявлено жодних поважних причин неможливості подання доказів до закінчення судових дебатів; додаткова угода № 1 від 04.11.2024 до договору про надання правничої допомоги від 04.11.2024 № 04/11/24, існувала станом на 10.12.2024 - на день коли відбулись дебати у справі № 910/9079/20. При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" не заявлено жодних поважних причин неможливості подання зазначеного доказу до закінчення судових дебатів. Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" порушені вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 915/1788/21).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 250,00 грн в суді касаційної інстанції надано копії:

- договору про надання правничої допомоги від 04.11.2024 № 04/11/24, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" (надалі - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «СОКІЛ» (надалі - Виконавець), згідно з пунктом якого Виконавець зобов`язався надати правничу допомогу Клієнту у справі № 910/9079/20, а Клієнт зобов`язався оплатити надану правничу допомогу;

- додаткової угоди № 1 від 04.11.2024 до договору про надання правничої допомоги від 04.11.2024 № 04/11/24, якою сторони визначили порядок обчислення та оплати гонорару Виконавця за надання правничої допомоги Клієнту у справі № 910/9079/20, додаток № 1. Вказаною додатковою угодою передбачено, що: гонорар за надання правничої допомоги обраховується шляхом множення загальної кількості годин, затрачених Виконавцем на надання правничої допомоги Клієнту, на вартість однієї години надання правничої допомоги (пункт 3); за домовленістю сторін вартість однієї години надання правничої допомоги становить 3 500,00 гривень (пункт 4); сторони погодили, що такий вид правничої допомоги як участь у судовому засіданні обраховується за вартістю однієї години надання правничої допомоги (3 500,00 грн) за кожне судове засідання, у якому приймав участь адвокат Виконавця, незалежно від тривалості такого судового засідання; оплата гонорару здійснюється Клієнтом, шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок Виконавця, але в будь-якому разі не пізніше п`яти днів з дати підписання акта приймання-передачі наданої правничої допомоги (пункт 8);

- ордеру серії АІ № 1740665 від 05.11.2024, виданим на підставі договору № 04/11/24 про надання правничої допомоги від 04.11.2024 Адвокатським об`єднанням «СОКІЛ» адвокату Радченку Олександру Павловичу на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» у Верховному Суді;

- акта приймання-передачі наданої правничої допомоги від 10.12.2024 до договору про надання правничої допомоги від 04.11.2024 № 04/11/24, відповідно до якого Клієнт та Виконавець погодили зміст, тривалість та вартість наданої Виконавцем правничої допомоги Клієнту у справі № 910/9079/24 у Касаційному господарському суді Верховного Суду, а саме: підготовка та складання відзиву на касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 910/9079/20, кількість годин - 1,5, вартістю однієї години - 3 500,00 грн, загальною вартістю - 5 250,00 грн; участь адвоката у судових засіданнях, кількість годин - 2, вартістю однієї години - 3 500,00 грн, загальною вартістю - 7 000,00 грн. Всього загальною вартістю - 12 250,00 грн;

- платіжної інструкції № 3754 від 10.12.2024, що підтверджує здійснення оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" на користь Адвокатського об`єднання «СОКІЛ» грошових коштів у сумі 12 250,00 грн за договором про надання правничої допомоги від 04.11.2024 № 04/11/24.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект", згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.

При цьому, Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У той же час, позивачем не доведено неспівмірності витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, оскільки відзив позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення не містить будь-якого обґрунтування (доведеності) неспівмірності витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Доводи позивача, викладені у відзиві на заяву про ухвалення додаткового рішення про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" до закінчення судових дебатів у справі не подало докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, та не подало заяву про розгляд питання про судові витрати після ухвалення рішення з обґрунтуванням поважності причин неможливості подання відповідних доказів до закінчення судових дебатів у справі, чим Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" порушені вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, Суд вважає безпідставними, з огляду на таке:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та повідомити про надання відповідних доказів у визначені Господарським процесуальним кодексом України строки; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог частини восьмої статті 129, статті 221 Господарського процесуального кодексу України (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 910/17633/23);

- відповідач у відзиві на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 910/9079/20, попередньо визначив суму та розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що докази витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- відповідна заява з обґрунтуванням остаточного розміру відшкодування та доказами на його підтвердження подана відповідачем до касаційної інстанції 11.12.2024, на наступний день після ухвалення рішення суду. Тобто вказану заяву про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" подано у порядку, межах та строку, які визначені чинним законодавством, зокрема частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, правові підстави для залишення без розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі або відмови в задоволенні такої заяви у зв`язку з недотриманням останнім вимог, передбачених статтями 124, 126, частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, недоведеність позивачем неспівмірності витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у заявленій сумі.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" (місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 16, офіс 17; ідентифікаційний код 23390015) 12 250 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 910/9079/20.

3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.М. Баранець

І.Д. Кондратова