Рішення

від 20.12.2024 по справі 613/1072/20

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/1072/20 Провадження № 2/613/10/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участі секретаря Герасимюк Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/1072/20 провадження 2/613/10/24 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Колєснік І.А. до Богодухівської міської ради Харківської області, представник відповідача Захаров А.М., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування реєстраційного запису та визнання права на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Колєснік І.А. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до Богодухівської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування реєстраційного запису та визнання права на земельну ділянку, в якому після уточнення просить: витребувати у ОСОБА_4 у власність та володіння ОСОБА_1 присадибну земельну ділянку житлового будинку АДРЕСА_1 у розмірі 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,42 га для особистого підсобного господарства, загальною площею 0,67 га, у складі земельної ділянки площею 0,85 га, для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069, скасувати рішення державного реєстратора № 56670688 від 17 лютого 2021 року про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,85 га, для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069, номер запису 40601498, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,85 га, для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069, судові витрати стягнути на її користь з відповідачів.

Вимоги позивачки обґрунтовуються тим, що 21 жовтня 2005 року вона за договором купівлі-продажу придбала у відповідача ОСОБА_3 у власність житловий будинок із службовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (після перейменування Харківська), на території Сухининської сільської ради Богодухівського району Харківської області. За будинком закріплена присадибна земельна ділянка загальною площею 0,67 га: 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,42 га для особистого підсобного господарства. Позивач вказала, що з моменту набуття у власність будинку до неї згідно указаного договору перейшло право власності й на присадибну ділянку, яка обслуговує цей будинок, вона увесь час проживала в будинку та користувалася цією ділянкою, відомості про що внесені сільською радою в книги погосподарського обліку. Згідно з даними книги погосподарського обліку за даним житловим будинком в графі «Землі в приватній власності та користуванні» ця земельна ділянка обліковуються за: ОСОБА_5 (1995-1999 роки), ОСОБА_3 (1999-2005 роки), ОСОБА_1 (2005-2019 роки). Відомості записів книги погосподарського обліку указують на те, що договорами купівлі-продажу будинку продавці та покупці обумовили умови цих договорів про те, що разом з будинком покупець набуває право власності та право користування на належну до нього присадибну земельну ділянку загальною площею 0,67 га: 0,25 га для обслуговування будинку та 0,42 га для особистого підсобного господарства. З моменту набуття у власність будинку ОСОБА_1 є добросовісним користувачем цієї землі. 11 червня 2020 року рішенням Сухининської сільської ради № 631-УІІ «Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 » за рахунок вказаної земельної ділянки позивача відповідачу ОСОБА_2 була передана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, сформованою площею у розмірі 0,85 га, кадастровий номер: 6320888109:00:001:0069; 17 червня 2020 року право власності на цю земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 17 лютого 2021 року ОСОБА_2 здійснила відчуження присадибної ділянки позивача у складі земельної ділянки площею 0,85 га, кадастровий номер: 6320888109:00:001:0069, відповідачу ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 1868, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Череватенко О.М., згідно з рішенням про державну реєстрацію та їх обтяжень, індексний номер - 56670688 від 17.02.2021, внесено запис про право власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_4 , номер запису - 40601498. Позивачка вважає, що за наведених обставин на підставі рішення Сухининської сільської ради № 631-УІІ від 11 червня 2020 року та в подальшому за договором купівлі-продажу № 1868 від 17 лютого 2021 року за рахунок її присадибної земельної ділянки була незаконно сформована земельна ділянка площею 0,85 га, з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069, яка у такий спосіб була протиправно вилучена з її власності та володіння проти її волі і в подальшому відчужена у власність відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 01 лютого 2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження , призначено підготовче засідання.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 22 лютого 2021 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та накладено арешт на майно: земельну ділянку площею 0,85 га, кадастровий номер 6320888109:00:001:0069, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі договору купівлі-продажу від 17 лютого 2021 року, серія та номер 1868, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Череватенко О.М., належить ОСОБА_4 .

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 23 лютого 2021 року до участі у справі залучено правонаступника Сухининської сільської ради Богодухівського району Харківської області - Богодухівську міську раду Харківської області, виключивши з учасників справи Сухининську сільську раду Богодухівського району Харківської області.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 23 лютого 2021 року, витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Череватенко О.М. належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної та реєстраційної справи за договором купівлі-продажу, серія та номер 1868 від 17 лютого 2021 року, земельної ділянки площею 0,85 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6320888109:00:001:0069, реєстрації права власності на дану земельну ділянку за Кодацькою О.О., номер реєстраційного запису 40601498.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 18 березня 2021 року за заявою представника позивача залучено до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_4 .

