Рішення

від 16.12.2024 по справі 727/7717/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/7717/24

Провадження № 2-а/727/59/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.

за участю секретаря Макаренко Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови посилаючись на те, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 17 червня 2024 року винесено постанову № 725, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Із змісту зазначеної постанови слідує, що позивач «порушив правила військового обліку відсутній військово-обліковий документ, невчасне надання військово-облікових даних згідно постанови КМУ № 1487, ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до відміток Укрпошти на конверті, в якому була оскаржувана постанова, вона надіслана 26 червня 2024 року та отримана позивачем 09 липня 2024 року, відтак термін оскарження до 19 липня 2024 року.

Із вказаною постановою не погоджується з огляду на наступне.

Зі змісту оскаржуваної постанови (протокол чи будь-які інші документи, що підтверджують факт виявленого адмінправопорушення, позивачу не вручалися та не надсилалися) не вбачається та не встановлено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами, які б підтверджували, що:

- з часу введення воєнного стану в Україні та оголошення загальної мобілізації позивач отримував повістку (чи іншим чином був повідомлений) про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення та актуалізації персональних даних;

- позивач не має права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, яка діяла до 18.05.2024, так і в новій редакції) з урахуванням того, що ОСОБА_1 навчається на 1 курсі аспірантури денної форми навчання;

- уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУПАП, який би відповідав положенням ст. 256 КУпАП;

- позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення;

- відповідачем враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення по справі, передбачені ст. 280 КУпАП.

Так, у відповідності до військово-облікового документа, позивач уточнив необхідні для обліку дані 11 липня 2024 року, при встановленому терміні до 16 липня 2024 року включно.

Тому ОСОБА_1 вважає, що оскаржувана постанова винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП. Тобто, ця постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, а саме без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП.

Тому на підставі вищевикладеного позивач просить скасувати постанову від 17 червня 2024 року № 725 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000.00 грн. за порушення частини 3 статті 210 КУПАП і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 29 липня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу суду 11.11.2024 надійшов відзив на позов, згідно рекомендованого повідомлення відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками 27.08.2024 року, тому на підставі наведеного відповідачем у встановлений судом строк відзиву та клопотання про поновлення пропущених строків на подачу відзиву суду не подано.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, просили задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Судове засідання просили провести без їх участі, позов підтримують.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.06.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковник ОСОБА_2 . виніс відносно ОСОБА_1 постанову №725 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Вказаною постановою на нього накладено штраф у сумі 17000 грн. В постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку відсутній військово-обліковий документ, невчасне надання військово-облікових даних згідно постанови КМУ № 1487, ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». Тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 12).

В додатку Резерв+ 11.07.2024 року сформовано військово-обліковий документ ОСОБА_1 (а.с. 9).

Довідка видана 19.01.2024 року № 337 ЗВО «Міжнародний університет бізнесу і права» про те, що ОСОБА_1 в 2024 році вступив до Закладу вищої освіти «Міжнародний університет бізнесу і права» і навчається на 1 курсі аспірантури денної форми навчання. (а.с. 10).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим постановою КМУ №921 від 07.12.2016 року.

За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до п. 2-3 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 2 п. 1 Додатку 2 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 (в редакції чинній на момент складення оскаржуваної постанови), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частина 2 ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Частина 3 ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Диспозиція ч.3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, і передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акту, відсутність в оскаржуваній постанові посилання на конкретну норму права, яку порушила особа, не дає можливість всебічно, повно і об`єктивно з`ясування обставини справи.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України №3 від 01 січня 2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05 січня 2024 року за № 36/41381 (далі Інструкція).

Згідно з Інструкцією, уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (п. 3 р. І). До протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол (п. 6 р. ІІ). Матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП (п. 9 р. ІІ). Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4) (далі - постанова) (п. 10 р. ІІ).

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, в силу ч.2 ст.77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем надано відзив та додатки з пропущенням строків, а тому судом не береться до уваги відзив.

Законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.

Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов`язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.

Аналізуючи зміст постанови №725 від 17.06.2024 року, необхідно відмітити що суть порушення у постанові належним чином не висвітлена.

Разом з тим, судом встановлено відсутність у постанові №725 від 17.06.2024 чіткого формулювання порушення ч. 3 ст. 210 КУпАП та відсутність доказів, на підставі яких відповідач дійшов до висновку про порушення ОСОБА_1 правила військового обліку відсутній військово-обліковий документ, невчасне надання військово-облікових даних згідно постанови КМУ № 1487, ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

У зв`язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості, саме уповноважена посадова особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто «поза розумним сумнівом» довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відтак, саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, і саме відповідач у встановлений судом строк не надав жодних доказів законності й обґрунтованості оскаржуваної постанови.

Суд зауважує, що відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Отже, оцінюючи в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність доказів, що підтверджували б вчинення адміністративного правопорушення, крім того, у постанові не конкретизовано суть адміністративного правопорушення та відсутність в оскаржуваній постанові посилання на конкретну норму права, яку порушила особа, не дає можливість всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи.

Зазначені обставини як кожен окремо так і в своїй сукупності свідчать про недодержання відповідними службовим особами вимог щодо складення та оформлення постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Сукупність викладеного в цілому не дає можливості суду зробити висновок про обґрунтованість притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.

Згідно зі ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, суд вважає, що згідно приписів вищенаведеної норми, виникає необхідність закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Ухвалюючи це судове рішення суд керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене та керуючись, ст. 19, 58 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 7, 9, 210, 235, 245, 251, 268, 279 КУпАП, ст. 2, 5, 72-77, 243-246, 250-251, 286, 295 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 №725 від 17.06.2024 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.С. Гавалешко