Рішення

від 19.12.2024 по справі 709/987/24

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/987/24

2/709/408/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

19 грудня 2024 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,

представника позивача - Надраги Д. О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняу приміщенніЧорнобаївського районногосуду Черкаськоїобласті цивільнусправу запозовом керівникаЗолотоніської окружноїпрокуратури вінтересах державив особіГоловного управлінняДержгеокадастру уЧеркаській області до ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог СТОВ"АгрофірмаМаяк", про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

в с т а н о в и в:

Керівник Золотоніської окружної прокуратури (далі - позивач) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог СТОВ"АгрофірмаМаяк", про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач будучи громадянкою Російської Федерації на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.06.2004 року серія ВВЕ642242 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку прощею 1,4721 га в адміністративних межах Великобурімської сільської ради. Разом з тим ОСОБА_1 з часу отримання земельної ділянки 06.10.2004 року та її державної реєстрації 21.09.2018 року по даний час не відчужила належну їй на праві приватної власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що свідчить про порушення вимог чинного законодавства. Більше того, вказана земельна ділянка відповідно до договору оренди землі від 03.01.2018 року передана СТОВ "Агрофірма Маяк" в оренду строком до 31.12.2037 року. Тому посилаючись на приписи цивільного законодавства, просить суд припинити ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та стягнути із відповідача понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 червня 2024 року призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача Надрага Д. О. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

У судове засідання представник Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області не з`явився, направив до суду письмові пояснення, в яких вказав на те, що відповідач, громадянка Російської Федерації, яка є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення добровільно упродовж встановленого законодавством України річного строку не відчужила, право власності на цю земельну ділянку підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов підтримав та просив задовольнити, розгляд справи просив проводити за відсутності представника головного управління.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада», відзиву на позовну заяву не подала, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направила, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа СТОВ"АгрофірмаМаяк"в судовезасідання нез`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна,

ОСОБА_1 , громадянка Російської Федерації, являється власником, зокрема, земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7125181200:05:000:2442, площею 1,4721 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1652666971251, номер відомостей про речове право 28090727, підстава внесення такого запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43193194, дата державної реєстрації 21 вересня 2018 року (а.с. 12-13).

Судом встановлено, що право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7125181200:05:000:2442, площею 1,4721, було набуте ОСОБА_1 шляхом отримання державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 164646, виданого 06.10.2004 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 22 червня 2004 року.

03 січня 2018 року між ОСОБА_1 та СТОВ "Маяк" було укладено Договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 надала СТОВ "Маяк" в оренду земельну ділянку площею 1,4721 га, кадастровий номер 7125181200:05:000:2442, строком на 19 років (а.с. 14-16).

Відповідно до інформації Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України, щодо оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не встановлено

(а.с 20).

На момент успадкування зазначеної вище спірної земельної ділянки та державної реєстрації права власності, ОСОБА_1 була іноземцем.

Станом на дату розгляду справи відповідач, яка є іноземною громадянкою, продовжує бути власником вищевказаної земельної ділянки.

За змістом положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст. ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм ЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 2 ст.145 ЗК України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями ЦК України, З України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться. Відповідно до ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Якщо спірні земельні ділянки, які належать до нерухомого майна (ч. 1 ст. 181 ЦК України), знаходяться на території України, то на них поширюється дія права України.

Згідно з ч. 5 ст. 22 ЗК України, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог ст. 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. 140 ЗК України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Відомостей про відчуження відповідачем вказаної земельної ділянки Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна не містить.

Враховуючи, що відповідач, будучи громадянкою РФ, упродовж року після прийняття спадщини і державної реєстрації права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відчужила, суд вважає, що наявні достатні підстави для конфіскації спірної земельної ділянки у власність держави.

В даному випадку, наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника земельної ділянки, оскільки остання мала достатньо часу для виконання свого обов`язку, однак дотепер земельну ділянку не відчужила, що порушує вимоги земельного законодавства України та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу. Чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

За таких обставин, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 3028,00 гривень.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Припинити право власності громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт громадянки Російської Федерації НОМЕР_1 , виданий 31.01.2006 року відділом внутрішніх справ Дзержинського району міста Оренбург), на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7125181200:05:000:2442, площею 1,4721 га, розташовану в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Золотоніського району Черкаської області шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, код ЄДРПОУ 39765890 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір в сумі 3028 гривень.

Найменування сторін та інших учасників:

Золотоніська окружна прокуратура, місцезнаходження: вул. Шевченка, 153,

м. Золотоноша, Черкаська область.

Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, місцезнаходження:

вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, Черкаська область, ЄДРПОУ 39765890.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адреою: АДРЕСА_1 .

СТОВ "Агрофірма Маяк", місцезнаходження: с. Велика Бурімка, Золотоніський район, Черкаська область, ЄДРПОУ 03793455.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В. В. Левченко