Ухвалою Богодухівського районногосуду Харківськоїобласті від18березня 2021року позовну вимогупро визнаннянедійсним рішенняСухининської сільськоїради №631-УIIвід 11.06.2020«Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 » було залишено без розгляду.

Ухвалою Богодухівськогорайонного судуХарківської областівід 29червня 2021року,задоволено клопотанняпредставника позивача-адвоката КолєснікаІ.А.про витребуваннядоказів.Витребувано з Харківського обласного нотаріальногоархіву належнимчином завіренукопію договорукупівлі-продажусерії АВЕ№ 056100від 02листопада 1999року,згідно зяким ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_5 житловий будинокз господарськимибудівлями іспорудами,розташований заадресою: АДРЕСА_1 , посвідчений Богодухівською державною нотаріальною конторою Харківської області. Витребувано з Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області належним чином завірену копію договору купівлі-продажу серії АВЕ № 056100 від 02 листопада 1999 року, згідно з яким ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та копії матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення вищевказаного договору. Витребувано у приватного нотаріуса Богодухівського нотаріального округу Харківської області Харченко Т.П. належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи, щодо посвідчення договору купівлі-продажу серії ВСЕ № 145269 від 21 жовтня 2005 року, реєстр № 889, житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано з КП «Богодухівське БТІ» належним чином завірені матеріали інвентаризаційної та реєстраційної справи житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Богодухівськогорайонного судуХарківської областівід 21жовтня 2021року усправі призначеносудову земельно-технічнуекспертизу тазупинено провадженняу справіна часпроведення експертизи,проведення експертизисуд доручивекспертам Національногонаукового центру«Інститут судовихекспертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса». На вирішення експертам поставлено питання: чи має місце порушення меж та накладання земельної ділянки відповідача ОСОБА_4 площею 0,85 га, з кадастровим номером: 63208881109:00:001:0069, із присадибною земельною ділянкою житлового будинку № 8 позивача ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 у розмірі 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,42 га для особистого підсобного господарства, загальною площею 0,67 га, відповідно до правовстановлюючих документів та технічної документації із землеустрою на ці земельні ділянки, вимог нормативно-правових актів та установленого раніше порядку землекористування.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 11 травня 2023 року поновлено провадження у справі у зв`язку із поверненням експертом матеріалів справи з повідомленням про неможливість надання висновку експерта.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 23 травня 2023 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Колєсніка І.А. про витребування доказів. Витребувано у відповідача ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером: 63208881109:00:001:0069, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в паперовому та електронному вигляді.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 13 червня 2023 року, витребувано з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та у ФОП ОСОБА_6 технічну документацію із землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером: 63208881109:00:001:0069, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в паперовому та електронному вигляді.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 16 листопада 2023 року матеріали даної цивільної справи разом з витребуваними матеріалами направлено до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», для проведення судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2024 року поновлено провадження у справі у зв`язку із надходженням до суду із Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» матеріалів справи разом з висновком експерта № 25936.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 22 серпня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились, від представника до суду надійшла заява, згідно змісту якої просив суд розглянути справу без участі в судовому засіданні сторони позивача, позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача Богодухівської міської ради Харківської області в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно наданої раніше суду заяви просив розглядати справу у його відсутність. В підготовчому засіданні від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому міська рада заперечила проти позову та просила суд відмовити в його задоволенні з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України, у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній. Згідно ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації). Як стверджує позивач, вона за договором купівлі-продажу від 21 жовтня 2005 року придбала у відповідача ОСОБА_3 , у власність житловий будинок зі службовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності позивача на цей житловий будинок 27 жовтня 2005 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За цим будинком закріплена присадибна земельна ділянка загальною площею 0,67 га, яка складається з двох частин: площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку; площею 0,42 га для особистого підсобного господарства. В свою чергу, відповідач ОСОБА_3 придбала цей будинок у первісного його власника - ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 02 листопада 1999 року. Однак, в зазначених договорах купівлі-продажу будинку відсутні дані про перехід права власності і наземельну ділянку.Тобто,позивач ненабула прававласності наприсадибну ділянкупід будинком,оскільки вдоговорі купівлі-продажувідсутні даніпро перехідправа власностіна земельнуділянку,а наданіпозивачем доказице правоне підтверджують.При цьомупозивач згідночинного законодавстване оформилаправовстановлюючі документина земельнуділянку,а томувимоги позивачає необґрунтованими.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву, в якій повністю визнала позов ОСОБА_1 та просила справу розглянути без її участі в судових засіданнях.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились з невідомої суду причини, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, своїм правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористалися, свою позицію по суті спору суду не висловили, будь-яких заяв та клопотань до суду не подали.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності в судовому засіданні сторін та їх представників.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи в їх сукупності приходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2005 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу серії ВСЕ № 145269, посвідченим приватним нотаріусом Богодухівського нотаріального округу Харківської області (реєстраційний номер 889), придбала у ОСОБА_3 у приватну власність житловий будинок із службовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ( т. 1 а.с.7).

