Ухвала

від 18.12.2024 по справі 914/3800/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/3800/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сезанн»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 18.09.2024 (колегія суддів у складі: Скрипчук О. С. - головуючий, Кравчук Н. М., Матущак О. І.), рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2024 (суддя Мороз Н. В.) та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 (суддя Мороз Н. В.)

за позовом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сезанн»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж культури і мистецтв»

про розірвання договору оренди, виселення із займаних приміщень та стягнення заборгованості

за участю:

позивача: Горак Я. П. (самопредставництво)

відповідача: Райхель Р. П. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Управління майном спільної власності Львівської обласної ради звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сезанн», у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило:

-достроково припинити договір оренди від 04.03.2022 № 40/22/1 шляхом його розірвання (далі - вимога - 1);

- виселити відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 180,6 кв.м за адресою: м. Львів, вул. О. Нижанківського, 2 (далі - вимога - 2);

- стягнути з відповідача донараховану орендну плату у розмірі 155 753,93 грн (різниця в нарахуванні 7%) з червня 2023 року по січень 2024 року (далі - вимога - 3).

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує орендовані приміщення всупереч умовам договору, що є істотним порушенням та є підставою для дострокового розірвання договору і виселення відповідача із займаних приміщень.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.06.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 18.09.2024, позов задоволено частково, вимоги - 1, 2 задоволені, у вимозі - 3 відмовлено.

2.2 Судові рішення в оскаржуваній частині мотивовані тим, що відповідач порушив істотну умову договору щодо цільового використання орендованих приміщень, яке виразилося у продажі товарів підакцизної групи, що є істотним порушенням умов договору та є підставою для його розірвання і виселення відповідача із займаних приміщень.

2.3 Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 09.07.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 18.09.2024, заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з позивача на користь відповідача 13 333, 33 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини вимог заяви відповідача відмовлено.

2.4 Додаткове рішення суду, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у суді щодо вимоги - 3, у задоволенні якої відмовлено, становлять 1/3 розміру гонорару, так як витрати щодо вимог - 1, 2, які становлять 2/3 розміру гонорару, покладаються на відповідача та відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення по суті в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову. Також скаржник просить скасувати додаткове рішення та постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу відповідача, здійснити перерозподіл цих витрат шляхом покладення їх у повному обсязі на позивача.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 0340/1538/18, від 03.08.2021 у справі № 640/11848/20, від 26.09.2023 у справі № 916/2237/22.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що на підставі договору оренди № 40/22/1 від 04.03.2022 щодо платного користування нерухомим майном, загальною площею 180,6 кв.м, розміщеним за адресою м. Львів, вул. Нижанківського, 2 і яке перебуває на балансі комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж культури і мистецтв», укладеним між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар), у користуванні останнього знаходиться нерухоме майно.

4.2 Відповідно до пунктів 1.3, 2.3 договору, з урахування акта приймання-передачі від 04.03.2022, нерухоме майно передано в оренду для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

4.3 Згідно з пунктами 6.1, 6.7, 8.4 договору орендар зобов`язується використовувати майно відповідно до його призначення та умов цього договору. Надавати безперешкождний доступ на об`єкт оренди представників орендодавця та балансоутримувача з метою перевірки ефективностй його використання відповідно до умов цього договору. За ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених законодавством.

4.4 Також встановлено, що проведеною Західним офісом Держаудитслужби зустрічною звіркою у комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж культури і мистецтв» з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності і повноти відображення в обліку та правильності розподілу орендної плати між бюджетом, балансоутримувачем і орендодавцем за період з 01.01.2020 по 01.06.2023 виявлено факт нецільового використання орендованих приміщень за договором оренди № 40/22/1 від 04.03.2022, а саме: здійснення продажу товарів підакцизної групи, про що складено довідку від 23.06.2023 № 131303-35/11 і акт від 22.06.2023 огляду приміщень, які перебувають в оренді у відповідача.

4.5 09.11.2023 Комісія з питань проведення періодичного комплексного контролю за виконанням умов договорів оренди позивача в кількості 4 осіб за участі представника орендаря склала звіт, у якому зафіксувала, що в орендованих приміщеннях здійснюється діяльність кафе «Американо», у приміщенні розташована барна стійка з алкогольними і безалкогольними напоями та наявне меню даного закладу, в якому зазначені алкогольні напої. Здійснена фотофіксація. В матеріалах справи наявні ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (термін дії 08.06.2022-08.06.2023; 08.06.2023-08.06.2024), видані суб`єкту господарювання Фізичній особі-підприємцю Злобіній Ларисі Петрівні, адреса місця торгівлі: м. Львів, вул. Нижанківського, 2, кафе, 39,8 м.кв.

4.6 05.12.2023 позивач надіслав відповідачу пропозицію про розірвання договору оренди від 04.03.2022 № 40/22/1.

4.7 Повторні звіти з аналогічними висновками комісія позивача склала 27.12.2023 та 23.02.2024.

4.8 Предметом касаційного оскарження є судові рішення в частині задоволення вимог - 1, 2.

4.9 Встановивши, що відповідач на порушення умов договору оренди здійснює в орендованому приміщенні продаж товарів підакцизної групи, суди дійшли висновків про задоволення вимог - 1, 2.

4.10 За цих обставин апеляційний суд, погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для розірвання договору оренди та виселення відповідача із займаних приміщень, а також про відмову у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу за цими вимогами.

4.11 Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.12 У касаційній скарзі відповідач, як підставу для касаційного оскарження зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

4.13 Так, у касаційній скарзі відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 0340/1538/18 (предмет спору визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій) від 03.08.2021 у справі № 640/11848/20 (предмет спору визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), від 26.09.2023 у справі № 916/2237/22 (предмет спору про усунення перешкоди у користуванні майном шляхом виселення з нежитлового приміщення, з підстав, закінчення договору оренди нежитлового приміщення, не повернення його та продовження користування ним). Доводи відповідача зводяться до застосування судами стандарту більшої переконливості доказів (стандарт переваги більш вагомих доказів).

4.14 Однак у справі, що переглядається у касаційному порядку, та із доводів скаржника не вбачається які ?більш вагомі докази? спростовують висновки судів попередніх інстанцій.

4.15 У справі, що переглядається у касаційному порядку, суди, оцінивши подані сторонами доказі, дійшли висновків про наявність підстав про розірвання договору та виселення відповідача із займаних приміщень, з тих підстав, що він здійснює в них продаж товарів підакцизної групи, що суперечить умовам пункту 1.3 договору.

4.16 Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду, на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.17 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою заявника підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.18 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сезанн» у справі № 914/3800/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

Л.І. Рогач