17 жовтня 2005 року право власності позивача на будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів та Витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно ( т. 1 а.с. 8,9).

Згідно розпорядження Сухининського сільського голови № 1-ОД від 06 січня 2016 року вулицю Першотравневу в с. Кияни Богодухівського району Харківської області перейменовано на АДРЕСА_1 ( т. 2 а.с. 56).

З матеріалів інвентаризаційної справи на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що первісним приватним власником цього будинку був ОСОБА_7 на підставі договору купівлі продажу від 09 квітня 1988 року, продавцем у якому виступив колгосп ім. Жданова ( т. 2 а.с. 12).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 16 липня 1997 року державним нотаріусом Богодухівською державною нотаріальною конторою, право власності на будинок в рівних частках перейшло до спадкоємців ОСОБА_5 ОСОБА_8 та ОСОБА_8 ( т. 2 а.с. 14)

24 квітня 1999 року ОСОБА_8 та ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори (реєстраційний номер 1593), продали будинок за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_9 ( т. 2 а.с. 18)

02 листопада 1999 року ОСОБА_9 продала будинок ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу, посвідченого державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори (реєстраційну номер 4086), остання в свою чергу продала будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу за вказаним вище договором ( т. 1 а.с. 240-241).

Відповідно до записів із книги погосподарського обліку за цим житловим будинком, в графі «Землі в приватній власності та користуванні» присадибна земельна ділянка обліковуються за: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (1995-1999 роки); ОСОБА_3 (1999-2005 роки); ОСОБА_1 (2005-2019 роки), а саме: площею 0,25 га для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель; площею 0,42 га для ведення особистого підсобного господарства ( т. 1 а.с. 16-20). .

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Сухининської сільської ради народних депутатів ІХ сесії ХХІІ скликання від 12 лютого 1997 року ОСОБА_5 була передана у приватну власність земельна ділянка загальною площею 0,67 га: 0,25 га для обслуговування будинку; 0,42 га для особистого підсобного господарства, які складають присадибну ділянку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами. Дане підтверджується архівним витягом із рішення № 01-39/20 від 19 серпня 2020 року, виданим архівним відділом Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області ( т. 1 а.с. 11).

Зазначені докази дозволяють суду зробити висновок, що право приватної власності на вказаний житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами виникло та в подальшому перейшло до позивача від його попередніх власників в установленому законом порядку.

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 ( т. 1 а.с. 27).

У земельній шнуровій книзі Сухининської сільської ради внесено запис за порядком номером - 102 про виділення присадибної ділянки площею 0,67 га, згідно якого її правонабувачами вказані ОСОБА_5 , ОСОБА_8 і ОСОБА_8 , що підтверджено сільською радою, яка надала цей документ за запитом представника позивача (т. 1 а.с. 24).

Матеріали справи не містять відомостей про припинення права власності чи користування на цю присадибну земельну ділянку позивача.

Зазначені докази дають суду підстави визнати, що присадибну ділянку цього житлового будинку позивача складає земельна ділянка загальною площею 0,67 га, з яких 0,25 га для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель; 0,42 га для ведення особистого підсобного господарства; земельна ділянка має статус об`єкта права приватної власності та вона належала власникам цього житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, останнім правонабувачем якого є позивач.

У 2021 році ОСОБА_1 замовила виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно цієї присадибної земельної ділянки, розробником якого є ТОВ «Антей консалтинг груп». За матеріалами цієї технічної документації, які приєднані до справи, встановлено накладання меж земельної ділянки позивача із земельною ділянкою площею 0,85 га, з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069, для ведення особистого селянського господарства. У зв`язку із накладенням меж цих земельних ділянок реєстрація земельної ділянки позивача в Державному земельному кадастрі та реєстрація на неї права власності в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно здійснена не була, на що позивач вказує в обґрунтування своїх вимог до суду. Позивач стверджує, що саме за рахунок земель її присадибної ділянки була сформована земельна ділянка площею 0,85 га, з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069, для ведення особистого селянського господарства ( т. 2 а.с. 49-107).

Стосовно земельної ділянки площею 0,85 га, з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069, для ведення особистого селянського господарства, судом за наявними матеріалами встановлено таке.

25 лютого 2020 року рішенням Сухининської сільської ради № 546-УІІ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності із земель запасу сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 0,85 га ріллі для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 ( т. 1 а.с. 14).

На підставі цього рішення сільської ради ОСОБА_2 виготовила вказану технічну документацію на земельну ділянку площею 0,85 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 6320888109:00:001:0069 та здійснено її державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі .

11 червня 2020 року рішенням Сухининської сільської ради № 631-УІІ «Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 », було затверджено « Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту за адресою: с. Кияни Сухининської сільської ради, Богодухівського району Харківської області». Передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,8500 га. ( кадастровий номер 6320888109:00:001:0069) для ведення особистого селянського господарства ( за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення) розташовану за адресою: с. Кияни Сухининської сільської ради, Богодухівського району Харківської області ( т. 1 а.с. 15)

17 червня 2020 року право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер запису 3696664, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ( т. 1 а.с. 87 зворотня сторона) .

17 лютого 2021 року ОСОБА_2 здійснила відчуження земельної ділянки площею 0,85 га, з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069, для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 1868, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Череватенко О.М. ( т. 1 а.с 86).

Згідно із рішенням про державну реєстрацію та їх обтяжень, індексний номер - 56670688 від 17 лютого 2021 року, внесено запис про право власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_4 , номер запису - 40601498, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку , Витягом з Державного земельного кадастру про земельну дялнку ( т. 1 а.с. 58, 65, 88-89).

За таких обставин між сторонами у справі виник спір, суть якого полягає в тому, що позивач вважає, що за рахунок її присадибної ділянки була незаконно сформована і в подальшому передана у власність відповідачів земельна ділянка площею 0,85 га, з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069, для ведення особистого селянського господарства.

У ч. 3 ст. ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з висновком експерта судової земельно-технічної експертизи Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 25936 від 19 березня 2024 року, земельна ділянка з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069, площею 0,85 га, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності накладається на межі земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, 0,42 га для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,67 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до даних Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства та установленого раніше порядку користування. Загальна площа накладання становить 0,3698 га. Площа перетину між земельної ділянки з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069 відповідно до меж земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку становить 0,0742 га. Площа накладання земельної ділянки з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069 відповідно до меж земельної ділянки площею 0,42 га для ведення особистого селянського господарства становить 0,2956 га. ( т. 3 а.с. 120-125).

За змістом ст.ст. 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі суд може встановити факт перетину (накладання меж) спірних земельних ділянок.

Суд вважає цей факт доведеним на підставі вказаного висновку експерта у сукупності із іншими дослідженими вище доказами у справі.

Сторона відповідачів не висловила заперечень щодо належності, допустимості та достовірності висновку експерта, як і щодо інших наведених доказів у справі.

В частині позову щодо заявлених позивачем прав на присадибну земельну ділянку як набувача житлового будинку суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч.1, 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Підстави набуття права власності визначені у ст. 328 ЦК України, згідно з якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 120 ЗК Українив редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначала особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

Так, ч. 1 ст. 120 ЗК України(у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування- на підставі договору оренди.

Разом з тим, як слідує із висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 689/26/17, постанова від 16.06.2020, при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положеньст. 120 ЗК Україниу поєднанні з положеннямист. 125 ЗК Україниу редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленомузакономпорядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останньогоправо власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Наведений підхід підтверджується також і ретроспективним аналізом норм законодавства щодо переходу прав на земельну ділянку у випадку відчуження права власності на нерухоме майно.Радянське законодавство оперувало терміном «основні фонди». Термін «нерухомість» і класифікація майна на нерухоме та рухоме були відображені в Основах цивільного законодавства Союзу РСР і республік від 31.03.1991 (введених в дію з 01.01.1992). Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 цих Основ майно поділяється на нерухоме та рухоме; до нерухомого майна належать земельні ділянки і «все, що міцно з ними зв`язано», як-от: будівлі, споруди тощо, а до рухомого належить майно, переміщення якого можливе без неспіврозмірної шкоди його призначенню.

Стаття 30 ЗК Української РСР (1991 року) в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду.Стаття 120 ЗК України(у чинній редакції),ст. 377 ЦК України(у чинній редакції) також передбачають припинення права власності чи користування земельною ділянкою та перехід такого права до особи, що набуває право власності на нерухоме майно.

Щодо застосування приписів вказаних статей у відповідних редакціях Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, щоособа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).

При цьому слід враховувати, що заст. 39 ЗК Українивикористання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм,регіональних та місцевих правил забудови.

Згідно з п. 3.19 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17.04.1992 № 44 (далі - ДБН 360-92, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до площі садибної ділянки включається площа забудови житлових будинків, господарських будівель.

У розділі «Селищна територія сільських поселень» ДБН 360-92 визначено вимоги до площі земельної ділянки для забудови.

У п. 3.27ДБН 360-92 передбачено, що основним типом житлової забудови у сільських населених пунктах є одно-, двоповерхова з присадибними ділянками і господарськими будівлями для ведення особистого підсобного господарства.

За правилами п. 3.28 ДБН 360-92 розміри присадибних земельних ділянок у сільських населених пунктах установлюються сільською радою відповідно до чинногоЗК України. Для підвищення компактності забудови присадибна ділянка може бути розділена на дві частини: приквартирну, яку виділяють біля будинку, і ділянку для городу, яку виділяють за межами житлової зони.

У ч.ч. 1, 2 ст. 381 ЦК України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин та наведених норм матеріального права суд визнає обґрунтованим і доведеним твердження позивача про те, що до неї перейшло право власності та користування на указані землі присадибної земельної ділянки згідно із договором купівлі-продажу житлового будинку від 21 жовтня 2005 року.

Крім того, суд у цьому випадку вважає за необхідне застосувати принцип «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), який визнається як майно у практиці Європейського суду з прав людини.

Поняття «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

У справі «Пайн Белі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» ЄСПЛ вказав, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та свобод людини можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Позивач, набувши у власність житловий будинок із присадибною ділянкою (садибу) та отримавши право на виготовлення технічної документації для оформлення права власності на цю ділянку мала усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення ділянки у власність (реєстрації права власності) у зазначеному її розмірі, які визначені для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства (садиби) відповідно до встановленого порядку землекористування.

Тобто, право позивачки оформити право власності на присадибну земельну ділянку слід розглядати як право власності на цю ділянку (складова частина права власності).

Позивачкою доведено, що вона позбавлена можливості реалізувати це право через передачу у власність відповідачам спірної земельної ділянки за рахунок земель її садиби.

З огляду на вказане, суд відхиляє заперечення відповідача Богодухівської міської ради проти позову як необґрунтовані.

Відтак, зазначене дає суду достатні правові підстави констатувати факт протиправності рішення Сухининської сільської ради № 631-УІІ від 11 червня 2020 року, яким земельна ділянка площею 0,85 га, з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069, була передана у приватну власність відповідачу ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, оскільки вона накладається із присадибною земельною ділянкою житлового будинку позивача.

За таких обставин наявні підстави для судового захисту прав позивачки на вказану земельну ділянку.

Відповідачі Богодухівська міська рада Харківської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно несуть відповідальність перед позивачем за порушення цих прав, оскільки спільними діями та рішеннями протиправно вилучили з правомірного володіння позивачки частину її присадибної ділянки за рахунок земельної ділянки площею 0,85 га, з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069.

Водночас суд частково погоджується з позицією позивача щодо належності та ефективності обраного нею способу судового захисту порушеного права.

За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.ст. 387, 388 ЦК України).

Позивач послалася на цю норму права, як правову підставу для обґрунтування вимоги про витребування у ОСОБА_4 у її власність та володіння присадибної земельної ділянки житлового будинку АДРЕСА_1 у розмірі 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,42 га для особистого підсобного господарства, загальною площею 0,67 га, у складі земельної ділянки площею 0,85 га, з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069, для ведення особистого селянського господарства.

Суд не заперечує правильності правової позиції, яку зазначила позивач, про те, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка незаконно, без відповідної правової підстави володіє ним, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання угод щодо спірного майна недійсними.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Саме власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Проте, суд вважає цей спосіб судового захисту не може бути застосований у цьому випадку за встановлення у справі факту часткового накладання спірних земельних ділянок, бо це суперечить наведеним правилам віндикаційного позову.

Тому зцих мотивівслід відмовитипозивачу узадоволенні вимоги вчастині витребуванняу ОСОБА_4 у власністьта володіння ОСОБА_1 присадибноїземельної ділянкижитлового будинку АДРЕСА_1 урозмірі 0,25га дляобслуговування житловогобудинку та0,42га.для особистогопідсобного господарства,загальною площею0,67га.у складіземельної ділянкиплощею 0,85га.,для ведення особистогоселянського господарства,з кадастровимномером:63208881109:00:001:0069 .

Водночас інші заявлені позовні вимоги суд визнає правомірними і застосовними для належного вирішення цього спору.

Згідно з п.п. «а», «б», «г», «д» ч. 3 ст. 152 ЗК Українизахист правгромадян таюридичних осібна земельніділянки здійснюється,зокрема,шляхом:визнання прав,відновлення стануземельної ділянки,який існувавдо порушенняправ,визнання недійснимирішень органіввиконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

У ч.10ст.24Закону України«Про державнийземельний кадастр» встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судомрішення проскасування державноїреєстрації земельноїділянки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Частиною 1,3 ст.89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

ЄСПЛ указав, що пункт перший статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Виходячи з наведеного, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності та державної реєстрації земельної ділянки відповідача ОСОБА_4 площею 0,85 га, з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069, для ведення особистого селянського господарства, є належними та ефективними способами судового захисту зазначених прав позивача, а тому вони підлягають задоволенню. Задоволення судом цих вимог відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,85 га, з кадастровим номером: 6320888109:00:001:0069, за відповідачем ОСОБА_4 та її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі як новосформованої земельної ділянки, що надасть позивачу право захистити порушені права на продовження оформлення права власності на присадибну земельну ділянку.

Зазначене також відповідає способу захисту, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом позов задоволено частково, задоволено дві вимоги немайнового характеру.

На оплату цих вимог позивач сплатила судовий збір у розмірі 1748, 80 грн.

Також позивачем сплачено судовий збір за заяву про забезпечення позову у розмірі 458,54 грн.

Підлягають розподілу витрати позивача на проведення судової земельно-технічної експертизи у розмірі 12 772, 88 грн.

Вказані судові витрати суд стягує з Богодухівської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь позивача в рівних частках. При цьому, суд не стягує судові витрати з ОСОБА_3 , оскільки останньою права позивачки порушено не було.

Відповідно до ч.7 ст. 158 ЦПК України,у разіухвалення судомрішення прозадоволення позовузаходи забезпеченняпозову продовжуютьдіяти протягомдев`яностаднів здня набраннявказаним рішеннямзаконної силиабо можутьбути скасованіза вмотивованим клопотанням учасника справи.

Тому слід зазначити, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 22 лютого 2021 року продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набранням рішенням суду законної сили, або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 328, 377, 381, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст.ст. 39, 120, 125, 152 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 24 Закону України « Про державний земельний кадастр», ст.ст. 10-13, 76-81, 89, 141, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Богодухівської міськоїради Харківськоїобласті, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,про скасуванняреєстраційного записута визнанняправа наземельну ділянку задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора №56670688 від 17 лютого 2021 року про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,85 га., для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером: 63208881109:00:001:0069.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,85 га., для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером: 63208881109:00:001:0069.

Стягнути з Богодухівської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 04058640, адреса: площа Соборності, 2 м. Богодухів Харківської області ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 735 (сімсот тридцять п`ять) гривень 78 копійок та вартість експертизи у сумі 4 257 (чотири тисячі двісті п`ятдесят сім) гривень 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 735 (сімсот тридцять п`ять) гривень 78 копійок та вартість експертизи у сумі 4 257 (чотири тисячі двісті п`ятдесят сім) гривень 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 735 (сімсот тридцять п`ять) гривень 78 копійок та вартість експертизи у сумі 4 257 (чотири тисячі двісті п`ятдесят сім) гривень 63 копійки.

В задоволенні позовних вимог в частині витребування у ОСОБА_4 у власність та володіння ОСОБА_1 присадибної земельної ділянки житлового будинку АДРЕСА_1 у розмірі 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,42 га. Для особистого підсобного господарства, загальною площею 0,67 га. у складі земельної ділянки площею 0,85 га., для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером: 63208881109:00:001:0069 відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 грудня 2024 року .

Суддя